Рішення

від 29.02.2024 по справі 927/1702/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 лютого 2024 року м. Чернігівсправа № 927/1702/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41",

код ЄДРПОУ 40583123, вул. Льотна, б.41, 4 під`їзд, ас 190, м. Чернігів, 14033;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Малахової-Зубрій Світлани Анатоліївни ,

АДРЕСА_1

предмет спору: про стягнення 11 300,00 грн.

без повідомлення (виклику) сторін

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» подано позов до Фізичної особи-підприємця Малахової-Зубрій Світлани Анатоліївни про стягнення 11 300,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою від 26.12.2023, на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказана позовна заява залишена без руху; позивачу наданий строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до статті 6 цього Кодексу.

29.12.2023 та 02.01.2024, тобто в межах строку, встановленого ухвалою від 26.12.2023, від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено про реєстрацію позивачем електронного кабінету в системі Електронний суд. Таким чином, позивачем усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 26.12.2023.

02.01.2024 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких зазначено про перерахування відповідачем 30.12.2023 коштів у сумі 11 300,00 грн на рахунок ОСББ «Пілот-41» на підставі платіжної інструкції №508 від 30.12.2023, копія якої додана до письмових пояснень.

03.01.2024 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача судового збору в сумі 2684,00 грн на підставі ч.3 ст. 130 ГПК України (при цьому, в описовій частині зазначено ч.3 ст.130 КАС України).

Додаткові письмові пояснення відповідача та заява позивача про стягнення з відповідача судового збору долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 03.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання до суду заяв по суті справи.

У встановлений судом строк від учасників справи надійшли до суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення, які долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем не повернуто позивачу помилково перераховані кошти в розмірі 11 300,00 грн, які підлягають стягненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що сплачені позивачем кошти у розмірі 11 300,00 грн не є безпідставно набутим майном, оскільки між сторонами існували договірні відносини, зокрема, за договором поставки дитячого ігрового обладнання № 0612 від 06.12.2017, після цього всі замовлення оформлювалися за спрощеною формою на основі прийняття пропозиції.

Позивач у відповіді на позовну заяву вважає необґрунтованими та безпідставними посилання відповідача на договір № 0612 від 06.12.2017, який був виконаний сторонами ще у 2017 році. Жодних генеральних угод на постійне постачання обладнання сторони не укладали.

Грошові кошти у сумі 11 300,00 грн безпідставно отримані відповідачем, в наслідок помилки працівника ОСББ, оскільки жодних договірних відносин щодо нової поставки обладнання між позивачем і відповідачем не існувало. Безспірно отримані кошти відповідач повернув після пред`явлення позову, тобто своїми діями визнав позовні вимоги.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що у даному випадку мова йде не про помилково отримані відповідачем кошти, а про кошти, які були отримані нею як оплата за товар (карусель), при доставці якого виявилося, що карусель не підходить позивачу через свої габарити, внаслідок чого позивач від неї відмовився. 30 грудня 2023 року відповідач повернув кошти позивачу. Наявність договірних відносин між відповідачем та позивачем підтверджується рахунком на оплату №МЗС-003/150823 від 15.08.2023 і платіжним дорученням (інструкцією) №847 від 16.08.2018 з призначенням платежу «за карусель згідно рахунку №МЗС-003/150823 від 15.08.2023». Рахунок на оплату фактично містить пропозицію відповідача позивачу придбати (купити) товар - карусель в кількості 1 шт. на суму 11 300,00 грн, тобто цей рахунок є офертою укласти угоду (договір) купівлі-продажу вказаного в ньому товару в розумінні чинного законодавства України. У свою чергу позивач оплатив саме цей рахунок, отже фактично прийняв пропозицію відповідача купити у нього вказаний в рахунку товар. Зважаючи на наявність між сторонами договірних відносин щодо купівлі товару, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та стягнення безпідставно отриманих коштів. Відповідач просить у позові відмовити та покласти на позивача судові витрати в розмірі 3000,00 грн в якості компенсації витрат на надання правової допомоги.

Обставини справи встановлені судом.

Як свідчать матеріали справи, на підставі замовлення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» від 15.08.2023 №1690 Фізичною особою-підприємцем Малаховою-Зубрій Світланою Анатоліївною виставлено ОСББ «Пілот-41» рахунок на оплату №МЗС-003/150823 від 15.08.2023 товару - карусель мала (колір зелений 6018) у кількості 1 шт. на суму 11 300,00 грн.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» оплатив вищезгаданий рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією №847 від 16.08.2018 про сплату 11 300,00 грн з призначенням платежу «за карусель згідно рахунку №МЗС-003/150823 від 15.08.2023».

Позивач у позовній заяві зазначає, що кошти у сумі 11 300,00 грн, перераховані позивачем помилково, без достатньої правової підстави, та набуті відповідачем безпідставно.

22.09.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів.

Відповідач претензію отримав 28.09.2023, що підтверджується трекінгом поштових відправлень з сайту Укрпошти, проте грошові кошти в сумі 11 300,00 грн позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

30.12.2023 після звернення позивача до суду і до відкриття провадження в справі відповідачем повернуто позивачу кошти в сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №508 від 30.12.2023.

Оцінка суду.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Водночас сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, виставивши позивачу рахунок на оплату №МЗС-003/150823 від 15.08.2023, із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, умов оплати (передоплати), здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки.

Позивач, у свою чергу, здійснивши оплату в загальній сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №847 від 16.08.2018 з призначенням платежу «за карусель згідно рахунку №МЗС-003/150823 від 15.08.2023», вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

Отже, суд доходить до висновку, що з моменту прийняття пропозиції (оплати товару) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

За таких обставин, посилання позивача на те, що кошти в розмірі 11 300,00 грн є помилково перераховані і підлягають стягненню на підставі ст.1212 ЦК України, відхилені судом.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, після подання позивачем позову до суду, але до відкриття провадження у справі, відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №508 від 30.12.2023.

Отже, на момент винесення судом рішення відповідач повністю сплатив заявлену до стягнення суму коштів, тобто відсутній предмет спору.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі (відкриття провадження в справі), то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву 20.12.2023, що підтверджується відтиском штампу Укрпошти на конверті, до якого вкладено позовну заяву. Дана позовна заява надійшла до Господарського суду Чернігівської області 22.12.2023, про що свідчить відмітка суду про отримання позовної заяви.

30.12.2023 відповідачем повернуто позивачу кошти в сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №508 від 30.12.2023.

Ухвалою суду від 03.01.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №927/1702/23.

Таким чином, предмет спору був відсутній до відкриття провадження в справі, а саме до 03.01.2024. Відтак зазначена обставина зумовлює відмову в позові.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (1); розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (2).

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), що подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 3 - 6 статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціну позову, керуватися принципами розумності та справедливості.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив просить покласти на позивача судові витрати в розмірі 3000,00 грн в якості компенсації витрат на надання правової допомоги.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу відповідачем надано копії договору б/н про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024, укладеного між Адвокатом: Лопатка Володимиром Миколайовичем та Клієнтом: Фізичною особою-підприємцем Малаховою-Зубрій Світланою Анатоліївною ; акту виконаних послуг від 09.10.2023 за договором №24/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.09.2023, попередній (орієнтовним) розрахунок суми судових витрат, акт здачі-прийняття наданих послуг від 19.01.2024, платіжну інструкцію №521 від 19.01.2024 про сплату 3000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ №1030030 від 19.01.2024.

Згідно з умовами п. 1.1 договору б/н про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову (правничу) допомогу у справі № 927/1702/23 на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору б/н про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024 за надання послуг Клієнт сплачує Адвокату гонорар, який Сторонами погоджений з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, часу, який буде витрачений Адвокатом на виконання цього Договору, ціною позову та значенням справи для Клієнта.

Розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги за цим договором при досудовому врегулюванні спору та в суді першої інстанції загалом складає 3000,00 грн, які сплачуються Клієнтом до набрання рішенням законної сили судом першої інстанції.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.1. договору б/н про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024).

19.01.2024 між позивачем та Адвокатом підписано Акт здачі-прийняття наданих послуг, згідно з яким Виконавець на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024 надав, а Замовник прийняв наступні послуги з надання правничої допомоги в суді першої інстанції у справі №927/1702/23: надання усних консультацій, вивчення матеріалів справи та підготовка заперечень. Загальна вартість послуг по Акту наданих послуг складає 3000,00 грн.

Платіжною інструкцією №521 від 19.10.2024 відповідачем сплачено 3000,00 грн за надання правової допомоги.

Таким чином, відповідачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 3000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Господарський суд, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом послуг, та керуючись частиною 4 статті 129 ГПК України за відсутності мотивованих заперечень позивача, вирішив покласти на останнього відшкодування документально підтверджених витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв`язку з чим клопотання позивача про стягнення з відповідача судового збору задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" (код ЄДРПОУ 40583123, вул. Льотна, б.41, 4 під`їзд, ас 190, м. Чернігів, 14033) на користь Фізичної особи-підприємця Малахової-Зубрій Світлани Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор