Рішення

від 29.02.2024 по справі 826/5681/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року № 826/5681/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2017 №44815-1305,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.05.2017 №44815-1305.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 10.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі; від 30.08.2021 замінено відповідача Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дану справу передано для розгляду судді Донцю В.А..

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду: від 11.12.2023 прийнято до провадження справу №826/5681/18, постановлено здійснити судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання; від 29.02.2024 замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).

Підстави позову: - позивач не є ні власником земельної ділянки, яка знаходиться під належним їй нежитловим приміщенням, ані землекористувачем цієї земельної ділянки, що відповідачем не було враховано при прийнятті оспорюваного рішення; - вказана земельна ділянка обліковується за комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва й у власність чи користування фізичним особам не передавалась; - необґрунтованість розрахунку податкового зобов`язання з плати за землю площею 165,30 кв.м. та без визначення пропорційної частки прибудинкової території; - податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховувалась плата за землю за попередні звітні періоди, визнані протиправними і скасовані у судовому порядку що відповідачем було проігноровано.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України зобов`язана сплачувати земельний податок за земельну ділянку площею 165,30 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 7/14. У відзиві відповідач навів розрахунок податкового зобов`язання.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що відповідач не спростував доводів позивача щодо: а) відсутності у Державному земельному кадастрі інформації про земельну ділянку кадастровий №8000000000:82:025:0005, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; б) відсутності розрахунку площі земельної ділянки у розмірі 165,30 кв.м. та пропорційної частки прибудинкової території. У відповіді на відзив представник позивача зазначає про неналежність наданого відповідачем доказу витягу з технічної документації, виданого ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС", де зазначено площу 165,30 кв.м., оскільки: а) зображення тексту у витягу не видно, тому не виключається можливість оренди цим підприємством частини прибудинкової території; б) витяг не містить інформації щодо предмета доказування, а саме не визначає пропорційної частки прибудинкової території, з якої необхідно сплатити земельний податок позивачу.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 29.12.2011 між ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС" (Продавець) і позивачем (Покупець), нотаріально посвідченого і зареєстрованого за №2300 (а.с. 17, 18, 65, 66), позивач є власником нежилих приміщень з №1, 2, 3 (групи приміщень №205), в (в літері А), загальною площею 173,70 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14.

Головне управління ДФС у м. Києві винесло податкове повідомлення-рішення №44815-1305 від 03.05.2017, яким згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України позивачу визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2017р. у сумі 32227,38 грн. (а.с. 13, 68).

Згідно з копією доданого до податкового повідомлення-рішення розрахунку земельний податок обчислено з огляду на наявність у позивача нежитлового фонду у багатоквартирному будинку за земельну ділянку площею 0,01653 га, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14, 69).

Згідно з листами Головного управління ДФС у м. Києві від 17.01.2018 №1923/10/26-15-13-05-20 (а.с. 26, 27), від 06.02.2018 №5228/10/26-15-13-05-20 (а.с. 29-33) спірне грошове зобов`язання нараховано позивачу на підставі п. 287.8 ст. 287 ПК України. У додатках до листа Головного управління ДФС у м. Києві від 06.02.2018 №5228/10/26-15-13-05-20 (а.с. 29-33) позивачу надано копію витягу Головного управління земельних ресурсів від 12.10.2007 №345 з технічної документації №Ю-03787/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №8000000000:82:025:0005), площею 165,30 кв.м., розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , вул. Пилипа Орлика, 10 (а.с. 19, 67), який був виданий ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС".

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу земельного податку як власнику нежилих приміщень у багатоквартирному будинку.

Як визначено у пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штраф- них (фінансових) санкцій та пені, у т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у т.ч. на умовах оренди.

Згідно з пп.пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 287.8 ст. 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Факт належності позивачу на праві власності нежилих приміщень з №1, 2, 3 (групи приміщень №205), в (в літері А), загальною площею 173,70 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , визнається сторонами і підтверджується копією договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 29.12.2011 між ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС" (Продавець) і позивачем (Покупець), нотаріально посвідченого і зареєстрованого за №2300 (а.с. 17, 18, 65, 66).

У наданій позивачем копії листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 05.03.2018 №29-26-0.22-1205/2-18 (а.с. 35-37) зазначається про відсутність в Державному земельному кадастрі відомостей: - щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим №8000000000:82:025:0005 на території м. Києва та рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування про передачу її у власність/користування фізичним та юридичним особам; - про площу цієї земельної ділянки та прибудинкової території.

У наданій позивачем копії листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 02.03.2018 №057026-4876 (а.с. 39, 40) зазначається, що відповідно до даних міського земельного кадастру земельна ділянка площею 2,1162 га (код у міському земельному кадастрі 82:025:0005) обліковується за державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва (код ЄДРПОУ 03366569); адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; вул. Пилипа Орлика, 10 у Печерському районі м. Києва. Також, у цьому листі зазначено про те, що відповідна документація із землеустрою щодо відведення в користування (власність) земельної ділянки, виключно під житловим будинком, за адресою, АДРЕСА_1 , до Департаменту земельних ресурсів не надходила та в міському земельному кадастрі не зареєстрована.

Водночас, відповідач не зазначав у відзиві і не надав суду доказів на підтвердження того, що земельна ділянка під належними позивачу вищевказаними нежилими приміщеннями у багатоквартирному жилому будинку надавалась йому у власність або користування. Також, відповідач не зазначав у відзиві і не надав суду доказів на підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку під багатоквартирним жилим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, відповідач не спростував доводів позивача про те, що частина земельної ділянки з кадастровим №8000000000:82:025:0005, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , не виділялась позивачу у власність або користування й відомості про реєстрацію цієї земельної ділянки та речових прав на неї відсутні в Державному земельному кадастрі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності загальних підстав, визначених пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп.пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 286.1 ст. 286 ПК України, для визнання позивачем платником земельного податку у 2017р.

Щодо підстав для нарахування позивачу земельного податку згідно із п. 287.8 ст. 287 ПК України за площі під належними йому нежилими приміщеннями у багатоквартирному будинку, то відповідач не надав належних доказів на підтвердження дійсної площі земельної ділянки під такими нежилими приміщення та пропорційної частки прибудинкової території.

Надана відповідачем копія витягу Головного управління земельних ресурсів від 12.10.2007 №345 з технічної документації №Ю-03787/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №8000000000:82:025:0005), не є належним доказом на підтвердження правильності розрахунку спірного податкового зобов`язання, оскільки цей витяг не містить вищевказаних відомостей, які відносяться до предмета доказування у справі. Крім того, вказаний витяг видано ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС", а не позивачу; площа земельної ділянки у розмірі 165,30 кв.м. не співвідноситься з площею належних позивачу нежилих приміщень 173,70 кв.м. й відсутній дані про пропорційну частку прибудинкової території щодо цих нежилих приміщень; у витягу відсутні дані про нормативну грошову оцінку 3425,44 грн. за кв.м., яка взята відповідачем для обчислення спірного податкового нарахування.

Інших доказів, які б підтверджували обґрунтованість нарахування позивачу земельного податку у 2017р. відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України відповідач до суду не надав, про наявність таких не зазначив.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність здійсненого відповідачем спірного податкового нарахування земельного податку, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову і згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 704,80 грн., сплачений позивачем згідно з квитанцією від 03.04.2018 №0.0.1003201512.1, належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03.05.2017 №44815-1305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код ВП 44116011).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.