Рішення

від 28.02.2024 по справі 420/33003/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33003/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 28 листопада 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 12.12.2023, просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.11.2023 №154750010005 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди:

з 23.08.1983 по 30.06.1989 (період денного навчання в Одеському політехнічному університету, з урахуванням знаходження у відпустці за доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку);

з 15.03.1990 по 30.06.1990 (період офіційного працевлаштування у відповідності до записів у трудовій книжці);

з 01.01.2001 по 26.12.2003 (період знаходження у відпустці за доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку);

з 27.12.2003 по 31.12.2006 (час офіційного працевлаштування).

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 27.10.2023 вона звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності її заяву було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішенням останнього №154750010005 від 02.11.2023 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу 30 років (до загального страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області було зараховано 18 років о місяців 18 днів). Спірним моментом у цій справі є не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 15.03.1990 по 10.06.1990, посилаючись на виправлення номеру наказу на звільнення не завіреного належним чином. Як вбачається з із записів трудової книжки, ОСОБА_1 працювала з 15.03.1990 по 10.06.1990 на посаді економіста в Кооперативі «Зоря». Даний факт підтверджується записами трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи. Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повному оформлення його трудової книжки на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Пунктом 11 Порядку №637 врегульовано, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта; документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. Таким чином, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховуються до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта. При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або обов`язкове надання і паспорта, і свідоцтва про народження дитини, чинним законодавством не передбачені.

Як вбачається із записів трудової книжки, 23.08.1983 ОСОБА_1 зарахована студенткою першого курсу відповідно до наказу №641к від 23.08.1983 та 30.06.1989 закінчила Політехнічний інститут, інспектор ОК відповідно до наказу №399 к від 30.06.1989 (а.3). Таким чином, час навчання позивача ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі підтверджується не лише дипломом НОМЕР_1 від 27.06.1989, а ще й відповідним записом про це у трудовій книжці ОСОБА_1 , у зв`язку з чим протилежні твердження відповідача - 2 є безпідставними та необґрунтованими й такими, що повністю суперечать нормам чинного законодавства України, внаслідок чого є протиправними діями щодо не зарахування позивачеві до загального стажу період навчання з 23.08.1983 по 30.06.1989. Таким чином, записами трудової книжки ОСОБА_1 безпосередньо підтверджується, що з 18 лютого 1986 року до досягнення дитиною 3-річного віку позивач не працювала, внаслідок чого на підставі свідоцтва про народження дитини від 26.03.1986 серії НОМЕР_2 , відповідач-2 зобов`язаний був зарахувати період догляду за дитиною до трьох років до загального страхового стажу, що є також грубим порушенням приписів норм чинного законодавства. Звертає увагу суду, що пенсійний орган взагалі не надав мені можливості донести будь-які додаткові документи, які на його думку необхідні для зарахування спірних періодів до страхового стажу. Крім того, відповідач-2, маючи сумніви щодо терміну мого навчання, у відповідності до наданих йому повноважень, мав право звернутися із відповідним запитом до Одеського політехнічного університету.

Ухвалою судді від 04.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків шляхом надання до суду подання до суду позовної заяви з зазначенням ідентифікаційних кодів сторін, наявності/відсутності електронного кабінету, електронної пошти, номер телефону, з зазначенням першої позовної вимоги у відповідності з ч.1 ст. 5 КАС України та визначенням сторін у справі відповідно до заявлених вимог.

Ухвалою судді від 18.12.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , вирішено здійснювати її розгляд в порядку ст. 263 КАС України.

02.01.2024 до суду надійшов (вх..№ЕС/243/24) відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з проханням відмовити у задоволенні позову. Відповідно до п. 11 Порядку № 637 зарахування до страхового стажу не працюючий матері часу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (свідоцтва про смерть у разі смерті дитини). У разі відсутності у свідоцтві про народження відмітки про одержання дитиною паспорта або іншої інформації, що здійснення догляду відбувалося до трирічного віку, особою в заяві про призначення пенсії зазначається відповідна інформація. Згідно наданих документів встановлено, що страховий стаж позивачки становить лише 18 років 00 місяців 18 днів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.11.2023 №154750010005 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не було зараховано: період навчання з 01.09.1983 по 20.06.1989 згідно диплому від 27.06.1989 НОМЕР_1, оскільки неможливо встановити строк навчання на денному відділенні, довідку про період навчання Позивачкою не надано; період роботи з 15.03.1990 по 10.06.1990, оскільки виправлення у номері наказу про звільнення не завірено належним чином; період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно свідоцтва НОМЕР_3 , оскільки відсутній паспорт дитини та заявницею не зазначено в заяві щодо догляду за дитиною до трьох років. Період роботи з 05.07.1990 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу з 05.07.1990 по 31.12.2000, оскільки у системі персоніфікованого обліку відсутні дані про період роботи з 01.01.2001 по 31.12.2003. Уточнюючи довідки щодо підтвердження вказаних періодів роботи, відповідно до Порядку № 637, позивачкою не надані.

12.01.2024 до суду надійшов відзив (вх..№1773/24) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у якому відповідач зазначає, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 15.03.1990 по 10.06.1990 згідно записів трудової книжки, оскільки виправлення в номері наказу на звільнення не завірено належним чином. Не зараховано період догляду за дитиною до 3 - x років згідно свідоцтва про народження від 24.01.2001 оскільки відсутній паспорт дитини та заявницею не зазначено в заяві щодо догляду за дитиною до 3 років. Не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 20.06.1989 згідно диплому від 27.06.1989, оскільки завищений термін навчання, необхідно надати довідку про періоди навчання на денному відділенні. 21.11.2023 засобами ВЕБ - порталу електронних послуг Пенсійного фонду України Позивачем повторно подана заява про призначення пенсії за віком, та додатково надана архівна довідка про навчання з 1983-1989 роки на денній формі. Розгляд даної заяви, за принципом екстериторіальності було здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням управління №154750010005 від 24.11.2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно поданої заяви та наявних документів в електронній пенсійній справі, відповідно до Закону № 1058-IV в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Страховий стаж позивача згідно поданих документів обрахований та склав 26 років 09 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано період з 15.03.1990 по 10.06.1990, оскільки виправлення в наказі на звільнення не завірено належним чином, з 26.12.2003 по 31.12.2003 - період відсутній в реєстрі застрахованих осіб.

Ухвалою суду від 19.01.2024 вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до ст.262 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

27.10.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з Заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Одночасно з заявою позивачкою надано:

- паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Іллічівським МВ УМВС України в Одеській області 04.11.2002;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_5 , виданої держподатковою інспекцією м. Іллічівськ, 08.05.2003;

- диплом серії НОМЕР_6 від 28.02.1983 (очної форми навчання);

- диплом серії НОМЕР_1 від 27.06.1989 (очної форми навчання);

- трудова книжка від 05.04.1983 НОМЕР_7 ;

- свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 від 26.03.1986;

- свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_8 від 24.01.2001;

- свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_9 від 10.08.1985.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.11.2023 №154750010005 було відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач в своєму рішенні зазначив, що при підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. 27.10.2023 звернулася до управління із заявою про призначення пенсії за віком, надавши наступні документи: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку, свідоцтво про шлюб, диплом, свідоцтво про народження дитини. До загального страхового стажу не зараховано період роботи 15.03.1990 по 10.06.1990 згідно записів трудової книжки від 05.04.1983 НОМЕР_10 , оскільки виправлення в номері наказу на звільнення не завірено належним чином. Не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років згідно свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_8 від 24.01.2001, оскільки відсутній паспорт дитини та заявницею не зазначено в заяві щодо догляду за дитиною до трьох років. Не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 20.06.1989 згідно диплому від 27.06.1989 НОМЕР_1, оскільки завищений термін навчання, необхідно надати довідку про періоди навчання на денному відділенні. До загального страхового стажу період роботи з 05.07.1990 по 31.12.2003, згідно записів трудової книжки від 05.04.1983 НОМЕР_11 зараховано з 05.07.1990 по 31.12.2000, оскільки записи трудової книжки не мають відображення в даних персоніфікованого обліку до 31.12.2003. Аналіз наданих документів показує, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 18 років 0 місяців 18 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком (а.с.22).

Матеріали справи містять заяву від 21.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 вдруге звернулась до пенсійного органу про призначення пенсії з додатком додаткових документів.

Також, матеріали справи містять рішення від 24.11.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №154750010005 було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В зазначеному рішенні від 24.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначено наступне:

«Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 60 років.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком така особа набуде після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 23 років.

Страховий стаж особи становить 26 років 09 місяців 25 днів.

До страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_10 з 15.03.1990 по 10.06.1990, оскільки виправлення в наказі на звільнення не завірено належним чином.

Для зарахування до страхового стажу вищезазначеного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку, виписку з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристику, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про період роботи, що передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637.

До страхового стажу не зараховано період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_10 з 26.12.2003 по 31.12.2003, оскільки даний період відсутній в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, зокрема, трудової книжки.

Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794 (далі - постанова № 794), від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 2000 років. починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності, зокрема з 01.01.1999 року.

Не працює.

Особа матиме право на пенсійну виплату 19.11.2026 або при набутті необхідного страхового стажу».

Вважаючи протиправним саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.11.2023 №154750010005 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Інструкція № 162 містить аналогічні вимоги до ведення трудових книжок.

Як вище було встановлено судом, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не зарахувало до страхового стажу позивачки період роботи з 15.03.1990 по 10.06.1990 виправлення в наказі на звільнення не завірено належним чином.

Згідно з записом №7 та №8 трудової книжки серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 , 15.03.1990 остання була прийнята в кооператив «Зоря» в якості економіста (рішення загальних зборів № від 15.03.1990), а 10.06.1990 позивачка звільнена за власним бажанням (а.с.36).

Так, в записі №8 не чітко зазначено підставу внесення запису про звільнення, вбачаються внесені виправлення до номеру наказу.

На момент заповнення трудової книжки позивачки порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

- відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Згідно з п. 2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з п. 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо проставлення печатки на записах трудової книжки та внесення достовірних відомостей при заповненні трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивачки не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій №162 та №58.

Приймаючи рішення суд враховує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1), затверджено Порядок та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (п. 1.7, 3.3 Порядку №22-1).

Суд зазначає, що якщо відповідач, отримавши заяву про призначення пенсії разом із документами, і вивчивши вказані документи встановив, що поданих документів не достатньо для призначення пенсії мав вжити дії для перевірки правильності даних, наведених у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи.

В свою чергу позивачем з свого боку, як особою, яка звертається з заявою про призначення пенсії, було дотримано усі вимоги чинного на момент подачі заяви законодавства.

Період з 27.12.2003 по 31.12.2006 не був зарахований до трудового стажу ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, оскільки записи трудової книжки не мають відображення в даних персоніфікованого обліку до 31.12.2003 (а.с.23).

Обов`язок сплати страхових внесків по Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.ч. 6 та 12 ст. 20) та обов`язок сплати єдиного внеску по Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (п. 10 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4) покладений на страхувальників (підприємців-роботодавців), які є платниками таких внесків.

Виходячи з положень вказаних Законів найнятий працівник не є самостійним платником таких внесків.

Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.

Працівник же не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).

З наданих відповідачами суду Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) ОСОБА_1 дійсно вбачається, що за період з 01.01.2000 по 2007 рік відсутні відомості про сплату страхових внесків за ОСОБА_1 .

Таким чином, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - заявника (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Протиправними, на думку суду, є й дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування та страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 по 20.06.1989 та покладення на останню обов`язок підтвердження навчання на цей період.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки спірним моментом є періоди до 01.01.2004, у зв`язку з чим повинні бути застосовано положення Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з п. «д» ч.3 ст.56 «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у навчальних закладах, вищих і середніх спеціальних в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Отже, до загального стажу особи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Натомість, пенсійний орган взагалі не надав позивачці можливості донести будь-які додаткові документи, які на його думку необхідні для зарахування спірних періодів до страхового стажу. Крім того, відповідач, маючи сумніви щодо терміну навчання ОСОБА_1 , у відповідності до наданих йому повноважень, мав право звернутися із відповідним запитом до Одеського політехнічного університету.

Згідно з п.8. Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України, до заяви для призначення пенсії за віком додаються: диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання. Так, мною подано та матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії надано два дипломи про навчання, зокрема: Диплом НОМЕР_12 від 28.02.1983; Диплом РВ номер НОМЕР_1 від 20.06.1989.

Також біли надані свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_2 від 26.03.1986, свідоцтво про шлюб від 10.08.1985 та трудову книжку з відповідними записами про навчання.

Як вбачається з Диплому НОМЕР_1 від 20.06.1989, останній містить усю необхідну інформацію. Так, згідно записів Диплому НОМЕР_1 від 27.06.1989: цей диплом видано ОСОБА_1 про те, що вона в 1983 році вступила до Одеського ордена Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту і в 1989 році закінчила повний курс названого інституту за спеціальністю «Підйомно-транспортні машини та устаткування». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 20.06.1989 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію інженера-механіка.

Таким чином, час навчання у вищому навчальному закладі у період з 01.09.1983 по 27.06.1989 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.

Щодо не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області періоду догляду за дитиною до 3-х років згідно свідоцтва про народження від 24.01.2001, оскільки відсутній паспорт дитини та заявницею не зазначено в заяві щодо догляду за дитиною до 3 років, суд зазначає таке.

У період з 01.01.2001 по 26.12.2003 позивачка находилась у відпустці по догляду за дитиною. Більш того, з наданої Індивідуальної відомості (форма ОК-5) за останній місяць перед відпусткою (грудень 2000 року) вбачається, що страхувальником (роботодавцем, код ЄДРПОУ 00333374) сплачено страхові внески за ОСОБА_1 .

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 описує та мотивує протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до її страхового стажу період з 26.12.2000 по 26.12.2003 - догляд за дитиною ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до досягнення нею 3-ох років (а.с.64-65).

Також позивачка посилається на норму законодавства щодо відповідальності саме підприємства-страхувальника за несплату страхових внесків (а.с.71-72).

Згідно з п.8 ч.1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Відповідно до п. ж ч.3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до п. 11 Порядку № 637 зарахування до страхового стажу не працюючий матері часу догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (свідоцтва про смерть у разі смерті дитини). У разі відсутності у свідоцтві про народження відмітки про одержання дитиною паспорта або іншої інформації, що здійснення догляду відбувалося до трирічного віку, особою в заяві про призначення пенсії зазначається відповідна інформація.

Тобто, відсутність паспорту дитини не є підставою для не зарахування цього періоду до страхового стажу особи та вдруге суд звертає увагу на тому, що пенсійним органом не було надано позивачці можливості надати додаткову інформацію, як то щодо догляду за дитиною до 3-х років, та прийнято рішення без встановлення додаткових обставин.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. При цьому, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ прийнятих та організацій, фізичних осіб дооформлення i подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7.Порядку №22-1.

Разом з цим, позивачка не зазначає про виконання нею своїх трудових функцій у період з 27.12.2003 по 31.12.2006, а вказує лише про офіційне працевлаштування в цей період.

Матеріали справи не містять доказів щодо періоду з 27.12.2003 по 31.12.2006, а саме чи страхувальником протиправно не здійснювалась сплата страхових внесків за ОСОБА_1 чи остання не працювала через знаходження вдома по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років.

Разом з цим, повертаючись до обставин справи та заявлених позовних вимог, суд вважає підтвердженими та обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.11.2023 №154750010005.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, при вирішенні даної адміністративної справи суд враховує, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Суд зазначає, що дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 КАС України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є саме зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача про призначення позивачу пенсії за віком від 27.10.2023 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

На думку суду, саме такий спосіб судового захисту слід застосувати виходячи з обставин справи, а саме враховуючи те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області також розглянуто заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію за віком є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу та не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 23.11.2023.

Згідно з ч.2 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.11.2023 №154750010005 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення позивачу пенсії за віком від 27.10.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385);

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36029, м. Полтава, вул. Жовтнева, 66, код ЄДРПОУ 13967927).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА