Постанова

від 30.09.2024 по справі 927/1702/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа№ 927/1702/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024

у справі № 927/1702/23 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41"

до Фізичної особи-підприємця Малахової-Зубрій Світлани Анатоліївни

про стягнення 11 300,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» подано позов до Фізичної особи-підприємця Малахової-Зубрій Світлани Анатоліївни про стягнення 11 300,00 грн безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23 у задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" на користь Фізичної особи-підприємця Малахової-Зубрій Світлани Анатоліївни 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Рішення мотивоване тим, що відповідач, виставивши позивачу рахунок на оплату №МЗС-003/150823 від 15.08.2023, із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, умов оплати (передоплати), здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки. Позивач, у свою чергу, здійснивши оплату в загальній сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №847 від 16.08.2018 з призначенням платежу «за карусель згідно рахунку №МЗС-003/150823 від 15.08.2023», вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції. Отже, суд доходить до висновку, що з моменту прийняття пропозиції (оплати товару) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини. За таких обставин, посилання позивача на те, що кошти в розмірі 11 300,00 грн є помилково перераховані і підлягають стягненню на підставі ст.1212 ЦК України, відхилені судом. Як вбачається із матеріалів справи, після подання позивачем позову до суду, але до відкриття провадження у справі, відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №508 від 30.12.2023. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі (відкриття провадження в справі), то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Таким чином, предмет спору був відсутній до відкриття провадження в справі, а саме до 03.01.2024. Відтак зазначена обставина зумовлює відмову в позові.

Відповідачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 3000,00 грн. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, у зв`язку з чим клопотання позивача про стягнення з відповідача судового збору задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ «Пілот-41» подану на рішення господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 № 927/1702/23; скасувати судове рішення господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 № 927/1702/23 повністю та закрити провадження у справі; стягнути з Фізичної особи - підприємця Малахової - Зубрій Світлани Анатоліївни на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» 2684,00 грн судового збору сплаченого за подачу позовної заяви; стягнути з Фізичної особи - підприємця Малахової - Зубрій Світлани Анатоліївни на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» 3 220,80 грн судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, висновком суду першої інстанції про необхідність існування предмету спору на час відкриття провадження у справі не ґрунтується на вимогах законодавства України та встановленої судової практики з цього питання, тому є надуманим та незаконним, крім того, згідно із ст. 130, 162, 163, 231 ГПК України, предмет спору має існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після пред`явлення позову до суду внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, вважається, що він припинив існування в процесі розгляду справи, а отже, предмет спору існував на момент звернення до суду.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на користь позивача понесені у справі витрати.

Скаржник зазначає, що поданий відповідачем відзив у письмовій формі не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат. Згідно даних з ЄСІТС у вказаній справі свідчить, що адвокат Лопатка В.М. який начебто представляв інтереси ФОП Малахової - Зубрій С.А. у справі № 927/1702/23 не подавав жодного документу в інтересах свого клієнту. Більше того електрона справа не містить жодного документу (по суті чи процесуального) поданого ФОП Малаховою - Зубрій С.А. після укладення з адвокатом договору на надання правничої (правової) допомоги, а саме після 18.01.2024, включаючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Тож виходячи з того, що витрати відповідача не підтверджуються документально, а електрона справа не містить жодного документу поданого відповідачем або її представником після укладення договору, позивач вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами. Подані до суду у письмовому вигляді документи з цього приводу після 18.01.2024 є фіктивними та за правилами ч. 6 ст. 6, ч. 4 ст. 170 ГПК України, залишаються судом без розгляду, тому підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що суд першої інстанції виносячи рішення у справі, цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що між сторонами було укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини. Наявність чіткого призначення платежу із зазначенням обраного товару та дати рахунку, який було виставлено позивачу протирічить твердженню позивача про помилковість перерахування грошових коштів, навпаки доводить наявність договірних відносин між сторонами і цілком відповідає видам діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, що внесені до реєстру.

Відповідач вказує на те, що відповідно до ч. 8 ст. 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

Щодо тверджень позивача, що у задоволенні судових витрат необхідно було відмовити, оскільки до відзиву не було додано попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат, то відповідач зазначає, що договір про надання правової допомоги було укладено лише 18.01.2024, тобто вже після подання до суду відзиву на позовну заяву.

Також у відзиві на апеляційну скаргу відповідач повідомив, що поніс витрати на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/1702/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23. Призначено до розгляду апеляційну Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, періодичні відключення електроживлення, надходження матеріалів справи 04.04.2024, тимчасові непрацездатності суддів та перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 927/1702/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі замовлення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» від 15.08.2023 №1690 Фізичною особою-підприємцем Малаховою-Зубрій Світланою Анатоліївною виставлено ОСББ «Пілот-41» рахунок на оплату №МЗС-003/150823 від 15.08.2023 товару - карусель мала (колір зелений 6018) у кількості 1 шт. на суму 11 300,00 грн.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пілот-41» оплатив вищезгаданий рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією № 847 від 16.08.2018 про сплату 11 300,00 грн з призначенням платежу «за карусель згідно рахунку №МЗС-003/150823 від 15.08.2023».

Позивач у позовній заяві зазначає, що кошти у сумі 11 300,00 грн, перераховані позивачем помилково, без достатньої правової підстави, та набуті відповідачем безпідставно.

22.09.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів.

Відповідач претензію отримав 28.09.2023, що підтверджується трекінгом поштових відправлень з сайту Укрпошти, проте грошові кошти в сумі 11 300,00 грн позивачу не повернув, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

30.12.2023 після звернення позивача до суду і до відкриття провадження в справі відповідачем повернуто позивачу кошти в сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №508 від 30.12.2023.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, приписами ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз змісту ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 в справі № 910/1238/17.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Тотожний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 року в справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 року в справі № 539/3403/17. Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 року в справі № 910/16334/19.

Приписами ст. 11, 202 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України (у редакції, чинній на дату перерахування коштів відповідачу) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, виставивши позивачу рахунок на оплату №МЗС-003/150823 від 15.08.2023, із зазначенням номенклатури (опису) товару, його вартості, умов оплати (передоплати), здійснив пропозицію позивачу укласти господарський договір поставки.

Позивач, у свою чергу, здійснивши оплату в загальній сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції №847 від 16.08.2018 з призначенням платежу «за карусель згідно рахунку № МЗС-003/150823 від 15.08.2023», вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з моменту прийняття пропозиції (оплати товару) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини, у зв`язку із чим, посилання позивача на те, що кошти в розмірі 11 300,00 грн є помилково перераховані і підлягають стягненню на підставі ст.1212 ЦК України, є безпідставними.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, після подання позивачем позову до суду, але до відкриття провадження у справі, відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції № 508 від 30.12.2023.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та не заперечується учасниками справи, на момент винесення судом рішення відповідач повністю сплатив заявлену до стягнення суму коштів, тобто відсутній предмет спору.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі (відкриття провадження в справі), то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву 20.12.2023, що підтверджується відтиском штампу Укрпошти на конверті, до якого вкладено позовну заяву. Дана позовна заява надійшла до Господарського суду Чернігівської області 22.12.2023, про що свідчить відмітка суду про отримання позовної заяви.

30.12.2023 відповідачем повернуто позивачу кошти в сумі 11 300,00 грн на підставі платіжної інструкції № 508 від 30.12.2023.

Ухвалою суду від 03.01.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №927/1702/23.

Враховуючи те, що предмет спору був відсутній до відкриття провадження в справі, а саме до 03.01.2024, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у позові у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/7290/19.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та те, що скаржником безпідставно ототожнюється поняття «подання позовної заяви» та «відкриття провадження у справі».

Так, відповідачем у запереченнях від 19.01.2024 викладено заяву про покладення на позивача судових витрат та стягнення з останнього 3 000,00 грн, в якості компенсації витрат на надання правової допомоги понесених відповідачем.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу відповідачем надано копії договору б/н про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024, укладеного між Адвокатом: Лопатка Володимиром Миколайовичем та Клієнтом: Фізичною особою-підприємцем Малаховою-Зубрій Світланою Анатоліївною; акту виконаних послуг від 09.10.2023 за договором № 24/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.09.2023, попередній (орієнтовним) розрахунок суми судових витрат, акт здачі-прийняття наданих послуг від 19.01.2024, платіжну інструкцію № 521 від 19.01.2024 про сплату 3 000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1030030 від 19.01.2024.

Згідно з умовами п. 1.1 договору б/н про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову (правничу) допомогу у справі № 927/1702/23 на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору б/н про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024 за надання послуг Клієнт сплачує Адвокату гонорар, який Сторонами погоджений з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, часу, який буде витрачений Адвокатом на виконання цього Договору, ціною позову та значенням справи для Клієнта.

Розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги за цим договором при досудовому врегулюванні спору та в суді першої інстанції загалом складає 3000,00 грн, які сплачуються Клієнтом до набрання рішенням законної сили судом першої інстанції.

19.01.2024 між позивачем та Адвокатом підписано Акт здачі-прийняття наданих послуг, згідно з яким Виконавець на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.01.2024 надав, а Замовник прийняв наступні послуги з надання правничої допомоги в суді першої інстанції у справі №927/1702/23: надання усних консультацій, вивчення матеріалів справи та підготовка заперечень. Загальна вартість послуг по Акту наданих послуг складає 3000,00 грн.

Платіжною інструкцією №521 від 19.10.2024 відповідачем сплачено 3000,00 грн за надання правової допомоги.

Таким чином, відповідачем доведено та підтверджено належними доказами надання йому професійної правової допомоги на суму 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вже зазначалось, відповідачем підтверджено належними доказами заявлений розмір судових витрат.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору та те, що правнича допомога надавалась відповідачу з 18.01.2024, тобто з дати укладення договору, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про покладення на позивача витрат понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Хоча відповідач і не зазначив попередній розрахунок витрат у першій заяві по суті спору, але подав його з запереченням, до ухвалення судом рішення, то у такому разі позивач не був позбавлений можливості підготуватися до спростування витрат, тому принцип змагальності не порушено (постанови КГС від 18.01.2022 у cправі №910/2679/21, від 14.12.2021 у справі № 922/676/21).

Скаржником не доведено необґрунтованості та неспівмірності витрат, не надано таких доказів до матеріалів справи, водночас сама лише незгода скаржника з наданою господарським судом першої інстанції оцінкою обставин справи та відповідних доказів не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 910/6870/21.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються.

Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що враховуючи відмову у позові, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо витрат, понесених за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач повідомив, що поніс витрати на надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

На підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу відповідачем надано копію платіжного доручення № 552 від 29.03.2024 із призначенням платежу: «за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції у справі № 927/1702/23 згідно із договором від 18.01.2024» на суму у розмірі 3 000,00 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг від 29.03.2024 (ознайомлення із апеляційною скаргою, надання усних консультацій, підготовка відзиву на апеляційну скаргу) вартістю 3 000,00 грн, та ордер на надання правничої (правової) допомоги у Північному апеляційному господарському суді.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає неспівмірною суму у розмірі 3 000,00 грн із фактично наданим обсягом юридичної допомоги, за відзив на апеляційну скаргу у справі № 927/1702/23, оскільки у даній справі правова позиція відповідача не змінювалась і адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи й доводи, що по суті є тотожними твердженням викладеним у суді першої інстанції, натомість вважає співмірною та такою, що відповідає складності справи за вказану послуги суму у розмірі 1 000,00 грн.

Враховуючи викладене, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю та об`ємом справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, беручи до уваги розмір мінімальної заробітної плати та об`єм наданих правових послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись, зокрема такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та ціни позову, дійшла висновку про те, що з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.02.2024 у справі № 927/1702/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пілот-41" (код ЄДРПОУ 40583123, вул. Льотна, б.41, 4 під`їзд, ас 190, м. Чернігів, 14033) на користь Фізичної особи-підприємця Малахової-Зубрій Світлани Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

6. Справу № 927/1702/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич