Постанова

від 29.02.2024 по справі 161/7948/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7948/23 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/283/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопагорб" до ОСОБА_1 про стягнення збитків, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2023 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеежною відповідальністю «Екопагорб» (далі ТОВ «Екопагорб») 17 травня 2023 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Екопагорб» є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 817,8 кв. м., що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0722880700:03:001:6279. Між позивачем та ПП «Обрій новий» 10 серпня 2022 року укладено договір оренди нерухомого майна (телятника), за п. 2. 1 якого майно повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем протягом трьох календарних днів із моменту підписання договору. Від ПП «Обрій новий» 05 жовтня 2022 року надійшла претензія щодо неналежного виконання зобов`язань за договором оренди, однак нерухоме майно не може бути надане в користування орендарю, оскільки використовується відповідачем ОСОБА_1 , який не реагує на вимоги звільнити приміщення. Невиконання зобов`язань за договором оренди призвело до збитків у вигляді неотриманого доходу (орендної плати). Він правомірно розраховував на отримання грошових коштів у вигляді орендної плати в розмірі 20000 грн щомісячно (п. 3. 1 договору). На нього також покладається обов`язок заплатити стороні договору штрафні санкції за порушення зобов`язання щодо несвоєчасної передачі майна в оренду. Упущена вигода за період з 10 серпня 2022 року по 10травня 2023 року складає 180000 грн. Просив стягнути з відповідача в свою користь збитки у вигляді упущеної вигоги у розмірі орендної плати за користування об`єктом нерухомості за період з 10 серпня 2022 року по 10 травня 2023 року у розмірі 180000 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ«Екопагорб» 180000 грн завданих збитків та 2 700 грн судового збору.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2023 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цій справі.

Відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 26січня 2024 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає, що у зв`язку із незадоволенням судом клопотання представника відповідача про відкладення (зайнятість в іншому судовому засіданні) порушено право відповідача на захист. Суд першої інстанції при вирішенні позову не надав належної оцінки договору оренди, укладеному між позивачем та ПП «Обрій новий». Орендар не заходив у приміщення, не складав акту приймання-передачі приміщення. Відсутні відомості внесення коштів орендарем як факту виконання договору, невнесення якої мало б наслідком розірвання договору. Договір оренди має ознаки удаваності та фіктивності. Взаємних претензій за умовами договору сторони не пред`являли, реальності намірів за цією угодою з боку позивача не підтверджено. Жодних умисних дій зі сторони відповідача, які б спричинили недоотримання позивачем вигоди, немає, а тому позовні вимоги є надуманими та не відповідають реальним обставинам справи. Факт оформлення права власності на нерухоме майно є предметом шахрайських дій на момент подання позову, тому на цьому етапі ухвалення рішення в цій справі може ускладнити встановлення істини та спричинити подальші спори, що є недопустимим при виконанні завдання правосуддя. Просив скасувати заочне рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, стягнути з позивача в користь відповідача судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «Екопагорб» адвокат Василюк І. М. вказав, що арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді від 20 січня 2023 року, не впливає на укладення 10 серпня 2022 року договору оренди. Набуте товариством право власності не є предметом кримінального провадження. Приєднані до матеріалів справи розписки підтверджують той факт, що відповідач користувався спірним майном, посилання на пояснення свідків у якості доказу не відповідає принципам доказування. Заперечення відповідача не спростовують підставність позовних вимог, заявленими законним власником приміщення до особи, яка з надуманих міркувань здійснювала на власний розсуд користування приміщенням. Неодноразові відкладення розгляду справи свідчать про ухилення сторони відповідача від свого обов`язку бути зацікавленою у розгляді справи та зловживання своїми процесуальними правами. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.

За змістом ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі та стягуючи збитки у вигляді упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив з того, що унаслідок незвільнення відповідачем приміщення, яке належить позивачу, останній не передав його у користування орендарю на виконання вимог укладеного 10серпня 2022 року договору оренди, та не отримав кошти у вигляді орендної плати, на отримання яких правомірно розраховував.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи і зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом установлено, щоТОВ «Екопагорб» 01 серпня 2022 року набув право власності на телятник 2-х рядовий /П-1/, загальною площею 817,8 кв. м., що розташований у АДРЕСА_2 . Підставою для державної реєстрації права власності був акт приймання-передачі нерухомого майна від 01 серпня 2022 року, видавник ОСОБА_3 та ТОВ «Екопагорб».

Між ТОВ «Екопагорб» (орендодавець) та ПП «Обрій новий» (орендар) 10серпня 2022 року укладено договір оренди нежитлового приміщення - телятника 2-х рядового /П-1/, загальною площею 817,8 кв. м. За п. п. 2. 1, 3. 1 договору майно повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем протягом трьох календарних днів з моменту підписання даного договору. Орендна плата за використання майна становить 20000 грн щомісячно.

ПП «Обрій новий» 05 жовтня 2022 року звернулося до ТОВ «Екопагорб» із претензією, щодо незабезпечення товариством передачі в оренду погодженого сторонами майна. У відповіді на претензію від 18 жовтня 2022 року ТОВ «Екопагорб» вказало про те, що товариство не змогло на даний час виконати взяті на себе зобов`язання у зв`язку із тим, що приміщення зайняте сторонньою особою.

Позивач ТОВ «Екопагорб» 05 січня 2023 року звернувся з вимогою до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідач ОСОБА_1 написав 30 березня 2023 року розписку, що він узяв на себе зобов`язання забрати належне йому майно з приміщення телятника П-1, розташованого по АДРЕСА_2 (зазначено перелік майна) у строк до 01 травня 2023 року. Майно розміщене в приміщенні телятника з 2017 року до моменту набуття товариством цього приміщення у 2022 році.

До відзиву на позовну заяву відповідачем приєднано копії розписки директора ТОВ «Екопагорб» від 30 березня 2023 року про те, що товариство не заперечує щодо вивезення ОСОБА_1 належного йому майна з приміщення телятника, здійснено опис майна відповідача, а також розписки від 09 червня 2023 року про те, що директор товариства заплатив відповідачу ОСОБА_1 за пластикові вікна у кількості 14 штук, металеві двері в кількості 4 шт двійних з коробками, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , у телятнику П-1.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену вигоду, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування міри відповідальності - стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі №922/3928/20.

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц.

Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19 та від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

Європейський Суд з прав людини вказав, що коли мова заходить упущеної вигоди її існування має бути встановлено з упевненістю, і не повинно грунтуватися тільки на здогадах або ймовірності (Centro Europa 7 S. r. l. і Ді Стефано C. Italy [GC], no. 38433/09, § 219 in fine, ECHR 2012).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт з реєстраційним номером 736902007228 телятник П-1 набутий ТОВ «Екопагорб» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, укладеного з ОСОБА_3 01 серпня 2022 року. Набуваючи нерухоме майно у власність, презюмується, що покупець обізнаний зі станом майна, яке він набуває. Укладаючи акт приймання-передачі нерухомого майна від 01 серпня 2022 року, позивач засвідчив свою згоду зі станом майна, яке набув.

Та обставина, що телятник був у користуванні відповідача ОСОБА_1 у період з 2017 року до дня його набуття ТОВ «Екопагорб» підтверджується розпискою останнього від 30 березня 2023 року, копію якої приєднано до матеріалів справи самим товариством разом із позовною заявою. Список належних ОСОБА_1 речей, описаних відповідачем у вищевказаній розписці та описаних директором ТОВ «Екопагорб» у розписці від 30 березня 2023 року, серед яких шифер, труби, вікна, двері, рами тощо (які хоч і є речами рухомими, однак одночасно із цим - будівельними матеріалами), а також нутрії у кількості 189 шт, підтверджує факт довготривалого користування відповідачем телятником, покращення ним стану приміщення. Належність ОСОБА_1 будівельних матеріалів, інших речей та нутрій в кількості 189 шт не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, а також доводить викладені ОСОБА_1 обставини про отримання ним від попереднього власника ключів від приміщення телятника та дозволу на користування, проведення поточного ремонту за власний кошт. У претензії ПП «Обрій новий» від 05 жовтня 2022 року, у якій вперше було зафіксовано причину невиконання ТОВ «Екопагорб» зобов`язання щодо передачі орендарю телятника, вказано, що цій претензії передували усні пояснення ТОВ «Екопагорб» підприємству щодо неможливості передання майна в оренду через зайняття його третіми особами.

Отже, вищевказані обставини в своїй сукупності, свідчать про те, що укладаючи договір оренди від 10 серпня 2022 року, об`єктом оренди за яким є телятник П-1, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ТОВ «Екопагорб» не мало у своєму фактичному володінні таке нерухоме майно, яке станом на день укладення договору та тривалий час до цього перебувало у фактичному володінні відповідача ОСОБА_1 .

Будь-яких зобов`язань між позивачем та відповідачем не виникало. Доказів, які свідчать про самовільне зайняття приміщення телятника відповідачем у період з 01 серпня 2022 року по 10 серпня 2022 року, чи незаконне використання цього приміщення у будь-який інший період і на час розгляду справи судом, матеріали справи не містять. Позивач, зазначаючи про використання відповідачем телятника без належних правових підстав, не заявляє віндикаційної позовної вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 належного товариству майна, що унеможливлює твердження про незаконність такого володіння.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 вказала, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Укладаючи договір оренди, ТОВ «Екопагорб» діяв на власний ризик та повинен був усвідомлювати можливість реального виконання укладеного на таких умовах договору оренди.

Висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача, які призвели до неотримання позивачем упущеної вигоди від передачі в оренду нерухомого майна, є таким, що не відповідає обставинам справи. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про можливість застосування до спірних правовідносин положення п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України, щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмовляючи в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, суд першої інстанції порушив право відповідача на захист, не заслуговують на увагу. Представник відповідача був присутнім на судовому засіданні, в якому ухвалено оскаржуване рішення, однак після відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи покинув залу судових засідань, у зв`язку із чим розгляд справи було продовжено без його участі.

Розгляд справи здійснено за відсутності відповідача та продовжено за відсутності його представника, що були належно повідомлені про час та місце засідання суду. Відсутність представника відповідача в судовому засіданні 26 січня 2024 року після відмови суду у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи є свідченням незгоди останнього з процесуальним рішенням судді, прийнятим за результатом розгляду такого клопотання, і не є процесуальною підставою для скасування рішення суду у порядку, встановленому ч. ч. 2-3 ст. 376 ЦПК України.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Крім того, у порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст.270, пп. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст.382ЦПК України, апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат (судового збору), понесених сторонами у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 4050 грн підлягає стягненню з позивача в користь відповідача, а судові витрати позивача підлягають залишенню за ним.

Керуючись статями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26жовтня 2023 року у цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопагорб" до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопагорб» в користь ОСОБА_1 4050 (чотири тисячі п`ятдесят) гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3статті 389 ЦПК України.

Головуючий - суддя

Судді