Рішення

від 21.02.2024 по справі 903/1152/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2024 року Справа № 903/1152/23Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Альбіленд

про стягнення 33905,46 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: Понедільник І. А., довіреність від 09.02.2023;

від прокуратури: Рішко А. В., посвідчення № 071761 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 10.11.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Альбіленд про стягнення 33905,46 грн безпідставно збережених коштів орендної плати(з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог), з них 29909,20 грн за період з 13.12.2019 по 07.04.2021 та 3996,26 грн з 08.04.2021 по 09.11.2021 включно.

При обґрунтуванні позову вказує, що відповідач впродовж тривалого часу, без укладення договору оренди, користувався земельною ділянкою по вул.Київська,3 у с.Вишнів, Ковельського району площею 0,5203 га, яка у період з 13.12.2019 по 09.11.2021 була об`єктом державної власності та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування.

Ухвалою суду від 15.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 12.12.2023; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; прокурору та позивачу відповідь на відзив.

01.12.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву від 30.11.2023 в якому просить у задоволені позову відмовити. При цьому вказує, що 24.03.2017 відповідач набув права власності на спірну земельну ділянку, яка на той час перебувала у користуванні ТзОВ Волинь-Петроль згідно договору оренди землі від 06.10.2006. У подальшому відповідач неодноразово звертався до Волинської ОДА та Любомльської РДА з метою оформлення документів та укладення договору оренди землі, однак враховуючи, що лише 21.06.2022 проведено державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки, відповідно з даної дати відповідач фактично прийняв у користування дану земельну ділянку. Звертає увагу суду, що прокурором обрано неправильний спосіб захисту, оскільки у розумінні приписів ч.1 ст. 1212 ЦК України неправомірно набутим (збереженим) майном є земельна ділянка, яку прокурор у своїй позовній заяву повернути не просить. Також зазначає, що право на отримання орендної плати у позивача виникає виключно на підставі чинного договору оренди земельної ділянки, якщо інше не передбачено самим договором, однак, у спірний період договір оренди між сторонами укладений не був. Крім того, Волинська обласна державна адміністрація з 27.05.2021 не є розпорядником спірної земельної ділянки, та не мала права на отримання орендної плати, так як земельна ділянка перейшла з державної власності до комунальної. Також звертає увагу суду, що ТзОВ Волинь-Петроль здійснювало нарахування орендної плати за спірну земельну ділянку до 09.04.2021, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Волинській області №7507-22 від 16.08.2022, а тому стягнення з відповідача орендної плати за період з 13.12.2019 по 09.04.2021 призведе до отримання позивачем орендної плати за вказаний період в подвійному розмірі як від відповідача, так і від ТзОВ Волинь-Петроль, що є недопустимим. Вважає, що прокуратурою невірно визначено розмір безпідставно збережених коштів, оскільки за його основу взято нормативно грошову оцінку земельної ділянки зазначену у договорі оренди землі від 06.10.2006, яка на даний час є неактуальною та здійснено розрахунок з урахуванням площі земельної ділянки, а не площі на якій розташоване нерухоме майно відповідача. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.12.2023 оголошено перерву до 10.01.2024.

13.12.2023 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 52/1-2355ВИХ-23 від 11.12.2023 в якій заперечує твердження відповідача наведені у відзиві. При цьому вказує, що зволікання органів державної влади чи місцевого самоврядування при укладанні договору оренди землі з відповідачем у даному випадку жодним чином не свідчить про те, що останній не повинен був сплачувати кошти за фактичне користування спірною земельною ділянкою з урахуванням розташування на цій ділянці нерухомого майна, що йому належить. Щодо доводів відповідача про те, що прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного права зазначає, що Велика Палата Верховного суду у справі № 922/3412/17 (постанова від 20.11.2018) зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (Волинській обласній державній (військовій) адміністрації (в період 13.12.2019 по 09.11.2021)) на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України. Також зазначає, що попередній власник нерухомого майна ТзОВ Волинь- Петроль сплачував орендну плату з січня 2013 року по жовтень 2018 року. Згідно інформації ГУ ДПС у Волинській області від 11.08.2022 за № 4968/5/03-20-04-01-05 ТзОВ Волинь-Петроль декларував зазначену земельну ділянку платою за землю до дати припинення договору оренди землі, проте не сплачував відповідні кошти з 2019 року. Вказує, що на спірній земельній ділянці розміщене лише нерухоме майно, яке належить відповідачу, інші об`єкти нерухомого майна на цій ділянці відсутні. Дана відповідь з додатками долучена до матеріалів справи.

22.12.2023 відповідач через систему Електронний суд подав заперечення на відповідь на відзив в яких просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому вказує, що моменту укладення договору оренди, відповідач фактично міг використовувати земельну ділянку лише в межах об`єкта нерухомого майна та території необхідної для його обслуговування, що становить 0,2729 га, а здійснений прокурором розрахунок безпідставно збережених коштів з урахуванням площі земельної ділянки 0,5203 га, а не площі на якій розташоване нерухоме майно відповідача (0,2729 га) свідчить про необґрунтованість та безпідставність наведеного у позовній заяві розрахунку. Дані заперечення з додатками долучено до матеріалів справи.

02.01.2024 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 33905,46 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 13.12.2019 по 09.11.2021, яку 10.01.2024 судом ухвалено на місці прийняти.

04.01.2024 прокурор через систему Електронний суд подав додаткові пояснення, які у судовому засіданні 10.01.2024 судом ухвалено на місці долучити до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.01.2024, суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці клопотання відповідача задовольнити, продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

У судовому засіданні 10.01.2024 оголошено перерву до 24.01.2024.

17.01.2024 відповідач через систему Електронний суд подав додаткові пояснення, в яких просить у задоволенні позову відмовити. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.

Позивач та відповідач у судове засідання 24.01.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні 24.01.2024 не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

У судовому засіданні 24.01.2024, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.02.2024.

Ухвалою суду повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 13.02.2024.

У судовому засіданні 13.02.2024 оголошено перерву до 21.02.2024.

Ухвалою суду від 13.02.2024 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відкладено на 21.02.2024.

21.02.2024 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав додаткові пояснення № 15-358ВИХ-24 від 20.02.2024.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 ГПК України).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

Прокурор не просив дозволу подати письмові пояснення, а суд дозволу учаснику справи подати додаткові пояснення не надавав та не визнавав їх подання необхідними, тому ці пояснення суд ухвалив на місці залишити без розгляду.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю; представник відповідача просив в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТзОВ "Альбіленд" має на праві приватної власності вбиральню площею 2,4 кв.м. та АЗС площею 70,5 кв.м, що знаходиться по вул. Київській, 3 у с. Вишнів Ковельського району Волинської області.

Право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.03.2017 реєстраційним номером 1207372807233 - вбиральня площею 2,4 кв.м., 24.03.2017 за реєстраційним номером 1207328107233 - АЗС площею 70,5 кв.м

Підставами для державної реєстрації права власності на вказані вище приміщення слугував нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТзОВ "Альбіленд" та ТзОВ "Ліфтмаркетсервіс" від 23.03.2017.

Об`єкти продажу (вбиральня площею 2,4 кв.м. та АЗС площею 70,5 кв.м знаходяться та розміщені на земельній ділянці з кадастровим номері 0723380400:04:009:0002 за адресою вул. Київській, 3 у с. Вишнів Ковельське району Волинської області площею 0,5203 га.

Земельна ділянка по вул. Київська,3 в с.Вишнів, Ковельського району Волинської області площею 0,5203 га з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002, за період з 13.12.2019 по 08.11.2021 була об`єктом державної власності, яка може використовуватись лише на підставі та умовах договору оренди.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав нерухоме майно зазначена вище земельна ділянка з 06.10.2006 перебувала оренді у ТзОВ "Волинь-Петроль". При цьому договір оренди припинив свою дію 07.04.2021, у зв`язку із укладенням угоди про припинення дії договору, що укладений між ТзОВ "Волинь-Петроль" та Волинською обласні адміністрацією.

Встановлено, що розпорядженням голови Волинської обласної адміністрації № 503 від 30.08.2018, затверджено технічну документацію землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТзОВ "Альбіленд" для оформлення права оренди на земельну ділянку для обслуговування автозаправної станції, що розташована за межа населених пунктів Вишнівської сільської ради.

Крім цього, вказаним розпорядженням передано ТзОВ "Альбіленд" в оренду на 10 років земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0, 5203 га для розміщення експлуатації об`єктів дорожнього сервісу та доручено Любомльській районній державній адміністрації укласти договір оренди.

Натомість договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0, 5203 га на виконання згаданого розпорядження голови Волинської обласної адміністрації № 503 від 30.08.2018 з ТзОВ "Альбіленд" укладений не був.

У подальшому, як вбачається з Реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку зареєстровано за Волинською обласною державною адміністрацією 13.12.2019, а за Вишнівською сільською радою 09.11.2021. Тобто, Вишнівська сільська рада стала власником земельної ділянки лише з 09.11.2021.

Рішенням Вишнівської сільської ради № 13/11 від 23.11.2021 "Про передачу земельної ділянки в оренду вирішено передати в оренду терміном на 10 років ТзОВ "Альбіленд" земельну ділянку з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для обслуговування автозаправної станції).

У подальшому рішенням Вишнівської сільської ради № 14/291 від 06.12.2021 Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки (1086386,40 грн).

Поряд з цим, договір оренди земельної ділянки між Вишнівською сільською радою та ТзОВ "Альбіленд" укладено 28.01.2022 та здійснено його державну реєстрацію 21.06.2022.

Таким чином, відповідач з 27.03.2017 до 20.06.2022 фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га без сплати орендної плати, як власник розташованого майна на ній.

Згідно інформації Вишнівської сільської ради від 10.08.2022 за № 1257/05-38/2-22 попередній власник нерухомого майна ТзОВ "Волинь-Петроль" сплачував орендну плату з січня 2013 року по жовтень 2018 року.

Крім цього, згідно інформації ГУ ДПС у Волинській області від 11.08.2022 за №4968/5/03-20-04-01-05 ТзОВ "Волинь-Петроль" декларував зазначену земельну ділянку платою за землю до дати припинення договору оренди землі, проте не сплачував відповідні кошти з 2019 року.

Отже, прокурор доводить, що з 13.12.2019 по 09.11.2021, період перебування земельної ділянки у державній власності, відповідач фактично користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 29909,20 грн з 13.12.2019 по 07.04.2021 на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 та від 27.02.2019 №913/661/17.

Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Враховуючи наведені норми законодавства, а також те, що договір оренди землі №04060880004 від 06.10.2006 станом на момент реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які знаходилися на спірній земельній ділянці, за відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не був припинений, а припинився лише 07.04.2021, у зв`язку із укладенням угоди про припинення дії договору, що укладений між ТзОВ "Волинь-Петроль" та Волинською обласні адміністрацією, тому відповідно з 27.03.2017 відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

З огляду на встановлені обставини чинності договору оренди землі у спірному періоді, права та обов`язки орендаря за яким перейшли до відповідача, як покупця(власника) об`єктів нерухомості, розташованих на відповідній земельній ділянці, тобто, наявності між сторонами зобов`язальних (договірних) правовідносин, суд дійшов висновку про неналежність обраного прокурором способу захисту порушеного права шляхом звернення до суду з даним позовом(не підпадає під регулювання ст. 1212 ЦК України) та відмовляє у задоволенні в частині стягнення 29909,20 грн безпідставно збережених коштів.

Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 3996,26 грн за період з 08.04.2021 по 09.11.2021 включно (час реєстрації права власності на земельну ділянку за Вишнівською сільською радою) на підставі ст. 1212 ЦК України, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю належить до складу місцевих податків, що встановлюються місцевими радами та зараховуються до місцевих бюджетів (ст.ст. 10, 265 та 284 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю -обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

ТзОВ "Альбіленд" у зазначений період часу не було власником або постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою вул. Київська, 3 у с. Вишнів Волинської області, а тому не було суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України). Таким чином, єдина можлива форма здійснення плати зі землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

До моменту укладення договору оренди землі та його реєстрації (21.06.2022) орендна плата за її використання відповідачем не сплачувалась.

У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельної ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

Тобто, об`єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

З визначення поняття державної реєстрації земельної ділянки, наданого статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використанні земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використання земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яка поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативні грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки землі щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлені відомості про земельну ділянку.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння її кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянку з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 внесені до Державного земельного кадастру 01.03.2006.

В той же час, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права державної власності за Волинською обласною адміністрацією внесено 13.12.2019, а право комунальної власності за Вишнівською сільською радою внесено 09.11.2021.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" віл 11.12.2003 за № 1378-ІV (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, ще дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.01.2022 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 становить 1195025,04 грн.

Поряд з цим, згідно додаткової угоди до договору оренду від 16.03.2007 "Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельних ділянок переданих в оренду ТзОВ "Волинь-Петроль" нормативні грошова оцінка земельної ділянки становила 226205,39 грн.

Прокуратурою при здійсненні розрахунку за основу взято нормативну грошову оцінку, зазначену у договорі оренди землі від 06.10.2006 (зі змінами відповідно до додаткової угоди), а саме - 226205,39 грн, розмір орендної плати за рік - 22602,53 грн (розрахунок розміру орендної плати, який є частиною договору оренди).

Згідно вимог п. 284.1 ст. 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

У відповідності до приписів пп. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку.

Згідно з додатком до рішення Вишнівської сільської ради від 10.07.2020 №59/2020-5 "Про встановлення ставок земельного податку", починаючи з 01 січня 2021 року ставка земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, за категорією земель - землі транспорту, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства становила 3%.

Варто зазначити, що до вказаних правовідносин не застосовуються норми про відшкодування збитків, зокрема, ст. 153 Земельного кодексу України та Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993. Особа, яка користується земельною ділянкою без правової на те підстави, акумулювала у себе певну суму за рахунок власник землі - суму, яку вона зобов`язана була заплатити за оренду. Саме цю сум користувач повинен повернути власнику відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу змісту норм статтей 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У даному разі наявні усі три вказані ознаки.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за володіння і користування земельною ділянкою за адресою вул. Київська, 3 у с. Вишнів Ковельського району, площею 0,5203 га.

Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на нежитлові приміщення за адресою: вул. Київська, 3 у с. Вишнів Ковельського району Волинської області.

Вказане є проявом правової природи нерухомого майна. Набуті відповідачем нежитлові будівлі, будучи згідно статті 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без її знецінення та зміни її призначення), є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлю автоматично призвело де фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результат відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, ще має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельно ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Земельна ділянка по вул. Київська, 3 у с. Вишнів Ковельського району до 08.11.2021 перебувала у державній власності Волинської обласної державної адміністрації.

Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини "Федоренко проти України" від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах недоотримані Вишнівською сільською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини "виправданого очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності Вишнівської територіальної громади.

Як вже зазначалось вище, норми ст.ст. 1212-1214 ЦК України регламентують кондикційне зобов`язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Тобто, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майне права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Крім того, Велика палата ВС у вказаній постанові зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Отже, ТзОВ "Альбіленд" (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Вишнівська сільська рада (потерпілий) втратила належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України та правової позиці Верховного Суду, ТзОВ "Альбіленд" зобов`язано повернути Волинської обласної державної адміністрації кошти, які воно зберегло у вигляді несплаченої орендної плати.

Слід зазначити, що відновлення порушених прав Волинської обласної державної адміністрації за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайний умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Крім вищевказаної правової позиції Великої палати Верховного суду аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 (справа №642/4792/17, провадження № 61-44207св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 (справа №686/18993/17-ц, провадження № 61-48870св18), і постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справ № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження №14 77цс18), від 03.06.2019 у справі № 712/3273/18, а також у постанова: Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (проваджена № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3 1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруд зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19).

Таким чином, ТзОВ "Альбіленд" будучи власниками об`єктів нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці державної форми власності зобов`язаний був сплачувати кошти за її використання.

Отже, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що ТзОВ Альбіленд у період з 08.04.2021 по 08.11.2021(оскільки з 09.11.2022 інший власник земельної ділянки) користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог Земельного кодексу України, у зв`язку з чим за даний період нарахована сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 3977,41 грн, в стягненні 18,85 грн нарахованих за 09.11.2021 слід відмовити через безпідставність, оскільки право власності за Вишнівською сільською радою зареєстровано 09.11.2021.

Щодо доводів відповідача про те, що останнім вживались заходи до укладення договору оренди землі, водночас з вини державних органів такий договір своєчасно укладений не був, судом враховано таке.

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

У правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 10.02.2020 у справі № 922/9 31/18 (п. 5.25-5.26) та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19 (п. 47), зазначено: "неналежне виконання своїх обов`язків зі сторони органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованої земельною ділянкою, а висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з урахуванням поведінки органу місцевого самоврядування під час укладання договору не відповідає нормам матеріального права, а також практиці застосування судами ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

За таких обставин, зволікання органів державної влади чи місцевого самоврядування при укладанні договору оренди землі з відповідачем, у даному випадку жодним чином не свідчить про те, що відповідач не повинен був сплачувати кошти за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0723380400:04:009:0002 площею 0,5203 га з урахуванням розташування на цій ділянці нерухомого майна, що належить останньому.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 3977,41 грн безпідставно набутих грошових коштів. В іншій частині позовних вимог про стягнення 29928,05 грн. відмовити, з них 29909,20 грн через неналежність обраного прокурором способу захисту порушеного права та 18,85 грн через безпідставність.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, з відповідача на користь прокурора належить стягнути 314,86 грн судового збору, в іншій частині сплата судового збору залишається за прокурором, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альбіленд (вул.П`ятигорських братів,2А, приміщення 100, м.Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 40513480) на користь Волинської обласної державної (військової) адміністрації (Київський Майдан,9, м.Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) 3977,41 грн (три тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 41 коп.) безпідставно збережених коштів орендної плати.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альбіленд (вул.П`ятигорських братів,2А, приміщення 100, м.Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 40513480) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 314,86 грн (триста чотирнадцять гривень 86 коп.) судового збору за подання позовної заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 29.02.2024.

СуддяА. С. Вороняк