Ухвала

від 29.02.2024 по справі 521/22516/23

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/22516/23

Номер провадження:1-кс/521/603/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023163470000604 від 06.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області звернувся до слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим з прокурором, про арешт майна у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12023163470000604 від 06.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 06.09.2023 до відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_5 , який просить прийняти міри правового характеру до невідомої особи, яка на території Малиновського р-ну м. Одеси організовує незаконне переправлення чоловіків через державний кордон України за грошову винагороду в розмірі 4500 доларів США.

В подальшому по вказаним матеріалам надано доручення працівникам УСР в Одеській області ДСР Національної поліції щодо встановлення осіб, що можуть бути причетні до скоєння вказаного злочину.

У відповідь на вказане доручення отримано інформацію, що до вчинення вказаного злочину можливо причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В подальшому 22.02.2024 на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 26.01.2024 (справа №521/22516/23) було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Айфон з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 всередині з сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон Айфон з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 всередині з сім-картою НОМЕР_6 , які було запаковано до сейф-пакету НПУ PSP 2297065.?

Постановою слідчого від 22.02.2024 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Підставою для накладення арешту на майно, відповідно до ч.2 ст.170 КПК України є збереження речових доказів.

Слідчий надав до суду заяву, відповідно до змісту якої просив здійснити розгляд клопотання за відсутності його та прокурора, клопотання підтримав, просив задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 надав до суду заперечення, відповідно до змісту яких просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого, зазначивши, що вказане майно не приховувалось та не перше прохання були видані для огляду всієї інформації, яку вони містять. Телефони є власністю ОСОБА_7 та не можуть бути вилучені по даному кримінальному провадженню. Окрім того, телефони не містили ніякої інформації, яка може вважатися важливою по кримінальному провадженню та ніяких ризиків її втрати не існує.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, думки сторін, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом процесуальних положень, закріплених у частинах першій та другій статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та\або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів ( п.1 ч.2 ст. 170 КПК України).

Частиною третьою статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12023163470000604 від 06.09.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

22.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 26.01.2024 (справа №521/22516/23) було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Айфон з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 всередині з сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон Айфон з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 всередині з сім-картою НОМЕР_6 , які було запаковано до сейф-пакету НПУ PSP 2297065.

Постановою слідчого від 22.02.2024 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені приписи процесуального закону слід констатувати, що набуття статусу речового доказу тією чи іншої річчю залежить не від формального винесення постанови слідчим, прокурором, дізнавачем про визнання її речовим доказом, а залежить від відповідності її критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, формалізованим у відповідній постанові про визнання їх речовими доказами.

Відповідно до положень ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За змістом частин першої та третьої статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Приписами частини п`ятої цієї ж процесуальної норми передбачено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається серед іншого з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

З дослідженої слідчим суддею постанови слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 22.02.2024, якою виявлені та вилучені під час обшуку мобільний телефон марки Айфон з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 всередині з сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон Айфон з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 всередині з сім-картою НОМЕР_6 , визнано речовим доказом, відсутні мотиви та обгрунтування віднесення їх до переліку до речових доказів та їх відповідність критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, не зазначено яке доказове значення має речовий доказ.

Крім того, надані слідчому судді матеріали кримінального провадження не містять будь-яких процесуальних дій, як огляд вилученого майна, наявності необхідної для проведення досудового розслідування інформації у вилученому мобільному телефоні, призначення судової експертизи, тощо.

Також надані матеріали кримінального провадження не містять відомостей про повідомлення про підозру особи, у якої було вилучено майно.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з необґрунтованістю і недоведеністю необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана, безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1