Постанова

від 28.02.2024 по справі 539/707/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/707/21 Номер провадження 22-ц/814/1040/24Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянула у режимі відеоконференції у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича, представника ОСОБА_1 , на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року (час ухвалення судового рішення з 09:24:48 до час не зазначений, дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , треті особи Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_3 , Лубенське КЖЕУ, ГУ ДПС у Полтавській області, про визнання незаконним та скасування акту головного державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу ДВС про передачу частки нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу та звільнення частки нерухомого майна позивача з-під арешту.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

у с т а н о в и в :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким

визнати незаконним і скасувати Акт головного державного виконавця Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мізіної І.А. від 24 вересня 2018 року у ВП №545944677 про передачу майна боржника частки у розмірі 17/25 житлового будинку по АДРЕСА_1 і частки у розмірі 17/25 земельної ділянки за тією ж адресою, стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу;

звільнити з-під арешту державного виконавця Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належні позивачці на праві власності 17/25 житлового будинку по АДРЕСА_1 і 17/ АДРЕСА_2 земельної ділянки за тією ж адресою.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що у межах ВП №545944677, де вона є боржником, державний виконавець всупереч вимогам закону наклав арешт на більшу частину будинку і земельної ділянки, ніж визначено судовими рішеннями у справі №2-1759/11 і №539/2117/15-ц, які набрали законної сили.

У подальшому державний виконавець незаконно без фактичного виділення частки позивачки (боржника) виставив на торги арештоване нерухоме майно і в порядку ст.62 ЗУ «Про виконавче провадження» передав його (майно) у власність ОСОБА_2 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі адвокат Пилипенко Р.Б., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження є помилковими та суперечать фактичним обставинам і характеру спірних правовідносин.

Суд помилково вважав, що відмова нотаріуса у вчинені нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право власності на спірне майно на підставі акта державного виконавця від 24 вересня 2018 року, змінює правову природу самого спору і дій, вчинених державним виконавцем.

Суд не врахував, що в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, передбаченому Розділом VII ЦПК України, позивачка як боржник у виконавчому провадженні позбавлена можливості заявити вимогу про звільнення майна з-під арешту.

Звертається увага, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника позивачки про відкладення судового засідання 19 жовтня 2023 року у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі, позбавивши позивачку права на участь у розгляді її спору.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як убачається з матеріалів справи, позивачка є боржником у ЗВП №545944677, одним із стягувачів у межах цього ЗВП є ОСОБА_2

02 листопада 2017 року державним виконавцем у межах ЗВП №545944677 проведено опис і арешт майна боржника, а саме 17/25 житлового будинку і 17/25 земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Зазначене майно було передане на реалізацію, проте 28 серпня 2018 року торги не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників електронних торгів.

Стягувач ОСОБА_2 виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, тому актом державного виконавця від 24 вересня 2018 року зазначене майно передане йому у рахунок погашення боргу.

Постановою державного нотаріуса від 04 березня 2019 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів у зв`язку з тим, що частка житлового будинку АДРЕСА_1 , що дійсно належить ОСОБА_4 , не відповідає розміру тієї частки, що зазначена в Акті державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Ухвалюючи рішенняпро закриттяпровадження усправі,суд першоїінстанції виходивз того,що позивачкаяк особа,яка єборжником увиконавчому провадженні,не можепред`являтипозов прозняття арештуз майна,оскільки законому цьомувипадку передбаченийінший порядоксудового захисту,а самеоскарження боржникомрішення,дій чибездіяльності державноговиконавця абоприватного виконавцяв порядку,передбаченому Розділом VII ЦПК України.

Оскільки постановоюпро відмовуу вчиненнінотаріальної діїдержавного нотаріусаДругої Лубенськоїдержавної нотаріальноїконтори ІщенкоГ.К.від 04.03.2019року стягувачувідмовлено воформленні прававласності нанерухоме майно,то неможна вважати,що спірє майновим,приватноправовим,а томуі дляданої вимогипозивача передбаченийінший порядоксудового захисту,а самеоскарження боржникомрішення,дій чибездіяльності державноговиконавця впорядку,передбаченому Розділом VII ЦПК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення суду у частині позовних вимог про звільнення майна з-під арешту.

У постанові ВС від 19 січня 2022 року (справа № 577/4541/20) викладені такі правові висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив.»

У межах розгляду цієї справи встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому проваджені, у межах якого виконавцем накладений арешт на належне їй майно, отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неможливість розгляду в порядку позовного провадження заявленої нею вимоги про звільнення майна з-під арешту.

Рішення суду у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування акта державного виконавця про передачу майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу.

У постанові ВС від 17 березня 2021 року (справа № 545/3103/16-ц) викладені такі правові висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«За загальним правилом (частина перша статті 62 цього Закону) реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок реалізації арештованого майна передбачений частиною шостою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», у якій визначено, що уразі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 62 згаданого Закону). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт.

При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев`ята статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 11ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

З огляду на зазначене, передбачена статтею 62Закону України«Про виконавчепровадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України).

Такий висновок висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 752/1115/17 (провадження 14-175цс19).

Подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не забезпечує відновлення порушених прав на нерухоме майно боржника, на яке було звернено стягнення, а тому не є ефективним способом захисту його прав.

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі№ 6-1655цс16 зробив висновок, що ефективним способом захисту за таких обставин може бути пред`явлення позову до стягувача і державного виконавця, як відповідачів; до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення про захист цивільних прав у порядку позовного провадження, а тому скарга на дії державного виконавця підлягає залишенню без розгляду.

…

Встановивши, що предметом розгляду за скаргою ОСОБА_1 були дії державних виконавців, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що стали підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків осіб, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову.

Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 569/12688/18.»

Аналогічні висновки викладені також у постанові ВС від 14 грудня 2022 року (справа № 372/30/21).

Предметом спору за заявленим ОСОБА_4 позовом є вимога про визнання незаконним і скасування акта державного виконавця від 24 вересня 2018 року у ВП №545944677 про передачу майна боржника частки у розмірі 17/25 житлового будинку по АДРЕСА_1 і частки у розмірі 17/25 земельної ділянки за тією ж адресою, стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу.

Зазначений акт державного виконавця є юридичним фактом, який породжує законні підстави виникнення цивільних прав та обов`язків (п.4 ч.2 ст.11 ЦК України), а саме виникнення у стягувача ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно (частки у нерухомому майні).

Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на нерухоме майно згідно акта державного виконавця, не змінює правової природи спірних правовідносин дії, рішення державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що стали підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків осіб.

З наведених підстав висновок суду першої інстанції про необхідність вирішення цієї вимоги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, є помилковим, у зв`язку з чим, ухвала суду першої інстанції у частині закриття провадження за вимогою про визнання незаконним і скасування акта державного виконавця від 24 вересня 2018 року у ВП №545944677 підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року у частині закриття провадження по вимогам щодо визнання незаконним і скасування акта державного виконавця від 24 вересня 2018 року у ВП №545944677 про передачу майна боржника частки у розмірі 17/25 житлового будинку по АДРЕСА_1 і частки у розмірі 17/25 земельної ділянки за тією ж адресою, стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу з скасувати.

Справу № 539/707/21 за позовом ОСОБА_1 до Лубенського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 , треті особи Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_3 , Лубенське КЖЕУ, ГУ ДПС у Полтавській області, про визнання незаконним та скасування акту головного державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу ДВС про передачу частки нерухомого майна стягувачу в рахунок погашення боргу, повернути до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2024 року

Головуючий суддяО. А.Лобов

Судді:А.І.Дорош

В.М.Триголов