Постанова

від 20.02.2024 по справі 553/2052/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2052/22 Номер провадження 22-ц/814/560/24Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Пікуля В.П., Одринської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача - адвоката Говтвяниці М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 липня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Подільський відділ реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання батьківства та стягнення аліментів

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом про визнання відповідача батьком її дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати органи реєстрації внести зміни до актового запису про батька дитини та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 28.06.2022 у 2013 році вона підтримувала близькі відносини з відповідачем та через деякий дізналась, що завагітніла. В подальшому відповідач перестав відповідати на дзвінки та припинив будь-яке спілкування. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_3 , факт народження якого було зареєстровано у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, про що вчинено актовий запис № 454 від 09.10.2013. Ім`я та по-батькові сина у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України з її слів, як матері (даний факт підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00017659271 від 14.02.2017 року). До звернення з даним позовом до суду вона звернулась до відповідача з листом, в якому описала всі обставини, бажання дитини зустрітись з ним та запропонувала пройти ДНК-експертизу на предмет підтвердження батьківства відповідача та сина ОСОБА_3 та визнати його батьківство на підставі результатів тесту, однак її лист було залишено відповідачем без відповіді.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 13 липня 2023 року позов ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 про визнання батьківства та стягнення аліментів - задоволено.

Визнано ОСОБА_1 батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) внести зміни до актового запису № 454 від 09.10.2013 року, вчиненого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Полтава Полтавської області, а саме: зазначити батьком дитини ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду 28.06.2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 992,40 грн судового збору.

У частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання.

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням в частині розміру стягнутих аліментів на утримання дитини не погодився відповідач, ОСОБА_1 , та оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохав рішення місцевого суду в оскаржуваній частині змінити, зменшивши розмір стягуваних аліментів до 1/6 частини. Вказував, що місцевий суд належним чином не врахував розмір його доходу, що він має на утриманні ще сина; визначений судом розмір аліментів (1/4 частина від його доходу (заробітку) щомісячно) є завищеним, тоді як стягнення 1/6 частини буде справедливим та забезпечуватиме дотримання принципу рівності щодо його дітей.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Щодо процесуальної можливості розгляду справи апеляційним судом за відсутності учасників справи, що у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У судове засідання 20.02.2024 скаржник ОСОБА_1 не з`явився, про причин неявки суд не повідомляв, будучи належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду шляхом доставки судової повістки в електронному вигляді до електронного кабінету останнього, як зареєстрованому користувачу підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку; додатково повідомлений шляхом доставки повідомлення у додаток Viber на тел. 380634630000, згідно з довідкою про доставку. Також, судова повістка була направлена за адресою проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 (зазначена в апеляційній скарзі), яка повернулася до суду без вручення адресату з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Іншої адреси скаржник у справі суду не повідомляв.

В силу норми ст. 128 ЦПК України, ОСОБА_5 є належним чином повідомлений судом про судове засідання, неявка якого не перешкоджає апеляційному перегляду справи, враховуючи те, що він є скаржником у справі, ініціював апеляційний перегляд справи та виклав свої доводи в апеляційній скарзі.

Від представника третьої особи у справі 07.11.2023 надійшла заява про розгляд справи за відсутності.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивив прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила ОСОБА_3 . Народження сина зареєструвала у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, про що вчинено актовий запис № 454 від 09.10.2013, даний факт підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с. 9). Ім`я та по-батькові сина у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України зі слів матері (даний факт підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян №00017659271 від 14.02.2017 року).

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/117-23/3117-БД від 11.04.2023 року вказано, що ОСОБА_1 являється біологічним батьком ОСОБА_3 , ймовірність батьківства складає 99,9999999930672 %.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо визнання ОСОБА_1 (громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) батьком малолітнього ОСОБА_3 (громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Позовна вимога про зобов`язання внести зміни до актового запису № 454 від 09.10.2013, вчиненого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, про народження ОСОБА_3 є законною та обґрунтованою

Задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, 28.06.2022, та до досягнення дитиною повноліття, місцевий суд встановив, що згідно з довідкою про доходи № 249 від 05.07.2023, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві відповідач працює на посаді полковника служби цивільного захисту Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, за період із січня 2023 року по червень 2023 року нарахована заробітна плата в сумі 326 511,98 грн. Судом встановлено факт, що у добровільному порядку відповідач матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина позивачу не надає. Сам факт народження у відповідача іншого сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і внесення у свідоцтво про його народження запису про батька, яким є відповідач, не є достатнім доказом на підтвердження факту зміни його сімейного стану та (або) зміну (погіршення) його матеріального стану. Заперечення відповідача не спростовують наявні у матеріалах справи докази. Обов`язок відповідача щодо утримання своїх дітей на достатньому та гідному рівні для їх гармонійного розвитку визначений законодавством. А таких обставин місцевий суд дійшов висновку про можливість сплати відповідачем аліментів у визначеному розмірі, що не порушує його майнових прав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини - 1/4 частина заробітку (доходу) відповідача щомісячно, місцевий суд належним чином врахував норму ст. 181 СК України, матеріальний стан відповідача, розмір його доходу та наявність в нього ще однієї дитини.

Доводи апеляційної скарги про те, що на двох дітей аліменти повинні сплачуватися в розмірі 1/3 частини доходу щомісячно, тому, відповідно, на одну дитину - 1/6 частина заробітку (доходу), - не відповідає вимогам СК України.

Чинний СК України визначає лише обставини, які враховує суд при визначенні розміру аліментів, а не встановлює межі цього розміру по кількості дітей.

Лише ст. 161 ЦПК України визначає, що у випадку розгляду справи в порядку наказного провадження, коли заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; 5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Визначення законом певної частки аліментів відповідно до кількості дітей згідно зі ст. 161 ЦПК України стосується стягнення аліментів у наказному провадженні, про що суд виносить відповідний судовий наказ у безспірному порядку (розділ ІІ ЦПК України).

У даній справі вимога про стягнення аліментів пред`явлена не у наказному провадженні, а у позовному провадженні, та визначений місцевим судом розмір аліментів не перевищує зазначеного вище розміру аліментів на одну дитину.

Місцевий суд вірно оцінив зібрані у справі докази щодо сімейного та майнового стану відповідача.

Відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції не доведено неможливість сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від доходу (заробітку) щомісячно, та що менший розмір буде відповідати якнайкращим інтересам дитини чи порушувати інтереси інших дітей відповідача.

висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 липня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль