Рішення

від 20.02.2024 по справі 922/4844/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024м. ХарківСправа № 922/4844/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Пономар Є. А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Ізюмської міської ради, м.Ізюм (адреса: 64300, м.Ізюм, пл.Центральна, 1) 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: - Комунальне Підприємство "Благоустрій міста Ізюма", м.Ізюм (адреса: 64300, Харківська обл., м.Ізюм, вул.Червоногірська, 74); - Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради, Харківська обл., м.Ізюм (адреса: 64309, Харківська обл., м.Ізюм, вул.Покровська, 32) до Фізичної особи-підприємця Гусейнова Сергія Камил-огли, м.Ізюм (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення 49619,53 грн, розірвання договору та виселення за участю представників:

позивача - Кисельова Н.С. (самопредставництво згідно з витягом);

3-я особи №1 - не з`явився;

3-я особи №2 - не з`явився;

відповідача - Кулініч К.В. (адвокат, ордер серія СВ №1072384 від 10.01.2024 року).

ВСТАНОВИВ:

16.11.2023 року позивач - Ізюмська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гусейнова Сергія Камил-огли, в якому просить суд:

- стягнути заборгованість з орендної плати за договором оренди майна, що належить до комунальної власності № 189 від 28.09.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2001 у розмірі 49 619,53 грн;

- розірвати Договір оренди майна, що належить до комунальної власності №189 від 28.09.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2001;

- виселити фізичну особу - підприємця Гусейнова Сергія Камил-огли, РНОКПП НОМЕР_1 , з займаних нежитлових приміщень загальною площею 49.1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі, з окремим входом (позиції: І 1,5 кв.м, 1 35,4кв.м, 2 4, 8 кв.м, 3 1,8 кв.м, 4 0,9 кв.м, 5 4,7 кв.м.) та передати приміщення КП Благоустрій міста Ізюма (код ЄДРПОУ 34978610, місце знаходження: 64300. м. Ізюм, вул. Червоногірська, 74).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

23.11.2023 року позивач надав до суду заяву (вх.№32224) про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4844/23 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.12.2023 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 23.01.2024 року.

04.12.2023 року представник Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради надав до суду заяву (вх.№33257), в якій просить проводити розгляд справи без його участі та не заперечує проти задоволення позову.

07.12.2023 року представник Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюм" надав до суду заяву (вх.№33751), в якій просить проводити розгляд справи без його участі та не заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2023 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 -огли.

18.12.2023 року представник Комунального підприємства "Благоустрій міста Ізюм" надав до суду заяву (вх.№34713), в якій просить проводити розгляд справи без його участі та не заперечує проти задоволення позову.

26.12.2023 року відповідач надав до суду заяву (вх.№35560) про ознайомлення з матеріалами справи.

09.01.2024 року на електронну адресу суду надійшла відповідь від Міністерства соціальної політики України (вх.№589).

10.01.2024 року представник відповідача надав до суду повідомлення (вх.№780) про надання адвокату доступу до справи за допомогою Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

15.01.2024 року представник відповідача надав до суду відзив (вх.№1134), в якому заперечував проти позову в повному обсязі. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що внаслідок військової агресії з боку російської федерації орендоване приміщення було фактично знищене та потребує реконструкції. На підтвердження викладених обставин, до відзиву надані фото орендованого приміщення. Відповідач вважає, що фактично орендар позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає. Крім того, відповідач посилається на п.1 постанови КМУ №634, відповідно до якого на період воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але в будь-якому разі до 31.12.2022 орендарі майна, яке знаходиться на території Ізюмського району Харківської області, за договорами чинними станом на 24.02.2022, звільняються від орендної плати.

16.01.2024 року до суду надійшла відповідь від Міністерства соціальної політики України (вх.№1340).

19.01.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№1747), в якій позовні вимоги підтримував у повному обсязі. Позивач стверджує, що відповідно до норм Постанови КМУ №634 орендарю фізичній особі-підприємцю Гусейнову К.С. не нараховувалась орендна плата з 23.02.2022 по 31.12.2022 року. Також, позивач зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості доступу до приміщення. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копії фото матеріалів від 10.01.2024 року, яким підтверджується руйнування майна, яке було передано в оренду, натомість у самому відзиві відповідач зазначає, що приміщення знищене. Отже у відповідача не було жодних перешкод щодо доступу до орендованого майна, оскільки останнім було здійснено фото фіксацію приміщення, яке має ознаки пошкодження.

Таким чином, позивач вважає, що відповідача не було обмежено у доступі до орендованого приміщення, чи безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо.

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 23.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2024 року.

01.02.2024 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№2915), в яких заперечує проти позову в повному обсязі. На підтвердження пошкодження майна надано копію акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 23.11.2022 року.

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2024 року відкладено судове засіданні з розгляду справи по суті на 20.02.2024 року.

14.02.2024 року представник позивача надав до суду клопотання (вх.№4261) про долучення доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2024 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив суд долучити до матеріалів справи докази, а саме розрахунок заборгованості, адвокатський запит представника відповідача, відповідь на адвокатський запит, лист Фінансового управління Ізюмської міської ради про надання інформації, акт про пожежу, додаток до акту про пожежу та електронний рапорт про реєстрацію злочину. Представник позивача у судовому засіданні просив поновити строк на подання відповідних доказів, у зв`язку з виникненням заперечень у відповідача щодо розрахунків суми боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2024 року щодо стягнення заборгованості за оренду заперечував в повному обсязі, не заперечував проти розірвання договору оренди та виселення. Щодо долучення доказів до матеріалів справи заперечував.

Згідно зі ст. 194 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Отже докази подаються сторонами до початку розгляду справи по суті.

Подання доказів на стадії підготовчого провадження є обґрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншої сторони на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.

Згідно зі ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст.7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

Відповідно до положень ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи із наведених вище положень ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч.4 ст.74 ГПК України).

Частина 2 статті 80 ГПК України регламентує, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч.8 ст.80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлена неможливість такого поновлення.

Враховуючи викладені позивачем підстави, приймаючи до уваги наявність заперечень відповідача щодо нарахованої заборгованості, які виникли у судовому засіданні 13.02.2024 року під час розгляду справи по суті, з огляду на положення ст.119 ГПК України, суд вважає обґрунтованим наявність підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку на подання доказів, поновлення процесуального строку для подання таких доказів та долучення їх до матеріалів справи.

Суд також враховує, що додатково надані позивачем документи не є новими для відповідача, оскільки такі документи надавались позивачем представнику відповідача у відповідь на адвокатський запит.

Протокольною ухвалою суду від 20.02.2024 року на підставі ч.5 ст.233, ч.8,9,10 ст.80, ст.119 ГПК України задоволено клопотання позивача про поновлення строку та долучення до матеріалів справи документів. Поновлено строк позивачу на подання доказів та долучено до матеріалів справи клопотання про долучення доказів (вх.№4261 від 14.02.2024).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

28.09.2017 року між Ізюмською міською радою в особі Управління житлово-комунального господарства Ізюмської міської ради, в особі начальника Донця Ю.О. (надалі - Орендодавець), Комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством-1 в особі директора Крупицького В.С. (надалі - Балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем Гусейновим Сергієм Камил-огли (надалі - Орендар) укладено Договір оренди майна, що належить до комунальної власності № 189 (надалі - Договір), який посвідчено приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2001.

Відповідно до п.1.1 даного Договору Балансоутримувач в присутності Орендодавця передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, що знаходиться на балансі КЖРЕП-1, загальною площею 49,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Ізюм, вул, Покровська, 18 на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі, з окремим входом (позиції: І 1,5 кв.м, 1 35,4 кв.м, 2 4, 8 кв.м, 3 1,8 кв.м, 4 0,9 кв.м, 5 4,7 кв.м.). Майно передається в оренду з метою розміщення офісу на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради № 0659 від 12.09.2017 року. Про затвердження Протоколу від 14.08.2017 р. засідання постійної діючої конкурсної комісії для визначення переможця у конкурсі на право оренди комунального майна територіальної громади м. Ізюм.

Згідно з п.2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Ізюмська міська територіальна громада, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Балансоутримувачу. Орендар повертає Майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором.

Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з п.2.5 Договору обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає Майно іншій стороні Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розмір орендної плати за базовий місяць (вересень) 2017 року складає 1775, 00 грн. згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради N 0659 від 12.09.2017 р. Про затвердження Протоколу від 14.08.2017 р. засідання постійної діючої конкурсної комісії для визначення переможця у конкурсі на право оренди комунального майна територіальної громади міста Ізюм.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендна плата перераховується до місцевого бюджету згідно рахунку-фактури у розмірі 100% до 20 числа наступного місяця.

Згідно з п. 3.4 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики, розрахунку орендної плати, змін централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 3.8 Договору визначено, що зобов`язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді грошових коштів.

Відповідно до п. 5.2, п. 5.14 Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату. Щокварталу, до 15 числа місяця, наступного за останнім місяцем звітного кварталу, надавати Орендодавцеві інформацію про перерахунок орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

Пунктом 5.8 Договору зазначено, що Орендар зобов`язаний у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві або Балансоутримувачу, орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитків розраховані шляхом незалежної оцінки, проведеної за рахунок Орендаря) у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря

Пунктом 10.1 Договору визначено, що договір укладено строком на десять років, що діє з 28 вересня 2017 року до 27 вересня 2027 року включно.

Відповідно п.10.3 Договору, зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін.

Пунктом 10.4 Договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

За актом приймання-передачі комунального майна, розташованого за адресою: м. Ізюм, вул. Покровська, 18, загальною площею 49,1 кв.м на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі, з окремим входом (позиції: 1-1,5 кв.м, 1 - 35,4 кв.м, 2 - 4, 8 кв.м, 3-1,8 кв.м, 4 - 0,9 кв.м, 5 - 4,7 кв.м.) Балансоутримувач в присутності Орендодавця передав, а Орендар прийняв в орендне користування згідно Договору вищевказані нежитлові вбудовані приміщення.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, передав відповідачу нежитлові приміщення в оренду відповідно до акту приймання-передачі комунального майна, однак ФОП Гусейнов С.К., порушивши умови п.3.3, п.5.2 Договору своєчасно та у повному обсязі не здійснив оплату орендних платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 49 619, 53 грн., з якої заборгованість станом на 01.01.2023 року складає 27 136, 28 грн., за січень 2023 року - 3 143, 93 грн., за лютий 2023 року - 3 165, 94 грн., за березень 2023 року - 3 213, 43 грн., за квітень 2023 року -3 219, 86 грн., за травень 2023 року - 3 235, 96 грн., за червень 2023 року - 3 261,85 грн., за липень 2023 року - 3 242, 28 грн.

На адресу ФОП Гусейнова С.К. за вих. № 833-ВС від 15.06.2023, № 1059- ВС від 13.07.2023, № І366-ВС від 21.08.2023, направлено претензії №№6, 9, 12 відповідно про сплату заборгованості за оренду майна, що належить до комунальної власності, які залишені ФОП Гусейновим С.К. без відповіді та задоволення.

26.09.2023 за вих. № 1787-ВС на адресу ФОП Гусейнова С.К. направлено лист з пропозицією щодо дострокового розірвання Договору Оренди майна, що належить до комунальної власності № 189 від 28.09.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2001, за взаємною згодою Сторін та повернення орендованого Майна (нежитлові приміщення, загальною площею 49,1 кв.м. розташовані за адресою: м. Ізюм, вул. Покровська, 18) до КП Благоустрій міста Ізюма (рішенням 83 сесії Ізюмської міської ради від 26 лютого 2019 року № 2062 Про надання згод на безоплатну передачу нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках та нежитлових будівель Ізюмської територіальної громади з балансу КЖРЕП-1 на баланс КП Благоустрій міста Ізюма нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку № 18 по вул. Покровській в м. Ізюм передано з балансу КЖРЕП-1 на баланс КП Благоустрій міста Ізюма), який 03.10.2023 року отримано Гусейновим С.К., проте залишений без розгляду та відповіді до Ізюмської міської ради не надійшло.

Як зазначає позивач, відповіді на листи не надано, майно не повернуто та заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо заборгованості з орендної плати.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

На виконання зазначеного пункту договору оренди, 28.09.2017 року сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Згідно з ч.1 ст.284 ГК України встановлено, що істотною умовою договору оренди є зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що розмір орендної плати за базовий місяць (вересень) 2017 року складає 1775,00 грн. згідно рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради N 0659 від 12.09.2017 р. Про затвердження Протоколу від 14.08.2017 р. засідання постійної діючої конкурсної комісії для визначення переможця у конкурсі на право оренди комунального майна територіальної громади міста Ізюм.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 5.2, п. 5.14 Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату. Щокварталу, до 15 числа місяця, наступного за останнім місяцем звітного кварталу, надавати Орендодавцеві інформацію про перерахунок орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

Частиною 4 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за несплату орендної плати в розмірі 49619,53 грн, з яких заборгованість станом на 01.02.2023 року складає 27136,28 грн, за січень 2023 - 3143,93 грн, за лютий 2023 року - 3 165, 94 грн, за березень 2023 року - 3 213, 43 грн, за квітень 2023 року - 3219,86 грн, за травень 2023 року - 3 235, 96 грн, за червень 2023 року - 3 261,85 грн, за липень 2023 року - 3242,28 грн.

Згідно з розрахунку позивача, який направлявся відповідачу та який міститься в матеріалах справи, вбачається, що позивачем нараховано заборгованість станом на 01.01.2020 року у розмірі 11682,95 грн, з січня 2020 по грудень 2020 року у розмірі 8467,05 грн (з урахуванням часткових сплат), з січня 2021 по грудень 2021 року у розмірі 2407,39 грн (з урахуванням часткових сплат), за січень 2022 року - 2495,61грн, лютий до 23.02.2022 року - 2082,77 грн, з 24.02.2022 по 31.12.2022 орендна плата не нараховувалась, з січня 2023 по липень 2023 року у розмірі 22483,25 грн, а всього 49619,53 грн (а.с.205-206).

Відповідно до довідки Фінансового управління Ізюмської міської ради про надання інформації №26-ВС від 18.01.2024 року, в якій зазначено про надходження коштів на рахунок бюджету Ізюмської місцевої територіальної громади по ККД 22080400 "Надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності" від платника ФОП Гусейнова С.К. (РНОКПП НОМЕР_1 ) по рокам:

2019 рік - дані відсутні;

2020 рік - дата:10.07.2020 рік, сума:4400 грн.

2021 рік - дата: 27.10.2021 рік, сума 2400,00 грн, дата: 26.11.2021 рік, сума 2400,00 грн, дата:24.12.2021 рік, сума 2400,00 грн;

2022 рік - платежі не надходити;

2023 рік - платежі не надходили (а.с. 208).

Крім того, міститься довідка Фінансового управління Ізюмської міської ради про рух коштів за період з 01.01.2020 по 31.12.2023 по коду доходів 22080402, відповідно до якої: 30.07.2020 зараховано 2200,00 грн, 21.08.2020 зараховано 2200,00 грн, 29.09.2020 зараховано 2200,00 грн, 29.10.2020 зараховано 2200,00 грн, 30.11.2020 зараховано 2200,00 грн, 30.12.2020 зараховано 2200,00 грн, 27.01.2021 зараховано 2300,00 грн, 25.02.2021 зараховано 2300,00 грн, 24.03.2021 зараховано 2300,00 грн, 26.04.2021 зараховано 2400,00 грн, 29.06.2021 зараховано 2400,00 грн, 27.07.2021 зараховано 2400,00 грн, 26.08.2021 зараховано 2400,00 грн, 28.09.2021 зараховано 2400,00 грн, в призначеннях платежу вказано договір №189 від 28.09.2017 р. за оренду ком. майна Гусейнов С.К. (а.с.208).

Пунктом 3.3 Договору визначено, що орендна плата перераховується до місцевого бюджету згідно рахунку-фактури у розмірі 100% до 20 числа наступного місяця.

Отже, довідка Фінансового управління Ізюмської міської ради є належним та допустимим доказом наявності або відсутності заборгованості відповідача по орендній платі з огляду на те, що кошти зараховувались до місцевого бюджету відповідно до умов договору.

Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів на спростування відсутності у нього заборгованості з орендної плати (платіжних доручень, виписок з банківського рахунку, контррозрахунку боргу, тощо).

Також, як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості у відповідача до 01.01.2020 року.

Згідно з довідки Фінансового управління Ізюмської міської ради дані за 2019 рік відсутні.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності заборгованості у відповідача станом на 01.01.2020 рік у розмірі 11682,95грн (актів, рахунків, тощо).

Однак, як свідчать матеріали справи, свої зобов`язання по сплаті орендної плати за період з січня 2020 по 23.02.2023 року відповідач всупереч пунктів 5.2, 5.14 договору оренди, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 15452,79 грн.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Отже враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо сплати орендної плати за період з січня 2020 по 23.02.2022 року не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості з орендної плати, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 15452,79 грн підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Підпунктом 1) пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану (надалі Постанова) було установлено що: «1) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:

фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область;

Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м.Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);»

Відповідно до норм даної Постанови орендарю фізичній особі-підприємцю Гусейнову К.С. не нараховувалась орендна плата з 23.02.2022 по 31.12.2022 року.

До того ж, листом від 14.03.2023 року №3211-07/11185-09, Міністерство економіки України надало роз`яснення щодо застосування норм підпункту 1) пункту 1 Постанови № 634 в 2023 році, а саме: зазначено що:

«Починаючи з 01.01.2023 року орендарям, визначеним підпунктом 1 пункту 1 Постанови № 634, орендна плата нараховується у розмірі 100 % без застосування знижки» (роз`яснення у листі Міністерства економіки України від 14.03.2023 року №3211-07/11185-09).

Аналогічне роз`яснення надав Фонд Державного майна України листом за вих. № 10- 16-9162 від 14.04.2023 року щодо застосування пільг.

Щодо заборгованості з орендної плати за період з січня 2023 по липень 2023 року.

Відповідно до частини четвертої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Зазначена норма чинного законодавства регулює дії сторін у випадку, коли орендар позбавлений можливості використовувати передане в оренду майно через обставини, за які він не відповідає, а саме звільняє його від обов`язку вносити орендну плату за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане через такі обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/8040/20 встановлено, що в частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 914/1248/18, 914/2264/17.

В даному випадку, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено ст. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, на законодавчому рівні воєнний стан неодноразово продовжувався, і станом на дату винесення даного судового рішення запроваджений в Україні воєнний стан триває.

Загальновідомим є той факт, що м.Ізюм (де знаходиться нежитлове приміщення, яке орендується відповідачем згідно з умовами договору № 189 від 28.09.2017) знаходилось під окупацією та зазнало значних пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та веденням в зв`язку з цим на його території активних бойових дій.

З наданих відповідачем доказів (Акту №16-Б комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації та фотознімків) вбачається, що орендовані відповідачем нежитлові приміщення за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н., м.Ізюм, вул.Покровська,буд18, також були істотно пошкоджені внаслідок попадання снаряду в будівлю.

Окрім того, відповідно до акту № 16-Б комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 23 листопада 202 року, багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: м. Ізюм, вул. Покровська, 18, в якому відповідач орендував на першому поверсі нежитлове приміщення загальною площею 49,1, з окремим входом, має наявні пошкодження та руйнування несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового монтажу частини об`єкта або його окремих конструкцій, рекомендовано виконання робіт з відновлення, капітального ремонту або навіть реконструкції, тобто можливе відновлення роботи є небезпечним для життя та здоров`я працівників, оскільки вищевказані пошкодження несучих конструкцій можуть призвести до повного завалу всього будинку.

Також відповідно до п. 5.5. Договору оренди майна, що належить до комунальної власності №189 Орендар, тобто Відповідач, не має права без відповідного рішення сесії Ізюмської міської ради здійснювати поліпшення (реконструкції) майна.

Виходячи з вищевказаного пункту Договору оренди в сукупності з актом № 16- Б комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 23 листопада 2022 року в якому вказується про необхідність проведення реконструкції багатоквартирного житлового будинку в якому знаходиться орендоване приміщення, відповідач був позбавлений без дозволу позивача, самостійно здійснювати відновлення (реконструкцію) орендованого приміщення, що в свою чергу призвело до неможливості відновлення господарської діяльності, оскільки знаходження працівників в орендованому приміщенні, без реконструкції є небезпечним для їх життя та здоров`я.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17, частина 6 статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Окрім того, згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

З наведеного вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Крім того, регулювання правовідносин оренди приватного та комунального майна, розміщеного на окупованих територіях або на територіях активних бойових дій відсутнє, оскільки за весь період незалежності Україна ніколи не перебувала в умовах повномасштабної війни.

Всі вищезазначені обставини свідчать про неможливість використання відповідачем орендованих нежитлових приміщень за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, м.Ізюм, вул.Покровська, буд18 за цільовим призначенням з незалежних від відповідача причин.

Зазначене в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.6 ст.762 ЦК України, та необхідність звільнення відповідача від сплати орендної плати, зокрема, починаючи з січня 2023 по липень 2023 року.

