Ухвала

від 28.02.2024 по справі 638/3600/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення зустрічної позовної заяви

28 лютого 2024 року

м. Харків

Справа № 638/3600/24

Провадження № 2/638/3281/24

Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючої судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,

розглянувши увідкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова питання про прийняття до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та заборону вивезення дитини за межі України без дозволу батька зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_2 адвоката Прядко Олександра Олександровича, -

встановив:

07 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та заборону вивезення дитини за межі України без дозволу батька.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 27 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та заборону вивезення дитини за межі України без дозволу батька. Призначено підготовче судове засідання.

26 лютого 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_3 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , в якому просить: об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом про розірвання шлюбу; зобов`язати Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надати висновок про можливість визначення спільної опіки обома батьками відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 почергово з кожним з батьків, у такому порядку: в період із 01 червня по 31 серпня кожного року з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та із можливістю виїзду в цей період за кордон для оздоровлення; в період із 01 вересня по 31 травня кожного року з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . По завершенні періоду, протягом яких діти проживали з батьком чи матір?ю, той з батьків, з ким вони проживали, зобов?язаний супроводити (привезти) дітей до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що задоволення первісного позову зачіпатиме інтереси їх спільного сина. Зауважила, що спільне життя батьків малолітнього ОСОБА_5 було припинено разом із початком військової агресії російської федерації проти України. Через небезпеку для життя і здоров?я дитини відповідачка разом із сином виїхали в Іспанію, де мешкали до вересня 2022 р. Батько надав письмову згоду на виїзд дитини за кордон. Коли відповідачка і син повернулись в Україну, то мати і син проживали у м. Київ, син відвідував дитячий садочок, за який сплачувала мати. Потім, коли ОСОБА_2 і ОСОБА_5 повернулись у ОСОБА_6 , з`ясувалось, що спільне проживання чоловіка і жінки вже є неможливим, а тому ОСОБА_1 подав заяву про розірвання шлюбу. На час розгляду справи питання про розірвання шлюбу перед судом не ставилось, оскільки батька влаштовувало, що син проживає із матір`ю. Проте, коли він дізнався, що ОСОБА_2 готує документи для переїзду в США за програмою U4U для біженців з України він вирішив заборонити сину виїзд за кордон та навіть подав нотаріально посвідчені заяви до Адміністрації ДПС України та ДМС України. ОСОБА_2 вважає, що має рівні із батьком права на виховання сина. Вона не заперечує, що батько повинен мати можливість приймати участь у вихованні сина, проте, вважає, що і вона також має право за наявності спору та для забезпечення можливості безперешкодного перетину державного кордону просити суд визначити місце проживання малолітньої дитини разом із матір`ю. ОСОБА_2 у 2014 році закінчила ХНМУ та здобула диплом за спеціальністю «Стоматологія». В період із 12 листопада 2022 року до 30 жовтня 2023 року працювала та отримувала стабільний дохід у ТОВ «ОМ Клінік» на посаді лікаря-стоматолога, де характеризується із позитивної сторони. ОСОБА_2 не має шкідливих звичок та не має проблем із здоров`ям, не перебуває на обліках у нарколога, психіатра. У місті Харкові вона має у власності двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою позивачка зареєстрована разом із малолітнім ОСОБА_5 із 14 серпня 2023 року по теперішній час та може проживати разом із сином, перебуваючи в Україні. До 29 жовтня 2023 року ОСОБА_2 мешкала разом із сином за вищевказаною адресою, самостійно забезпечувала дитині належний догляд і виховання і це підтверджує її можливість здійснювати належний догляд і у майбутньому. Відповідачка за первісним позовом погоджується, що оскільки син вже тривалий час проживає із батьком, то він має відповідні соціальні контакти за місцем проживання батька і можливо виявляє на даний час більшу прихильність до нього. Зазначає, що при вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, керуючись міжнародними нормами та принципом рівності прав і обов`язків батьків, з урахуванням обставин справи, має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.

26 лютого 2024 року до суду від представника ОСОБА_2 адвоката Прядко О.О. надійшла заява про поновлення процесуального стоку, в якій він зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 не отримувала, а з матеріалами справи її представник ознайомився лише у січні 2024 року. Просить поновити ОСОБА_2 пропущений строк для прийняття зустрічного позову.

Учасники справиу підготовчесудове засіданняне з`явилися,про дату,час тамісце судовогозасідання повідомлялись своєчасно та належним чином.

28 лютого 2024 року представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_7 подав до суду заяву, в якій просить прийняти законне та обгрунтоване рішення в частині зустрічного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та зустрічний позов, дійшов такого висновку.

Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Тлумачення частини другої статті 193 та частини першої статті 194 ЦПК України дає підстави вважати, що зустрічний позов - це самостійна матеріально-правова вимога відповідача до позивача, пред`явлена ним у порядку і в строки, встановлені законом, до позивача для її спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні за наявності для цього відповідних умов та підстав.

Згідно з положеннями статті 193 ЦПК України прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції. Відповідно за відсутності свавільності суду першої інстанції у порядку розгляду цього питання чи встановлення відсутності порушень при цьому прав сторін чи інших осіб, суд вищої інстанції не вправі втручатися в згадану дискрецію суду першої інстанції.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до п. 3 частини другої статті 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2023 року відповідачу ОСОБА_2 було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Тобто, максимально визначений законом строк.

Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої стаття 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки

Як свідчать матеріали справи, представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі у власному зареєстрованому у встановленому законом порядку як адвокат електронному кабінеті через систему «Електронний суд» 19 грудня 2023 року.

11 грудня 2023 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

13 грудня 2023 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується письмовою розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 157).

20 січня 2024 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, який отримано судом 24 січня 2024 року (а.с. 171-175).

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поновлення процесуального строку - це відновлення судом права учасників справи на здійснення певної процесуальної дії в межах строку, встановленого законом, без призначення будь-якого нового строку.

Поновлення строку здійснюється судом щодо процесуальних строків, встановлених цивільним процесуальним законодавством для вчинення учасниками справи певних процесуальних дій, у разі їх пропущення з поважних причин, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд до уваги не приймає твердження адвоката Прядко О.О., що ухвалу про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 не отримувала як підставу звернення з зустрічною позовною заявою у строк визначеному ст. 193 ЦПК України, оскільки вказане спростовується наявними в електронній справі доказами отримання ухвали суду ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» 19 грудня 2023 року, що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, суд не може взяти до уваги зазначені в обгрунтування поновлення процесуального строку на подання зустрічного позову доводи представника ОСОБА_2 за зустрічним позовом ОСОБА_3 , оскільки це спростовується матеріалами справи.

Більше того, 20 січня 2024 року ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, що, поза розумним сумнівом, свідчить про те, що йому було відома про прийнятті судові рішення та долучені документи у справі, оскільки матеріали справи надані для перегляду учасникам в «Електронному суді» 03 січня 2024 року.

Тому, суд, проявивши розумнуобачність, доходить висновку, що доводи представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 у заяві про поновлення процесуального строку є такими, що не є поважними причинами пропуску, оскільки не зазначено обставини, які б об`єктивно виключали б можливість вчинити процесуальну дію у встановлений законом строк.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення не є порушенням права на доступ до суду.

Враховуючи, що представник ОСОБА_2 адвокат Прядко О.О. пропустив встановлений статтею 193 ЦПК України строк для подання зустрічної позовної заяви, а у заяві про поновлення процесуального строку не зазначено поважних причин його пропуску, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення процесуального строку для поданння зустрічного позову, а тому зустрічна позовна заява не може бути прийнята судом до розгляду з первісним позовом та підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 189,196-198 ЦПК України, суд, -

постановив:

Відмовити представнику ОСОБА_2 адвокату Прядку Олександру Олександровичу у поновленні процесуального строку для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту Служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та заборону вивезення дитини за межі України без дозволу батька

Зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_2 адвоката Прядко Олександра Олександровича до ОСОБА_1 повернути заявнику.

Роз`яснити представнику ОСОБА_2 адвокату Прядку Олександру Олександровичу право звернення до суду з позовом з тих самих підстав до того самого відповідача в загальному порядку та за правилами позовного провадження.

Ухвала набирає сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 28 лютого 2024 року.

Суддя В.М. Яковлева