СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/4729/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.
за участю представників сторін:
позивача Жилко С.Е.
відповідача Кириченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (вх. № 762Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4729/23 (повний текст якого складено та підписано 29.02.2024 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Добреля Н.С.)
за позовом Харківської міської ради
до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "УКРНАФТА", в якій просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 370.342,07 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 191/1 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 12.11.2007 №440767100081 за період з 17.03.2019 по 12.07.2021.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4729/23 в задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" на користь Харківської міської ради заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 191/1 у м. Харкові відповідно до Договору оренди землі від 12.11.2007 №440767100081 за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 у розмірі 353363,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 5300,44 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "УКРНАФТА" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі № 922/4729/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що сторони не погоджували та не передбачали в Договорі оренди правил обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції, будь-які додаткові угоди до Договору оренди, що передбачали б такий порядок, сторонами не укладались. Крім того, Договором оренди не передбачено обов`язок орендаря автоматично та в односторонньому порядку змінювати розмір орендної плати, оскільки це суперечить п. 13 та п. 35 Договору оренди; автоматичне нарахування індексів інфляції відповідачем при розрахунку орендної плати в даному випадку не видається за можливе, оскільки пункти Договору оренди землі п. 11 (щодо сплати орендної плати рівними частками) та п. 13 (щодо перегляду розміру орендної плати внаслідок інфляції щорічно) суперечать один одному. Заявник скарги зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що договір оренди землі діяв у спірний період з 17.03.2019 по 12.07.2021. На думку відповідача, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (зі змінами та доповненнями) та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 №1078 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме, до орендної плати, що сплачується орендарями за землі комунальної власності, при цьому питання сплати орендної плати, зокрема податковий період, порядок обчислення орендної плати, індексації, строки сплати та порядок її зарахування до бюджетів встановлюються спеціальним законодавством Податковим кодексом України, який передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель. Відповідач вказує, що ПАТ "УКРНАФТА" здійснювалась сплата орендної плати на умовах Договору, а також щорічна індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки за правилами, встановленими Податковим кодексом України, що підтверджується деклараціями та платіжними дорученнями, однак, оскільки Договором не врегульовано порядок (формулу) застосування індексів інфляції, орендна плата не розраховувалась з урахуванням вказаних індексів; податковою службою не встановлено жодних порушень нарахування та сплати податків та зборів за період з 2017 року по 9 місяців 2022 року щодо орендної плати за землю по АЗС, що знаходиться за адресою: м. Харків просп. Гагаріна, 191/1, що підтверджується Актом документальної позапланової виїзної перевірки від 28.06.2023 №1357/Ж5/31-00-07-01-03-20/00135390.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "УКРНАФТА" (вх. № 2868Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі № 922/4729/23. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення вказаної ухвали. Призначено справу до розгляду на "07" травня 2024 р. на 11:30 год. Витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/4729/23.
28.03.2024 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
01.04.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ПАТ "УКРНАФТА" про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.05.2024 на 11:30 год., поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 15.04.2024 вказану заяву було задоволено.
05.04.2024 (у межах визначеного судом строку) Харківська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апелянта, зокрема - зазначає, що обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції в порядку ч.3 ст.21 Закону України "Про оренду землі", не є зміною розміру орендної плати визначеного п. 9 договору оренди землі; Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; можливість застосування Методики, як джерела права, що регулює подібні правовідносини, при розрахунку розміру орендної плати за землю комунальної форми власності підтверджується постановою Верховного Суду від 29.06.2021 по справі №922/2434/20.
У судовому засіданні 07.05.2024 було оголошено перерву до 25.06.2024 об 11:30 год.
24.06.2024 позивач надав пояснення з окремого питання, в яких зазначає, що факт закінчення строку дії двостороннього договору не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього договору і не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку; в даному випадку Харківською міською радою не заявлялась вимога про стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України, а лише заявлено вимогу про сплату коштів за використання земельної ділянки у розмірах, визначених договором оренди землі від 12.11.2007 №440767100081.
