Рішення

від 21.02.2024 по справі 136/2368/23

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2368/23

провадження № 2/136/567/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач), через представника, звернулася до суду з позовом до Липовецької міської ради (далі відповідач), в якому просила:

- визнати за позивачем право власності на нерухоме майно з прибудовами, загальною площею 257.0 кв.м., у тому числі: на квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

29.11.2021 позивач звернулася із заявою до на міського голови Липовецької міської ради про надання її сім`ї частини приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 для власних потреб, оскільки фактично користується нею вже досить довго і рішенням виконавчого комітету Липовецької міської ради №201 від 23.12.2009 позивачу було надано для проживання квартиру АДРЕСА_3 у даному приміщенні. 10.01.2022 позивачу було надано відповідь за результатами розгляду її заяви зі змісту якої слідує, що враховуючи давність відкритого та безперервного володіння даним приміщенням, їй слід у судовому порядку визнати право власності на дане майно. Позивач вказує, що право позивача на вищевказану квартиру в приміщенні колишнього профілакторію СТОВ Оберіг, що розташований в АДРЕСА_2 , підтверджується рішенням виконавчого комітету Липовецької міської ради №201 від 23.12.2009. Як слідує із експлікації внутрішніх площ по плану будівлі технічного паспорту на виробничий будинок позивачу було надано для проживання приміщення за АДРЕСА_4 , де вказана житлова площа 54,5 кв.м. та загальна площа 74,6 кв.м., до складу якого увійшло: 1 - коридор, 2,3,4 - кімнати та 5 - коридор. Інша частина будівлі залишилася по даний час у відкритому, безперервному та тривалому користуванні позивача. Позивач є споживачем та платником споживаної електроенергії з грудня 2010 року по даний час за місцем проживання її сім`ї за вказаною, а також вона здійснила проведення і підключення водопостачання. Факт вільного, відкритого та безперервного за часом користуванням нерухомим майном за вказаною адресою підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов.

Ухвалою суду від 19.12.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 21.12.2023 відкрито провадженняу справіта призначеноїї розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Витребувано докази.

Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 24.01.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, а у своїй заяві просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов просили задовольнити. Представником відповідача подано до суду заяву про розгляд справи без нього, а при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Суд зауважує, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови повідомлення його належним чином про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд проводить розгляд справи у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Липовецької міської ради №201 від 23.12.2009 позивачу надано для проживання 3 кімнати загальною площею 73,8 кв.м. (житловою площею 54,5 кв.м.) в приміщенні колишнього профілакторію СТОВ "Оберіг", що розташоване в АДРЕСА_2 . Склад сім`ї - три особи, в тому числі два сини. ОСОБА_1 перебуває на першочерговому обліку у пільговій черзі під №5 із 15.09.1987. З такого рішення вбачається, що секретареві міської ради доручено видати позивачу ордер на заселення, відповідно до чинного законодавства. Рішенням виконавчого комітету Липовецької міської ради "Про зняття громадян з квартирного обліку" від 25.03.2010 №39, ОСОБА_1 знято з квартирного обліку, у зв`язку із поліпшенням житлових умов, а саме одержання житла - будівлі профілакторію за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач є споживачем та платником електроенергії з грудня 2010 року по даний час за місцем проживання його сім`ї, а це АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором про підключення та користування електричною енергією та зокрема квитанціями про оплату спожитої електроенергії. ОСОБА_1 29.11.2021 звернулась із заявою на ім`я міського голови про надання її сім`ї частину приміщення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_2 , для власних потреб, оскільки фактично користується нею вже досить довго. Із відповіді позивачу на її звернення від 10.01.2022 №01-17/Б-180 від відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Липовецької міської ради слідує, що приміщення профілакторію знаходиться у власності територіальної громади міста в особі Липовецької міської ради (комунальна власність) відповідно до свідоцтва про право власності від 25.03.2010 №17, зареєстрованого в КП "ВООБТІ", що підтверджується витягом про реєстраціїю права власності не нерухоме майно. Як слідує із експлікації внутрішніх площ по плану будівлі технічного паспорту на виробничий будинок їй було виділено приміщення за №4, де вказана житлова площа 54,5 кв.м. та загальна площа 74,6 кв.м. до складу якого увійшло 1 коридор, 2, 3, 4 - кімнати та 5 коридор. Інша частина будівлі залишилась по даний час у відкритому, безперервному та тривалому користуванні позивача. При цьому, як вбачається зі свідоцтва про право власності від 25.03.2010 №17 загальна площа будівлі профілакторію з прибудовами становить 257,0 кв.м. Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 16.11.2023 позивач проживає відкрито, безперервно та добросовісно у частині приміщення профілакторію за адресою: АДРЕСА_2 , з 25.11.2009 по даний час, протягом якого здійснила ремонт провела комунікації, а конфліктів на фоні проживання позивача із Липовецькою міською радою не було.

Суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Предметом даного спору є визнання за позивачем права власності на нерухоме майно з прибудовами, загальною площею 257.0 кв.м., у тому числі: на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Разом з тим, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права, а тому й позивач і заявляє про давність володіння вищевказаним майном по АДРЕСА_2 .

Крім того, позивач вказує, що проживає відкрито, безперервно та добросовісно у частині приміщення профілакторію за адресою: АДРЕСА_2 , з 25.11.2009 по даний час, протягом якого здійснила ремонт провела комунікації, а конфліктів на фоні проживання позивача із відповідачем - Липовецькою міською радою у сторін не було.

Суд встановив, що з рішення виконавчого комітету Липовецької міської ради №201 від 23.12.2009 вбачається, що позивачу надано для проживання 3 кімнати загальною площею 73,8 кв.м. (житловою площею 54,5 кв.м.) в приміщенні колишнього профілакторію СТОВ "Оберіг", що розташоване в АДРЕСА_2 .

З такого рішення вбачається, що секретареві міської ради доручено видати позивачу ордер на заселення, відповідно до чинного законодавства.

Також, суд встановив, що з відповіді позивачу на її звернення від 10.01.2022 №01-17/Б-180 від відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Липовецької міської ради слідує, що приміщення профілакторію знаходиться у власності територіальної громади міста в особі Липовецької міської ради (комунальна власність) відповідно до свідоцтва про право власності від 25.03.2010 №17, зареєстрованого в КП "ВООБТІ", що підтверджується витягом про реєстраціїю права власності не нерухоме майно.

Суд зауважує, що як слідує із експлікації внутрішніх площ по плану будівлі технічного паспорту на виробничий будинок позивачу було виділено приміщення за №4, де вказана житлова площа 54,5 кв.м. та загальна площа 74,6 кв.м. до складу якого увійшло 1 коридор, 2, 3, 4 - кімнати та 5 коридор.

Інша частина будівлі залишилась по даний час у відкритому, безперервному та тривалому користуванні позивача.

При цьому як вбачається зі свідоцтва про право власності 25.03.2010 №17 загальна площа будівлі з прибудовами становить 257,0 кв.м.

Липовецька міська рада не подавала до суду відзиву на позов, однак і не визвала його, а представником відповідача подано до суду заяву, де при вирішенні спору вказано, що покладається на розсуд суду.

В силу припису ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд зауважує, що у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Зазначені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17, і відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для суду.

Крім того, для застосування набувальної давності добросовісний набувач має довести, що майно, яким він заволодів, є чужим, тобто належить іншій особі, а у самого добросовісного набувача на момент заволодіння майном були відсутні передбачені законом підстави для набуття власності на нього і він не знав і не міг знати про це. До того ж, таке заволодіння має бути правомірним. Застосування до набувальної давності презумпції добросовісності не відповідає буквальному змісту ст. 344 ЦК, оскільки в силу ч. 5 ст. 12 ЦК України презумпція добросовісності діє тоді, коли законом встановлені правові наслідки недобросовісного здійснення особою свого права (ч.ч. 1, 3 ст. 388 ЦК України), тоді як ст. 344 ЦК України вказує на правомірні дії щодо добросовісного заволодіння чужим майном.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном, а наявність у володільця певного юридичного документа (наприклад ордер на заселення), виключає застосування положень ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду України в Постанові від 27.09.2018, по справі №571/1099/16-ц.

Зазначене тлумачення норм права щодо інституту набувальної давності є усталеним у судовій практиці, а у постанові від 19.09.2018, по справі №296/6949/17 Верховний Суд звернув увагу, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Разом з тим, в ході судового розгляду Липовецька міська рада, в якої згідно свідоцтва про право власності від 25.03.2010 №17, приміщення профілакторію знаходиться у власності як територіальної громади міста (комунальна власність), від вказаного приміщення не відмовлялася. Хоч позивач і стверджувала, що конфліктів на фоні її проживання із Липовецькою міською радою не було.

Суд вважає,що посиланняпозивача надобросовісність володінняспірною нерухомістює недоведеним,а позовпро визнанняправа власностіза давністюволодіння неможе заявлятиособа,яка володіємайном заволею власникаі знала,хто євласником.Враховуючи,що позивачне набулаправа власностіна нерухоме майно загальною площею 257.0 кв.м., у тому числі: на квартиру АДРЕСА_1 , натоміс позивач набула лише право користування спірним нерухомим майном і це право ніким не спростовується, та приймаючи до уваги те, що сам по собі факт користування позивачем цим майном не є підставою для виникнення в неї права власності за набувальною давністю, а тому суд вважає, що у позивача немає підстав для набуття права власності на вказане майно відповідно до ст. 344 ЦК України.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що позовна вимога: визнати за позивачем право власності на нерухоме майно з прибудовами, загальною площею 257.0 кв.м., у тому числі: на квартиру АДРЕСА_1 , не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено, суд відносить судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місце проживання: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 01.03.2024.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО