Ухвала

від 29.02.2024 по справі 916/1143/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

29 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1143/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача Грищенко С.М., трудовий договір №5 від 01.02.2023;

від відповідача Курбанова С.Р., ордер №серія ВН №1219716 від 29.02.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023, повний текст складено та підписано 20.11.2023

у справі №916/1143/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА"

про визнання недійсними додаткової угоди та актів здачі-приймання робіт,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА (далі - ТОВ ,,ТРІКСА) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" (далі - ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА") про визнання недійсним договору транспортно-експедиторських послуг № 251/01-20 від 01.03.2021р. в частині, а саме визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 03.09.2021р. до договору № 251/01-20 від 01.03.2021р., визнати недійсними акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 3651 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. та № 3923 від 17.12.2021р. на суму 87 017,28 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування вказаного позову ТОВ ,,ТРІКСА послалось на те, що Додаткову угоду № 2 від 03.09.2021р. до Договору транспортно-експедиторських послуг № 251/01-20 від 01.03.2021р. позивач особисто не отримував та директор позивача не підписував.

Відповідно оригінал вказаної угоди у позивача відсутній, в даному позові оскаржується копія документа, що надана відповідачем в рамках іншої справи про стягнення заборгованості згідно актів наданих послуг, що складені відповідачем до Договору транспортно-експедиторських послуг № 251/01-20 від 01.03.2021р.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем не надані позивачу докази документального підтвердження витрат експедитора (платіжні доручення на перевізника, акти виконаних робіт від перевізника, рахунки перевізника та інші), відповідно акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 3651 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. та № 3923 від 17.12.2021р. на суму 87 017,28 грн. є недійними.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 (суддя Невінгловська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що Додаткова угода № 2 від 03.09.2021р. до Договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. була укладена шляхом направлення позивачем примірника відповідної додаткової угоди на електронну пошту відповідача у вигляді підписаного екземпляру додаткової угоди у сканованому вигляді. Відтак, на думку суду, вказані обставини виключають можливість вважати Додаткову угоду № 2 від 03.09.2021р. до Договору про транспортно-експедиторські послуги № 251/01-20 від 01.03.2021р. такою, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсними актів здачі-приймання робіт, суд встановив, що спірні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 3651 від 12.11.2021р. на суму 49594,18 грн. та № 3923 від 17.12.2021р. на суму 87 017,28 грн., є документами, які не спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише засвідчують факт приймання робіт, надання послуг, тобто виконання волі сторін договору про транспортно-експедиторські послуги, та фіксує роботи (послуги), що надаються Експедитором за замовленням Клієнта. Відтак, суд дійшов висновку, що спірні акти приймання-передачі не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України, а відтак, не можуть бути визнані недійсними з наведених заявником підстав.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023р. у справі №916/1143/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Крім того, апелянт просить покласти на відповідача сплату здійснених апелянтом витрат на оплату судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не додержано повного, всебічного і об`єктивного з`ясування дійсних обставин, що мають значення для справи та існує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

На думку заявника апеляційної інстанції, суд першої інстанції невірно та помилково прийшов до висновку про наявність доведеності факту заборгованості відповідача перед ТОВ «Топ-трак» в сумі 136611,46 грн., що в свою чергу, на думку суду, доводить фактичність виконання додаткової угоди №2 від 03.09.2021 до договору №251/01-20 від 01.03.2021р.

Разом з тим, висновок про фактичне виконання додаткової угоди №2 від 03.09.2021 є безпідставним.

Оплата позивачем на адресу відповідача платіжними інструкціями №1948 від 28.09.2021 на суму 55 948,68 грн., з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №64277 від 27.09.2021, в т.ч. ПДВ 20% - 9 324,77 грн» та №2054 від 27.10.2021р. на суму 79 052,70 грн. з призначенням платежу «Оплата за використання автотранспорту по рахунку №66632 від 26.10.2021р., в т.ч. ПДВ 20% - 13175,45 грн.» за переконанням скаржника не доводить факту перерахування коштів саме як оплати коштів по оскаржуваній додатковій угоді №2 від 03.09.2021р. (відсутнє будь-яке посилання на неї). В зазначених рахунках є посилання на договір №251/01-20 від 01.03.2021р., що не оскаржується позивачем та обов`язок оплати по якому є у позивача у вигляді забезпечення перерахування авансових оплат для забезпечення фінансування експедиторам витрат по договору.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був критично ставитись до твердження відповідача про факт надання вантажного автомобіля ВН06691А, причепу з державним номерним знаком НОМЕР_1 для перевезення вантажу позивача відповідачем та перевізником «Топ-трак» через не підтвердження належними доказами цього факту (відсутність товарно-транспортної накладної пункт відправлення та отримання та відповідно перевезення знаходяться на території України), відсутність належним чином складеної CMR №117/1 від 06.09.2021р. та відсутність в ній будь-яких підписів відправника, отримувача, перевізника та водія автотранспорту, відсутність відміток про перетинання кордону від прикордонної служби або митної служби.

На переконання скаржника, підтвердженням факту укладення договору перевезення вантажу автомобільним транспортом (додаткової угоди №2 від 03.09.2021р.) може бути лише належним чином оформлена товарно-транспортна накладна або CMR, чого в даному випадку немає.

Апелянт вважає, що відсутність підтвердження надання вантажного автомобілю та не досягнення істотних умов договору (додаткової угоди №2 від 03.09.2021р.) доводить факт неукладеності додаткової угоди №2 від 03.09.2021 до договору №251/01-20 від 01.03.2021 р. на перевезення вантажу позивача, що не зазначено Господарським судом Одеської області в тексті оскаржуваного рішення.

А відсутність факту перерахування грошових коштів відповідачем на адресу перевізника ТОВ «Топ-трак» (це підтверджено матеріалами справи) свідчить про відсутність належних доказів надання вантажного автомобілю для перевезення вантажу позивача згідно додаткової угоди №2 від 03.09.2021р. (фактичного виконання договору) так і про відсутність належних доказів надання послуги понаднормового використання транспорту з вантажем позивача.

Суд не надав цим фактам належної уваги та зробив помилкові висновки, що призвели до прийняття неправомірного рішення по справі.

Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових та безпідставних висновків про те, що вказані ним в рішенні обставини виключають можливість вважати Додаткову угоду №2 від 03.09.2021 р. до Договору про транспортно-експедиторські послуги №251/01-20 від 01.03.2021 такою, що не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Щодо вимоги про визнання недійсними актів здачі-приймання робіт, то апелянт звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів сплати (платіжних інструкцій, банківських виписок) позивачем на користь інших осіб (перевізника, зокрема) витрат за послуги понаднормового використання транспорту, що такі витрати сплачено не може посвідчувати сплату конкретної суми, тим більше, що за змістом п.4.3 договору №251/01-20 про транспортно-експедиторські послуги від 01.03.2021 такі оплати взагалі мали бути здійснені за рахунок наданих для цієї мети коштів клієнта.

Витрати за понаднормове використання транспорту (простій) в розмірі 100$ США сторонами не узгоджувалась, додаткова угода на дану вартість додаткових послуг не складалась.

Використання інформаційно-телекомунікаційних засобів, передбачених сторонами в договорі, не змінюють факту недотримання письмової форми і не доводять попереднього узгодження вартості стягуваної послуги, адже ділова переписка не може ототожнюватись з погодженням/узгодженням/встановленням відповідного грошового зобов`язання через відступ, за відсутності запроваджених письмових змін від передбачених договором умов.

Крім того, апелянт зазначає, що в оскаржуваних актах наданих послуг відповідачем зазначено суми як послугу за понаднормове використання траспорту, тоді як в документах ТОВ «Топ-трак» ця сума зазначено як штраф за понаднормове використання транспорту. Цей факт встановлено судом під час розгляду справи.

Отже, факт зазначення у вказаних актах надання відповідачем саме послуги за понаднормове використання транспорту в розмірі 100$ за кожен день простою вантажного транспорту перевізника, що визначив ці суми як штраф, є необґрунтованим та безпідставним.

Суми додаткової послуги за понаднормове використання транспорту в розмірі 100$ в день у встановлений сторонами в договорі №251/01-20 від 01.03.2021 спосіб (складення додаткової угоди) сторони не узгоджували.

Таким чином, на думку скаржника, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно надана правова оцінка фактам та невірно і безпідставно зроблений висновок ро узгодженість позивачем даної суми.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023, повний текст складено та підписано 20.11.2023 у справі №916/1143/23; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА до розгляду на 29 лютого 2024 року о 10:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 25.01.2024, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТРІДАТ ОДЕСА" просив рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі №916/1143/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач вважає, що не доведення позивачем належними та допустими доказами підстав, передбачених ст..ст. 203,215 ЦК України для визнання оспорюваних додаткової угоди та актів здачі-приймання робіт недійсними, а також недоведення порушення прав позивача у відповідності до ст..ст. 15,16 ЦК України, виключає кваліфікацію додаткової угоди №2 від 03.09.2021р. до договору про транспортно-експедиторські послуги №251/01-20 від 01.03.2021р. та акти здачі-приймання робіт як недійсної.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА про проведення судового засідання, призначеного на 29 лютого 2024 року о 10:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення ,,EASYCON.

29.02.2024 на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява директора Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА про відмову від позову, в якій останній просить постановити ухвалу про прийняття відмови від позову, визнати нечинним рішення суду першої інстанції та закрити провадження у даній справі.

Заява мотивована тим, що 28.02.2024 Західним апеляційним господарським судом по справі №914/1950/22 за результатами апеляційної скарги ТОВ ,,ТРІКСА прийняте судове рішення, яким рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позовних вимогах ТОВ "МІТРІДАТ ОДЕСА" до ТОВ ,,ТРІКСА про стягнення заборгованості за договором №251/01-20 від 01.03.2021 відмовлено в повному обсязі.

Питання стосовно договору транспортно-експедиторських послуг №251/01-20 від 01.03.2021 та додаткової угоди №2 від 03.09.2021 до нього вирішені під час розгляду справи.

Таким чином в зв`язку з прийняттям рішення по справі №914/1950/22 позивач вважає, що по даній справі №916/1143/23 відсутній предмет спору.

Колегія суддів ознайомилась з вказаною заявою представника позивача про відмову від позову та зазначає наступне.

Пункт 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Відповідно до статті 274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд констатує, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.

З огляду на зазначене вище, підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №925/2151/14, від 08.10.2020 у справі №910/5084/16.

Згідно зі ст. 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.

Отже, право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у суді апеляційної інстанції, гарантується, тому позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді апеляційної інстанції, і така заява повинна відповідати вимогами статті 191 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів встановила, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА про відмову від позову підписано курівником ОСОБА_1 відомості про якого містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань., який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

З огляду на зазначене вище та враховуючи, що заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою, а зазначена відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого положеннями ст. 14 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

У зв`язку із прийняттям відмови позивача від позову, колегія суддів визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції та закриває провадження у цій справі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відмовою від позову, витрати за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню позивачу.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Отже, враховуючи наявність у даному випадку відмови позивача від позову на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку, колегія судів вважає за необхідне повернути скаржнику 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної скарги, що становить 6099 грн.

Керуючись ст. ст. 191, 231, 234, 274 Господарського

процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА про відмову від позову - задовольнити. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА від позову у справі № 916/1143/23.

2. Визнати нечинним рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 у справі № 916/1143/23. Провадження у справі № 916/1143/23 закрити.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА (код ЄДРПОУ 41839950, Україна, 80461, Львівська обл., Кам`янка-Бузький район, селище міського типу Запитів, вулиця Весела, будинок 35) з Державного бюджету України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 6099 (шість тисяч дев`яносто дев`ять) грн., сплачений за платіжною інструкцією від 11.12.2023 №1760.

4. Надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ТРІКСА оригінал цієї ухвали з гербовою печаткою суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький