Постанова

від 19.02.2024 по справі 686/17911/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/17911/23

Провадження № 22-ц/4820/480/24

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Цугель А.О.

за участю позивачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/17911/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Дем`яновим Юрієм Миколайовичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2023 року (суддя Чевилюк З.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом та вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_5 , який фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , де позивачкою здійснювався за ним догляд, однак постійним місцем проживання померлого було с. Слобідка Малієвецька Дунаєвецького р-ну Хмельницької обл. На день смерті ОСОБА_5 належала 1/16 частка у домоволодінні АДРЕСА_1 , яку він успадкував згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка посилається на те, що вона невірно розуміючи положення чинного законодавства щодо строків та порядку вступу у спадщину, була впевнена, що успадковує майно після смерті свого брата автоматично, оскільки він на момент смерті проживав в м. Хмельницькому разом із позивачкою. У зв`язку із цим ОСОБА_1 не зверталась до нотаріуса в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини і оформлення спадкового майна не здійснювала внаслідок наявності у неї тяжких захворювань. Також ОСОБА_1 вказує, що спадкоємців першої черги щодо майна померлого ОСОБА_5 не було, а спадкоємцями другої черги, окрім неї, є її брат ОСОБА_4 , який проживає окремо та про свої наміри щодо прийняття спадщини у встановленому порядку не заявляв і спадщину після смерті брата не приймав.

Маючи на меті оформити спадкові майнові права на 1/16 житлового будинку на себе, ОСОБА_1 у 2021 році звернулась до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у відкритті спадщини в зв`язку із пропуском строків її прийняття.

Позивачка вважає, що вона фактично вступила в управління майном ОСОБА_5 , оскільки продовжувала проживати в домоволодінні їх батьків та користуватись його часткою власності у майні та користується нею на даний час.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк протягом трьох місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат Дем`яновЮ.М.,оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка посилається на те, що судом не надано належної правової оцінки показам сусідів, які підтвердили факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_5 на момент його смерті зі своєю сестрою ОСОБА_1 , яка після спадкодавця смерті вступила в управління майном, а тому вважалась такою що прийняла спадщину.

Поряд з цим, суд першої інстанції шляхом допиту свідків, встановив факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із братом ОСОБА_5 , а відповідно в силу положень частини 3 статті 1268 ЦК України позивачка вважається такою, що прийняла спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вона не заявила про відмову від неї. Оскільки ОСОБА_1 не відмовлялась від спадщини, тому прийняла її. Однак, указані обставини не враховано, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Тому, ОСОБА_7 , в інтересах якої діє адвокат Дем`янов Ю.М., просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходив.

Апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги не заперечувала.

Представник відповідача Хмельницької міської ради та третя особа ОСОБА_4 до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.01.2004 (а.с.3).

Із Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.12.2012 (а.с.5) слідує, що ОСОБА_1 є сестрою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та вбачається, що останній був спадкоємцем щодо 1/8 частки у спадщині майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадщина складається із частини житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 і ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 11.12.2012 Свідоцтво про право на вказану спадщину не видано).

Відповідно до листа Першої Хмельницької державної нотаріальної контори №458/01-16 від 25.06.2021 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ОСОБА_5 через пропуск строку на прийняття спадщини після його смерті; на час відкриття спадщини місце реєстрації проживання спадкодавця ОСОБА_5 не відомо, а місцем знаходження спадкового майна (частки у праві власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 ) та місцем відкриття спадщини є м. Хмельницький (а.с.16).

Спадкова справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 не заводилась, що підтверджується листом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори №808/01-16 від 07.09.2023 (а.с.45)

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення позову, адже незнання законодавства щодо порядку спадкування не є підставою на надання додаткового стоку для прийняття спадщини, а об`єктивні перешкоди для реалізації спадкових прав через стан здоров`я ОСОБА_1 не є переконливими.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і узгоджуються із матеріалами справи.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами частини 2 статті 1221 ЦК України якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

З огляду на положення статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Водночас, відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши, відповідно до статі 89 ЦПК України, належну оцінку поданим сторонами доказам, а саме копіям: свідоцтва про смерть ОСОБА_5 від 20.01.2004, довідки Новодунаєвецької селищної ради від 23.05.2021, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.12.2012, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 03.06.2021, від 08.06.2021, Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.06.2021, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03.06.2021, технічного паспорту на одноквартирний (садибний) житловий билинок від 27.03.2013, пенсійного посвідчення ОСОБА_1 , свідоцтву про народження ОСОБА_8 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17.12.2020, свідоцтву про шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , листа Першої Хмельницької державної нотаріальної контори від 25.06.2021, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.06.2023, листа Першої Хмельницької державної нотаріальної контори від 07.09.2023, домової книги, виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 від 22.06.2023, а також показам свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність наявність у позивачки об`єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті її брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Доводи апеляційної скарги про те, що свідки підтвердили факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_5 з позивачкою на момент його смерті, у зв`язку із чим остання вступила в управління спадковим майном спадкодавця, а тому вважалась такою, що прийняла спадщину є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ці докази (покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) були предметом дослідження суду першої інстанції, яким у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України в сукупності із іншими доказами, дано оцінку. І ці доводи зводяться до незгоди позивачки із оцінкою доказів судом першої інстанції.

Аргументи апеляційної скарги про те, що шляхом допиту свідків судом першої інстанції було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із братом ОСОБА_5 і, як наслідок, прийняття позивачкою спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України не можуть бути прийняті та розглянуті апеляційним судом, адже зазначене не було підставою позову ОСОБА_1 та не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Дем`яновим Юрієм Миколайовичем залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай