Постанова

від 05.02.2024 по справі 910/16595/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2024 р. Справа№ 910/16595/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження

у справі № 910/16595/23 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-ГО"

2) Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-ГО" та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі № 910/16595/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального та матеріального права, ігноруючи встановлену в Україні практику розгляду корпоративних спорів та рекомендації Верховного Суду. Зокрема, скаржник зазначив, що підстава позову зводиться до недотримання вимог законодавства та установчих документів стосовно прийняття засновником (учасником) товариства рішення щодо звільнення керівника товариства, а отже стосується корпоративних правовідносин, спори щодо яких є предметом розгляду судів господарської юрисдикції. Зауважив, що всупереч вимогам ГПК України судом першої інстанції не роз`яснено, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі № 910/16595/23.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 апеляційна скарга у справі № 910/16595/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження відкладено до надходження матеріалів справи № 910/16595/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16595/23.

21.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 27.11.2023, надійшли матеріали справи № 910/16595/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду належних доказів, які свідчили б про отримання скаржником тексту оскаржуваної ухвали 07.11.2023 або вказати інші причини на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду апеляційної інстанції.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2023, представником позивача було подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано роздруківку із застосунку «Дія», з якої вбачається факт отримання скаржником тексту оскаржуваної ухвали 07.11.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі № 910/16595/23 - задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 у справі № 910/16595/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 призначено на 05.02.2024; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.1024 клопотання представника ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначені дату та час.

Присутній в судовому засіданні 05.02.2024 в режимі відеоконефренції представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники відповідачів в судове засідання 05.02.2023 не з`явились, письмового відзиву на апеляційну скаргу не подали, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідачу-2 поштового відправлення та конвертом з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 10.01.2024, яка надсилалась на адресу відповідача-1, однак, вказаний конверт повернувся до суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 11 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пунктів 101, 102 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п. п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судову повістку повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (Близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, - суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом процесуальних документів у даній справі.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

За змістом пункту 7 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього в режимі відеоконференції представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

В силу приписів статті 1 ГПК України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що юрисдикція господарського суду поширюється на спори, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі ті спори, що пов`язані з управлінням та діяльністю юридичної особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 13.06.2019 приступив до виконання обов`язків директора (керівника) ТОВ "Е-ГО", що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 32).

За поясненнями позивача, 26.07.2023 він звертався до відповідача-1 із заявою з проханням ініціювати скликання загальних зборів товариства для вирішення питання про його звільнення із займаної посади директора ТОВ "Е-ГО" за згодою сторін на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Однак, загальні збори товариства, уповноважені на звільнення позивача, таку заяву не розглянули у зв`язку з відсутністю кворуму, чим було порушено трудові права ОСОБА_1 , зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про керівника товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Однак, з вищенаведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша та друга статті 97 ЦК України).

За змістом статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.

Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю, порядок його створення, діяльності та припинення, права та обов`язки його учасників визначені в Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

За приписами статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад.

Так, 02.10.2019 рішенням Загальних зборів учасників було затверджено статут ТОВ «Самокатуа» (у подальшому найменування змінено на ТОВ «Е-ГО»), за змістом пункту 11.3 якого позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором), який діє від імені товариства без доручення.

Обрання та відкликання виконавчого органу товариства належить до компетенції Загальних зборів учасників товариства (пункту 11.2.7.6 Статуту).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (частини друга та третя статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Наведені вище положення узгоджуються також з приписами пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства.

За змістом частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасового виконувача його обов`язків; наслідком такого припинення повноважень одноосібного виконавчого органу є припинення відповідного договору, зокрема розірвання трудового договору.

Таким чином, для належної реалізації права на припинення трудових відносин за власною ініціативою, директор товариства, на відміну від звичайного працівника товариства, має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й як виконавчий орган товариства ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

У свою чергу вирішуючи питання щодо підсудності спорів, пов`язаних з припиненням трудових відносин директора товариства, колегія суддів вважає за необхідне застосувати правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов`язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов`язаного з управлінням товариством.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

За висновками Великої Палати Верховного Суду звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Крім того, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

За обставинами даної справи позивач, виконуючи повноваження одноосібного виконавчого органу товариства, звернувся з позовом до самого товариства про визнання трудових відносин припиненими, а також про зобов`язання вчинити реєстраційні дії зі зміни відповідних відомостей про товариство в ЄДР.

Отже, вимоги позивача спрямовані на припинення повноважень директора, обраного загальними зборами учасників товариства, а відтак даний спір пов`язаний із управлінням товариством і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Наслідки його вирішення можуть впливати на трудові відносини позивача з товариством, що не змінює корпоративного характеру такого спору.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, є помилковим.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами позивача про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали вимог частини шостої статі 175 ГПК України, відповідно до яких відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

В контексті викладеного, слід зауважити, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 підлягає задоволенню.

Оскільки судом апеляційної інстанції остаточного рішення зі спору у даній справі не приймається, то розподіл судових витрат, за перегляд ухвали в апеляційному порядку підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, за загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 910/16595/23 скасувати.

3. Справу № 910/16595/23 направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.02.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков