Рішення

від 20.02.2024 по справі 904/6729/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6729/20 (904/6178/23)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., за участю секретаря судового засідання Сулими Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна", м.Дніпро

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-1,2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор", Дніпропетровська обл., м. Кам`янське

про визнання недійсним пункту угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 в частині

Представники:

від позивача: Шевченко Л.П., довіреність №371-К-Н-О від 09.03.2023

від відповідача-1: Чичва О.С., посвідчення №448 від 19.03.2013

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-1,2: Волова О.В., посвідчення №1348 від 14.09.2018

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду з позовом до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" про визнання недійсним пункту угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 в частині, в якому просить суд:

1. Відкрити провадження та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2. Визнати недійсним пункт 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (місцезнаходження: 49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Праці, буд. 2Т, кім. 17, код ЄДРПОУ 33176534) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" (місцезнаходження: 49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Праці, буд. 27Т, оф. 15, код ЄДРПОУ 03765499), в частині посилання в ньому на розмір процентів річних, тобто визнати недійсним частину наступного тексту: "При простроченні Божником виконання грошового зобов`язання перед кредитором на строк більше 10 (десяти) календарних днів, розмір процентів, встановлений ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 600 процентів;".

3. Судові витрати за результатом розгляду справи покласти на Відповідачів.

Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 26.01.2021 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача-1 -Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 15, код ЄДРПОУ 03765499) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6729/20, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А. Є.

21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до положень частини 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6729/20(904/6178/23) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.

Ухвалою суду від 01.12.2023 прийнято матеріали справи №904/6729/20(904/6178/23) за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" про визнання недійсним пункту угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 в частині. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 19.12.2023 о 10:40 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-1,2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр-т Конституції, буд. 17А, код ЄДРПОУ 41657211).

19.12.2023 ТОВ "Дніпровський елеватор" подано заяву б/н б/д про продовження строку подання пояснень та заперечень на позовну заяву.

19.12.2023 відповідачем-1 подано заяву вих.№02-26/120 від 18.12.2023 про залучення ОСОБА_1 , в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

19.12.2023 відповідачем-1 подано відзив вих.№02-26/119 від 18.12.2023 на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

19.12.2023 відповідачем-2 подано відзив б/н від 18.12.2023 на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 19.12.2023, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

У підготовче засідання, призначене на 19.12.2023, з`явився представник позивача, представники відповідача-1 та третьої особи.

Представник третьої особи підтримав подану заяву про продовження строку подання пояснень та заперечень на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.12.2023 відкладено підготовче засідання на 23.01.2024 о 10:20 год.

19.01.2024 від позивача надійшла відповідь б/н від 18.01.2024 на відзив ТОВ"ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ".

19.01.2024 від позивача надійшла відповідь б/н від 18.01.2024 на відзив Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна".

22.01.2024 третьою особою подано пояснення б/н б/д щодо підстав відмови у задоволені позову АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним пункту угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 у зв`язку з відсутністю у позивача права (законного інтересу) на подання позову.

23.01.2024 від відповідача-1 електронною поштою надійшло клопотання вих.№02-26/125 від 22.01.2023 про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву ліквідатора та заяви про залучення третьої особи учасникам справи.

23.01.2024 від відповідача-1 електронною поштою надійшли додаткові пояснення вих.№02-26/124 від 22.01.2024 у справі, в яких ліквідатор зазначив про часткове виключення грошових вимог ТОВ "Дніпровський елеватор" визнаних ухвалою суду від 16.03.2021 у справі №904/6729/20 в розмірі 13 987 490,62 грн.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 23.01.2024, представники відповідачів-1,2 не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

У підготовче засідання, призначене на 23.01.2024, з`явився представник позивача та представник третьої особи.

Представник позивача підтримав подані відповіді на відзиви відповідачів-1,2.

Представник третьої особи оголосив зміст поданого пояснення щодо підстав відмови у задоволені позову АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним пункту угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 у зв`язку з відсутністю у позивача права (законного інтересу) на подання позову.

Суд прийняв до розгляду відзиви відповідачів-1,2, а також заяви відповідача-1 вих.№02-26/120 від 18.12.2023 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання часу для ознайомлення з документами долученими до матеріалів справи.

Представник третьої особи не заперечив проти задоволення усного клопотання представника позивача.

Ухвалою суду від 23.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 08.02.2024 о 10:00 год.

23.01.2024 від відповідача-2 електронною поштою надійшло клопотання б/н від 22.01.2024 про долучення до матеріалів справи доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

У підготовче засідання, призначене на 08.02.2024, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

У підготовче засідання, призначене на 08.02.2024, з`явився представник позивача, представник відповідача-1 та представник третьої особи.

Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи зазначили про відсутність заяв, клопотань, пояснень, які мають бути розглянуті в порядку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 08.02.2024 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 20.02.2024 о 12:20 год.

У судове засідання, призначене на 20.02.2024, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судове засідання, призначене на 20.02.2024, з`явився представник позивача, представник відповідача-1 та представник третьої особи.

В судовому засіданні 20.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2021 відкрито провадження у справі №904/6729/20 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА".

Ухвалою суду від 16.03.2021 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ» (код ЄДРПОУ 33176534) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 15, код ЄДРПОУ 03765499) в сумі 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 15 706 945,59 грн (основний борг, інфляційні втрати, відсотки річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 визнано грошові вимоги АТ КБ "Приватбанк" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 15, код ЄДРПОУ 03765499) на суму 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 255 120 633,47 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Отже, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" є кредитором у справі №904/6729/20 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 15, код ЄДРПОУ 03765499).

Позивач у позовній заяві зазначив, що як вбачається з заяви з кредиторськими вимогами ТОВ "Приват-Агро-Львів" до СТОВ "Імені Мічуріна", 31.03.2017 між СТОВ "Імені Мічуріна" та ТОВ "Істейтглобал" було укладено Договір № 31/03/17-3/ТЕО від 31.03.2017.

Відповідно до умов, якого ТОВ "Істейтглобал" в порядку та на умовах визначених Договором зобов`язується за плату та за рахунок СТОВ "Імені Мічуріна" організувати надання транспортно - експедиційних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом.

При цьому, СТОВ "Імені Мічуріна" не виконало свої зобов`язання перед ТОВ "Істейтглобал", а тому у останнього виникло право вимоги до СТОВ "Імені Мічуріна" у розмірі 1 719 454,97 гривень.

22.02.2019 ТОВ "Істейтглобал" відступило право вимоги за Договором № 31/03/17-3/ТЕО від 31.03.2017 на користь ТОВ "Приват-Агро-Львів" про що було укладено Договір відступлення права вимоги № 22/02/19-1 від 22.02.2019.

Між ТОВ "Приват-Агро-Львів" та СТОВ "Імені Мічуріна" було укладено Угоду про добровільне погашення заборгованості від 23 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони домовились про те, що заборгованість СТОВ "Імені Мічуріна" утворилась на підставі наступних договорів:

- Договір № 31/03/17-3/ТЕО транспортного експедирування та організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 31.03.2017 з додатками.

СТОВ "Імені Мічуріна" визнало, що заборгованість перед ТОВ "Приват-Агро-Львів" на момент укладення даної угоди становить 1 719 454,97 гривень (один мільйон сімсот дев`ятнадцять чотириста п`ятдесят чотири гривні 97 копійки).

Відповідно до п. 6 Угоди вказано, що у разі прострочки СТОВ "Імені Мічуріна" виконання грошового зобов`язання, на вимогу ТОВ "Приват-Агро-Львів" за Угодою, СТОВ "Імені Мічуріна" зобов`язана сплатити на користь ТОВ "Приват-Агро-Львів" суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При простроченні СТОВ "Імені Мічуріна" виконання грошового зобов`язання перед ТОВ "Приват-Агро-Львів" на строк більше 10 (десяти) календарних днів, розмір процентів, встановлений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 600 (шістсот) процентів річних.

Так, грошові вимоги ТОВ "Приват-Агро-Львів" до СТОВ "Імені Мічуріна" у сумі 15 706 945,59 грн (основний борг, інфляційні втрати, відсотки річних) ґрунтуються на неналежному виконанні Боржником зобов`язань за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 щодо повернення тіла заборгованості.

16 березня 2021 року господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу, якою визнано грошові вимоги ТОВ "Приват-Агро-Львів" до СТОВ "Імені Мічуріна" у загальній сумі 15 706 945,59 грн (основний борг, інфляційні втрати, відсотки річних), з яких:

-1 719 454,97 грн - тіло заборгованості;

- 109 369,14 грн - інфляційні збитки;

- 13 878 121,48 грн - 600 відсотків річних.

Ухвалою суду від 22.08.2022 здійснено заміну кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, буд. 2Т, 17, код ЄДРПОУ 31176534) з грошовими вимогами до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 15, код ЄДРПОУ 03765499) в сумі 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 15 706 945,59 грн (основний борг, інфляційні втрати, відсотки річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" (код ЄДРПОУ 41657211, 51909, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., проспект Конституції, буд. 30) по справі №904/6729/20 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (код ЄДРПОУ 03765499).

Як вже зазначалось вище, відповідно до умов Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019, у СТОВ "Імені Мічуріна" існувала заборгованість перед ТОВ "Приват-Агро-Львів" у розмірі 1719 454,97 грн.

23 лютого 2019 року між СТОВ "Імені Мічуріна" (боржник) та ТОВ "Приват-Агро-Львів" (кредитор) укладено Угоду про добровільне погашення заборгованості, умовами якої передбачено, що боржник гарантує повернення коштів до 02 вересня 2019 та приймає на себе зобов`язання у випадку несвоєчасного повернення грошових коштів, сплатити кредитору інфляційні збитки та 600 процентів річних нарахованих на суму заборгованості.

Позивач зазначив, що з фінансового аналізу СТОВ "Імені Мічуріна" за 2018 рік вбачається, що боржник підписуючи Угоду про добровільне погашення заборгованості, заздалегідь розумів, що він не зможе повернути ТОВ "Приват-Агро-Львів" кошти у розмірі 1 719 454,97 грн (обставини, які це підтверджують будуть наведені нижче), у строк передбачений Угодою, проте свідомо взяв на себе додаткові зобов`язання виплачувати кредитору 600% відсотків річних нарахованих на суму заборгованості.

Позивач звернув увагу, що станом на момент укладання Угоди про добровільне погашення заборгованості (зокрема погодження сторонами п. 6 Угоди в частині нарахування 600 процентів річних на суму заборгованості), у СТОВ Імені Мічуріна" була наявна прострочена заборгованість перед кредиторами.

З вищевикладеного вбачається, що станом на кінець 2017 року у СТОВ "Імені Мічуріна" були наявні грошові зобов`язання строк виконання яких настав:

- перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 235 781 378,40 грн;

- перед ТОВ "Дніпровський елеватор" у розмірі 53 946 672,77 грн;

- перед ТОВ "Агроцентр-Плюс" у розмірі 258 485,61 грн;

- перед ТОВ "Племінний завод імені Посмітного" у розмірі 2 303 767,04 грн;

- перед ПрАТ "СК "Інгосстрах" у розмірі 51 193 363,79 грн.

Таким чином, на початок 2019 року сума зобов`язань у СТОВ Імені Мічуріна" за невиконаними зобов`язаннями складала - 343 483 667,61 грн.

Обставини виникнення заборгованості СТОВ "Імені Мічуріна" перед вищевказаними юридичними особами, були дослідженні та встановлені судом в рамках розгляду грошових вимог у справі про банкрутство 904/6729/20.

Загалом, в межах справи №904/6729/20 до СТОВ "Імені Мічуріна", як боржника пред`явлено кредиторські вимоги на загальну суму більше ніж 1 500 000 00,00 грн.

АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що розмір кредиторських вимог до СТОВ "Імені Мічуріна" свідчить про накопичення боржником фінансових зобов`язань без наміру їх погашення, формування протягом тривалого часу стійкої фінансової неплатоспроможності та штучного збільшення зобов`язань, зокрема перед ТОВ "Приват-Агро-Львів".

Так, серед інших кредиторських вимог, ТОВ "Приват-Агро-Львів" звернулось до суду із заявою з конкурсними вимогами до СТОВ "Імені Мічуріна" у розмірі 15 706 945,59 грн, з яких: 13 878 121,48 грн - 600 % річних, 109 369,14 грн - інфляційні втрати.

На думку Позивача заявлені грошові вимоги ТОВ "Приват-Агро-Львів" в частині стягнення 600% річних на підставі пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019, у розмірі 13 878 121,48 грн є такими, що:

- очевидно неспівмірні із заборгованістю, яку Відповдачі зафіксували в Угоді про добровільне погашення заборгованості та майже, ніж в десять разів її перевищують.

- не виконують компенсаторну функцію, яка передбачена ст. 625 ЦК України, натомість мають явно каральний характер та за своєю суттю є фінансовою санкцією. Розмір процентів, який дорівнює 600 % річних, в 240 разів перевищує розмір процентів, який передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

- ціллю нарахування ТОВ "Приват-Агро-Львів" процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у збільшеному розмірі та їх включення до складу кредиторських вимог є недобросовісна спроба обійти законодавчі обмеження ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, встановлені до визначення "грошового зобов`язання", які не передбачають включення до складу грошового зобов`язання неустойки чи інших фінансових санкцій.

- нараховані проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є несправедливими щодо інших кредиторів у справі про банкрутство, оскільки їх визнання та задоволення унеможливлює виконання боржником зобов`язань перед іншими кредиторами, має на меті порушення балансу інтересів кредиторів, внаслідок штучного збільшення розміру конкурсних кредиторських вимог ТОВ "Приват-Агро-Львів".

Як вже зазначалось вище, умовами Угоди про добровільне погашення заборгованості передбачено, що боржник зобов`язується погасити заборгованість до 02.09.2019, у випадку порушення вказаного зобов`язання, боржник сплачує кредитору 600 процентів річних нарахованих на суму заборгованості.

Так, в матеріалах справи 904/6729/20 знаходиться Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності СТОВ "Імені Мічуріна" від 25.11.2022, виконаний ТОВ "Центр відновлення платоспроможності" на замовлення ліквідатора СТОВ "Імені Мічуріна" арбітражного керуючого Чичви О.С.

Відповідно до вказаного звіту на протязі трьох років, що передувало відкриттю провадження у справі про банкрутство СТОВ "Імені Мічуріна", поточна платоспроможність підприємства (різниця між фінансовими інвестиціями та грошовими коштами підприємства та його зобов`язаннями) має від`ємне значення, що свідчить, що підприємство втратило свою платоспроможність та було не в змозі забезпечити свої зобов`язання грошовими та прирівняними до них коштами.

На протязі трьох років, що передували відкриттю провадженню у справі про банкрутство СТОВ "Імені Мічуріна" коефіцієнт покриття становив на кінець: 2018 -0,24; 2019-0,23; 2020-0,22.

За підсумками 2018-2020 р.р. СТОВ "Імені Мічуріна" не отримувало прибуток, коефіцієнт покриття, як це було вказано вище був менший за 1,0 і такий фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неспроможності за вказані роки.

Протягом 2018-2020 р.р. господарська діяльність СТОВ "Імені Мічуріна" скорочувалась, виручка від реалізації продукції (робіт, товарі, послуг) за 2020 зменшилась порівняно з початком аналізуємого періоду. Власний капітал також відсутній та його від`ємне значення свідчить про втрату платоспроможності підприємства на протязі аналізуємого періоду.

Відповідно до даних балансу (звіту про фінансовий стан) підприємства на початок 2018 року активи СТОВ "Імені Мічуріна" рядок 1300 мають показник - 340 000, на кінець 2018 року - 69 000, станом на 30.09.2020 - 60 275. Вказане свідчить про стрімке зниження активів боржника за цей період.

Викладене, на думку Позивача, підтверджує, що боржник свідомо взяв на себе зобов`язання сплатити ТОВ "Приват-Агро-Львів" 600 процентів річних нарахованих на суму заборгованості, заздалегідь розуміючи, що виконані вони не будуть, ані в частині повернення суми заборгованості ані в частині сплати нарахованих 600 процентів річних.

Як зазначило у позовній заяві АТ КБ "ПриватБанк" метою укладання між боржником СТОВ Імені Мічуріна" та ТОВ "Приват-Агро-Львів" оскаржуваної Угоди (в частині), було формування штучної кредиторської заборгованості "про людське око" (для створення юридичних підстав, видимості).

Заборгованість у розмірі 13 878 121,48 грн (600 процентів річних) використана для утворення кредиторської заборгованості СТОВ "Імені Мічуріна", для використання у справі про банкрутство прав, що надаються конкурсному кредитору Кодексом України з процедур банкрутства, використано цивільно-правовий інструментарій (законодавство) для фраудаторної мети.

Позивач вважає, що зобов`язання СТОВ "Імені Мічуріна" перед ТОВ "Приват-Агро-Львів" і штучне нарахування 600 процентів річних на суму заборгованості мало на меті наступні цілі:

- визнання цих вимог судом у справі про банкрутство як конкурсних вимог кредиторів;

- отримання права вирішального голосу у зборах кредиторів та у комітеті кредиторів;

- використання вирішального права голосу з метою завдати шкоди цивільним правам реального кредитора АТ КБ "ПриватБанк".

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати пункт 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (місцезнаходження: 49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Праці, буд. 2Т, кім. 17, код ЄДРПОУ 33176534) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Мічуріна" (місцезнаходження: 49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Праці, буд. 27Т, оф. 15, код ЄДРПОУ 03765499), в частині посилання в ньому на розмір процентів річних недійсним.

В матеріалах справи містяться відзиви відповідачів-1,2, в яких товариства заперечують проти задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", вважають їх недоведеними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно з частиною першою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 1 КУзПБ визначено матеріально-правовий статус кредитора у справі про банкрутство, який є і учасником, і стороною у справі про банкрутство, що обумовлений та визначається наявністю вимог щодо грошових зобов`язань до боржника. Кредитор у зв`язку з наявністю цих вимог є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні положень статей 3,13,15,16, 202, 203,215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з правом на судовий захист шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, хоча кредитор і не є стороною цього правочину.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності якомога справедливе задоволення вимог кредиторів.

Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених ЦК України, КУзПБ та інших законів у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, що гарантує можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок чого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудатороного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (позивач) не є стороною Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 укладеної між Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА".

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс 16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

Отже правом оспорювати правочин ГПК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».

Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, управі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення мас встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з і клоном про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, постанові Великої палати Верховного Сулу від 29.06.2021 у справі №910/23097/17).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, то закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлене порушене право, (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №640/7310/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21).

У справі, що розглядається з вимогою про визнання недійсним пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 звернулося АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як кредитор у справі про банкрутство, який не є стороною цього правочину.

Обґрунтовуючи свою заінтересованість АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що пункт 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 укладений в результаті недобросовісних дій боржника СТОВ "ІМЕНІ МІЧУРІНА" на шкоду кредиторам задля нарощування штучної заборгованості кредитора ТОВ "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" з метою отримання права вирішального голосу у зборах (комітеті) кредиторів та використання вирішального права голосу з метою завдати шкоди цивільним правам кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Судом встановлено, що під час розгляду справи №904/6729/20(904/6178/23) ТОВ «Дніпровський елеватор» ухвалено рішення про часткове прощення боргу СТОВ ІМЕНІ МІЧУРІНА» зі сплати інфляційних втрат у розмірі 109 369,14 грн та річних у розмірі 13 878 121,48 грн, а всього на суму 13 987 490,62 грн, які нараховано відповідно до умов пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 та визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2022 по справі №904/6729/20, про що було повідомлено боржника СТОВ "ІМЕНІ МІЧУРІНА" відповідним листом від 10 січня 2024 року.

Листом від 10.01.2024 ТОВ «Дніпровський елеватор» повідомило, що зобов`язання СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» перед ТОВ «Дніпровський елеватор» зі сплати інфляційних втрат та річних відповідно до пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 у розмірі 13 987 490,62 грн (інфляційні витрати 109 369,14 грн + річні 13 878121,48 грн), вважаються прощеними з моменту отримання цього листа, а розмір залишку заборгованості складає 1 719 454,97 грн.

Також, з моменту отримання СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» цього листа ТОВ «Дніпровський елеватор» зазначило, що не має та не матиме надалі жодних матеріальних претензій до СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» пов`язаних з виконанням чи припиненням зобов`язань за пунктом 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 в частині сплати інфляційних втрат та річних у розмірі 13 987 490,62 грн.

Лист ТОВ «Дніпровський елеватор» від 10.01.2024 про часткове прощення боргу у розмірі 13 987 490,62 грн, який виник на підставі пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 отримано ліквідатором СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» арбітражним керуючим Чичвою О.С. 11 січня 2024 року.

Таким чином, борг СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 в частині інфляційних витрат та річних (п. 6 Угоди) у розмірі 13 987 490,62 грн, який визнаний ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 року по справі №904/6729/20, є прощеним ТОВ «Дніпровський елеватор» з 11 січня 2024 року.

Крім того, суд звертає увагу позивача на наступне.

Під час розгляду заяви ТОВ "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" з грошовими вимогами до боржника представник АТ КБ " ПриватБанк" заперечував проти визнання грошових вимог в сумі 13 878 121,48 грн - 600 % річних, просив суд застосувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Суд критично оцінив заперечення представника АТ КБ ПриватБанк щодо визнання грошових вимог в частині нарахованих відсотків в річних в іншому розмірі, ніж встановлено ст.625 Цивільного кодексу України та необхідністю застосування висновків, викладентх у постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з того, що представником Банку не обґрунтовано підстави для зменшення відсотків, не проаналізовано ступінь виконання боржником основного зобов`язання, не досліджено майновий стан сторін зобов`язання , в також враховуючи такі підстави.

По-перше, частиною першою статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Таким чином, за своєю правовою природою такий предмет спору щодо розміру грошових вимог до боржника не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні.

Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують.

До того ж, як неодноразово вказував Верховний Суд, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство (висновок про застосування норм права, котрий викладений у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15 ).

До того ж, слід звернути увагу, що в справі №902/417/18, що перебувала на розгляді Великої Палати Верховного суду, мали місце інші обставини, ніж в заявлених грошових вимогах, а саме: встановлені обставини щодо сплати відповідачем в повному обсязі суми основної заборгованості (частково до, частково після відкриття провадження у справи), тобто врахований передбачений ст. 233 Господарського кодексу України ступінь виконання зобов`язання боржником.

По-друге, має місце непослідовна позиція представника АТ КБ ПриватБанк в запереченнях щодо визнання грошових вимог в частині нарахованих відсотків в річних в підвищенному розмірі інших кредиторів.

Заперечення представника АТ КБ ПриватБанк були висловлені щодо не всіх вимог кредиторів, які містять нарахування відсотків річних в іншому розмірі, ніж встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України.

По-третє, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Приписи статті 625 ЦК України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуютьсяв разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов`язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України. Якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три процентирічних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Судом встановлено, що у відповідності до п.6 Угоди, у разі прострочки СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» виконання грошового зобов`язання, на вимогу ТОВ «ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ» за Угодою, СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» зобов`язана сплатити на користь ТОВ «ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ» суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

При простроченні СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» виконання грошового зобов`язання перед ТОВ «ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ» на строк більше 10 (десяти) календарних днів, розмір процентів, встановлений ч.2, ст.625 Цивільного кодексу України застосовується в розмірі 600 (шістсот) процентів річних.

Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов`язання.

Підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що обумовлені сторонами в пункті 6 Угоди проценти річних не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, також не може бути відмовлено в їх стягненні тільки з тих підстав, що їх розмір або загальний розмір заборгованості є неспівмірним до суми основного боргу, оскільки їх стягнення не залежить від задоволення вимог про стягнення основного боргу, який до дня ухвалення судового рішення може бути виплачено.

При цьому необхідно керуватися тими мотивами, що сторони в договорі є рівними. У даному випадку обидві сторони є юридичними особами з однаковим правовим статусом. Між сторонами не існує правовідносин підпорядкування чи управління.

Також суд виходить з визнання боржником в повному обсязі нарахованих кредитором відсотків річних. Не доведено, що боржник є слабшою стороною. Крім того, не доведено зловживання кредитора при визначенні процентів за статтею 625 ЦК України під час укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги.

Якщо рівні сторони при здійсненні господарської діяльності визначили проценти за статтею 625 ЦК України в договорі, то такі проценти можуть бути переглянуті лише і виключно у випадку або зловживання стороною, на користь якої вони сплачуються, своїм привілейованим становищем, або визнання в цій частині умов договору недійсними у разі, якщо чинився протиправний тиск на одну зі сторін, чи в інших, передбачених законом випадках, якщо одна зі сторін діяла незаконно чи недобросовісно, чи штучно створила умови для такого стягнення.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 щодо визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ» (код ЄДРПОУ 33176534) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 15, код ЄДРПОУ 03765499) в сумі 4 540,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 15 706 945,59 грн (основний борг, інфляційні втрати, відсотки річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів набрала законної сили з моменту її оголошення - 16.03.2021.

Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" вказану вище ухвалу оскаржено не було, а отже можна дійти висновку, що кредитор АТ КБ "ПРИВАТБАНК" погодився з вказаною ухвалою і висновками суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Проте, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, захисту підлягає наявний законний і порушений (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого інтересу та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушений інтерес, і чи цей інтерес порушено відповідачем.

Таким чином, захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. При цьому, відсутність порушеного права (інтересу) встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано нате, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес, якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорений відповідачем, якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Враховуючи, що станом на дату розгляду справи заборгованість СТОВ "ІМЕНІ МІЧУРІНА" за пунктом 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 в розмірі 13 987 490,62 грн (інфляційні витрати та річні), які визнаний ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2021 по справі №904/6729/20, є прощеним та не враховуються у справі №904/6729/20 про банкрутство СТОВ "ІМЕНІ МІЧУРІНА", а тому права позивача не порушуються.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає, що визнання недійсним пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 не матиме жодних наслідків які б впливали на розмір кредиторських вимог заявлених до боржника та відповідно не порушує прав та законних інтересів позивача, як кредитора у справі №904/6729/20.

Судом враховано що встановлена відсутність порушення прав та законних інтересів скаржника є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, той факт, що оспорюваний правочин не порушує прав і законних інтересів позивача, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА", відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-1,2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" про визнання пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 недійсним.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233,237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до відповідача-1 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕНІ МІЧУРІНА" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 15, код ЄДРПОУ 03765499), відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" (49040, м. Дніпро, пр. Праці, будинок 2Т, кімната 17, код ЄДРПОУ 33176534), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів-1,2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський елеватор" (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр-т Конституції, буд. 17А, код ЄДРПОУ 41657211) про визнання недійсним пункту 6 Угоди про добровільне погашення заборгованості від 23.02.2019 - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 29.02.2024.

Суддя А.Є. Соловйова