Постанова

від 01.03.2024 по справі 452/2565/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/2565/21 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А.

Провадження № 22-ц/811/3475/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року (повний текст рішення складено 23 жовтня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Стоматологічна поліклініка», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комісія з припинення (ліквідації) юридичної особи - Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Стоматологічна поліклініка» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації,

В С Т А Н О В И В:

в липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Стоматологічна поліклініка» (далі - КНП СМР «Стоматологічна поліклініка»), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Стоматологічна поліклініка» на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 82608 грн 20 коп. за період з липня 2020 року по серпень 2021 року та компенсацію втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 5310 грн 23 коп.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказувала, що вона згідно наказу №6 від 24 січня 2020 року була зарахована по переводу на 0,75 ставки лікаря-стоматолога дитячого, а з 30 липня 2020 року, згідно з наказом № 15 від 30 липня 2020 року переведена на 1,0 ставку лікаря-стоматолога дитячого у КНП СМР «Стоматологічна поліклініка». 25 серпня 2021 року була звільнена із займаної посади.

Дійсний розмір заробітної плати позивача підтверджується даним штатних розписів КНП СМР «Стоматологічна поліклініка» за 2020 2021 роки. Вважає, що з 01 вересня 2020 року по 31 грудня 2020 року - розмір її посадового окладу складав 5 051,00 грн, а надбавки за тривалість безперервної роботи 1 515,3 грн, що в цілому становить 6 566,3 грн на місяць; з січня 2021 року по серпень 2021 року - розмір її посадового окладу складав 6 061,00 грн, а надбавки за тривалість безперервної роботи 1 818,3 грн, що в цілому становить 7 879,3 грн на місяць. Натомість, відповідачем за період з липня 2020 року по квітень 2021 року включно не проведено їй жодної виплати заробітної плати, а з травня по серпень 2021 року така була здійснена лише частково, що підтверджується довідкою про доходи від 04 жовтня 2021 року № 382 (26 977,90 грн). За її розрахунками сукупний дохід за період з травня по серпень 2021 року повинен становити 39 396,5 грн, що, на її переконання, доводить факт заборгованості відповідача перед нею за вказаний період в сумі 12 418,6 грн. У зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, відповідач повинен виплатити позивачу за період з липня 2020 року по серпень 2021 року невиплачену заробітну плату в сумі 82 608,20 грн та компенсацію втрати частини доходу в сумі 5 310,23 грн, яка розрахована позивачем самостійно у позові.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено.

Рішення судупершої інстанціїв апеляційномупорядку оскаржилаОСОБА_1 , подавши в грудні 2023 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим судом в оскаржуваному рішенні вказано, що обраний позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів призведе до порушення встановленої статтею 112 ЦК України процедури заявлення та задоволення кредиторських вимог у процедурі ліквідації, що є підставою для відмови у позові. Проте, на думку заявника, такі висновки суду є помилковими. Сторонами у справі не заперечується факт перебування позивача у трудових відносинах із відповідачем. Так, з 24 січня 2020 року і по 25 серпень 2021 року - день звільнення, позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 06 травня 2021 року Самбірською міською радою Львівської області, яка є єдиним засновником відповідача, було прийнято рішення № 7 «Про припинення юридичної особи КНП СМР «Стоматологічна поліклініка», яким вирішено припинити юридичну особу - КНП СМР «Стоматологічна поліклініка» шляхом його ліквідації. Як убачається із матеріалів справи та пояснень представників відповідача, повну інвентаризацію після прийняття рішення Самбірською міською радою про ліквідацію відповідача ліквідаційною комісією не проведено, початковий ліквідаційний баланс не складений, що суперечить Положенню про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке затверджене наказом Мінфіну від 02 вересня 2014 року № 879. Відповідач свого обов`язку по виплаті позивачу заробітної плати не виконував, як наслідок виникла заборгованість, що, в свою чергу, і слугувало підставою звернення позивача до суду. Вважає, що оскільки позивач як станом на час прийняття рішення Самбірською міською радою про ліквідацію відповідача (06 травня 2021 року), початок процедури ліквідації відповідача 11 травня 2021 року, так і на дату подачі позову до суду 12 липня 2021 року, перебувала у трудових відносинах з відповідачем, то вона не мала обов`язку додатково звертатись до відповідача із заявою, як кредитор, про включення її грошових вимог до реєстру вимог кредиторів.

В січні 2024 року надійшов відзив Комунального некомерційного підприємства Самбірської міської ради «Стоматологічна поліклініка» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Такий мотивовано тим, що відповідач з 11 травня 2021 року перебуває у процедурі припинення, кредиторські вимоги позивачем мали заявлятися до ліквідаційної комісії для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, а у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор мав право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії (юридичної особи в особі ліквідаційної комісії), як зазначено у частині третій статті 112 ЦК України, про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу. Примусове стягнення спірної заборгованості з відповідача призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України, та порушення законодавчо встановленої процедури заявлення та задоволення таких кредиторських вимог у процедурі ліквідації.

Відтак, оскаржуване рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим.

Просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року - залишити без задоволення, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року - без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом позову у справі, що переглядається є вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати, заявлені до підприємства, яке перебуває у процедурі припинення, шляхом його ліквідації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КНП СМР «Стоматологічна поліклініка», які припинено 25 серпня 2021 року.

06 травня 2021 року Самбірською міською радою Львівської області було прийнято рішення № 7 «Про припинення юридичної особи КНП СМР «Стоматологічна поліклініка», яким вирішено припинити юридичну особу - КНП СМР «Стоматологічна поліклініка» шляхом його ліквідації; встановлено строк для заявлення кредиторами вимог до підприємства, що припиняється - 2 місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення закладу; утворено комісію з припинення (ліквідації) юридичної особи - КНП СМР «Стоматологічна поліклініка» з покладенням визначених цим рішенням обов`язків (додаток).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у ньому наявний запис 1004161100007002419 від 11.05.2021 року про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (КНП СМР «Стоматологічна поліклініка») в результаті її ліквідації; перебування в стані припинення та відомості про комісію з припинення.

Відповідно до довідки № 5 від 16 жовтня 2023 року, виданої головою комісії з припинення (ліквідації) юридичної особи КНП СМР «Стоматологічна поліклініка» Брунарською М.С., проміжний та ліквідаційний баланс КНП СМР «Стоматологічна поліклініка» не затверджено; підприємство знаходиться в стані припинення, шляхом ліквідації; процедура ліквідації триває.

З вказаним позовом ОСОБА_1 звернулася в липні 2021 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно дочастини другоїстатті 16ЦК Україниспособами захистуцивільних правта інтересівможуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочинунедійсним; 3)припинення дії,яка порушуєправо; 4)відновлення становища,яке існувалодо порушення; 5)примусове виконанняобов`язкув натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитківта іншіспособи відшкодуваннямайнової шкоди; 9)відшкодування моральної(немайнової)шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (частина перша статті 104 ЦК України).

Статтею 105 ЦК України визначено, що учасники юридичноїособи,суд абоорган,що прийняврішення проприпинення юридичноїособи,зобов`язаніпротягом трьохробочих днівз датиприйняття рішенняписьмово повідомитиорган,що здійснюєдержавну реєстрацію. Учасникиюридичної особи,суд абоорган,що прийняврішення проприпинення юридичноїособи,відповідно доцього Кодексупризначають комісіюз припиненняюридичної особи(комісіюз реорганізації,ліквідаційну комісію),голову комісіїабо ліквідатората встановлюютьпорядок істрок заявленнякредиторами своїхвимог доюридичної особи,що припиняється. Виконанняфункцій комісіїз припиненняюридичної особи(комісіїз реорганізації,ліквідаційної комісії)може бутипокладено наорган управлінняюридичної особи.До комісіїз припиненняюридичної особи(комісіїз реорганізації,ліквідаційної комісії)або ліквідатораз моментупризначення переходятьповноваження щодоуправління справамиюридичної особи.Голова комісії,її члениабо ліквідаторюридичної особипредставляють їїу відносинахз третімиособами тавиступають усуді відімені юридичноїособи,яка припиняється. Строкзаявлення кредиторамисвоїх вимогдо юридичноїособи,що припиняється,не можестановити меншедвох ібільше шестимісяців здня оприлюдненняповідомлення прорішення щодоприпинення юридичноїособи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 110 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення про ліквідацію відповідача) юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно із частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, яка ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи. (абзац другий частини восьмої статті 111 в редакції Закону № 2465-IX від 27.07.2022 року).

Виплата грошовихсум кредиторамюридичної особи,що ліквідується,у томучислі заподатками,зборами,єдиним внескомна загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування таіншими коштами,що належитьсплатити додержавного абомісцевого бюджету,Пенсійного фондуУкраїни,фондів соціальногострахування,провадиться упорядку черговості,встановленому статтею112цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи (частина дев`ята статті 111 ЦК України).

Згідно зприписами частинипершої,третьої,четвертої тап`ятої статті112ЦК Україниу разіліквідації платоспроможноїюридичної особивимоги їїкредиторів задовольняютьсяу такійчерговості: 1)у першучергу задовольняютьсявимоги щодовідшкодування шкоди,завданої каліцтвом,іншим ушкодженнямздоров`яабо смертю,та вимогикредиторів,забезпечені заставоючи іншимспособом; 2)у другучергу задовольняютьсявимоги працівників,пов`язаніз трудовимивідносинами,вимоги авторапро платуза використаннярезультату йогоінтелектуальної,творчої діяльності; 3)у третючергу задовольняютьсявимоги щодоподатків,зборів (обов`язковихплатежів); 4)у четвертучергу задовольняютьсявсі іншівимоги. Вимогиоднієї чергизадовольняються пропорційносумі вимог,що належатькожному кредиторуцієї черги. Уразі відмовиліквідаційної комісіїу задоволеннівимог кредитораабо ухиленнявід їхрозгляду кредитормає правопротягом місяцяз дати,коли віндізнався абомав дізнатисяпро такувідмову звернутисядо судуіз позовомдо ліквідаційноїкомісії.За рішеннямсуду вимогикредитора можутьбути задоволеніза рахунокмайна,що залишилосяпісля ліквідаціїюридичної особи. Вимогикредитора,заявлені післяспливу строку,встановленого ліквідаційноюкомісією дляїх пред`явлення,задовольняються змайна юридичноїособи,яку ліквідовують,що залишилосяпісля задоволеннявимог кредиторів,заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пункті 41 постанови Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 922/416/19 викладено такий висновок «Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості, норми статей 104-112 ЦК України не передбачають».

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №924/478/16 суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК України та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до зверення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.

У постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №761/39536/16-ц (провадження № 61-27016св18) зазначено, що відомостей про звернення ОСОБА_4 до ліквідаційної комісії ТОВ «Кіані Україна» із вимогою про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки при звільненні матеріали справи не містять. Таким чином, позивачем не дотримано порядок задоволення своїх вимог як кредитора ТОВ «Кіані Україна».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша стаття 81 ЦК України).

Як встановлено місцевим судом в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів, а також докази, що ліквідаційною комісією відмовлено у задоволенні вимог позивача як кредитора або встановлено факт ухилення від їх розгляду.

Відтак, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту є вірним.

Під час розгляду справи місцевим судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, наведені в мотивувальній частині цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного, на думку апелянта, вирішення спору по суті, колегія суддів не аналізує, адже погоджується з тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Колегія суддів, з посиланням на пункт 2 частини першої статті 112 ЦК України відхиляє аргумент скарги про те, що оскільки позивач, на момент звернення з вказаним позовом був працівником відповідача, він не є кредитором, а відтак не повинен заявляти свої вимоги до ліквідаційної комісії, адже чинним цивільним законодавством не розмежовуються кредитори з вимогами, пов`язаними з трудовими відносинами, які є працівниками юридичної особи або не є такими працівниками, на момент прийняття рішення про її ліквідацію. Тобто, законодавцем встановлено рівність усіх кредиторів у процедурі ліквідації юридичної особи щодо їх обов`язку первинного заявлення свої вимог саме до ліквідаційної комісії, а не до суду.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів, враховуючи, що процедура ліквідації відповідача триває і на даний час, вважає, що позивач не позбавлений можливості звернутися з відповідними вимогами, заявленими у пред`явленому ним позові, саме до ліквідаційної комісії, без необхідності на даний час, їх вирішення в судовому порядку.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, а саме про те, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, підстави для здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 березня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич