Рішення

від 27.02.2024 по справі 132/3432/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3432/23

Провадження № 2/132/135/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" лютого 2024 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Павленко І.В.,

при секретарі судового засідання Олійник Т.В.,

за участю представника

Хмільницької окружної прокуратури

Вінницької області Бартош І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/3432/23 за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Павлівка", про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ :

В листопаді 2023 року керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області М. Кандзьоба звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Павлівка", про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, в якому просить: припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 0521686100:03:000:0198, площею 1,3126 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (бувшої-Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; вирішити питання судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Хмільницькою окружною прокуратурою Вінницької області за результатами вивчення питання законності використання громадянином російської федерації ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади, виявлено порушення земельного законодавства. А саме, було встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АЕЕ № 021438 від 05.09.2001, виданого Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою, успадкував право на земельну частку (пай) в майні КСП «Світанок» с. Павлівка, яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серія ВН № 0367390. Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 055528, виданого 19.12.2005 Калинівською РДА на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 06.12.2004 № 458 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди земля за № 010586100340, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,3126 га, кадастровий номер 0521686100:03:000:0198, яка розташована на території Павлівської сільської ради. 11.10.2016 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1051929405216). Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки, так як відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 11.10.2016 по даний час) не відчужив її, а тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави. За вказаних підстав керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду з даним позовом.

Предмет та підстава позову не змінювались, позовні вимоги не збільшувались.

Представник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької областіБартош І.І. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Не заперечувала протии ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та день розгляду повідомлений належним чином шляхом.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик відповідача. Враховуючи вимоги частини 11 статті 128 ЦПК України «з опублікуванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, відповідач своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надіслав.

З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.

Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності існуючих умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд приходить до висновку про проведення розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії АЕЕ № 021438 від 05.09.2001, виданого Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою, успадкував право на земельну частку (пай) в майні КСП «Світанок» с. Павлівка, яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серія ВН № 0367390. Згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН № 055528, виданого 19.12.2005 Калинівською РДА на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 06.12.2004 № 458 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди земля за № 010586100340, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,3126 га, кадастровий номер 0521686100:03:000:0198, яка розташована на території Павлівської сільської ради. 11.10.2016 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1051929405216).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки: 352807964) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521686100:03:000:0198 зареєстровано за ОСОБА_1 11.10.2016.

Керівником окружної прокуратури М. Кандзьобою було направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області лист № 56-2568 вих-23 від 31.05.2023, в якому повідомив про виявлені порушення ст.ст. 81, 145 Земельного кодексу України із вимогою про вжиття заходів щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку, однак уповноваженим державним органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, листом № 0-2-0.6-2893/2-23 від 16.06.2023 повідомлено окружну прокуратуру про неможливість звернення до суду із відповідним позовом, у зв`язку з неможливістю сплати судового збору.

Також керівник окружної прокуратури М. Кандзьоба звертався із запитом № 56-3826 вих-23 від 15.08.2023 до УДМС у Вінницькій області щодо надання інформації про наявність громадянства України, втрати громадянства України, у зв`язку з набуттям іноземного громадянства, зокрема, стосовно відповідача ОСОБА_1 та отримано відповідь, в якій зазначено, що інформація, стосовно наявності громадянства України, втрати громадянства України, у перелічених у запиті осіб, відсутня.

У цій справі існує спір про перебування у власності іноземного громадянина особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, що охороняються державою.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України. а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних земель.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно в ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст. 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Підстави набуття права власності на землю громадянами визначені у ст. 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 2, ч.3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Отже, єдиною законною підставою отримання у власність іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення є прийняття спадщини.

Водночас, положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України містить обмеження щодо володіння землями сільськогосподарського призначення, прийнятими у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, та зобов`язує їх протягом року здійснити відчуження таких земель. Дане положення Закону було чинним на час набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Вказана вище норма Закону є імперативною, і не дотримання таких приписів тягне за собою цивільну відповідальність, передбачену Законом.

Так, за нормами земельного законодавства не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Земельним кодексом України, є підставою для припинення права власності на земельну ділянку (пункт «е» ч.1 ст. 140 ЗК України).

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до пункт «в» ч.1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч.2 ст. 145 ЗК України).

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄС від 11.03.2003р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Захищаючи права іноземців на отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність шляхом спадкування, українським законодавством встановлений річний термін на відчуження такої земельної ділянки.

При цьому, слід зазначити, що пункт 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення ч.4 ст. 81 Земельного кодексу України є імперативними. (Лист-роз`яснення Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 р. № 10-71/0/4-13).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , громадянин російської федерації, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,3126 га, кадастровий номер 0521686100:03:000:0198, яка розташована на території Павлівської сільської ради (тепер Калинівська міська об`єднана територіальна громада Хмільницького району) та перебуває в оренді ПП «Павлівка». Однак, протягом року після державної реєстрації права власності (11.10.2016) добровільно не відчужив земельну ділянку.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги ч.4 ст.81 Земельного кодексу України та протиправно залишається власником земельної ділянки, яка не може перебувати у власності відповідача згідно законодавства України.

Пунктом 10 ч.1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ч.1 ст. 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що право власності відповідача на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,3126 га, кадастровий номер 0521686100:03:000:0198, яка розташована на території Павлівської сільської ради (тепер Калинівської міської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області)- підлягає примусовому припиненню, шляхом конфіскації вказаної земельної ділянки.

За вказаних підстав суд приходить до висновку про задоволення позову.

При поданні позову за рахунок бюджетних коштів Вінницької обласної прокуратури, було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь платника судового збору у відповідності до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 56, 76-81, 89, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 0521686100:03:000:0198, площею 1,3126 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Калинівської міської об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області (бувшої - Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн.

Повний текст судового рішення складено 28.02.2024.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя