Рішення

від 28.02.2024 по справі 420/32270/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/32270/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ІМПОРТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ІМПОРТ» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач) , в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000680/2 від 24.10.2023 року;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «АЛЬЯНС ІМПОРТ» сплачений судовий збір у сумі 2538 грн 08 коп. .

Ухвалою суду від 06.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.

Одеська митниця надала 27.12.2023 відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ІМПОРТ» (Покупець) та Компанією «ZOMAX LIMITED» (Hong Kong) було укладено контракт №2021TS0192 від 23.11.2021 року, відповідно до якого продавець здійснює поставку та продає, а покупець приймає товар: транспортні засоби, комплектуючі та запасні частини до них різних виробників, різного стану та комплектності, згідно з умовами цього Контракту. Пункти 1.2, 2.1. контракту передбачають, що характеристики, умови поставок та особливості товару по цьому контракту повинні бути вказані в Специфікації та/або в Інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Якісні та кількісні характеристики товару визначаються специфікаціями та/або інвойсами. Пункт 3.4 вказує на умови поставки у співвідношенні з їх тлумаченням «Інкотермс 2020». Розділ 4 Контракту №2021TS0192 від 23.11.2021 року зауважує, що ціна за товар по цьому контракту встановлюється в доларах США. Ціни на товар зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього контракту, для кожної поставки окремо.

Загальна вартість контракту визначається додаванням вартості всього поставленого товару. Загальна вартість контракту визначена в розмірі 2150000 доларів США та може бути змінена за згодою сторонами цього Контракту.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 цього контракту оплата за товар, який постачається по цьому Контракту, здійснюється шляхом банківського переказу протягом 6 календарних місяців з моменту (дати) перетину товарів митного кордону України. Оплата можлива шляхом здійснення передплати у розмірах та на умовах, обумовлених додатково сторонами у додатках (інвойсах) конкретної поставки.

З метою здійснення митного оформлення товарів представником позивача було подано митну декларацію: № 23UA500500037307U0, в порядку у режимі IM 40 DE, Мотоцикл новий 87 шт., марка GEON , Модель - GEON PN 200. Виробник - "GUANGDONG TAYO MOTORCYCLE TECHNOLOGY CO., LTD.", Китай (CN). Виробництво - Китай (CN). Тип двигуна - бензиновий з робочим об`ємом циліндрів 199 см3., з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та кривошипно-шатунним механізмом, колісні формули 1х2. Тип приводу - задній. Категорія - L, не містять у своєму складі передавачі або приймачі та передавачі. Календарний рік виготовлення - 2023. Модельний рік виготовлення - 2023, які надійшли на умовах вищезазначеного контракту №2021TS0192 від 23.11.2021 року. Митна вартість товару була визначена з ціни інвойсу #092 від 02.08.2023 року, що підлягала сплаті відповідно до умов контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення декларант надав митному органу наступні документи: МД № 23UA500500037307U0 від 24.10.2023; пакувальний лист №092 від 02.08.2023; рахунок-фактура (інвойс) №092 від 02.08.2023 ; коносамент (мастер) №MEDUH5477565 від 16.08.2023 ; коносамент (домашній) №SZX230801403 16.08.2023 ; автотранспортна накладна №18 від 17.10.2023 ; супровідний документ Т1 - №23ROCT190000681814 від 16.10.2023 ; сертифікат про походження товару №23C4407B0055/00223 16.08.2023 ; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією звіт № AS231023-001 від 23.10.2023 ; зовнішньоекономічний контракт № 2021TS0192 від 23.11.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - специфікація № 092 від 02.08.2023 .

Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів.

Позивачем було отримане рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000680/2, та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001333 від 24.10.2023, якими було скориговано митну вартість товарів на підставі МД від 09.08.2023. № UA500500/2023/006494 (по товару № 1- 508.82 дол. США/шт., ніж заявлено декларантом 301,00 дол. США/шт.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000680/2 відповідач зазначив, що митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

1. Відповідно наданому до митного оформлення мастерконосаменту від 16.08.2023 №MEDUH5477565 фрахт був оплачений в порту навантаження «FREIGHT PREPAID», проте у наданому коносаменті від 16.08.2023 № SZX230801403 зазначено, що фрахт має бути оплачений вантажеотримувачем в порту призначення «FREIGHT COLLECT».

2. У наданому сертифікаті про походження товару зазначений інші, від поданого до митного оформлення, реквізити рахунка-фактури (інвойса) від 16.08.2023 №U20221008-S018-2.

3. У поданих до митного оформлення документах взаєморозташування підпису та прізвища посадової особи продавця та покупця мають ідентичне розташування, нахил тощо (пакувальний лист та рахунок-фактура, специфікація до ЗЕконтракту). Все це може свідчити про ознаки підробки банківських платіжних документів.

4. В жодному з наданих документів не зазначено, що виробником товару є "GUANGDONG TAYO MOTORCYCLE TECHNOLOGY CO., LTD.".

5. У поданому пакувальному листі від 02.08.2023 №092 та специфікації від 02.08.2023 №092 зазначений номер коносамента SZX230801403, який поданий до митного оформлення, дата коносамента 16.08.2023 а дата пакувального листа та специфікації 02.08.2023, проте на момент підписання специфікації та пакувального листа номер коносаменту був невідомий. Все це може свідчити про ознаки підробки банківських платіжних документів.

Відповідачем було запропоновано позивачу протягом 10 днів надати додаткові документи у відповідності до частини 3,4 статті 53 Митного кодексу, але позивач не надав додаткових документів.

Позивач вважає, що зазначені рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

Щодо посилань відповідача на те, що у наданому до митного оформлення мастерконосаменту від 16.08.2023 №MEDUH5477565 фрахт був оплачений в порту навантаження «FREIGHT PREPAID», у наданому коносаменті від 16.08.2023 № SZX230801403 зазначено, що фрахт має бути оплачений вантажеотримувачем в порту призначення «FREIGHT COLLECT», суд встановив наступне.

Відповідно поданих на митне оформлення документів, поставка товарів здійснювалась на умовах CPT (Carriage Paid To), що Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року) тлумачить як "фрахт/перевезення оплачено до ..." та означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

У відповідності до п. А.3 Інкотермс продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Згідно з п. Б.3 Інкотермс за умовами поставки СРТ у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення.

Відповідно до ст.53 МК України, морський коносамент не є документом, що підтверджує митну вартість товару. Положення МК України не визначають вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимим доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів у розумінні ст.72 КАС України.

В свою чергу, умови оплати транспортування безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про терміни оплати за поставку товару та умови транспортування товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

На ціну товару, що подається до розмитнення така умова оплати до навантаження у пункті завантаження чи вже по прибуттю ніяким чином не впливає, оскільки такі витрати в даному випадку несе продавець.

У рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає: «У наданому сертифікаті про походження товару зазначений інші, від поданого до митного оформлення, реквізити рахунка-фактури (інвойса) від 16.08.2023 №U20221008-S018-2».

Статтею 43 Кодексу передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно ч.1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 ст. 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Комерційні умови встановлені сторонами в контракті та інвойсі. Сертифікат про походження товару є документом, який носить інформаційний характер та не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару.

Надані декларантом документи містять зрозумілу інформацію про країну походження товару - Китайську Народну Республіку (Китай), а отже підтверджують заявлену декларантом в митних деклараціях країну походження товару . Сертифікат про походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, його наявність або відсутність не впливає на визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим такі зауваження митного органу є неправомірними.

Відповідач також зауважив, що в жодному з наданих документів не зазначено, що виробником товару є "GUANGDONG TAYO MOTORCYCLE TECHNOLOGY CO., LTD.".

До митного органу подавався сертифікат про походження товару №23C4407B0055/00223 16.08.2023 , про що вказано в доповненні до графи 44 за кодом « 3016». За змістом такого сертифікату на сторінці 5 вказано, що виробником товару є GUANGDONG TAYO MOTORCYCLE TECHNOLOGY CO., LTD. Цей сертифікат складений українською мовою, та був наданий відповідачу.

Крім того, відсутність інформації про виробника товару також не впливає на його митну вартість. Посилаючись на таке твердження відповідач не вказав, яким чином відсутність зазначення виробника товару в інших документах може відображатись та змінювати митну вартість товару, поданого до розмитнення.

Щодо того, що подані позивачем документи містять розбіжності та ознаки підробки. Суд погоджується з доводами позивача про те, що жодного належного та допустимого доказу наявності розбіжностей у наданих позивачем документах не надано. Так відповідач зазначає, що в пакувальному листі, рахунку-фактурі, специфікації розташування печатки, підпису та прізвища посадової особи мають ідентичне розташування та нахил, що може свідчити про ознаки підробки цих документів, і все це може свідчити про ознаки підробки банківських платіжних документів.

Пакувальний лист, рахунок-фактура, специфікація не є банківськими платіжними документами. Декларант не надавав до митного оформлення документів про оплату, оскільки в п. 5.2 Контракту №2021TS0192 від 23.11.2021 року вказано, що оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу на протязі 6 календарних місяців з моменту (дати) перетину Товарів митного кордону України.

Зі змісту оскаржуваного рішення не видно, яким чином вказаний факт вплинув на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Крім того, вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Щодо однакового розташування підписів та печаток, то позивач не несе відповідальність за порядок підписання посадовими особами компанії GUANGDONG TAYO MOTORCYCLE TECHNOLOGY CO., LTD будь-яких документів .

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем встановлено: «У поданому пакувальному листі від 02.08.2023 №092 та специфікації від 02.08.2023 №092 зазначений номер коносамента SZX230801403, який поданий до митного оформлення, дата коносамента 16.08.2023 а дата пакувального листа та специфікації 02.08.2023, проте на момент підписання специфікації та пакувального листа номер коносаменту був невідомий. Все це може свідчити про ознаки підробки банківських платіжних документів».

Коносамент (Bill of Lading) належить до транспортних документів належить, а до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактуру або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивач пояснює зазначення коносамента у пакувальному листі та специфікації наступним чином. В наведених пакувальному листі від 02.08.2023 №092 та специфікації від 02.08.2023 №092 у графі ВL NO. («Номер букінгу (Коносаменту)» вказано SZX230801403, це порядковий номер оригіналу букінга (бронювання місця на судні), на підставі якого в подальшому було оформлено коносамент № SZX230801403 вже із зазначенням дати 16.08.2023 року .

Згідно графи коносаменту «S/О No.» зазначається порядковий номер оригіналу коносамента, а у графі «No. of Original B(s)/L» (Number of Original B(s)/L) кількість випущених оригіналів. В даному випадку порядковий номер оригіналу 181AJG3TC010192M1, кількість випущених оригіналів 3 (три), номер морського товаро-транспортного документу SZX230801403.

В специфікації та пакувальному листі, номер контейнера - MSMU5880219, якому було поставлено товар та інші дані, що узгоджується з інформацією, яка міститься в коносаменті № SZX230801403, копії митної декларації країни відправлення №23UA500500037307U0 від 24.10.2023 року та інших товаросупровідних документах.

При оформлені морського перевезення вантажу оформлюється одночасно два типи коносаментів: лінійний коносамент (Master bill of loading) та домашній коносамент (House bill of loading). Лінійний коносамент видається морським перевізником і підписується капітаном (або лінійним агентом, представником судноплавної компанії) та передається експедитору/агенту. Лінійний коносамент підтверджує замовлення/бронювання певного вантажомісця на судні (згідно ваги вантажу, типу контейнеру та інше) для перевезення до конкретного порту.

Згідно поданої до митного оформлення митної декларації було оформлено та надано відповідачу лінійний коносамент під номером MEDUH5477565 від 16.10.2023 щодо перевезення з Qingdao (China) в Одесу (Україна) вантажу з зазначенням ваги вантажу та номеру контейнеру. Домашній коносамент видається вже безпосередньо експедитором зі вказівкою даних про фактичних відправника та отримувача вантажу. В даному випадку, експедитором (після оформлення лінійного коносаменту) був виданий домашній коносамент за №SZX230801403 від 16.10.2023 року.

В пакувальному листі від 02.08.2023 №092 та специфікації від 02.08.2023 №092 у графі ВL NO. («Номер букінгу (Коносаменту)» вказано SZX230801403, номер бронювання місця на судні, який співпадає з номером коносаменту. В оформленому в подальшому коносаменті від 16.10.2023 року № SZX230801403 присвоєно номер бронювання місця на судні. В специфікації та пакувальному листі вказувався номер коносаменту, який було надано під час бронювання місця на судні, та завантаженні товару в контейнер MSMU5880219. А дата у коносаменту з`явилась вже коли відпливло судно. Такі дати можуть різнитись, у зв`язку із можливою затримкою дати відбуття судна з порту навантаження.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що пакувальний лист, специфікацію можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

З викладеного вбачається, що у транспортних (перевізних) документах вказані всі необхідні відомості щодо ототожнення цих документів та наданих послуг, а також підтверджують вартість транспортних витрат, які було включено до числових значень складових митної вартості товарів.

Коносамент не входить до обов`язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України.

Ч.1 ст.70 КАС України встановлено таку вимогу до доказів, як належність. У митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 24.10.2023, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у Постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості. Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об`єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000680/2 від 24.10.2023 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2538,08 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ІМПОРТ».

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000680/2 від 24.10.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 41240792) 2538 (дві тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн. 08 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова