ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5681/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Маринчак Н.Є.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2017 року №44815-1305, -
ВСТАНОВИВ :
06 квітня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС) у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2017 року №44815-1305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року замінено відповідача - ГУ ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС) у м. Києві.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року прийнято до провадження справу №826/5681/18, постановлено здійснити судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року замінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267), на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03 травня 2017 року №44815-1305. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення) обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на будинок, будівлю або споруду. Враховуючи, що відповідач не спростував доводів ОСОБА_1 про те, що частина земельної ділянки з кадастровим №8000000000:82:025:0005, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , не виділялась їй у власність або користування й відомості про реєстрацію цієї земельної ділянки та речових прав на неї відсутні в Державному земельному кадастрі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не є платником земельного податку за вказану земельну ділянку.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу (далі - ПК) України зобов`язана сплачувати земельний податок за земельну ділянку площею 165,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, мотивуючи це слідуючим.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 29 грудня 2011 року між ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС" (Продавець) і ОСОБА_1 (Покупець), зареєстрованого за №2300 (а.с.17, 18, 65, 66), позивач є власником нежилих приміщень з №№1, 2, 3 (групи приміщень №205), в (в літері А), загальною площею 173,70 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
ГУ ДФС у м. Києві 03 травня 2017 року винесло податкове повідомлення-рішення №44815-1305, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 ПК України позивачу ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання із земельного податку за 2017 року у сумі 32227,38 грн (а.с.13, 68).
Згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення контролюючим органом земельний податок обчислено з огляду на наявність у позивача ОСОБА_1 нежитлового фонду у багатоквартирному будинку за земельну ділянку площею 0,01653 га, розміщену за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14, 69).
З листів ГУ ДФС у м. Києві від 17 січня 2018 року №1923/10/26-15-13-05-20 (а.с.26, 27) та від 06 лютого 2018 року №5228/10/26-15-13-05-20 (а.с.29-33) за результатом розгляду адвокатських запитів вбачається, що спірне грошове зобов`язання нараховано позивачу ОСОБА_1 на підставі пункту 287.8 статті 287 ПК України. У додатках до листа ГУ ДФС у м. Києві від 06 лютого 2018 року №5228/10/26-15-13-05-20 (а.с.29-33) міститься копія витягу Головного управління земельних ресурсів від 12 жовтня 2007 року №345 з технічної документації №Ю-03787/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №8000000000:82:025:0005), площею 165,30 кв.м., розміщеної за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (а.с.19, 67), який був виданий ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС".
Вважаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України (в редакції, що діяла станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення 03 травня 2017 року) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
За правилами статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Порядок обчислення плати за землю визначений у статті 286 ПК України.
Згідно абзацу першого пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно пункту 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується, що за договором купівлі-продажу укладеного 29 грудня 2011 року позивач є власником нежилих приміщень з №№1, 2, 3 (групи приміщень №205), в (в літері А), загальною площею 173,70 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак земельна ділянка, на якій розташована будівля, перебуває у користуванні не лише позивача, а й інших осіб.
Контролюючий орган навів розрахунок податкового зобов`язання, з якого вбачається, що позивачу було нараховано земельний податок на земельну ділянку площею 0,01653 га в сумі 32227,38 грн.
Разом з тим, доказів, які б підтверджували, що земельний податок було нараховано позивачу пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в її власності, відповідачем не надано.
Матеріали справи не містять доказів, які б вказували на загальну площу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кількість власників та користувачів приміщень у такому будинку із зазначенням їх частки, а також площу земельної ділянки, на якій розміщена будівля.
Судом першої інстанції встановлено, що у Державному земельному кадастрі станом на 05 березня 2018 року відсутні дані щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим №8000000000:82:025:0005 на території м. Києва, рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування про передачу її у власність/користування фізичним та юридичним особа, як і про площу цієї земельної ділянки та прибудинкової території.
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив, що відповідно до даних міського земельного кадастру земельна ділянка площею 2,1162 га (код у міському земельному кадастрі 82:025:0005) обліковується за державним комунальним підприємством по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Печерського району м. Києва (код ЄДРПОУ 03366569); адреса земельної ділянки: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_2 . Також, у цьому листі зазначено про те, що відповідна документація із землеустрою щодо відведення в користування (власність) земельної ділянки, виключно під житловим будинком, за адресою, АДРЕСА_1 , до Департаменту земельних ресурсів не надходила та в міському земельному кадастрі не зареєстрована (лист від 02 березня 2018 року №057026-4876 (а.с.39, 40)).
Незважаючи на те, що саме вказана обставина стала підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не навів заперечень проти вказаних висновків суду та не надав доказів належного врахування положень статті 286 ПК України.
Щодо підстав для нарахування позивачу земельного податку згідно із пунктом 287.8 статті 287 ПК України за площі під належними йому нежилими приміщеннями у багатоквартирному будинку, то Головне управління ДПС у м. Києві не надало належних доказів на підтвердження дійсної площі земельної ділянки під такими нежилими приміщення та пропорційної частки прибудинкової території.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана відповідачем копія витягу Головного управління земельних ресурсів від 12 жовтня 2007 року №345 з технічної документації №Ю-03787/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №8000000000:82:025:0005) не є належним доказом на підтвердження правильності розрахунку спірного податкового зобов`язання, оскільки цей витяг не містить вищевказаних відомостей, які відносяться до предмета доказування у справі. Крім того, вказаний витяг видано ПП "АНТУРІУМ ПЛЮС", а не позивачу. Площа земельної ділянки у розмірі 165,30 кв.м. не співвідноситься з площею належних позивачу нежилих приміщень - 173,70 кв.м. й відсутні дані про пропорційну частку прибудинкової території щодо цих нежилих приміщень. У витягу відсутні дані про нормативну грошову оцінку 3425,44 грн. за кв.м., яка взята ГУ ДФС у м. Києві для обчислення спірного податкового нарахування.
Інших доказів, які б підтверджували обґрунтованість нарахування позивачу земельного податку у 2017 році відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України відповідач до суду не надав, про наявність таких не зазначив.
Щодо посилання ГУ ДПС у м. Києві про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то колегія суддів зауважує, що відповідач посилається виключно на норми права, чітко незазначаючи, які саме порушення мали місце під час розгляду судом першої інстанції даної справи.
Доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
Враховуючи викладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2017 року №44815-1305.
Аналогічна позиція відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2021 року у справі №826/16051/16 та від 07 грудня 2021 року у справі №804/5491/16.
Судовою колегією враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: Н.Є. Маринчак
Ю.К. Черпак
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2024 |
Оприлюднено | 04.06.2024 |
Номер документу | 119464459 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них плати за землю |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Штульман Ігор Володимирович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Штульман Ігор Володимирович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Штульман Ігор Володимирович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Штульман Ігор Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні