Постанова

від 26.02.2024 по справі 344/14843/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/14843/23

Провадження № 22-ц/4808/386/24

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія Вертикаль»про визнання майнових прав на об`єкт інвестування,

в с т а н о в и в :

У серпні 23 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фірсов В.Д. звернувся в суд з позовом доТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Вертикаль»про визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Свої вимоги мотивував тим, що 09 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» укладено договір купівлі-продажу майнових прав (на умовах новації) №09/08/22/2/, згідно з яким: продавець прийняв на себе зобов`язання передати покупцеві у власність майнові права на об`єкт нерухомості та забезпечити будівництво житлового будинку та введення його в експлуатацію (п. 4.2.5. Договору); покупець прийняв на себе зобов`язання сплатити вартість майнових прав та прийняти їх за актом приймання-передачі після введення будинку в експлуатацію. Відповідно до розділу Договору «Тлумачення деяких термінів та їх визначення», відповідач прийняв на себе зобов`язання продати позивачеві майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . 10/ АДРЕСА_4 , в об`єкті капітального будівництва, а позивач прийняв кореспондуюче зобов`язання купити майнові права на вказаний об`єкт. Згідно з вказаним розділом договору, об`єктом капітального будівництва є багатоповерховий житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення « ОСОБА_3 » на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 3.2. Договору вартість майнових прав на об`єкт, що передаються продавцем покупцеві за даним договором, складає 1 185 564 грн. 78 коп.

Станом на 28.12.2022 позивач сплатив повну вартість майнових прав згідно договору, однак станом на момент подачі позовної заяви, об`єкт нерухомості в експлуатацію не введено.

10 липня 2023 року представником позивача отримано від менеджера відповідача ОСОБА_4 у месенджері Viber проект додаткової угоди до договору, відповідно до якої відповідач вимагає від позивача укласти додаткову угоду про зміну продавця за договором на іншу юридичну особу - ТОВ «Соната-ІФ» (Код ЄДРПОУ 44993085). Разом з тим, відповідачем не повідомлено позивача про причини та підстави зміни продавця за договором, не надано жодних відомостей щодо наявності у правонаступника дозвільних документів, необхідних для належного виконання зобов`язань з будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку. Додатково представником відповідача повідомлено представника позивача, що у випадку відмови позивача від підписання відповідної додаткової угоди до договору, відповідачем буде розірвано договір купівлі-продажу майнових прав в односторонньому порядку.

Відповідні обставини свідчать про невизнання відповідачем майнових прав позивача на квартиру, а тому позивач просив суд визнати за ним майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 . Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2023 року в задоволенні позову адвоката Фірсова В.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «Інвестиційно будівельна компанія Вертикаль» про визнання майнових прав на об`єкт інвестування - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду адвокат Фірсов В.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає рішення Івано-Франківського міського суду таким, що прийняте за наслідками порушення судом норм матеріального права, а в самому судовому рішенні допущено невідповідність викладених висновків фактичним обставинам справи.

Зазначив, що суд дійшов висновку, що сам по собі факт переходу майнових прав на об`єкт будівництва від ТОВ «ІБК «Вертикаль» до ТОВ «Соната-ІФ» як правонаступника є самодостатнім для звільнення ТОВ «ІБК «Вертикаль» від юридичних зобов`язань перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу майнових прав.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував та не застосував до спірних правовідносин юридичних наслідків виділу з ТОВ, передбачених ст. 37 та ст. 55 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - ЗУ «Про ТОВ та ТДВ»).

Згідно зі ст. 47 ЗУ «Про ТОВ та ТВ» виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому їм згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 ЗУ «Про ТОВ та ТВ» Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов`язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Судом першої інстанції встановлено та іншими учасниками справи не оспорюється, що ТОВ «Соната-ІФ» є правонаступником ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль», яке утворилось в результаті виділу і до якого було передано майнові права на спірний об`єкт будівництва, в якому позивач має законне та обґрунтоване право очікувати отримання майнових прав в подальшому.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 55 3У «Про ТОВ та ТВ» ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» несе перед ОСОБА_1 субсидіарну відповідальність за виконання обов`язків забудовника за договором купівлі-продажу майнових прав, в тому числі за виконання зобов`язання завершити будівництво, ввести житловий будинок в експлуатацію та передати ОСОБА_1 майнові права на квартиру в житловому будинку.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про перехід майнових прав від ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» до ТОВ «Соната-ІФ» не має жодного значення для вирішення спору, оскільки, ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» як ТОВ, з якого було здійснено виділ несе субсидіарну відповідальність перед ОСОБА_1 .

Відповідна обставина не була врахована судом першої інстанції під час вирішення спору по суті.

Крім того, на думку представника апелянта, судом першої інстанції було неправильно визначено сутність спору та значення його правових наслідків для сторін.

Так, суд першої інстанції стверджує, що саме по собі визнання відповідачем майнових прав на об`єкт будівництва за позивачем в значенні статті 11 ЦК України не призведе до виникнення в цієї юридичної особи цивільних прав та обов`язків, пов`язаних із завершенням будівництва та передачею такого майнового права позивачу.

Відповідні висновки суду є хибними та не спростовують позовних вимог позивача, а саме, відповідач ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль», як ТОВ, з якої було здійснено виділ ТОВ «Соната-ІФ» несе субсидіарну відповідальність перед позивачем за виконання зобов`язань забудовника (продавця) за договором купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно, само по собі твердження суду першої інстанції про відсутність у відповідача цивільних прав та обов`язків у правовідносинах з позивачем, не відповідає юридичній сутності правовідносин між сторонами.

Представник апелянта зазначив, що відповідач не мав жодних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку без належної підстави передбаченої п. 6.3. договору. У відповідних діях відповідача, а саме у безпідставному, необґрунтованому попереджені про розірвання договору у випадку непідписання позивачем додаткової угоди, простежується факт не визнання за позивачем майнових прав на момент висування відповідних умов.

Також судом першої інстанції не надано жодної правової оцінки практиці Верховного Суду, на яку посилається позивач в позовній заяві, та яка визначає за якої поведінки забудовника у інвестора виникає право звернутись до суду із вимогами про захист майнових прав.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано позиції викладені у Постанові ВП ВС від 27.02.2019 у справі №761/32696/13-д та Постанови ВП ВС від 16.10.2019 у справі №761/5156/13-д. У відповідних рішеннях ВП ВС визначила, що підставою для визнання майнових прав інвестора (позивача) є встановлення факту, що забудовником (відповідачем) не виконувалися належним чином взяті на себе зобов`язання.

Представник апелянта просив рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» Рудик Ю.М. у відзиві на апеляційну скаргу посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги та зазначає, що суд з врахуванням наявних у справі доказів правильно встановив взаємовідносини, які виникли між сторонами, вірно застосував норми права та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача зазначив, що у зв`язку з реорганізацією ТОВ «ІБК «Вертикаль» шляхом виділу було утворено ТОВ «Соната-ІФ».

Інформація про те, що правонаступником ТОВ «ІБК «Вертикаль» є ТОВ «Соната-ІФ» наявна у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім цього, згідно відомостей з державного реєстру речових прав наявна інформація про те, що у ТОВ «Соната-ІФ» наявне безстрокове право забудови земельної ділянки, що знаходиться за адресою вул. Романа Левицького, 8, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 .

Вищенаведена інформація є публічною та доступна апелянту у формі відкритих даних в мережі Інтернет.

Тим не менш, апелянт не може стверджувати про те, що не був належним чином проінформований про реорганізацію виходячи з того, що у преамбулі до додаткової угоди № 1 від 06.07.2023 року до договору купівлі-продажу майнових прав №09/08/22/2/С від 09.08.2022 року наявна інформація про реорганізацію відповідача, а також наявна інформація про правонаступника відповідача.

Сам факт того, що представник відповідача направив додаткову угоду № 1 від 06.07.2023 року до договору купівлі-продажу майнових прав №09/08/22/2/1 09.08.2022 року до апелянта є прямим доказом того, що майнові права на нерухоме майно апелянта визнаються відповідачем.

Разом з цим, ТОВ «ІБК «Вертикаль» залишало за собою право одностороннього розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №09/08/22/2/С від 09.08.20 року, оскільки у разі не укладення апелянтом додаткової угоди №1 від 06.07.20 року до договору купівлі-продажу майнових прав №09/08/22/2/С 09.08.2022 року ТОВ «ІБК «Вертикаль» не змогло б повноцінно передати права та обов`язки замовника будівництва до ТОВ «Соната-ІФ».

Окрім цього, представник відповідача зазначив, що право одностороннього розірвання договору закріплено за відповідачем у п. 6.4. договору купівлі-продажу майнових прав №09/08/22/2 С від 09.08.2022 року, а тому апелянту було відомо про таке право відповідача.

Посилаючись на вказані обставини, представник ТОВ «ІБК «Вертикаль» просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

У судовомузасіданні апеляційногосуду представник ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Представник ТЗОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» Рудик Ю.М. заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1, 2, 6ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судове рішення,згідност. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, ОСОБА_1 доТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено, що відповідачем в будь-якій спосіб було порушено, не визнано або оспорено майнові права позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» укладено договір купівлі-продажу майнових прав (на умовах новації) № 09/08/22/2/С, згідно з яким: продавець прийняв на себе зобов`язання передати покупцеві у власність майнові права на об`єкт нерухомості та забезпечити будівництво житлового будинку та введення його в експлуатацію (п. 4.2.5. договору); покупець прийняв на себе зобов`язання сплатити вартість майнових прав та прийняти їх за актом приймання-передачі після введення будинку в експлуатацію.

Відповідно до розділу договору «Тлумачення деяких термінів та їх визначення» продавець прийняв па себе зобов`язання продати покупцеві майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 ,б, АДРЕСА_6 , в об`єкті капітального будівництва, а покупець прийняв кореспондуюче зобов`язання купити майнові права на вказаний об`єкт. Згідно з вказаним розділом договору, об`єктом капітального будівництва є багатоповерховий житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення «ЖК Соната» на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 3.2. договору вартість майнових прав на об`єкт, що передаються продавцем покупцеві за даним договором складає 1 185 564 грн 78 коп. (а.с.9-17).

Станом на 28.12.2022 позивач сплатив повну вартість майнових прав згідно договору, що підтверджується довідкою ТОВ ДБК «Вертикаль» вих. № 566 від 28.12.2022 (а.с.18).

Також судом встановлено, що відповідно до розподільчого балансу активів, власного капіталу та зобов`язань ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль», що передаються до ТОВ «Соната-ІФ», складений станом на 30.04.2023 року, затвердженого рішенням єдиного учасника ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» №04/05 від 04.05.2023 року, ТОВ БК «Вертикаль» (код ЄДРПОУ: 35517593) передало ТОВ «Соната-ІФ» всі майнові права на об`єкт будівництва «Житлова забудова з приміщеннями громадського та комерційного призначення на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 , а також передано документи щодо об`єкту будівництва, права власності на матеріали, обладнання, тощо (а.с.137-140).

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно безстроковим землекористувачем частини земельної ділянки площею 1,3612 га., за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 2610100000:03:006:0258, є ТОВ «Соната-ІФ», код ЄДРПОУ: 44993085 (а.с.151-152).

Встановлено, що на момент звернення позивача до суду майнові права на об`єкт будівництва «Житлова забудова з приміщеннями громадського та комерційного призначення на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 , в якому відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 08/22/2/С від 09.08.2022 продавець - ТОВ БК «Вертикаль» взяв на себе зобов`язання продати позивачеві майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . 10/ АДРЕСА_4 , перейшли від ТОВ БК «Вертикаль» (код ЄДРПОУ: 35517539) до правонаступника - ТОВ «Соната-ІФ» (код ЄДРПОУ: 44993085).

Відповідно до положень ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 12, 81, 82 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Таким чином, майнові права визнаються речовими правами. Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202, 204 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).

Згідно ізст.610,611ЦК Українипорушенням зобов`язанняє йогоневиконання абовиконання зпорушенням умов,визначених змістомзобов`язання,і уразі порушеннязобов`язання настаютьправові наслідки,встановлені договоромабо законом,зокрема сплатоюнеустойки івідшкодування збитківта моральноїшкоди.

За змістом частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вимога для захисту порушеного права має відповідати змісту цього права та характеру його порушення.

Одним зі способів захисту цивільних прав, з яким особа має право звернутися до суду, є вимога про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу майнових прав № 08/22/2/С від 09.08.2022 продавець - ТОВ БК «Вертикаль» взяв на себе зобов`язання продати позивачеві ОСОБА_1 майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . 10/ АДРЕСА_4 . На момент звернення позивача до суду майнові права на спірний об`єкт будівництва «Житлова забудова з приміщеннями громадського та комерційного призначення на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 / АДРЕСА_4 перейшли від ТОВ БК «Вертикаль» до правонаступника - ТОВ «Соната-ІФ».

Таким чином суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ БК «Вертикаль» на момент подання позову в цій справі вже не володів майновими правами на спірний об`єкт будівництва. Тому визнання відповідачем майнових прав на об`єкт будівництва за позивачем не призведе до виникнення в цієї юридичної особи цивільних прав та обов`язків, пов`язаних із завершенням будівництва та передачею такого майнового права позивачу.

Статтею 109 ЦК України унормовано, що виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (ч. 3 ст. 109 ЦК України).

Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (ч. 4 ст. 109 ЦК України).

Статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника.

Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.

Додатковий характер субсидіарної відповідальності полягає в тому, що кредитор перш за все має пред`явити вимогу основному боржнику і очікувати від нього виконання або виплати, що являють собою прояв цивільно-правової відповідальності.

Якщо вимога кредитора в повному обсязі задоволена основним боржником, додатковий боржник до відповідальності не притягується. Тобто, пред`явлення кредитором вимоги до додаткового (субсидіарного) боржника можливе в двох випадках: 1) якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора, незалежно з якої причини він надав таку відмову; 2) якщо кредитор не одержав від основного боржника в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу.

Отже, субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом із боржником відповідають у випадках, передбачених законом або договором.

Оскільки відповідач ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Вертикаль» визнає майнові права позивача на спірне нерухоме майно та передав свої майно, права та обов`язки ТОВ «Соната-ІФ», то останнє є основним боржником за Договором купівлі-продажу майнових прав № 08/22/2/С від 09.08.2022. Тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстави для визнання за позивачем майнових прав на квартиру відсутні.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів розірвання Договору купівлі-продажу майнових прав № 08/22/2/С від 09.08.2022, у зв`язку з не укладенням Додатковаої угоди № 1 від 06.07.2023 року до Договору купівлі-продажу майнових прав № 09/08/22/2/С від 09.08.2022.

Посилання апеляційної скарги на не врахування позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/32696/13-д та від 16.10.2019 у справі №761/5156/13-д, не спростовують висновків суду. Оскільки у вказаних постановах Велика Палата виходила з того, що відповідачі, щодо яких порушено справи про банкрутство, не виконували належним чином взяті на себе зобов`язання, строк виконання яких вже настав.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першоїінстанції правильновстановив фактичніобставини справита постановиврішення здодержанням нормматеріального тапроцесуального права,а томуапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,381-384,390 ЦПК України,суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 12 грудня 2023 року без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин