Постанова

від 27.02.2024 по справі 906/510/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Справа № 906/510/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Петухов М.Г.,

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.01.2024 (суддя Шніт А.В., повний текст ухвали складено 16.01.2024)

за позовом Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос"

до Фізичної особи - підприємця Свінціцького Віктора Павловича

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Приватне акціонерне товариство "Укрсервісбудматеріали";

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ларвік"

про стягнення 104 370,00грн

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Корнійчук Я.П.,

третіх осіб - не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.01.2024 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Свінціцького В.П. про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 у справі №906/510/20 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 залишено в силі.

Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції вказав, що обставини, на які ФОП Свінціцький В.П. посилається у своїй заяві, станом на час розгляду справи були йому відомі, так як в матеріалах справи містилися докази на підтвердження факту закінчення строку дії договору оренди №01/2017 від 01.01.2017 - 29.12.2019.

Враховуючи факт обізнаності ФОП Свінціцьким В.П. стосовно припинення дії договору оренди №01/2017 від 01.01.2017, судом встановлено, що заявником не дотримано однієї з обов`язкових умов існування нововиявлених обставин, а саме те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити заяву про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 за нововиявленими обставинами. Рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 у справі №906/510/20 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 144060,00 грн неустойки з фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича на користь позивача за період з січня 2020 року по липень 2020 року.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 22.08.2023 відповідачу стали відомі обставини, що були встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №911/810/20, яке набрало законної сили 12.04.2021.

Даним рішенням встановлено, що договір оренди №04/2018 від 01.01.2018 є договором піднайму в розумінні положень ст.744 ЦК України, оскільки ПП "ІК "Плутос" не є власником переданого в оренду майна, яке, відповідно, орендовано у ПАТ "Укрсервісбудматеріали" за договором оренди №01/2017 від 01.01.2017.

Окрім того, встановлено строк дії договору №01/2017 від 01.01.2017 щодо всіх об`єктів нерухомого майна, що були передані у найм, який пролонгувався сторонами і діяв до 29.12.2019.

Зазначає про встановлення подібних обставин і у рішенні Господарського суду Київської області від 10.02.2022 у справі №911/2959/21.

Зважаючи на встановлені обставини у справі №911/810/20, ФОП Свінціцький В.П. вважає договір оренди №05/2019 від 01.01.2019 у даній справі договором піднайму, який припинив свою дію 29.12.2019.

Відповідач стверджує, що з 29.12.2019 позивач не має жодної правової підстави користуватися, розпоряджатися майном зазначеним у договорі оренди №05/2019 від 01.01.2019 та матеріалами справи не підтверджено факт користування ФОП Свінціцьким В.П. приміщення після закінчення договору оренди №05/2019 від 01.01.2019 у період з січня 2020 по липень 2020. Тому, вимога про стягнення з відповідача неустойки за період, який не охоплює встановлений строк дії основного договору оренди, задоволенню не підлягає.

Апелянт також вказує, що судом першої інстанції при відмові в ухвалені заяви про перегляд за нововиявленими обставинами не враховано, що у рішенні Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 не досліджувалось питання дії договору оренди №01/2017 від 01.01.2017, а також було порушено норми процесуального права, зокрема щодо неповного дослідження судом та ненадання власної оцінки в сукупності доказам, які наявні матеріалах справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.01.2024 та призначено її розгляд на 27.02.2024 о 15:15 год.

У судове засідання, що відбулося 27.02.2024 року, позивач та треті особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, від позивача до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому останній вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з відсутністю у ній нововиявлених обставин, які впливали б на хід розгляду справи, оскільки всі істотні для справи обставини були розглянуті та доведені судом при її первісному розгляді. Відтак, просить суд оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Окрім того, повідомляє про неможливість прибути до суду для участі у судовому засіданні 27.02.2024, тому просить здійснювати розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 у справі №906/510/20 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 1470 грн орендної плати за грудень 2019, 144060 грн неустойки з січня 2020 по липень 2020, 2182,95 грн судового збору, 1051 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 18000 грн витрат на правову допомогу.

Даним рішенням, зокрема, встановлено, що 01.01.2017 між Приватним акціонерним товариством "Укрсервісбудматеріали" та Приватним підприємством "Інвестиційна компанія "Плутос" укладено договір оренди №01/2017, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове, платне користування "об`єкти оренди", приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт.Коцюбинське, вул.Доківська, 2 (п.1.1 договору оренди №01/2017) (т.1 а.с. 26-32).

Орендар має право передавати орендоване приміщення в суборенду третій особі, заздалегідь письмово повідомивши орендодавця (п.1.6 договору оренди №01/2017 )

Пунктом 1 Додатку №8 від 31.12.2017 до Договору оренди продовжено термін оренди до 31.12.2018, пунктом 2 Додатку №10 від 31.12.2018 дію вищевказаного договору продовжено до 29.12.2019 (т.1 а.с.36-37).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 вищевказане рішення залишено без змін.

28.09.2023 до суду першої інстанції від ФОП Свінціцького В.П. надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 у справі №906/510/20 за нововиявленими обставинами, в якій зокрема вказано, що 22.08.2023 заявнику стали відомі обставини, що були встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №911/810/20, яке набрало законної сили 12.04.2021, а саме те, що ПП "ІК "Плутос" не є власником переданого в оренду майна за договором оренди №04/2018 від 01.01.2018, оскільки воно орендовано позивачем у ПАТ "Укрсервісбудматеріали" за договором оренди №01/2017 від 01.01.2017.

Також посилається на те, що рішенням у справі №911/810/20, встановлено строк дії договору №01/2017 від 01.01.2017 щодо всіх об`єктів нерухомого майна, що були передані у найм, який пролонгувався сторонами і діяв до 29.12.2019.

Апелянт вказує, що припинив користування орендованими приміщеннями ще до спливу строку договору оренди №05/2019 від 01.01.2019, а позивач, у свою чергу, з 29.12.2019 не мав права користування або розпорядження приміщеннями, які були передані йому в оренду за основним договором оренди №01/2017 від 01.01.2017, до складу яких також входили приміщення, визначені договором оренди №05/2019 від 01.01.2019.

Відтак, посилаючись на ті обставини, що були встановлені у справі №911/810/20, а також на те, що в матеріалах справи №906/510/20 відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт користування/утримання відповідачем орендованого приміщення після закінчення дії договору №05/2019 від 01.01.2019, зокрема, з січня 2020 року по липень 2020 року, вважає відсутніми підстави для застосування до нього положень ч.2 ст.785 ЦК України.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ч.1 ст.320 ГПК України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом частини 2 статті 320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч.4 ст.320 ГПК України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість, ухваленого без їх урахування, судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. (Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а)

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом, який розглядає відповідну заяву у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

З наведеного, можна дійти висновку, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

За приписами п.1 ч.2 ст.320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. (Схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2022 у справі №904/3923/20)

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає існування доказу або факту, який має значення для з`ясування обставин справи, раніше не був та не міг бути відомий, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Відтак, суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі, отже апеляційний суд переглядає таке судове рішення лише в тих межах, в яких ці нововиявлені обставини впливають на його суть.

Колегією суддів встановлено, що в обґрунтування наявності підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами ФОП Свінціцький В.П. посилається на факти, які були встановлені в рішенні Господарського суду Київської області від 13.10.2020 у справі №911/810/20 та стали відомі заявнику лише 22.08.2023.

Це зокрема, те, що позивач не є власником переданого майна за договором оренди №04/2018 від 01.01.2018, оскільки воно орендоване у ПАТ "Укрсервісбудматеріали" за договором №01/2017 від 01.01.2017, а також те, що строк дії договору №01/2017 від 01.01.2017 щодо всіх об`єктів нерухомого майна, що були передані ним у оренду, пролонговувався сторонами та діяв до 29.12.2019.

Враховуючи встановлені обставини, відповідач вважає їх нововиявленими, такими, що не були йому відомі під час первинного розгляду справи та які призвели б до прийняття Господарським судом Житомирської області іншого судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи наявний договір оренди №01/2017 від 01.01.2017, укладений між ПАТ "Укрсервісбудматеріали" (орендодавець) та ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" (орендар), відповідно до п.1.6 якого, орендар має право передавати орендоване приміщення в суборенду третій особі, заздалегідь письмово попередивши орендодавця.

Листами від 26.12.2017 та 01.05.2019 позивач повідомив орендодавця про передачу деяких орендованих приміщень в користування третім особам в суборенду. (т.1 а.с.38-39)

Після чого, ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" уклало договори оренди №02/2018 від 01.01.2018 та №05/2019 від 01.01.2019 з відповідачем.

Додатком №10 від 28.12.2018 до договору оренди №01/2017 від 01.01.2017 (т.1, а.с.37), ПАТ "Укрсервісбудматеріали" і ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" дійшли згоди щодо передачі в строкове платне користування приміщення майстерні будівлі №3 загальною площею 147м.кв. за адресою: Україна, Київська область, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, зі строком оренди до 29.12.2019.

У рішенні Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 чітко вбачається зазначена послідовність укладених договорів, що в свою чергу дає змогу дійти висновку, що договір №05/2019 є договором піднайму (суборенди), а також зазначений строк закінчення дії договору оренди №01/2017 від 01.01.2017 - 29.12.2019, що спростовує доводи апелянта про його відсутність у рішенні.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновок суду першої інстанції, що станом на день прийняття судом рішення від 06.10.2020 у справі №906/510/20 в її матеріалах містилися усі докази на підтвердження факту укладання договору суборенди і закінчення строку дії договору оренди №01/2017 від 01.01.2017 - 29.12.2019, тому ФОП Свінціцький В.П. чи його представник мали змогу ознайомитись з вказаними доказами під час розгляду справи.

Щодо посилання апелянта на те, що ч.1 ст.42 ГПК України надає стороні право, а не обов`язок ознайомлюватись з матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що кожна сторона зобов`язана добросовісно користуватись своїми правами, належними та допустимими доказами доводити обставини на які вона посилається та цікавитись про стан відомого їй судового провадження.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Таким чином, невикористання стороною свого права на ознайомлення з матеріалами справи є результатом її суб`єктивної бездіяльності, яке не може свідчити про визнання доказів, які наявні в матеріалах справи, недопустимими.

Апеляційний суд вказує, що інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, які наявні в матеріалах справи та повторного перегляду рішення суду першої інстанції, але аж ніяк не свідчать про нововиявлені обставини, у відповідності до ст.320 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ФОП Свінціцьким В.П. не доведено того факту, що викладені ним у заяві обставини не були і не могли бути відомі відповідачу станом на час розгляду спору у справі №906/510/20.

Доводи апеляційної скарги ФОП Свінціцького В.П. не спростовують обставин щодо правомірного застосування судом першої інстанції приписів матеріального та процесуального законодавства, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Свінціцького В.П. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2020 у справі №906/510/20.

Згідно статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 11.01.2024 у справі №906/510/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Свінціцького Віктора Павловича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.