За таких обставин, в частині стягнення заборгованості за період до 01.01.2020 в розмірі 11682,95 грн та за період з січня 2023 по липень 2023 в розмірі 22483,25 грн, а всього в розмірі 34166,74 грн суд відмовляє, у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

В частині стягнення заборгованості за період з січня 2022 по 23.02.2022 року у розмірі 15452,79 грн позовні вимоги є такими, що підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог про розірвання Договору оренди майна, що належить до комунальної власності № 189 від 28.09.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2001 та виселення фізичної особи - підприємця Гусейнова Сергія Камил-огли, РНОКПП НОМЕР_1 , з займаних нежитлових приміщень загальною площею 49.1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі, з окремим входом (позиції: І 1,5 кв.м, 1 35,4 кв.м, 2 4, 8 кв.м, 3 1,8 кв.м, 4 0,9 кв.м, 5 4,7 кв.м.) та передати приміщення КП Благоустрій міста Ізюма (код ЄДРПОУ 34978610, місце знаходження: 64300. м. Ізюм, вул. Червоногірська, 74), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та і інших підстав передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів за оренду майна на рахунок позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 1 статті 188 ГК України та статті 525 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно п.10.3 Договору зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін.

Пунктом 10.4 Договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно з ч.1 ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендні платежі, що дає суду правові підстави стверджувати, що відповідачем істотно порушено умови укладеного договору оренди нежитлового приміщення, оскільки несплата орендної плати у порядку та розмірах, визначених договором, істотно порушує права позивача та наносить шкоду його майновим інтересам.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди та виселення Фізичної особи-підприємця Гусейнова Сергія Камил-огли з займаних приміщень.

Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та умови договору оренди, систематичні порушення орендарем взятих на себе за цими договорами зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати (понад 3-х місяців), суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання Договору оренди майна, що належить до комунальної власності №189 від 28.09.2017 року.

Згідно з ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, згідно п.2.4 Договору у разі припинення цього Договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п.5.8 Договору у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві або балансоутримувачу, орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцю збитки у разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

Отже, в зв`язку з розірванням Договору оренди, правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні.

Виселення це примусове припинення права користування приміщенням, та полягає у звільненні цього приміщення від особи (осіб), яку виселяють, її майна, та у забороні даній особі користуватись цим приміщенням.

На підставі викладеного, враховуючи розірвання договору оренди майна, що належить до комунальної власності №189 від 28.09.2017 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про виселення з нежитлових приміщень, загальною площею 49,1 кв.м, розташованих за адресою: м.Ізюм, вул.Покровська, 18 на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі, з окремим входом (позиції: І 1,5 кв.м, 1 35,4 кв.м, 2 4, 8кв.м, 3 1,8 кв.м, 4 0,9 кв.м, 5 4,7 кв.м.) та передати приміщення КП Благоустрій міста Ізюма (код ЄДРПОУ 34978610, місце знаходження: 64300, м.Ізюм, вул. Червоногірська, 74) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 15452,79 грн, які підтверджуються матеріалами справи, та не спростовані відповідачем, а також розірвання договору та виселення, у зв`язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 34166,74 грн, суд відмовляє у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином на відповідача, з вини якого виник спір, покладається судовий збір у розмірі 6203,87 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, решта покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

Керуючись статтями 13, 14, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гусейнова Сергія Камил-огли (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ізюмської міської ради (адреса: 64300, м.Ізюм, пл.Центральна, 1; код ЄДРПОУ 26201641, поточний рахунок - UA478999980334109850000020575, Код класифікації доходів бюджету 22080402, Отримувач - Ізюмське ГУК Харків.обл/МТГ Ізюм, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947) заборгованість з орендної плати за Договором оренди майна, що належить до комунальної власності №189 від 28.09.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстровано в реєстрі за №2001, у розмірі 15452,79 грн та 6203,87 грн судового збору.

2. Розірвати Договір оренди майна, що належить до комунальної власності №189 від 28.09.2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. та зареєстровано в реєстрі за № 2001.

3. Виселити Фізичну особу - підприємця Гусейнова Сергія Камил-огли (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з займаних нежитлових приміщень загальною площею 49,1 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі п`ятиповерхової житлової будівлі, з окремим входом (позиції: І 1,5 кв.м, 1 35,4 кв.м, 2 4, 8кв.м, 3 1,8 кв.м, 4 0,9 кв.м, 5 4,7 кв.м.) та передати приміщення КП Благоустрій міста Ізюма (код ЄДРПОУ 34978610, місце знаходження: 64300, м.Ізюм, вул. Червоногірська, 74).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" лютого 2024 р.

СуддяК.В. Аріт