24.06.2024 відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що оскільки сторони не досягли згоди щодо порядку застосування індексації, а саме визначення порядку та формули індексації, самовільне нарахування орендарем орендної плати з урахуванням індексації та застосування довільної формули не відповідає чинному законодавству та умовам Договору оренди, при цьому суд першої інстанції застосовує аналогію та нормативно-правові акти, які не застосовуються до орендної плати за землю. Відповідач наголошує на тому, що ним здійснювалась сплата орендної плати на умовах Договору, а також щорічна індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки за правилами, встановленими Податковим кодексом України.
У судовому засіданні 25.06.2024 представники обох сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Дослідивши матеріали справи, а також доводи сторін, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї, у наданих суду письмових та усних поясненнях, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Між Харківською міською радою (орендодавець) та ВАТ УКРНАФТА (орендар) був укладений Договір оренди землі, дата договору 20.08.2007, дата реєстрації 12.11.2007 року (далі Договір). Згідно з його умовами орендодавець на підставі рішення 5 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.09.2006 №124/06 Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі транспорту, яка знаходиться: м. Харків, пр. Гагаріна, 191/1. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1969 га. На земельній ділянці знаходиться об`єкти нерухомого майна на праві колективної власності нежитлова будівля літ. А-1.
Згідно з пунктом 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 856.326,00 грн.
Договір укладено строком до 01.09.2021. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (пункт 8 Договору).
Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку згідно з довідкою від 15.06.2007 №1052/07 становить 7.136,05 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункти 9, 10 Договору).
У відповідності до підпункту ї) пункту 31 Договору неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
Цей Договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в Державному реєстрі земель від 12.11.2007 за №440767100081.
На підставі Акта приймання-передачі земельної ділянки від 16.11.2007 орендар отримав від орендодавця згідно з Договором земельну ділянку площею 0,1969 га для обслуговування стаціонарної АЗС.
Як зазначає позивач у позовній заяві, розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції, яку відповідач повинен був сплатити на підставі Договору, за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 становить 826.586,13 грн. А саме: за період 17.03.2019 до 31.12.2019 282.251,28 грн; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (крім березня 2020 року) 335.255,35 грн; за період з 01.01.2021 до 12.07.2021 209.079,50 грн.
Втім, згідно з листом Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 17.08.2023 №15216/5/20-40-04-02-12 та за розрахунком позивача ПАТ УКРНАФТА було сплачено всього орендної плати за період з 17.03.2019 до 12.07.2021 в розмірі 456244,06 грн.
Залишок заборгованості зі сплати орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою на підставі Договору становить 370342,07 грн.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, Харківська міська рада звернулася до господарського суду з позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір є договором оренди землі.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст.288 Податкового кодексу України).
Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (287.3 ПК України).
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3-х відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Тобто, вказані норми встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Таким чином, зазначена норма Закону прямо передбачає здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції в разі, якщо інше не встановлено договором оренди землі та не обумовлює таке обчислення укладенням сторонами додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати внаслідок індексації.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 по справі №922/1658/19 зазначив, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абзац 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі").
Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).
Тому твердження апелянта про те, що ним здійснювалася щорічна індексація нормативної грошової оцінки земельної ділянки за правилами, встановленими Податковим кодексом України, не стосуються предмету доказування в даній справі та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Заявник скарги із посиланням на постанову Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 наполягає на тому, що, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.
Проте у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.
Тобто, як вбачається з наведених висновків Верховного Суду, вони стосуються виключно випадку, коли автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі передбачено в договорі оренди.
Однак, як вбачається з матеріалів даної справи №922/4729/23, згідно з пунктами 9, 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Тобто в договорі оренди сторонами було встановлено не подвійну індексацію, а лише обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції.
Апелянт стверджує, що автоматичне нарахування індексів інфляції відповідачем при розрахунку орендної плати в даному випадку не видається за можливе, оскільки пункти Договору оренди землі п. 11 (щодо сплати орендної плати рівними частками) та п. 13 (щодо перегляду розміру орендної плати внаслідок інфляції щорічно) суперечать один одному.
Однак при цьому заявником скарги не мотивовано, яким чином наведене ним тлумачення умов Договору звільняє його від обов`язку виконання приписів п.10 Договору, яким встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (зміст вказаного пункту відповідач також наводить в апеляційній скарзі, не вказуючи на те, що він суперечить будь-якому з інших пунктів договору).
Тому, на думку суду апеляційної інстанції, твердження відповідача про те, що сторони не погоджували та не передбачали в Договорі правил обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції, є таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору.
Посилання відповідача на ту обставину, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про дію Договору в період з 17.03.2019 до 12.07.2021, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки підпунктом ї пункту 31 Договору передбачено, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.
Таким чином, продовження нарахування орендної плати після припинення дії Договору є правомірним.
Як встановлено місцевим господарським судом, формула обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції умовами договору оренди землі не узгоджена, так само не узгоджено відповідне питання і на законодавчому рівні, разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 №786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (надалі - Методика).
Пунктом 13 зазначеної Методики передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Статтею 8 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, використання аналогії можливе за наявності достатніх умов, а саме: відносини, до яких застосовується аналогія охоплюється предметом цивільно-правового регулювання; наявність прогалин в їх регулюванні (прогалини в праві); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.
Відтак, однією із умов застосування аналогії закону є наявність подібних за змістом відносин, урегульованих нормами права, що означає, що відносини не є тотожними, а лише схожі за певною кількістю істотних ознак.
Такою ознакою ст.8 Цивільного кодексу України визначає зміст відносин.
Методика дійсно не регулює питання щодо порядку здійснення розрахунку розміру орендної плати за землю комунальної форми власності, проте, остання регулює подібні за змістом цивільні відносини (розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції), як і ті, що існують між сторонами в межах даної справи.
В даному випадку, Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, є джерелом права яка регулює подібні відносини, а формула розрахунку відповідає правовій природі інфляційних нарахувань, яка полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Можливість застосування Методики до спірних правовідносин також підтверджується постановою Верховного Суду від 29.06.2021 по справі №922/2434/20, якою було залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Отже, твердження відповідача в ході апеляційного провадження про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував аналогію та нормативно-правові акти, які не застосовуються до орендної плати за землю, а також про те, що кумулятивне застосування індексів інфляції є неправильним, колегія суддів не визнає переконливими доводами.
Натомість, розрахунки, наведені в оскаржуваному рішенні суду, з урахуванням того, що при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період колегія суддів вважає такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами чинного законодавства.
А саме, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 191/1 у м. Харкові відповідно до договору оренди від 12.11.2007 №440767100081 за період з 17.03.2019 по 12.07.2021 у розмірі 353.363,00 грн, а саме: за період 17.03.2019 до 31.12.2019 121.223,97 грн.; за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 (крім березня 2020 року) 131.506,49 грн.; за період з 01.01.2021 до 12.07.2021 100.632,54 грн.
Щодо акту від 28.06.2023 №1357/Ж5/31-00-07-01-03/00135390 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ УКРНАФТА, на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний документ є одним із доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до вимог ст. 89 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Тому, враховуючи, що матеріалами справи (з урахуванням норм чинного законодавства та практики Верховного Суду щодо їх застосування) підтверджується обґрунтованість позовних вимог у тій частині, яка було задоволена місцевим господарським судом, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості у зв`язку з несплатою орендної плати за земельну ділянку з урахуванням індексів інфляції (як це було передбачено умовами Договору) у загальному розмірі 353363,00 грн.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (вх. № 762Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4729/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.02.2024 у справі №922/4729/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2024.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 25.06.2024 |
Оприлюднено | 04.07.2024 |
Номер документу | 120134224 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Слободін Михайло Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні