Рішення

від 27.02.2024 по справі 922/4729/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024м. ХарківСправа №922/4729/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської радої доПублічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" простягнення коштів

за участю представників:

позивача Бенденжук Л.О.

відповідача Кириченко Л.В.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "УКРНАФТА", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 370.342,07 заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 191/1 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 12.11.2007 №440767100081 за період з 17.03.2019 по 12.07.2021.

Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання за Договором оренди від 20.08.2007 в частині сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/4729/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.11.2023 у справі №922/4729/23 відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "УКРНАФТА" про об`єднання справ в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2023 у справі №922/4729/23 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2024 закрито підготовче провадження у справі №922/4729/23 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні по суті від 20.02.2024 у справі №922/4729/23 була оголошена перерва до 27.02.2024 на 13:30 год.

27.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення в порядку статті 42 ГПК України (вх. №5236/24), які досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні по суті 27.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні по суті 27.02.2024 проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві та запереченнях.

Заслухавши вступне слово представників сторін, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між Харківською міською радою (орендодавець) та ВАТ «УКРНАФТА» (орендар) був укладений Договір оренди землі дата договору 20.08.2007, дата реєстрації 12.11.2007 року (далі Договір). Згідно з його умовами орендодавець на підставі рішення 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.09.2006 №124/06 «Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі транспорту, яка знаходиться: м. Харків, пр. Гагаріна, 191/1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1969 га. На земельній ділянці знаходиться об`єкти нерухомого майна на праві колективної власності нежитлова будівля літ. «А-1».

Згідно з пунктом 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 856.326,00 грн.

Договір укладено строком до 01.09.2021. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (пункт 8 Договору).

Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою від 15.06.2007 №1052/07 становить 7.136,05 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункти 9, 10 Договору).

У відповідності до підпункту ї) пункту 31 Договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Цей Договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 12.11.2007 за №440767100081.

На підставі Акта приймання-передачі земельної ділянки від 16.11.2007 орендар отримав від орендодавця згідно з Договором земельну ділянку площею 0,1969 га для обслуговування стаціонарної АЗС.

Як зазначає позивач у позовній заяві, розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції, яку відповідач повинен був сплатити на підставі Договору, за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 становить 826.586,13 грн. А саме: за період 17.03.2019 до 31.12.2019 282.251,28 грн; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (крім березня 2020) 335.255,35 грн; за період з 01.01.2021 до 12.07.2021 209.079,50 грн.

Втім, згідно з листом Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 17.08.2023 №15216/5/20-40-04-02-12 та за розрахунком позивача ПАТ «УКРНАФТА» було сплачено всього орендної плати за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 в розмірі 456.244,06 грн.

Залишок заборгованості зі сплати орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою на підставі Договору становить 370.342,07 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що сторони не погоджували та не передбачали в Договорі правил обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції. А отже, обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції могло б здійснюватися відповідачем у випадку передбачення правил обчислення в Договорі або додаткових угодах до нього. Також позивачем не надано доказів, які б свідчили, що Договір діяв у спірний період з 17.03.2019 до 12.07.2021. Посилання позивача на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.200№ №1078 є помилковим та таким, що не може бути застосованим до спірних правовідносин. Також зазначає, що за 2020 рік ПАТ «УКРНАФТА» була сплачена плата за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:014:0017 в розмірі 203.748,86 грн. Окрім цього, пунктом 1.3. рішення сесії Харківської міської ради від 18.03.2020 №2079/20 "Про внесення змін до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 № 1814/19 "Про бюджет міста Харкова на 2020 рік" зазначено, що не нараховується та не сплачується за період з 01.03.2020 до 30.04.2020 плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, зазначена норма Закону України «Про оренду землі» прямо передбачає здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції в разі, якщо інше не встановлено договором оренди землі та не обумовлює таке обчислення укладенням сторонами додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати внаслідок індексації.

Як встановлено судом, у пункті 10 Договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до умов Договору (пункт 31 підпункт "б"), орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановленими цим договором.

Орендна плата вноситься за земельну ділянку сплачується рівними частинами щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 11 Договору).

З аналізу вищевикладених умов Договору вбачається, що відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції.

Висновок стосовно внесення орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції, знайшов своє відображення у постановах Верховного Суду від 07.10.2019 у справі №922/3321/18 (пункт 41) та від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 (пунктах 50, 57, 61).

А отже, твердження відповідача про те, що сторони не погоджували та не передбачали в Договорі правил обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції є таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про дію Договору в період з 17.03.2019 до 12.07.2021 суд вважає безпідставними. Оскільки підпунктом «Ї» пункту 31 Договору передбачено, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Таким чином, продовження нарахування орендної плати після припинення дії Договору є правомірним. При цьому, з наданих ПАТ «УКРНАФТА» податкових декларацій з плати за землю за 2019-2021 вбачається, що в розділі II (Розрахунок суми орендної плати) в якості документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:014:0017 відповідачем зазначено договір від 20.08.2007 №б/н, державна реєстрація прав оренди земельної ділянки 12.11.2007 №440767100081.

На підставі вищенаведених положень законодавства та Договору позивачем був здійснений розрахунок орендної плати за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 з урахуванням індексу інфляції за попередні роки. Загальна сума орендної плати, яку відповідач мав би сплатити, становить 826.586,13 грн. А саме: за період 17.03.2019 до 31.12.2019 282.251,28 грн; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (крім березня 2020) 335.255,35 грн; за період з 01.01.2021 до 12.07.2021 209.079,50 грн.

Суд зазначає, що формула обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції умовами договору оренди землі не узгоджена, так само не узгоджено відповідне питання і на законодавчому рівні.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - Методика).

Пунктом 13 зазначеної Методики передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Дана методика дійсно не регулює питання щодо порядку здійснення розрахунку розміру орендної плати за землю комунальної власності, проте, саме дана Методика регулює подібні за змістом цивільні відносини (розрахунок орендної плати з урахуванням індексації), як і ті, що існують між сторонами в межах даної справи.

В даному випадку, Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, є джерелом права яка регулює подібні відносини, а формула розрахунку відповідає правовій природі інфляційних нарахувань, яка полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Можливість застосування Методики до спірних правовідносин також висловлена в постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №922/2434/20.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.

З урахуванням цього, твердження відповідача про помилковість застосування позивачем Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення є помилковими та безпідставними. При цьому, посилання відповідача на ту обставину, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено з 01.01.2023 на 2023 рік на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» також є безпідставним, оскільки період нарахування орендної плати в даній справі становить з 17.03.2019 до 12.07.2021.

Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що позивачем правомірно нарахований розмір орендної плати, а саме: за період 17.03.2019 до 31.12.2019 282.251,28 грн; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (крім березня 2020) 335.255,35 грн; за період з 01.01.2021 до 12.07.2021 209.079,50 грн.

Позивач зазначає, що згідно з листом Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 17.08.2023 №15216/5/20-40-04-02-12 ПАТ «УКРНАФТА» було сплачено всього орендної плати за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 в розмірі 456.244,06 грн.

Натомість, суд зазначає, що позивачем відповідно до вказаного листа податкової була врахована сплата орендної плати за 2020 рік у розмірі 186.769,79грн. Проте, згідно з наданою відповідачем уточненою податковою декларацією з плати за землю за 2020 рік від 15.04.2022, останнім була сплачена орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:08:014:0017 в 2020 році розмірі 203.748,86 грн. Дана обставина також підтверджується листом Головного управління ДПС у Харківській області від 28.11.2023 №60233/6/20-40-04-02-14.

З урахуванням наведеного, різниця між нарахованою орендною платою за 2020 рік та фактично сплаченою відповідачем становить 131.506,49 грн, а не 148.485,56 грн як зазначено позивачем у позовній заяві.

Окрім цього, суд вважає помилковим посилання відповідача у відзиві на пункт 1.3. рішення 34 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.03.2020 №2079/20, яким внесені зміни до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік» в частині доповнення вказаного рішення пунктом 16-1, відповідно до положень якого не нараховується та не сплачується з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата на земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні, оскільки рішенням 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 №2081/20 внесені зміни до рішення 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.11.2019 №1814/19 «Про бюджет міста Харкова на 2020 рік» та в пункті 16-1 слова та цифри «30 квітня» замінити на слова та цифри «31 березня».

Таким чином у 2020 році користувачам земельних ділянок комунальної власності не нараховувалась орендна плата з 1 березня 2020 року по 31 березня 2020 року, що відповідає положенням пункту 52-4 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.

Також, суд відхиляє посилання відповідача на Акт від 28.06.2023 №1357/Ж5/31-00-07-01-03/00135390 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «УКРНАФТА»» як на підставу відсутності порушень у частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:014:0017, оскільки:

По-перше з наданого акту не вбачається, що сплата орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:08:014:0017 підлягала перевірці.

По-друге встановлені в Акті обставини не мають переважного значення для суду перед іншими доказами та підлягають оцінці в сукупності з іншими обставинами та доказами у справі.

Аргументи відповідача про те, що у Харківської міської ради як органу місцевого самоврядування відсутні повноваження щодо перевірки повноти нарахування та сплати податків також є безпідставними з наступних підстав.

Згідно зі статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Відповідно до пункту б статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

З урахуванням наведеного, саме територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради є належним позивачем у справі та має право здійснювати контроль за правильністю обчислення та своєчасністю сплати орендної плати відповідно до умов укладеного Договору, оскільки правовідносини в цій справі є договірними, а не адміністративними.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Всупереч положенням вищенаведених статей ГПК України відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості у зв`язку з несплатою орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції у загальному розмірі 353.363,00 грн до суду не подано. Аргументи відповідача, наведені ним у відзиві та запереченнях, не спростовують встановлених фактів, оскільки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, а по суті являють собою їх довільне тлумачення, спрямоване на виправдання ухилення від виконання вимог Договору.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 191/1 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 12.11.2007 №440767100081 за період з 17.03.2019 по 12.07.2021 у розмірі 353.363,00 грн, а саме: за період 17.03.2019 до 31.12.2019 121.223,97; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 131.506,49 грн; за період з 01.01.2021 до 12.07.2021 100.632,54 грн. В частині стягнення заборгованості в розмірі 16.979,07 грн за 2020 рік слід відмовити як помилково заявлені.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 5.300,44 грн, в іншій частині (254,69 грн) залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд, 7, код ЄДРПОУ 04059243) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 191/1 у м. Харкові відповідно до Договору оренди землі від 12.11.2007 №440767100081 за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 у розмірі 353.363,00грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5.300,44 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позові відмовити.

Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "29" лютого 2024 р.

СуддяН.С. Добреля