Постанова

від 29.02.2024 по справі 520/25381/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 р. Справа № 520/25381/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фірми "Парадіз" Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, повний текст складено 27.11.23 по справі № 520/25381/23

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

до Фірми "Парадіз" Товариства з обмеженою відповідальністю

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків

ВСТАНОВИВ:

12.09.2023 Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 304259,68 гривень перед бюджетом України за рахунок майна Фірма "Парадіз" Товариства з обмеженою відповідальністю, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до Фірми "Парадіз" Товариства з обмеженою відповідальністю надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків задоволено. Надано дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 304259 68 коп. перед бюджетом України за рахунок майна Фірми "Парадіз" Товариства з обмеженою відповідальністю, що перебуває у податковій заставі.

Фірма "Парадіз" Товариства з обмеженою відповідальністю, не погодившись з рішенням суду , подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким , що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що вказане рішення було прийнято: за неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права Вказує , що позивачем не надано доказів на підставі яких можна встановити , що позивачем самостійно задекларовані грошові (податкові) зобов`язань у визначеному у позові розмірі. Судом першої інстанції питання щодо підтвердження самостійного декларування відповідачем заявленої позивачем суми податкового боргу не досліджувалось та не з зсовувалось. Судом першої інстанції не було досліджено наявність однієї з обов`язкових умов (обставин), наявність якої, в сукупності з іншими умовами, зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом. Так , позивачем не надано документів, які б містили данні про дату повернення банком наданих ним платіжних інструкцій у зв`язку з відсутністю коштів на відповідних рахунках відповідача. Посилаючись на постанови Верховного Суд від 28.01.2020 у справі №520/3516/19 та від 25.03.2021 у справі№807/1621/15, вважає , що на підставі наданих позивачем доказів не можливо встановити відсутність коштів на рахунках відповідача станом на дату подання позову. Судом першої інстанції не з`ясовувалась, а ні дата повернення банком платіжних інструкції про примусове списання (стягнення) коштів датованих 5 червня 2023 року. 23 червня 2023 року, 29 червня 2023 року, а ні питання чи були наявні грошові кошти на рахунках відповідача станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом. Вказує , що надані позивачем «інформаційні данні» в яких наведено список рахунків відповідача у банках, не містить назви органу який видав вказані «інформаційні дані», реквізитів та підпису уповноваженої особи, що унеможливлює встановлення походження вказаного документу, порядку його формування чи отримання, та відповідно повноту даних наведених в ньому. Вказує , що судом першої інстанції не досліджувалось здійснення заходів щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки відповідача, відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Вважає помилковими посилання суду першої інстанції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.01,2022р. по справі № 520/21095/21 як на підставу задоволення позову позивача, який розглядається в рамках цієї справи, безпідставними. Також,, посилаючись на висновки Верховного Суду викладені в ухвалі від 28 грудня 2022 року у справі № 280/10087/21 , вважає , що позивачем недотримано порядку звернення із адміністративним позовом, а саме вимог щодо позовної заяви визначених частиною 3 статті 161 КАС України в частині не додання до позову доказу оплати судового збору, оскільки відсутні підстави вважати, що позивач є звільненим від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі, тому наявні підстав для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 7 час і ніш 1 статті 240 КАС України. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 р. по справі № 520/25381/23 повністю та ухвалити нове рішення про відмову повністю у задоволенні позову.

Головне управління ДПС у Харківській області подало до суду додаткові пояснення, вважає доводи та аргументи відповідача безпідставними та помилковими повністю. Посилаючись на обґрунтування , викладенні у поясненнях, просить Апеляційну скаргу Фірми «Парадіз» Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддюдоповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що контролюючим органом здійснені заходи, що передують процедурі продажу майна платника податків, а саме: позивач звернувся до суду з позовом до Фірми "Парадіз" ТОВ про стягнення з розрахункових рахунків коштів на погашення податкового боргу та на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, направив до банків інкасові доручення (розпорядження) на відповідні суми, однак, у платника податків недостатньо коштів, які перебувають у його власності, для погашення податкового боргу. Враховуючи вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі- ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Як установлено пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами пункту 95.3 цієї ж статті, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Отже, ПК України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Тобто, звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.11.2022 (807/675/16), від 06.12.2022 (справа №813/4632/16) та від 24.02.2023 (справа №826/17041/14).

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків. При цьому вимога пункту 95.1 статті 95 ПК України щодо першочергового використання контролюючим органом як джерела погашення податкового боргу грошових коштів, які належать платнику податків, стосується як коштів на банківських рахунках, так іготівки.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 25.03.2021 у справі № 804/5613/17, від 20.12.2021 у справі № 813/2617/17.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи , що Фірма "Парадіз" ТОВ код ЄДРПОУ: 14097492 зареєстроване як платник податків з 14 лютого 1994 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

Станом на дату звернення до суду згідно інтегрованої картки особового рахунку платника податків, що ведеться в ГУ ДПС у Харківській області, за Фірмою "Парадіз" ТОВ рахувався податковий борг загальній сумі 304 259,68 гривень., що виник:

1. з податку на нерухоме майно у розмірі 11 897,87 гривень, що виник на підставі несплати зобов`язань за податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 25.01.2022 № 5058822, з термінами сплати 29.04.2022, 29.07.2022, 31.10.2022, 30.01.2023 у розмірі 11 897,87 гривень;

2. з орендної плати юридичних осіб у розмірі 292 361,81 гривень, що виник на підставі несплати зобов`язань за:

- податковою декларацією по земельному податку від 18.02.2021 № 17873, з термінами сплати 30.09.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 30.12.2021, 31.01.2022 у розмірі 76 167,02 гривень;

- податковою декларацією по земельному податку від 18.02.2022 № 11942744, з термінами сплати 02.03.2022 30.01.2023 у розмірі 216 194,79 гривень.

Колегія суддів звертає увагу , що Фірма "Парадіз" ТОВ не заперечує наявність податкового боргу в загальному розмірі 304 259,68 грн., лише звертає увагу на ненадання доказів на підставі яких можна встановити , що позивачем самостійно задекларовані грошові (податкові) зобов`язань у визначеному у позові розмірі.

Так, на підтвердження подання декларацій до матеріалів справи податковим органом надано: копію електронної декларації Фірми "Парадіз" ТОВ від 25.01.2022 № 5058822 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ; копію другої квитанції про прийняття електронної декларації від 25.01.2022 № 5058822 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; - копію другої квитанції про прийняття електронної декларації Фірми "Парадіз" ТОВ від 18.02.2022 № 11942744 з плати за землю (орендна плата) ; декларація від 18.02.2022 № 11942744.

Також , податковий орган вказує , що декларація від 18.02.2021 № 17873 з плати за землю (орендна плата) подалася платником нарочно, до позову була додана лише електронна версія декларація від 18.02.2021 № 17873 , так як паперова версія документи втрачена, про що повідомлялося окремо в додаткових поясненнях ГУ ДПС на відзив на позовну заяву.

Наведене спростовує доводи апелянта щодо ненадання податковим органом до суду доказів на підставі яких можна встановити , що позивачем самостійно задекларовані грошові (податкові) зобов`язань у визначеному у позові розмірі.

Відповідно до статті 59 ПК України, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкову вимогу форми «Ю» №59493-57 від 14 квітня 2020 року. Вказана вимога у судовому порядку не оскаржувалась.

08.07.2021 року податковим органом прийнято рішення № 661/20-40-13 про опис майна Фірми "Парадіз" ТОВ у податкову заставу.

20.07.2021 складено Акт опису майна Фірми "Парадіз" ТОВ № 223.

Право податкової застави зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, що підтверджено відповідною інформацією з реєстрів , сформованою станом на 20.03.2023 (а.с.31).

01.06.2023р. до платника було застосовано рішення №233/2040 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

На виконання вищенаведеного рішення податковим органом виставлено платіжні інструкції від 05.06.2023 № 548,544,543 до філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» ", які повернуті 19.06.2023 без виконання через відсутність на рахунках коштів; від 23.06.2023 № 683,678, 679 до філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» ", які повернуті 03.07.2023 без виконання через відсутність на рахунках коштів; від 23.06.2023 №680, 682,681 до Харк.ГРУ АТ «Приватбанк» , які повернуті 05.07.2023 без виконання у зв`язку з : « рахунок стягувача не обслуговується», « накладення арешту для виконання іншого документу та відсутність інших (крім арештованих) коштів» та «кошти на рахунку відсутні» .

Верховний Суд у постановах від 28.01.2020 у справі №520/3516/19 та від 25.03.2021 у справі№807/1621/15зауважив, що особливості погашення податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі встановлені статтею 95 Податкового кодексу України, передбачають надання контролюючим органом доказів здійснення заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, або відсутності таких коштів станом, зокрема на день звернення до суду із зазначеним позовом.

У справі№520/3516/19(пункт 18 постанови) суд апеляційної інстанції спростував доводи контролюючого органу, які зводяться виключно до того, що низка інкасових вимог було повернуто банком у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача, датованих 23.01.2019, 03.10.2018, 29.05.2018, 19.11.2018, 29.05.2018, в той час як до суду позивач звернувся у квітні 2019 року.

Колегія суддів у справі№520/3516/19зазначала, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що не підлягають задоволенню вимоги контролюючого органу про надання дозволу на погашення решти суми податкового боргу, за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, оскільки контролюючим органом не було застосовано процедуру стягнення цієї суми податкового боргу з розрахункових рахунків відповідача,

Враховуючи наведені висновки Верховного суду, колегія суддів вважає , що всі вищенаведені платіжні інструкції, на які посилається контролюючий орган як на обставину відсутності грошових коштів на рахунках підприємства, складені 05.06.2023 та 23.06.2023 та повернені банківськими установами 19.06.2023 та 05.07.2023 року, не є беззаперечним доказом відсутності коштів на усіх рахунках платника податків у обслуговуючих його банках на час звернення із цим позовом до суду 12.09.2023 року.

В матеріалах справи відсутня актуальна інформація та її документальне підтвердження про діючі (на момент звернення з цим позовом до суду) рахунки у фінансових установах, обслуговуючих відповідача, та наявність чи відсутність на таких рахунках грошових коштів.

Наведені обставини свідчать, що податковим органом не доведено існування обов`язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності, зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Крім того, податковим органом ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо вжиття заходів щодо стягнення з підприємства коштів у рахунок погашення податкового боргу, зокрема, за рахунокготівки,що належить такому платнику податків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та Порядком стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1244, зважаючи на те , що податковий борг виник у підприємства та дії податкового органу щодо стягнення такого боргу виникли до скасування реєстрації РРО (дата скасування реєстрації 19.06.2023).

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апелянта щодо відсутності підстав вважати, що позивач є звільненим від сплати судового збору за подання позовної заяви у цій справі є помилковими , виходячи з наступного.

За приписами п. 27 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (з урахуванням змін внесених ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" від 03.11.2022 року №2719-IX, який набрав чинності 25.11.2022 року), - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду у яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року по справі№160/3085/23,у справі, предметом розгляду в якій було так само як у даній справі №420/33363/23 - надання дозволу на погашення суми податкового боргу, за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Щодо посилань апелянта на правовий висновок Верховного суду , викладений у постанові від 28 грудня 2022 року у справі № 280/10087/21, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такий правовий висновок є нерелевантним, оскільки за змістом він стосується сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі про стягнення податкового боргу, а не питання про сплати судового збору за подання позовної заяви про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна.

Так, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Наведені обставини є підставою для прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову , а підставити для закриття провадження у справі відсутні , тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 по справі № 520/25381/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення , яким в задоволенні позову Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України відмовити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк І.С. Чалий