Постанова

від 21.02.2024 по справі 155/1023/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 155/1023/22 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М. Провадження № 22-ц/802/213/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Власюк О.С.,

прокурора Костюк Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Овсієнка С.А.,

представників третіх осіб: Карпевич А.О., Дохнюка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Козака», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Горохівська міська рада Луцького району Волинської області, Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області, про витребування земельних ділянок з незаконного володіння, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Горохівської міської ради Луцького району Волинської області на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ФГ «Козака» про витребування земельних ділянок з незаконного володіння, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Горохівська міська Рада Луцького району Волинської області, Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що під час використання земель державної форми власності, зокрема земель лісового фонду, порушено інтереси держави. Земельна ділянка, охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, може перебувати лише у державній власності, тому її передання у комунальну власність та в подальшому у приватну є неправомірною. Землі лісового фонду перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Розпорядником земель лісового фонду не приймались будь-які рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність, вказана ділянка вибула із володіння власника поза його волею. Відповідач без будь-яких правових підстав зареєстрував за собою право приватної власності на земельну ділянку лісового фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Просить витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 та незаконного користування Фермерського господарства «Козака» земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564 площею 2 га, 0720882400:00:001:0565 площею 2 га, 0720882400:00:001:0566 площею 2 га, 0720882400:00:001:0567 площею 2 га, 0720882400:00:001:0568 площею 2 га, 0720882400:00:001:0569 площею 2 га, 0720882400:00:001:0570 площею 2 га.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2023 року позов задоволено.

Ухвалено витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 та незаконного користування Фермерського господарства «Козака» земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564 площею 2 га, 0720882400:00:001:0565 площею 2 га, 0720882400:00:001:0566 площею 2 га, 0720882400:00:001:0567 площею 2 га, 0720882400:00:001:0568 площею 2 га, 0720882400:00:001:0569 площею 2 га, 0720882400:00:001:0570 площею 2 га.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційних скаргах відповідач ОСОБА_2 та Горохівська міська рада, які подані кожним зокрема, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Доводи апеляційних скарг зводяться до того, що прокурор не обґрунтував підстав для звернення до суду, не надав доказів про віднесення спірних земельних ділянки до земель лісогосподарського призначення.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор спростовує доводи апеляційних скарг, зазначає, що в позовній заяві міститься обґрунтування правових підстав для звернення до суду, надані докази підтверджують цільове призначення спірних земельних ділянок та незаконне вибуття із власності держави.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з таких підстав.

Сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

За змістом позовної заяви вбачається , що на неодноразові запити прокуратури від 17.02.2022 №126 вих.22, від 28.03.2022 №53-1589 вих.22 про надання інформації чи було відомо адміністрації про факти незаконного розпорядження землями лісового фонду Горохівською міською радою та чи будуть радою самостійно вживатись заходи до повернення земельних ділянок у власність держави, в тому числі шляхом пред`явлення позову до суду, Волинська обласна державна адміністрація надавала лише формальні відписки.

В подальшому, на черговий запит прокуратури від 13.09.2022 №53-5614 вих.22 адміністрацією повідомлено, що інформація про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність у позивача відсутня, зазначено що Волинська обласна державна адміністрація не заперечує щодо звернення з відповідним позовом Луцькою окружною прокуратурою.

Наведене свідчить, що починаючи з лютого 2022 року Волинська обласна військова адміністрація достеменно володіла інформацією щодо порушення права власності держави спірних земельних ділянок та бездіяла щодо захисту порушеного права.

Таким чином, перед зверненням до суду керівником окружної прокуратури виконано вимоги частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, що підтверджується відповідними листами на адресу Волинської обласної державної адміністрації.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Також, у частинах третій статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зважаючи на зазначені положення закону, обґрунтування підстав та вимог позовної заяви, виконання прокуратурою вимог, щодо повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, колегія погоджується з висновком місцевого суду про наявність повноважень у прокурора для звернення до суду із позовом в інтересах держави у цій справі.

На думку суду прокурор відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у суді, а саме з огляду на неподання компетентним органом позову, що свідчить про тривалу бездіяльність щодо захисту інтересів держави отже, неналежне виконання ним своїх повноважень. У прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам законодавства.

Підставою для звернення з цим позов є неналежний захист інтересів держави уповноваженим органом Волинською обласною військовою адміністрацією.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Відтак доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для звернення прокурора з даним позовом є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Пред`являючи позов у цій справі в інтересах держави, прокурор посилався на незаконне заволодіння земельних ділянок державної власності, які належала до лісового фонду, зокрема відповідачами що, на переконання позивача, є підставою для витребування цих земельних ділянок на користь держави.

Судом першої інстанції встановлено що розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації Волинської області №139 від 15 квітня 2008 року «Про дозвіл на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень» надано дозвіл ДП «Горохівське лісомисливське господарство» на збір матеріалів вибору земельних ділянок для посадки лісових насаджень з метою консервації, в тому числі на території Квасівської сільської ради орієнтовно площею 15,93 га (а. с. 224).

Розглянувши клопотання ДП «Горохівське лісомисливське господарство» від 30 травня 2008 року № 96 про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих і малопродуктивних земель та надання їх у постійне користування, Горохівська районна державна адміністрація Волинської області розпорядженням від 04 червня 2008 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель» №202 затвердила проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель на території Губинської сільської ради 7,62 га рілля, Журавниківської 5,45 га ріллі, Квасівської 15,93 га ріллі. Згідно з пунктом 2 даного Розпорядження Управлінню земельних ресурсів в Горохівському районі та вищеназваним сільським радам вказано на необхідність внести зміни в земельно-облікові документи.

Відповідно до Проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих малопродуктивних земель, розташованої на землях запасу сільськогосподарського призначення на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області площа 15,93 га, такий розроблений ДП «Волинський інститут землеустрою у 2008 року. Згідно з висновком про обстеження земель в натурі (на місцевості) від 08 квітня 2008 року земельна ділянка не оброблялась 10 років, розміщена біля існуючого лісового масиву недалеко від населеного пункту село Крижова. До висновку долучено викопіювання земельної ділянки, яка вилучається зі складу сільськогосподарських угідь. Проект землеустрою погоджений: Управлінням земельних ресурсів у Горохівському районі Волинської області (23 квітня 2008 року за №1.11/1103), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Волинській області (23 квітня 2008 року за №687), Волинським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість (18 квітня 2008 року №132), Квасівською сільською радою Горохівського району Волинської області (Висновок від 22 квітня 2008 року №309 про погодження проекту землеустрою, виведення з господарського обігу 15,93 га ріллі та здійснення їх консервації шляхом заліснення). Межі зазначеної земельної ділянки площею 15,93 га визначено в натурі та закріплено межовими знаками, про що свідчить Акт про перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість). Розділ IV «Графічні матеріали» містить план консервації земельної ділянки (напрям консервації заліснення, термін консервації постійне), додаток із описом меж земельної ділянки та викопіювання із чергового кадастрового плану ситуаційний план розміщення земельної ділянки під заліснення та зведений кошторисний розрахунок вартості створення захисних лісонасаджень Квасівської сільської ради. Головне управління земельних ресурсів у Волинській області затвердило Висновок державної експертизи землевпорядної документації від 13 травня 2008 року №1585. Підсумкова оцінка результатів державної експертизи позитивна.

За результатами проведеної 01-02 квітня 2009 року Контрольно-ревізійним відділом в Горохівському районі КРУ у Волинській області звірки по достовірності прийняття рішення «Про погодження надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для посадки лісу» Квасівською сільською радою встановлено, що на території ради в 2008 році була заліснена площа в розмірі 15,93 га із земель запасу. На підставі клопотання ДП «Горохівське лісомисливське господарство», рішенням сесії Квасівської сільської ради від 24 березня 2008 року №137 було погоджено дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, розташованої на землях запасу сільськогосподарського призначення на території ради площею 15,93 га. Із довідки, складеної за результатами звірки, вбачається, що порушень щодо достовірності прийняття рішення «Про погодження надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для посадки лісу» сільською радою не встановлено.

У 2013 році Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України проведено базове лісовпорядкування, за результатами якого було схвалено Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський лісгосп». Передана земельна ділянка площею 15,93 га була розташована в межах кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівського ЛМГ». Згідно довідки (відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем на території Локачинського району) Відділу Держземагенства у Локачинському районі Волинської області від 28 листопада 2012 року квартал 118 (Квасівська сільська рада) належить ДП «Горохівське ЛМГ» (а. с. 145).

Розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року №508 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території сільських рад Горохівського району Волинської області» затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території відповідних сільських рад Горохівського району Волинської області загальною площею 5046,8 га згідно з додатком (а. с. 274).

Згідно з додатком до розпорядження до переліку сільських рад, на території яких проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, віднесено Квасівську сільську раду, яка входить до складу територіальної громади Горохівської міської ради та зазначено загальну площу 125,8615 га, кількість земельних ділянок 13 (а. с. 275).

Із Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Квасівської сільської ради Горохівського району Волинської області, площа 125,8615 га вбачається, що об`єктом інвентаризації є 13 земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Згідно висновку Відділу Держземагенства у Горохівському районі Волинської області №5013/04-13 від 03 грудня 2013 року здійснено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, загальною площею 125,8615 га, земельних ділянок №1-13, рілля, серед яких земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 25,0374 га. Дана земельна ділянка розміщена в західній частині території Квасівської сільської ради (а. с. 269).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №276-ОТГ від 23 лютого 2021 року передано Горохівській територіальній громаді в особі Горохівської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 218,5564 га. Земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,0373 га прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади згідно Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 23 лютого 2021 року. Як вбачається із додатку до Акту приймання-передачі, серед переданих земельних ділянок земельна ділянка з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,0373 га (яка є частиною проінвентаризовної земельної ділянки площею 25,0374 га) (а. с. 279-280).

На підставі вказаних розпорядчих актів, державним реєстратором Горохівської міської ради Середою І.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59222149 від 12 липня 2021 року, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 із зазначенням форми власності комунальна, власник Горохівська міська рада. Дата державної реєстрації земельної ділянки Відділом у Горохівському районі Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 05 січня 2018 року (а. с. 284).

Рішенням дев`ятої сесії восьмого скликання Горохівської міської ради Луцького району Волинської області від 30 червня 2021 року №9-170/2021 надано дозвіл виконавчому комітету Горохівської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,0373 га, кадастровий номер 0720882400:00:001:0286 за межами населеного пункту села Квасів.

На підставі рішення Горохівської міської ради від 14 липня 2021 року №10-102/2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 15,0373 га, кадастровий номер 0720882400:00:001:0286 за межами населеного пункту села Квасів на вісім земельних ділянок з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570, 0720882400:00:001:0571 та передано земельні ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам, згідно з додатком (а. с. 158).

Згідно з додатком до рішення від 14 липня 2021 року гр. ОСОБА_3 передано земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0570; ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0569, ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0568, ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0567, ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0566, ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0565, ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 0720882400:00:001:0564.

На підставі договорів купівлі-продажу від 10 серпня 2021 року №594, 596, 597, 598, 603 та договору купівлі-продажу від 29 вересня 2021 року №831 вищевказані земельні ділянки відчужено на користь ОСОБА_2 (а. с. 188-201).

За змістом договорів оренди землі від 01 лютого 2022 року №44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 дані земельні ділянки передано в оренду ФГ «Козака» (а. с. 202-215).

Враховуючи наведене, на час розгляду справи земельні ділянки перебувають у приватній власності ОСОБА_2 та у користуванні ФГ «Козака» (а. с. 167-187).

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Горохівський лісгосп», земельна ділянка з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 належить до земель лісового фонду. Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України у 2013 році, результатами якої було схвалено вищезазначений проект.

Із фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівський лісгосп» і межами його таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2012 року та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами, яка надана на запит Луцької окружної прокуратури про встановлення факту можливого накладення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на лісові землі Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570 знаходяться у 118 кварталі ДП «Горохівський лісгосп», виділ 18 (а. с. 311 зворот).

Як вбачається зі статуту Державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (затв. Наказом Державного агентства лісових ресурсів України 04 січня 2022 року №14), підприємство є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04 жовтня 2021 року №592 «Про припинення Державного підприємства «Горохівське лісомисливське господарство».

04 лютого 2022 року Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» листом за №05-22/03/62-22 інформувало Луцьку окружну прокуратуру про відчуження земельних ділянок лісового фонду ДП «Горохівське ЛМГ» (правонаступником якого є Державне підприємство «Володимир-Волинське лісомисливське господарство»). При цьому підприємство зазначає, що з питань вилучення вказаних земельних ділянок з державного лісового фонду до них жодні клопотання не надходили, рішення про їх вилучення не приймались. До листа долучено Акт обстеження земельної ділянки, проведеної за участю комісії у складі помічника лісничого Горохівського лісництва Якобчука Р.В., майстрів лісу майстерської дільниці №1 Горохівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» ОСОБА_10 і майстерської дільниці №2 Горохівського лісництва ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» ОСОБА_11 та скріншот кадастрової карти з мережі Інтернет станом на 2020 рік, з яких вбачається, що на земельних ділянках кварталу 118 виділ 18 ростуть дерева віком 13 років, середньою висотою 4 метри з середнім діаметром 5 см (а. с. 21, 22).

Із листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2022 року №7360/0/2-22 на запит Луцької окружної прокуратури вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення з постійного користування Державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (правонаступник ДП «Горохівське лісомисливське господарство») земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами не приймалось (том 1, а. с. 313).

Предметом позову у справі є вимога заступника керівника Луцької окружної прокуратури в особі позивача про витребування у власність держави відповідно до положень статей 317, 387, 388 ЦК України у відповідачів земельної ділянки з кадастровими номерами 0720882400:00:001:0564, 0720882400:00:001:0565, 0720882400:00:001:0566, 0720882400:00:001:0567, 0720882400:00:001:0568, 0720882400:00:001:0569, 0720882400:00:001:0570.

За приписами ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц.

Отже, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №916/3727/15).

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

Статтею 5 Лісового кодексу України упередбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 172 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області №202 від 04 червня 2008 року) консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.

Відповідно до ст. 81 Лісового кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА №202 від 04 червня 2008 року) передбачено, що лісорозведення здійснюється на призначених для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), на землях сільськогосподарського призначення, виділених для створення полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень.

Землі, призначені для лісорозведення, відповідно до Земельного кодексу України відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття розпорядження Горохівської районної державної адміністрації Волинської області №202 від 04 червня 2008 року), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об`єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку: проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки (ст. 186 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202).

Таким чином з врахуванням вимог ст. 20, 116, 123, 171, 172, 186 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) Горохівська районна державна адміністрація, затвердивши вищенаведений проект землеустрою щодо консервації шляхом заліснення ділянки деградованих та малопродуктивних земель, змінила цільове призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відвела земельну ділянку у постійне користування для лісорозведення, передавши її у користування ДП «Горохівський лісгосп». Земельна ділянка вилучена в порядку, передбаченому Земельним кодексом України: проект землеустрою погоджено із землекористувачем, державними органами по земельних ресурсах, природоохоронними органами та одержав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи. При цьому, в затвердженому проекті землеустрою щодо консервації шляхом заліснення встановлено термін консервації постійне.

За статтями 45, 47, 48, 54 ЛК України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифруванні аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічнйх лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створенні, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень ЛК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 04 червня 2008 року №202) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 24 грудня 2014 року №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі №6-224цс14, від 23 грудня 2015 року №6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року №278/1735/15-ц. Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 та від 23 жовтня 2019 року у справі №488/402/16-ц.

Відповідно до Проекту організації розвитку лісового господарства ДП «Горохівське лісомисливське господарство» станом на 2013 рік з планом-схемою (том 1, а. с 26-155), листа ВО «Укрдержліспроект» від 15 лютого 2022 року №142 (том 1, а. с. 311, зворот) земельна ділянка належить до земель Державного лісового фонду (ДП «Володимир-Волинське лісове господарство», яке є правонаступником Горохівського ЛМГ»), розташована в межах кварталу 118, виділ 18 та має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13 листопада 2019 року №361/6826/16, від 06 липня 2022 року №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.

Таким чином, земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, може перебувати лише у державній власності, відтак її реєстрація як землі комунальної власності є неправомірною.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року №508) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року), районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог ч. 7 цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 4, 8 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження Горохівської РДА від 09 грудня 2013 року), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 9 ст. 149 ЗК України в редакції, станом на 09 грудня 2013 року).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28 травня 2021 року мав право виключно Кабінет Міністрів України.

У 2013 році Головним управлінням Держземагенства у Волинській області було проведено інвентаризацію земельної ділянки лісогосподарського призначення як земель сільськогосподарського призначення та розпорядженням Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року №508 затверджено технічну документацію. Земельну ділянку лісогосподарського призначення неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення, чим фактично змінено її цільове призначення. Проведення інвентаризації земель шляхом розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не може змінювати цільове призначення земель, а лише встановлює їх місцерозташування, межі та правовий статус.

Законом України «Про землеустрій» чітко регламентовано порядок відображення даних за результатами проведення робіт з інвентаризації земельних ділянок.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення га виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевою самоврядування.

Однак, незважаючи на наявність нескасованого на час виготовлення матеріалів інвентаризації базового лісовпорядкування, при проведенні інвентаризації не зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки ДП «Горохівське ЛМГ».

Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Горохівській міській раді Луцького району Волинської області.

Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), ГУ Держгеокадастру у Волинській області не наділене повноваженнями щодо вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення державної власності для нелісогосподарських потреб.

Таким чином, розпорядження Горохівської районної державної адміністрації від 09 грудня 2013 року №508 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території сільських рад Горохівського району Волинської області» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №276-ОТГ від 23 лютого 2021 року «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» разом з Актом приймання-передачі земельних ділянок, якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного на момент прийняття спірних рішень законодавства.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 276-ОТГ від 23 лютого 2021 року земельна ділянка 118 кварталу ДП «Володимир-Волинське лісове господарство» була неправомірно віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана у комунальну власність Горохівській міській раді, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності.

Враховуючи наведене суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею без прийняття відповідного рішення.

З наведених підстав Горохівська міська рада Луцького району Волинської області не вправі була розпоряджатись спірною земельною ділянкою, зокрема, приймати рішення «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами населеного пункту села Квасів площею 15,0373 га з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286» та передавати їх безоплатно у власність фізичних осіб для ведення особистого селянського господарства. Зазначені особи набули земельні ділянки незаконно і не мали права їх відчужувати. Укладені в подальшому договори на відчуження спірних земельних ділянок та передачу їх в оренду прийняті за відсутності волевиявлення власника держави і не створюють правових наслідків.

ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу набула земельні ділянки в осіб, які з огляду на зазначені обставини набули їх незаконно і не мали права їх відчужувати, а отже, вказані земельні ділянки підлягають витребуванню у ОСОБА_2 з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року, справа №359/3373/16-ц, провадження №14-2цс21 звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи вищевказане, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, без прийняття відповідного рішення повноважного органу державної влади, а тому вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_2 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає до задоволення.

У зв`язку із зазначеним право держави витребувати земельну ділянку, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її набуття фізичною особою, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна є доступними, чіткими та передбачуваними.

Витребування спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, що протиправно відчужена фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідної земельної ділянки.

Відповідачі не позбавлені можливості заявити до власника земельної ділянки (держави) позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельних ділянок, які не можуть бути відокремлені без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, висловленими у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 369/4161/17 (провадження № 61-11700св20) та від 28 вересня 2022 року в справі № 369/6522/17 (провадження № 61-7581св22).

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів щодо належності спірної земельної ділянки до лісового фонду, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, а зокрема: планово-картографічними матеріали лісовпорядкування, що складені на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу, як це і передбачено п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Базове лісовпорядкування проведено Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого було схвалено зазначений проект.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0720882400:00:001:0286 площею 15,93 га була розташована в межах кварталу 118 Горохівського лісництва ДП «Горохівського ЛМГ» (вказаний факт підтверджено також листами ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» від 04.02.2022 №05-22/03/62-22 та В О «Укрдержліспроект» від 15.02.2022 №142).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані В О «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування» Згідно ж: правовими висновками Верховного Суду України (які суди також не врахували), що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-2'12цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Вказуючи про відсутність доказів, які б свідчили про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель, на які посилається держлісгосп та прокурора, апелянти не заявляли в судовому засіданні клопотань про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи на предмет встановлення накладання земельних ділянок.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм правильну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивного тлумачення обставин справи, переоцінки доказів, які були предметом судового розгляду і яким суд першої інстанції надав правильну правову оцінку, а тому не слугують підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Горохівської міської ради Луцького району Волинської області залишити без задоволення.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: