Рішення

від 29.02.2024 по справі 910/17971/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.02.2024Справа №910/17971/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт"

про стягнення заборгованості у розмірі 847 005,37 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" про стягнення заборгованості у розмірі 847 005,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором поставки №01112021 від 01.11.2021 у період з 26.01.2022 по 21.02.2022 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" товар на суму 1 333 659,60 грн, в той час як відповідачем оплачено такий товар частково - на суму 811 377,80 грн, у зв`язку з чим в останнього виник борг у розмірі 522 281,80 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором поставки №01112021 від 01.11.2021 позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" нарахованої за період з 04.03.2022 по 04.09.2022 пені у розмірі 118 202,43 грн, також нарахованих за період з 04.03.2022 по 14.11.2023 інфляційних втрат у розмірі 175 455,59 грн та 3% річних у розмірі 31 065,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 28.11.2023) відкрито провадження у справі №910/17971/23; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

28.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" сформовано у системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що сумлінно виконував умови Договору поставки №01112021 від 01.11.2021 щодо оплати товару, а заборгованість виникла з причин, які не залежали від товариства. Відповідач вказує, що виробничі потужності та вся документація (фінансова, бухгалтерська, технічна тощо) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" знаходиться за адресою: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева 79, до якої з 24.02.2022 товариство не має доступу, так як територія міста та підприємства тривалий час знаходяться під окупацією. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" не володіє інформацією про те яка документація підприємства вціліла, а яка знищена. В даний час підприємство фактично розграбоване окупантами і для його відновлення після звільнення території міста необхідні будуть великі вкладення коштів. Також відповідач зазначає, що товар за видатковою накладною №133 від 21.02.2022 був поставлений на склад відповідача у м. Нова Каховка за два дні до повномасштабного вторгнення РФ в Україну та окупації міста Нова Каховка, а тому підприємство не мало можливості здійснити оплату у строки визначені п. 6.1 Договору поставки №01112021 від 01.11.2021. Відповідач, посилаючись на те, що підприємство не веде господарську діяльність з 24.02.2023, не отримує з цього часу прибутку, а також знаходиться на окупованій території, розграбоване окупантами, просить суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних на 90%.

05.01.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" сформовано у системі "Електронний суд" відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу суду, що відповідач не спростовує позовних вимог, а викладені твердження про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" не веде господарської діяльності, починаючи з 24.02.2023 не дає підстав для зменшення розміру заявлених позовних вимог на 90%, з огляду на те, що дана юридична особа продовжує свою господарську діяльність до теперішнього часу. Позивач стверджує, що за загальнодоступними відомостями фінансової звітності за 2022 рік - дохід Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" склав 100 869 000 грн. Щодо посилань відповідача на повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022, як обставину, що призвела невиконання взятих на себе зобов`язань, то позивач вважає, що дана обставина не може братися до уваги, оскільки вона торкнулася кожного і економічно, в тому ж числі. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" стверджує, що через інфляцію та тривалий термін недоотриманих коштів понесло економічні збитки через не виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Пунктом 7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі №910/17971/23 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" строк на подання заперечень на відповідь на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" на відзив була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" 08.01.2024, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" вправі було подати до суду заперечення на відповідь на відзив у строк до 15.01.2024 включно (ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній день 5-денного строку на подання заперечень припадав на вихідний день - 13.01.2024 - суботу), проте відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відтак справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" (покупець) укладено Договір поставки №01112021 (надалі - Договір), у відповідності до п. 2.1 якого постачальник зобов`язався постачати та передавати у власність покупця товар (запірна арматура), а покупець зобов`язався приймати цей товар та оплачувати його ціну на умовах, визначених цим Договором

Постачання товару здійснюється окремими партіями. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна товару, що поставляється, визначаються на підставі специфікації та/або рахунку-фактури постачальника, погодженої(го) покупцем, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.2 Договору).

У пункті 3.2 Договору вказано, що оплата вартості товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України (гривні), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, погоджених сторонами у відповідних специфікаціях та/або рахунках до цього договору.

Згідно п. 5.4 Договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом по реквізитам покупця, якщо інше не вказано в заявках на поставку кожної партії товару. За домовленістю сторін, поставка товару може здійснюватися транспортом покупця (конкретизується в заявках до договору).

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на поставлений товар.

Повноваження осіб на приймання Товару мають бути підтверджені належним чином оформленою довіреністю (п. 5.6 Договору).

У пункті 5.7 Договору сторонами погоджено, що приймання товару здійснюється за кількістю та якістю у відповідності до умов цього договору та діючого законодавства України. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі-приймання товару в місці поставки та підписання сторонами видаткової накладної, з цього ж моменту всі ризики загибелі / випадкового псування / пошкодження / втрати переходить до покупця.

За умовами п. 6.1 Договору 50% вартості товару сплачується покупцем в якості попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, інші 50% вартості товару, покупець сплачує постачальнику після отримання товару в період 10 календарних днів після дати доставки.

У пункті 7.2 Договору вказано, що за прострочення оплати за належним чином поставлений товар та належним чином зареєстрованої податкової накладної, постачальник має право нарахувати покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і скріплення печатками і діє до 31 грудня 2022 року (п. 11.1 Договору).

01.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" (покупець) складено Специфікацію №1 на постачання клапану регулюючого у кількості 1 штука вартістю 283 812,00 грн з ПДВ.

У пункті 2 Специфікації №1 сторонами погоджено умови оплати: 50% вартості товару сплачується покупцем в якості попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, інші 50% вартості товару покупець сплачує постачальнику після отримання товару в період 10 календарних днів після дати поставки. А у пункті 5 Специфікації №1 визначено умови поставки: СРТ склад покупця, Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79 згідно ІНКОТЕРМС-2020.

23.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" (покупець) складено Специфікацію №2 на постачання клапанів регулюючих у кількості 4 штуки, електроприводів у кількості 2 штуки, клапанів запірних у кількості 2 штуки загальною вартістю 1 040 918,64 грн з ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації №2 визначено умови оплати: 50% вартості товару сплачується покупцем в якості попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактури, інші 50% вартості товару, покупець сплачує постачальнику після отримання партії товару в період 10 календарних днів після дати поставки. А пунктом 5 Специфікації №2 встановлено умови поставки: СРТ склад покупця, Нова Каховка, вул. Першотравнева, 79 згідно ІНКОТЕРМС-2020.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем частково було оплачено товар, поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" за Договором, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" боргу у розмірі 522 281,80 грн, а також пені у розмірі 118 202,43 грн, 3% річних у розмірі 31 065,55 грн та інфляційних втрат у розмірі 175 455,59 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 655, 662, 663, 668, 689, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що 50% вартості товару сплачується покупцем в якості попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, інші 50% вартості товару, покупець сплачує постачальнику після отримання товару в період 10 календарних днів після дати доставки.

Аналогічні умови оплати викладені у пункті 2 Специфікації №1 та Специфікації №2.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" рахунок на оплату №1147 від 29.10.2021 на суму 283 812,00 грн за оплату клапану регулюючого у кількості 1 штука вартістю 283 812,00 грн з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" на підставі рахунку №1147 від 29.10.2021 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" згідно платіжного доручення №5333 від 04.11.2021 кошти у розмірі 141 906,00 грн.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" рахунок на оплату №1268 від 23.11.2021 на суму 1 040 918,64 грн за оплату клапанів регулюючих у кількості 4 штуки, електроприводів у кількості 2 штуки, клапанів запірних у кількості 2 штуки загальною вартістю 1 040 918,64 грн з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" на підставі рахунку №1268 від 23.11.2021 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" згідно платіжного доручення №5784 від 25.11.2021 кошти у розмірі 520 459,32 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" рахунок на оплату №118 від 28.01.2022 на суму 8 928,96 грн на оплату клапану запірного у кількості 1 штука вартістю 8 928,96 грн з ПДВ.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" на підставі рахунку №118 від 28.01.2022 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" згідно платіжного доручення №449 від 08.02.2022 кошти у розмірі 4 464,48 грн.

Таким чином відповідачем в якості попередньої оплати за товар було перераховано позивачу кошти у загальному розмірі 666 829,80 грн.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" на виконання своїх зобов`язань за Договором було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" товар загальною вартістю 1 333 659,60 грн, а саме:

- згідно видаткової накладної №63 від 26.01.2022 товар на суму 104 254,32 грн;

- згідно видаткової накладної №83 від 03.02.2022 товар на суму 170 263,20 грн;

- згідно видаткової накладної №84 від 03.02.2022 товар на суму 283 812,00 грн;

- згідно видаткової накладної №106 від 09.02.2022 товар на суму 8 928,96 грн;

- згідно видаткової накладної №133 від 21.02.2022 товар на суму 766 401,12 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Зокрема від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" товар за спірними видатковими накладними був прийнятий Калюжним Олексієм Валентиновичем, який діяв на підставі виданих відповідачем довіреностей №42 від 09.02.2022, №38 від 03.02.2022, №39 від 03.02.2022, №27 від 25.01.2022.

Крім того, відповідач у відзиві жодним чином не заперечував ні факт поставки товару, ні обсягу та вартості поставленого йому позивачем товару.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу згідно Договору товару загальною вартістю 1 333 659,60 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 6.1 Договору, п. 2 Специфікації №1 та Специфікації №2, інша частина поставленого товару повинна була бути оплаченою Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" у наступні строки:

- кошти у розмірі 52 127,16 грн за поставлений згідно видаткової накладної №63 від 26.01.2022 товар - до 07.02.2022 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 10-денного строку припадав на вихідний день - 05.02.2022 - суботу);

- кошти у розмірі 227 037,60 грн за поставлений згідно видаткових накладних №83 від 03.02.2022 та №84 від 03.02.2022 товар - до 14.02.2022 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 10-денного строку припадав на вихідний день - 13.02.2022 - неділю);

- кошти у розмірі 4 464,48 грн за поставлений згідно видаткової накладної №106 від 09.02.2022 товар - до 21.02.2022 включно (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день 10-денного строку припадав на вихідний день - 19.02.2022 - суботу);

- кошти у розмірі 383 200,56 грн за поставлений згідно видаткової накладної №133 від 21.02.2022 товар - до 03.03.2022 включно.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Натомість після поставки позивачем товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" лише кошти у розмірі 144 548,00 грн згідно платіжного доручення №61 від 10.03.2023.

Доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" коштів за поставлений товар в іншій частині у розмірі 522 281,80 грн (1 333 659,60 грн загальної вартості поставленого товару - 666 829,80 грн попередньої оплати - 144 548,00 грн сплачених коштів після поставки товару) станом на дату розгляду даної справи відповідачем суду не надано.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем за Договором товару, у зв`язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" про стягнення боргу у розмірі 522 281,80 грн підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" нарахованої за період з 04.03.2022 по 04.09.2022 пені у розмірі 118 202,43 грн, також нарахованих за період з 04.03.2022 по 14.11.2023 інфляційних втрат у розмірі 175 455,59 грн та 3% річних у розмірі 31 065,55 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором та Специфікаціями №1, №2 строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зокрема суд звертає увагу відповідача, що повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов`язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення такої особи від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

Наприклад, зумовленими військовою агресією обставинами, які унеможливлюють виконання грошових зобов`язань, можуть слугувати непрацюючі банки (в тому числі внаслідок хакерської атаки), встановлення урядом обмежень щодо переказу коштів (їх обсягу) тощо.

Водночас, відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали йому оплатити поставлений за Договором товар, в той час як відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні Цивільного кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку пені, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" нараховується Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" пеня на суму боргу у розмірі 666 829,80 грн (144 548,00 грн були сплачені відповідачем лише 10.03.2023) за період з 04.03.2022 по 03.09.2022.

У пункті 7.2 Договору вказано, що за прострочення оплати за належним чином поставлений товар та належним чином зареєстрованої податкової накладної, постачальник має право нарахувати покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки.

З аналізу умов пункту 7.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України, діюча в період заборгованості), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки), однак не визначено строк нарахування пені.

Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), наразі строки дії карантину є продовженими до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими до закінчення дії карантину.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування - з 04.03.2022 по 03.09.2022, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" пені на прострочений борг у розмірі 118 202,43 грн.

Також із долучених позивачем розрахунків вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" нараховуються Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" 3% річних та інфляційні втрати за період з 04.03.2022 по 14.11.2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" інфляційних втрат у розмірі 175 455,59 грн та 3% річних у розмірі 31 065,55 грн.

Щодо викладеного у змісті відзиву клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90%.

Перш за все суд звертає увагу відповідача, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а також у постановах Верховного Суду від 05.09.2023 у справі №910/9723/22, від 17.10.2023 у справі №910/19817/21, від 19.10.2023 у справі №910/962/22, тобто є усталеною правовою позицією касаційного суду.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Тобто суд наділений правом зменшити штрафні санкції - неустойки (штраф та пеню), якими не є 3% річних та інфляційні втрати.

Суд не застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно якої суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/471/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення договором відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, у той час як у справі №910/17971/23 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, і, в такий спосіб, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних судом не встановлено.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, судом враховано, що станом на дату звернення позивача до суду сума простроченого боргу складала 522 281,80 грн, в той час як розмір неустойки, нарахований відповідачу, становить 118 202,43 грн, тобто розмір лише пені становить майже 23% від суми самого боргу, а з урахуванням заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних витрат нарахування на суму боргу складають понад 62% від суми самого боргу.

Водночас 24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та в подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Обставини повномасштабної військової агресії відносно України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, з боку Російської Федерації, та обумовлені неї негативні наслідки для суб`єктів господарювання, які полягають у зменшенні доходів осіб та падінні купівельної спроможності громадян і суб`єктів підприємницької діяльності. Як наслідок переважна більшість суб`єктів господарювання перебувають у складному фінансову становищі.

Зокрема, як вбачається із матеріалів справи спірний товар був поставлений відповідачу в м. Нова Каховка Херсонської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у відповідності до якого м. Нова Каховка Херсонської області з 24.02.2022 перебуває в окупації.

Відтак, очевидно, що розпорядження Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" поставленим відповідачем позивачу напередодні повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації товаром було ускладнене, або ж навіть унеможливлене, тим більше - отримання відповідачем гідної оплати за наслідками господарської діяльності із таким товаром.

Окрім того, судом також враховано, що обов`язок з оплати половини спірного товару (оплату якого було прострочено) настав у відповідача після початку повномасштабної військової агресії з боку Російської Федерації, проте незважаючи на наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" хоч із простроченням, проте більшу частину поставленого товару оплатило до звернення позивача до суду із даним позовом.

Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, суд бере до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Як встановлено судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі інфляційних втрат у розмірі 175 455,59 грн та 3% річних у розмірі 31 065,55 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

Також суд приймає до уваги, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з не оплатою відповідачем поставленого товару.

Попри наведене, воєнний стан та військова агресія Російської Федерації проти України в рівній мірі має негативний влив на діяльність сторін, а тому з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення неустойки (пені), яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" до 50% (зменшує на 50%).

З огляду на наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" підлягають стягненню борг у розмірі 522 281,80 грн, пеня у розмірі 59 101,22 грн, 3% річних у розмірі 31 065,55 грн та інфляційні втрати 175 455,59 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв`язку з неправильними діями останнього, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Продакт" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код 38872186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Теплотерм" (19100, Черкаська обл., Монастирищенський р-н, м. Монастирище, вул. Миру, буд. 2, кв. 54; ідентифікаційний код 36350685) борг у розмірі 522 281 (п`ятсот двадцять дві тисячі двісті вісімдесят одну) грн 80 коп., пеню у розмірі 59 101 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто одну) грн 22 коп., 3% річних у розмірі 31 065 (тридцять одну тисячу шістдесят п`ять) грн 55 коп., інфляційні втрати 175 455 (сто сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 59 коп. та судовий збір у розмірі 12 705 (дванадцять тисяч сімсот п`ять) грн 08 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.09.2024.

Суддя Р.В. Бойко