Ухвала

від 23.02.2024 по справі 320/6114/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 лютого 2024 року справа № 320/6114/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до Всеукраїнської громадської організації "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ РУХ "РУСЬ ВІДРОДЖЕННЯ" про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з позовом до Всеукраїнської громадської організації "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ РУХ "РУСЬ ВІДРОДЖЕННЯ", в якому просить суд заборонити та примусово розпустити (ліквідувати) Всеукраїнську громадську організацію "СЛОВ`ЯНСЬКИЙ РУХ "РУСЬ ВІДРОДЖЕННЯ" (зареєстрована Міністерством юстиції України 17.05.2010 №3361, код ЄДРПОУ: 36832361, місцезнаходження: Україна, 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, будинок 1).

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 55 КАС України (в редакції Закону № 390-IX від 18.12.2019, який набрав чинності 29.12.2019) держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

У відповідності з висновком Конституційного Суду України (Рішення від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Обов`язок суду перевірити належність повноважень представника на вчинення конкретної процесуальної дії зумовлений головним чином тим, що такий представник виступає самостійно від імені довірителя і виконує процесуальні дії виключно в інтересах довірителя, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для нього права та обов`язки.

Також, відповідно до Національного стандарту України Державна уніфікована система документації "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів" - на заміну ДСТУ 4163-2003, прийнятого та чинного з 01.09.2021 згідно з наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01 липня 2020 р. N 144, до складу реквізитів документів входить підпис.

Отже, підпис як обов`язковий реквізит службового документа за наявності всіх інших обов`язкових реквізитів надає документу юридичної сили і свідчить про відповідальність особи за його зміст.

При дослідженні позовної заяви судом встановлено, що позовну заяву підписано В.о. начальника Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Владиславою Бровко.

В якості доказів на підтвердження повноважень на підписання зазначеної позовної заяви додано копію Положення про Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), затвердженого наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 06.03.2023 №325/6, копію наказу про затвердження вказаного Положення від 06.03.2023 №325/6 та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до якого внесено як представника ОСОБА_1 , з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту № 2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон № 390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі 303/4297/20.

Як було встановлено судом, підписант позовної заяви у цій справі подав до суду для підтвердження його повноважень копію Положення про Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), затвердженого наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 06.03.2023 №325/6, копію наказ про затвердження вказаного Положення від 06.03.2023 №325/6 та Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте у матеріалах позовної заяви відсутній відповідний наказ щодо призначення ОСОБА_1 на посаду В.о. начальника Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього.

Таким чином, позивачем не надано всіх доказів належного уповноваження Владислави Бровко на підписання даної позовної заяви від імені Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у розумінні статей 55, 59 КАС України.

У зв`язку з цим, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати копію наказу щодо призначення ОСОБА_1 на посаду В.о. начальника Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати копію наказу щодо призначення ОСОБА_1 на посаду В.о. начальника Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.