Постанова

від 29.02.2024 по справі 160/19144/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/19144/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року (суддя першої інстанції Букіна Л.Є.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич Олени Володимирівни, Державної судової адміністрації України, Державного підприємства «Інформаційні судові системи», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною діяльність Вищого антикорупційного суду в особі Танасевич О. В., що виразилась у внесенні до Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Інформаційні судові системи», яка виразилась в ухиленні від вилучення з Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, що виразилась у неприйнятті заходів контролю та впливу по вилученню Державним підприємством «Інформаційні судові системи» із Єдиного державного реєстру судових рішень, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України;

- зобов`язати Державне підприємство «Інформаційні судові системи» вилучити із Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірну інформації, зареєстровану 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити контроль за виконанням Державним підприємством «Інформаційні судові системи» зобов`язання щодо вилучення із Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 КК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР, Реєстр) за реєстраційним номером 86432793 внесено відомості про ухвалений відносно неї вирок Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року (судове провадження №760/4297/18), зміст й мотиви якого повністю співпадають та відтворюють зміст та мотиви вироку, ухваленому відносно неї Вищим антикорупційним судом 30 жовтня 2019 року (судове провадження №760/4297/18, реєстраційний номер у ЄДРСР 86528248), який у свою чергу був скасований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17.11.2020 року із закриттям кримінального провадження. Однак, встановивши, що оприлюднений з технічних помилок в ЄДРСР документ за реєстраційним номером 86432793 не є судовим рішенням і не відповідає його оригіналу в кримінальній справі № 760/4297/18, відповідачі жодних дій з приводу усунення допущеного порушення не вчинили. Зазначаючи, що без відповідного судового рішення вирок Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року є наявним та буде залишатися в ЄДРСР, а позивачка буде вважатися засудженою з подальшими негативними наслідками для неї, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2021, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022, позовну заяву повернуто заявнику.

Постановою Верхового Суду від 06.03.2023 у цій же справі ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у від 27.03.2023 року відмовлено у відкритті провадження у частині позовних вимог про визнання протиправної діяльності Вищого антикорупційного суду в особі ОСОБА_2 , що виразилась у внесенні до Єдиного державного реєстру судових рішень недостовірної інформації, зареєстрованої 19.12.2019 за номером 86432793 про ухвалений 18.12.2019 Вищим антикорупційним судом вирок щодо засудження ОСОБА_1 за статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 позовну заяву у решті позовних вимог прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що

після отримання листа Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2019 року №02-11-15/50/2019 Підприємством як адміністратором ЄДРСР вжито заходів з обмеження як загального так і повного доступу до вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 760/4297/18 в Реєстрі, з реєстраційним номером 86432793. Крім того, суд дослідив відомості, що містяться у повному й загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та, за результатами застосування параметрів пошуку «Реєстраційний № рішення 86432793» встановив, що вирок щодо якого зазначена дата ухвалення 18 грудня 2019 року, дата набрання законної сили 18 грудня 2019 року, вирок зареєстрований за № 86432793 є знеособленим, а перегляд сторінки «недоступний», а відтак не ідентифікує особу позивачки, а тому й не створює для неї жодних правових наслідків.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення суду пешої інстанції скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким позовін вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції не надав оцінку зібраним у справі доказам вцілому, в тому числі, доказам про те, що «вирок» від 18.12.2019 не підпадає під визначення «електронний примірник судового рішення» та не навів наявності у нього обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин. Твердження суду про те, що бездіяльністю відповідачів не порушено прав позивача з посиланням на те, що наявний у Реєстрі так званий «вирок» не ідентифікує особу, також суперечить вимогам закону та дійсним обставинам справи. З врахуванням встановленого судом факту наявності до цього часу у Реєстрі «вироку», є очевидним, що його перебування в Реєстрі свідчить і про наявність усіх реєстраційних відомостей про позивача а саме, прізвища, ім`я та по-батькові. Тобто, допоки вказаний «вирок» зберігається у базі даних Реєстру, - доти зберігаються усі реєстраційні відомості про нього, доти існує можливість ідентифікувати особу ОСОБА_1 за ним і доти продовжує існувати порушення прав позивача. З матеріалів справи вбачається беззаперечний факт перебування у Реєстрі судових рішень інформації про документ, який не має статусу процесуального документа у якості судового рішення. Частиною 2 ст.77 КАСУ передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проте ні ДП «ІСС», ні ДСА України не надали доказів про заходи, які б свідчили, що вони вчинили вилучення або намагалися вилучити з Реєстру «вирок» на виконання наданих їм повноважень за наявності передбаченої діючим законодавством такої можливості, а замість цього обрали неефективний спосіб, який не усуває факту перебування не процесуального документу в Реєстрі. Разом з тим, недостовірність вже сама по собі є поза межами закону. Так, згідно ч.1 ст.376-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи. За правилами ч.1 ст.366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів також є злочином та карається законом.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною 4 статті 32 Конституції України гарантовано кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Інформація, тобто документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі, є видом нематеріальних благ, щодо якого можуть виникати цивільні права і відносини. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactarasy.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43).

Відповідно до положень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Тобто, лише встановлення судом наявності всіх чотирьох елементів правопорушення в їх сукупності може мати наслідком притягнення відповідача до відповідальності за поширення недостовірної інформації, в той час як відсутність одного із елементів такого правопорушення свідчить про відсутність в діях відповідача складу такого правопорушення.

Відповідно до ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп., з позбавленням її строком на один рік права обіймати посади, зазначені у п. 1, пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020, прийнятим у справі №1-24/2020 (393/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6 101, 12, 121 частини першої, частини другу п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14жовтня 2014 року №1700-II зі змінами; статтю 366-1 Кримінального кодексу України. Відповідно до п. 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України норми (зокрема й стаття 366-1 КК України) визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2020 року скасовано вирок від 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/18 (провадження 1-кп/4910/27/19), яким позивачку визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за статтею 366-1 КК України, закрито кримінальні провадження.

11.06.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідачів із заявою, в якій, серед іншого, просила провести службову перевірку щодо можливих порушень, допущених при внесенні відомостей до ЄДРСР, а також вчинити відповідні дії з приводу їх усунення.

Державне підприємство «Інформаційні судові системи» надіслало відповідь від 22 червня 2020 року, в якій повідомило про встановлення за результатами проведеної перевірки наявності у Реєстрі двох вироків Вищого антикорупційного суду у судовій справі №760/4297/18, що зареєстровані в Реєстрі одразу після їх надходження від суду за реєстраційними номерами 86432793 та 86528248, відповідно, і щодо одного з яких, після отримання листа Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2019 року №02-11-15/50/2019, визначено, що документ з реєстраційним номером у Реєстрі 86432793 не є судовим рішенням та не відповідає його оригіналу; в порядку черговості опрацювання подібних звернень судів підприємством як адміністратором Реєстру згідно з зазначеним листом Вищого антикорупційного суду вжито заходів з обмеження доступу до документу у автоматизованій системі документообігу суду, з реєстраційним номером у Реєстрі 86432793, як до такого, що не підпадає під визначення «електронний примірник судового рішення» в розумінні Порядку та, відповідно, не підлягає оприлюдненню в Реєстрі; унаслідок ймовірного збою під час синхронізації даних між локальною базою даних автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду та центральною базою даних автоматизованої системи документообігу суду статус документу в Реєстрі, з реєстраційним номером 86432793, був зміненим несвоєчасно; на сьогоднішній день в Реєстрі є оприлюдненим вирок Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року у судовій справі №760/4297/18 із реєстраційним номером 86528248.

Після отримання листа Вищого антикорупційного суду від 26 грудня 2019 року №02-11-15/50/2019, Державним підприємством «Інформаційні судові системи» як адміністратором ЄДРСР вжито заходів з обмеження як загального так і повного доступу до вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 760/4297/18 в Реєстрі, з реєстраційним номером 86432793.

Проте, позивачка, вважаючи, що без відповідного судового рішення, вирок Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року є наявним та буде залишатися в ЄДРСР, а остання буде вважатися засудженою з подальшими негативними наслідками для неї, звернулася до суду із цим позовом.

Під час апеляційного перегляду, судом досліджено відомості, що містяться у повному й загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та, за результатами застосування параметрів пошуку «Реєстраційний № рішення 86432793» встановлено, що вирок щодо якого зазначена дата ухвалення 18 грудня 2019 року, дата набрання законної сили 18 грудня 2019 року, вирок зареєстрований за № 86432793 є знеособленим, а перегляд сторінки «недоступний», а відтак не ідентифікує особу позивачки, а тому й не створює для неї жодних правових наслідків.

Відповідно до статуту Державного підприємства «Інформаційні судові системи» затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 26.11.2019 №1142 Підприємство є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України (далі - «Уповноважений орган управління») (копія статуту додається).

Підприємство створено з метою надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління; організації доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем державних реєстрів; організації збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах державних реєстрів; надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення судів; задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних та фізичних осіб у забезпеченні їх належною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки та техніки; підвищення ефективності здійснюваної діяльності, взаємовигідного співробітництва, забезпечення економічних, суспільнокорисних потреб та інтересів юридичних і фізичних осіб; Забезпечення діяльності органів судової влади, у тому числі в умовах особливого періоду, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.

Законом України «Про доступ до судових рішень» (далі - Закон) визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Так частиною 1 статті 3 Закону встановлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Частиною 2 статті 3 Закону визначено, що (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Так, відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої Ради Правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 (далі - Порядок), Підприємство є адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) та вживає заходи, пов`язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Законом визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону, тобто у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості:

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

2) реєстраційні номери транспортних засобів;

3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток;

4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні;

5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

Порядком встановлено, що Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується ЕЦП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

Електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами АСДС.

Пунктом 3 Розділу IV Порядку встановлено, що адміністраторові забороняється виключати з Реєстру електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів або вносити будь-які зміни до них, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час надсилання до Реєстру судового рішення або окремої думки судді, їx реєстрації в Реєстрі, ведення Реєстру або інших випадків, передбачених законом.

Порядок Оброблення адміністратором інформаційних ресурсів Реєстру встановлено Розділом IV Порядку.

Так, зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження.

Таким чином, вичерпний перелік підстав та перелік інформації, що може бути обмежено для загального доступу встановлений Законом, а повноваження Підприємства, як адміністратора Реєстру визначені Порядком.

З огляду на викладене, у підприємства відсутні правові підстави самостійно здійснювати аналіз інформації, яка міститься в Реєстрі, зокрема, надавати тлумачення питань функціонування Реєстру/доступу до Реєстру, здійснювати ідентифікацію/тлумачення змісту судових рішень, які містяться в Реєстрі, аналізувати їх зміст, проводити облік/здійснювати моніторинг судових рішень за сторонами судових справ, статусом сторін тощо. А надання доступу до Реєстру є функціональними обов`язками Підприємства встановленими, законом та Порядком.

Розділом ХІ визначена відповідальність адміністратора, зокрема, Адміністратор відповідає за внесення до Реєстру надісланих інформаційних ресурсів, надання доступу до них відповідно до вимог цього Порядку, забезпечення захисту внесеної до Реєстру інформації від її викрадення, перекручення чи знищення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про доступ до судових рішень», інформація, внесена до Реєстру, повинна мати захист від її викрадення, перекручення чи знищення.

Не допускається вилучення судових рішень із Реєстру.

Не допускається внесення будь-яких змін до судових рішень, які внесені до Реєстру, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час внесення судового рішення до Реєстру чи ведення Реєстру.

Разом з цим, частиною 3 цієї ж правової норми передбачено, що не допускається внесення будь-яких змін до судових рішень, які внесені до Реєстру, крім випадків, що пов`язані з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної під час внесення судового рішення до Реєстру чи ведення Реєстру.

У разі виправлення судового рішення відповідно до процесуального закону його текст у Реєстрі не змінюється. До Реєстру додатково вноситься судове рішення, яким внесено зміни до відповідного судового рішення.

Отже, з аналіз наведених правових норм свідчить про пряму заборону видалення з Реєстру судових рішень й окремої думки суддів без будь-яких виключень.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах ДП «Інформаційні судові системи» не здійснює владних управлінських функцій у відношенні саме ОСОБА_1 , оскільки дії щодо направлення тих чи інших відомостей до ЄДРСР вчинені ним на виконання рішення іншого органу вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 760/4297/18.

Крім того, підприємство не наділене повноваженнями здійснювати аналіз, ідентифікацію та/або тлумачення інформації, яка надходить до електронних баз даних, а тим паче виключати електронні примірники судових рішень

Також, колегія суддів бере до уваги те, що вирок Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 760/4297/18, що міститься в Реєстрі за загальним й повним доступом, з реєстраційним номером 86432793 жодним чином не ідентифікує особу позивачки, а й відтак не створює для неї жодних правових наслідків.

Отже, зважючи на вищевикладене, суд приходить висновку, що позивачкою не доведено, а судом не встановлено наявність інформації, яка в розумінні законодавства України є недостовірною (неправдивою) інформацією, що шкодить репутації позивачки, а також факту вчинення дій відповідачами щодо розповсюдження недостовірної (неправдивої) інформації щодо ОСОБА_1 , а тому судом першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволені позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров