Рішення

від 29.02.2024 по справі 520/37050/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 лютого 2024 року справа № 520/37050/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під.,4 поверх,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ36036288) про поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації щодо непродовження ОСОБА_1 терміну проходження державної служби на посаді заступника директора Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації -начальника управління по взаємодії з правоохоронними органами після досягнення 65-річного віку;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації від 30.11.2023 № 120-к «Про звільнення ОСОБА_2 »;

- поновити ОСОБА_1 з 01.12.2023 на посаді заступника директора Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації - начальника управління по взаємодії з правоохоронними органами;

- стягнути з Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2023 по дату ухвалення рішення суду з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків і обов`язкових платежів;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначив, що з 2007 року працював на посадах державної служби в Харківській обласній державній адміністрації. Після досягнення позивачем 65-ти річного віку йому продовжувався строк перебування на державній службі, про що видавались відповідні накази. В жовтні 2023 року позивач звернувся до директора Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації з заявою про продовження строку перебування на державній службі, однак в листопаді був ознайомлений з наказом про звільнення з посади.

Таким чином, позивач убачає наявною протиправну бездіяльність відповідача з приводу не продовження йому строку перебування на державній службі, а оскаржуваний наказ про звільнення незаконним та необгрунтованим.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. При цьому зазначив, що законодавчо встановлено право керівника державного органу продовжити строк перебування державного службовця на службі після досягнення 65-ти річного віку, але не встановлено обов`язку вчиняти такі дії.

Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що звільнення державного службовця в зв`язку з його виходом на пенсію можливо виключно за відповідною заявою цього державного службовця. Оскільки позивач такої заяви не надавав, на його думку, звільнення з посиланням на пункт 7 частини 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» є неправомірним.

Дослідивши заяви сторін по суті справи та вивчивши докази, наявні в матеріалах справи, суд установив наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймав посаду заступника директора Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації начальника управління по взаємодії з правоохоронними органами.

Згідно оскаржуваного наказу від 30.11.2023р. № 120-к позивача, з посиланням на пункт 7 частини 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» було звільнено з займаної посади 30.11.2023р. у зв`язку із досягненням ним 65-річного віку та закінченням строку продовження перебування його на державній службі відповідно до частини четвертої ст. 83 Закону України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

За змістом статті 5 Закону України Про державну службу правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Положеннями ст. 83 Закону № 889-VIII передбачено підстави для припинення державної служби, якою, згідно п. 7 вказаної статті є у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.

У той же час, частиною 4 ст. 83 Закону № 889-VIII передбачено, що у зв`язку з потребами служби державний службовець за рішенням суб`єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою. Рішення про продовження строку перебування на державній службі приймається суб`єктом призначення щороку, але не більш як до досягнення державним службовцем 70-річного віку.

Отже, з диспозиції даної статті вбачається, що залишення державного службовця на посаді після досягнення ним 65-річного віку можливе виключно за рішенням суб`єкта призначення та у випадку потреби служби.

Такі фактори як бажання особи продовжити службу після досягнення нею 65-річного не є підставами для продовження державної служби після досягнення особою граничного віку перебування на службі, про що вірно зазначає відповідач.

Відповідно до роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 15.03.2021 року № 131 Щодо призначення на посаду державної служби та продовження строку перебування на державній службі особи, яка досягла 65-річного віку Законами України від 15 грудня 2020 року № 1081-IX Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби внесено зміни до Закону України Про державну службу (далі - Закон), згідно з якими виключено обмеження щодо вступу на державну службу особи, яка досягла 65-річного віку, передбачено умови вступу на державну службу, а також проходження державної служби особами після досягнення 65 років.

Відповідно до частини четвертої статті 83 Закону у зв`язку з потребами служби державний службовець за рішенням суб`єкта призначення може бути залишений на державній службі після досягнення 65-річного віку за його згодою. Рішення про продовження строку перебування на державній службі приймається суб`єктом призначення щороку, але не більш як до досягнення державним службовцем 70-річного віку.

Державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 та частини першої статті 85 Закону.

З огляду на викладене, продовження проходження служби такого державного службовця, на відміну від особи, яка була призначена на державну службу після досягнення 65-річного віку, може бути здійснено за рішенням суб`єкта призначення без звільнення такого державного службовця. При цьому, залишення державного службовця на посаді після досягнення ним 65-річного віку можливе виключно за рішенням суб`єкта призначення та у випадку потреби служби.

У даній справі сторонами не заперечується, що у 2021, 2022 роках позивачу наказами керівника Департаменту оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Харківської обласної державної адміністрації продовжувався строк перебування на державній службі після досягнення 65-річного віку загалом до 30.11.2023р.

З огляду на вказане вище, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності прийняття наказу про звільнення, адже останній виданий відповідним органом на підставі та у строк, що передбачений чинним законодавством.

Вказане спростовує і доводи про наявність протиправної бездіяльності щодо непродовження терміну перебування на державній службі. При цьому суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Касаційного адміністративного суду у справі № 342/158/17 від 17.04.2019р., за якою бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Тож суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства: як нормами КЗпП України так і Закону України Про державну службу не передбачено необхідності приймати окреме рішення щодо заяви про намір продовжити державну службу. Більш того, на переконання суду, сам наказ про звільнення і є результатом розгляду вищевказаної заяви позивача про продовження йому строку перебування на державній службі, наявність якої відповідач не заперечує.

Стосовно посилань позивача на те, що він має високі показники в роботі, з огляду на що має бути залишений на державній службі, суд зазначає, що на обгрунтування цих доводів позивач надав до суду копії Результатів виконання ним завдань за 2023 рік, які в цілому є позитивними, ОСОБА_1 надано оцінку «відмінно».

Суд зауважує, що за змістом наведених вище законодавчих норм потребу державної служби у конкретному державному службовцеві, який досяг 65-річного віку визначає керівник державного органу, проте не суд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Спираючись на досліджені законодавчі норми, що наведені вище та наявні у справі докази, суд вбачає наявність дискреційних повноважень відповідача щодо продовження перебування на державній службі особі, яка досягла 65-річного віку до досягнення нею 70 річного віку. При цьому суб`єкт владних повноважень має можливість обирати одне з допустимих рішень, а визначальною підставою для цього в цьому випадку є потреба державної служби.

Відтак, суд не вправі своїм рішенням визначати таке поняття як «потреба державної служби» в конкретному випадку та, відповідно, перебирати на себе дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, поновивши особу на посаді з підстав оцінки, яка надається за наслідками виконання завдань державним службовцем у минулому.

Суд вказує, що наведена оцінка не свідчить про наявність потреби у перебуванні позивача на посаді державної служби в майбутньому. Прямих висновків про це надані позивачем до суду докази не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що в цій справі відповідачем у повній мірі доведено законність та обгрунтованість його дій в межах спірних правовідносин, а також законність оскаржуваного рішення.

Зазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров