Рішення

від 07.02.2024 по справі 629/6999/23

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/6999/23

Номер провадження 2/629/182/24

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою адвоката Ружинської Катерини Олександрівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 500000 грн. та судові витрати в розмірі 5000 грн., обґрунтовуючи тим, що відповідач не виконав в повному обсязі умови договору та допустив утворення заборгованості, яку в добровільному порядку не погашає.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, представник позивача адвокат Кутовая (Ружинська) К.О., надала письмові додаткові пояснення по справі в яких позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні з наведених в позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позивні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував щодо їх задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи доводи представника позивача та враховуючи позицію відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.03.2023 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500000,00 грн. та зобов`язався повернути їх у визначений договором позики строк до 01.10.2023, що підтверджується оригіналом договору позики та оригіналом розписки про отримання грошових коштів за договором позики. (а.с.74-75,76)

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1,2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.1046,1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки про застосування ст.1046,1047ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17. Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановив.

Також суд враховує правові позиції викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 464/3790/16-ц провадження № 14-465цс18).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строку та в порядку, що встановлені договором.

Зі змісту розписки від 01.03.2023 вбачається, що ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 500000,00 грн. та зобов`язався їх повернути у визначений п.4.1 договором позики строк до 01.10.2023.

Відповідач не заперечував факт складання такої розписки.

Таким чином, враховуючи, що сторонами була дотримана письмова форма договору позики, тому розписка внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику, а отже факт укладення договору позики та передачі коштів доведений позивачем.

Разом з тим матеріали справи не містять відомостей про повернення суми боргу за розпискою від 01.03.2023.

Згідно п.4.1 Договору позики від 01.03.2023 та розписки про отримання грошових коштів за договором позики від 01.03.2023, відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму боргу в розмірі 500000,00 грн. строком до 01.10.2023 включно, однак відповідач не виконав своє зобов`язання та не повернув позивачу позичені грошові кошти. У зв`язку з чим пред`явленням вимоги щодо повернення грошових коштів, отриманих відповідачем згідно розписки від 01.03.2023, є звернення позивача до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вище викладеного, встановлюючи справжню правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, цей договір позики відповідач не оспорював, вимоги про визнання його недійсним не заявляв, беручи до уваги, що позивачем до суду був наданий оригінал боргової розписки, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов`язань, та визнання відповідачем позовних вимог, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 500000,00 гривень обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та заяви представника позивача суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву адвоката РужинськоїКатерини Олександрівни,діючої вінтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягненняборгу задоговором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шевченкове I, Близнюківського району, Харківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Лозова, Харківської області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики від 01.03.2023 у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представники позивача: адвокат Кутовая (Ружинська) Катерина Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3311 від 11.02.2020 року видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО