Рішення

від 29.02.2024 по справі 910/12891/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.02.2024Справа № 910/12891/23Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" про прийняття додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія -Т"

про стягнення 247 150,12 грн.

Представники учасників справи: без виклику

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія -Т" (відповідач) про стягнення 247 150,12 грн., у тому числі 53 120,00 грн. основного боргу, 190 603,80 грн. 1,5 % від вартості товару за кожен день прострочення, 2 810,71 грн. інфляційних втрат, 615,61 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі продажу № 1808-01 від 18.08.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/12891/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія -Т" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" основний борг в сумі 53 120 (п`ятдесят три тисячі сто двадцять) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 2 534 (дві тисячі п`ятсот тридцять чотири) грн 64 коп., 3% річних в сумі 615 (шістсот п`ятнадцять) грн 61 коп., 1,5% від вартості товару за кожен день прострочення в сумі 190 603 (сто дев`яносто тисяч шістсот три) грн 80 коп. та судовий збір в сумі 3 703 (три тисячі сімсот три) грн11 коп.

13.02.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" надійшла заява про прийняття додаткового рішення у справі.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З огляду на викладене, дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" про прийняття додаткового рішення, суд дійшов висновку про відсутність необхідності викликати сторони в судове засідання для розгляду вказаної заяви.

Як встановлено у ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд зазначає, що при ухваленні рішення за наслідками розгляду справи № 910/12891/23 Господарським судом міста Києва не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія -Т" 23 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано до суду Договір про надання правової допомоги № В-12/21 від 12.11.2021, Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № В-12/21 від 12.11.2021, ордер серії АІ № 1513986 від 05.02.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9748/10 від 18.02.2021, детальний опис робіт, Акт № 1 від 02.02.2024 про виконання робіт (надання послуг).

У пункті 6.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія -Т" не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правову допомогу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія -Т" пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 22 974,31 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 233-235, 244, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/12891/23 - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія -Т" (04107, місто Київ, вулиця Татарська, будинок 32; ідентифікаційний код 43590788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 6; ідентифікаційний код 37218918) 22 974 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 31 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено на підписано 29.02.2024.

Суддя С. В. Стасюк