Постанова

від 27.02.2024 по справі 522/8230/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/418/24

Справа № 522/8230/19

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В.,Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Лупши В.В.,

учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп», треті особи: Реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Римма Вячеславівна, Реєстратор Державного підприємства «Агенція державної реєстрації» Дунай Христина Богданівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Чернявської Л.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп», треті особи: Реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Римма Вячеславівна, Реєстратор Державного підприємства «Агенція державної реєстрації» Дунай Христина Богданівна, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який з урахуванням збільшених позовних вимог, мотивувала тим, що вона є власником будинку та земельної ділянки, площею 0,077 га (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі іпотечного застереження, що міститься в Іпотечному договорі, посвідченому приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., який укладався в забезпечення зобов`язань іпотекодержателя за кредитним договором від 20 вересня 2007 року, належне їй нерухоме майно 06 травня 2019 року та 01 серпня 2019 року зареєстровано за ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП».

Посилаючись на те, що передача та реєстрація за іпотекодержателем права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в рахунок виконання основного зобов`язання, відбулась з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в частині, не надсилання кредитором боржнику та не отримання останнім вимоги про усунення порушень та, відповідно, не надання доказів виконання цієї дії державним реєстраторам при здійсненні ними реєстраційних дій щодо спірного майна; недотримання вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо визначення вартості іпотечного майна на момент набуття права власності на нього; відсутність погодження розміру заборгованості позичальника за кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20 вересня 2007 року та не співмірність вартості предмета іпотеки із сумою заборгованості за вказаним кредитним договором; порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», позивачка просила суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію № 46741382 від 06 травня 2019 року, прийняте державним реєстратором КП «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Кушнеровою Р.В.; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію № 48059728 від 01 серпня 2019 року, прийняте державним реєстратором ДП «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Дунай Х.Б.; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідні записи про внесення вказаних рішень і всі інші записи, що були внесені до вказаного реєстру після прийняття вказаних рішень.

Від представника ТОВ «Стандард Фінанс Групп» адвоката Іскри С.Л. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» проти позовної заяви заперечує, вважає її необґрунтованою, безпідставною, та стверджує, що право власності на спірне майно зареєстровано за ним відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на підставі Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Стандард Фінанс Групп», за участю третьої особи Реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерової Римми Вячеславівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася доапеляційного суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року як незаконне, ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи та позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що належний їй будинок, який є її єдиним житлом та використовується нею як постійне місце проживання, не підлягає стягненню в примусовому порядку відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», зокрема, шляхом реєстрації права власності за ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» в якості забезпечення виконання нею зобов`язань за кредитним договором з фізичною особою від 20 вересня 2007 року в іноземній валюті, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року по справі № 644/3116/18.

Також вказала на те, що питання щодо відсутності у неї іншого майна окрім забезпеченого іпотекою під час розгляду справи не вирішувалось, і таке не заперечувалось відповідачем, а тому вона була позбавлена можливості надати відповідні докази.

У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа перебувала у провадженні судді Цюри Т.В.

Рішенням від 01 серпня 2023 року Вища рада правосуддя звільнила ОСОБА_3 з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Кострицький В.В., Лозко Ю.П. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2024 року у відповідності до п. 3.8 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28 грудня 2018 року (зі змінами та доповненнями).

В суді апеляційної інстанції представник позивачки адвокат Олексін В.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача адвокат Іскра С.Л. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Інші учасники процесу, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, вказане відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПКУкраїни).

Судом встановлено, що 20 вересня 2007 року між ОСОБА_4 як позичальником та Відкритим акціонерним товариством «ЕРСТЕ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», як кредитором, був укладений кредитний договір № 014/1388/81/04752 на придбання земельної ділянки та/або будівництво індивідуального житла, за умовами якого, позичальник отримав кредит в сумі 420000 доларів США строком до 19 вересня 2027 року за відсотковою ставкою 12,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 20 вересня 2007 року між ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, та Відкритим акціонерним товариством «ЕРСТЕ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК», як іпотекодержателем, було укладено договір іпотеки за реєстровим № 4299, відповідно до умов якого, предметом іпотеки є: домоволодіння, загальною площею 223,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, загальною площею 0,0770 га, на якій знаходиться домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 5.5.1. Договору іпотеки у відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» цей договір є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотеко держатель на власний розсуд може: згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечені іпотекою вимоги іпотекодавця за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. В цьому випадку цей договір (застереження п. 5.5.1.) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Вказане майно належить іпотекодавцю ОСОБА_1 свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , виданого 01 грудня 2011 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (житловий будинок з господарськими спорудами: АДРЕСА_1 ), та на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-ОД № 045258, виданого Одеською міською радою народних депутатів 18 липня 2000 року на підставі рішення Одеської міської Ради народних депутаті від 09 груднгя 1999 року № 590-ХХШ (земельна ділянка площею 0,0770 га).

Як вбачається з Договору про відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки від 27 лютого 2019 року, ПАТ «ФІДОБАНК» відступив ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» право вимоги за кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20 вересня 2007 року, на підставі договору про відступлення прав вимоги, укладеного 27 лютого 2019 року.

27 лютого 2019 року між ПАТ «ФІДОБАНК», як первісним іпотекодержателем, та відповідачем, як новим іпотекодержателем, було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за № 112, відповідно до умов якого ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» набуло прав іпотекодержателя, зокрема, і за договором іпотеки № 4299 від 20 вересня 2007 року, що підтверджується Додатком № 1 до договору відступлення.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору № 014/1388/81/04752 від 20 вересня 2007 року та утворенням заборгованості, ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» надіслало на адресу ОСОБА_1 (іпотекодавця), зазначену в іпотечному договорі як адресу для листування, письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання в порядку Закону України «Про іпотеку» за вих. № 30 від 15 березня 2019 року через оператора поштового зв`язку ПАТ «УКРПОШТА», що підтверджується копією самої письмової вимоги. ОСОБА_1 як іпотекодателя було повідомлено, що у випадку невиконання цієї Вимоги ТОВ «Стандард Фінанс Групп», як іпотекодержатель, задовольнить свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, а саме домоволодіння, що в цілому складається з житлового будинку літ. «А», житловою площею 68, 3 кв.м., загальною площею 223,3 кв.м, басейну -1, огорожі № 1-3, та земельної ділянка площею 0,0770 га, на якій розташоване вищезазначене домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 відповідно до п. 5.5 Іпотечного договору, посвідченого 20 вересня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д. за реєстровим № 4299, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або продажу третьої особи, у відповідності до ст. 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Факт отримання ОСОБА_1 вказаної вимоги підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою ПАТ «УКРПОШТА» про отримання від 25 березня 2019 року, квитанцією та роздруківкою з сайту ПАТ «УКРПОШТА» про операції відправлення.

Відповідно довимоги проусунення порушенняосновного зобов`язанняза вих.№ 30від 15 березня 2019року на датувідступлення прававимоги закредитним таіпотечним договорами, заборгованість за кредитним договором № 014/1388/81/04752 від 20 вересня 2007 року становила 14523650 (чотирнадцять мільйонів п`ятсот двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 96 коп.

Відповідно дозвіту про оцінку майна,ринкова вартістьоб`єкту оцінювання,а саме: домоволодіння, загальною площею 223,3 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 0,0770 га, на якій знаходиться домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , складає 4728528 (чотири мільйони сімсот двадцять вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім) гривень 00 коп, що підтверджується звітом про оцінку майна від 27 квітня 2019 року, виготовленим ТОВ «НІКА-МОРІС».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, суд виходив із дотримання іпотекодержателем та державними реєстраторами вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та надання ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» реєстратору усього пакету необхідних документів для реєстрації права власності, в тому числі, письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання в порядку Закону України «Про іпотеку» за вих. № 30 від 15 березня 2019 року, яка була надіслана іпотекодавцю ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» через оператора поштового зв`язку ПАТ «УКРПОШТА».

Також судом було враховано наявність в матеріалах справи звіту про оцінку майна від 27 квітня 2019 року та висновок про вартість майна, відповідно до яких ринкова вартість предмета іпотеки складає 4 728528,00 грн, азаборгованість за кредитним договором станом на дату відступлення вимоги становила 14 523650,96 грн, і судовим рішенням, що набрало законної сили, позов ПАТ «ФІДОБАНК» задоволено та стягнуто зі ОСОБА_4 заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 10 106333, 01 грн, отже сума боргу за кредитним договором значно перевищує ринкову вартість іпотечного майна.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд критично поставився до тверджень позивачки про те, що спірне нерухоме майно виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом у іноземній валюті та є єдиним житлом Позивача, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, того, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 є єдиним житлом Позивача, і в матеріалах справи відсутній кредитний договір № 014/1388/81/04752 від 20 вересня 2007 року, що унеможливлює суд встановити, для яких цілей було надано кредит.

Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України«Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону аборішеннясуду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону аборішеннясуду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Положеннямистатті 37Закону України«Про іпотеку»(у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договірпрозадоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI«Прозапобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37Закону України«Про іпотеку»передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договірпрозадоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 ЗаконуУкраїни«Про іпотеку»(у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питанняпрозвернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної силирішеннямсудупрозвернення стягнення на предмет іпотеки.

Договірпрозадоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України«Прозапобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України«Про іпотеку»її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питанняпрозвернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженнямпрозадоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателемпрозадоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної силирішеннямсудупрозвернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 2 Закону України«Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заявипродержавну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповіднірішення;здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону України«Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймаєрішенняза результатом розгляду заявпродержавну реєстрацію прав та їх обтяжень.

За змістом статті 18 Закону України«Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку ( в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереженняпрозадоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимогипроусунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереженняпрозадоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України«Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»тастатті 37Закону України«Про іпотеку»№ 898-IVпорядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймаєрішення продержавну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Вказаний висновок висловлено постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня2019року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня2019року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).

Згідно із Законом України № 1304-VII«Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій 18 березня2019року)не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України«Прозаставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України«Про іпотеку»,якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку (підпункт 1 пункту 1 Закону).

Пунктом 4 Закону України«Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України«Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставірішеннясуду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договоромпрозадоволення вимог іпотекодержателя.

Договірпрозадоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України«Про іпотеку»).

Отже, Закон України«Про іпотеку»прямо вказує, що договірпрозадоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України«Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України«Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовиймораторійна право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

За таких обставин, коли позивачка посилається на обставини того, що спірне домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 223,3 кв.м використовується позивачем як місце постійного проживання, що вбачається з реєстрації позивачки, про що свідчить Довідка Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (а.с. 20 т. 2), суд мав перевірити відсутність у позивачки в користуванні іншого житла, оскільки таке є предметом доказування по справі, проте залишилося нез`ясованим судом.

За таких обставин з огляду на вимоги ч. 3 ст. 367 ЦПК України про можливість прийняття судом апеляційної інстанції доказів, які не були подані до суду першої інстанці. у виняткових випадках, а в даному випадку залишилися нез`ясованими фактичні обставини справи, від встановлення правильності яких залежить правильне вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне долучити до матеріалів справи надані до апеляційної скарги докази того, що у власності позивачки відсутнє інше нерухоме майно, що вбачається зІнформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

Отже, на спірнк домоволодіння не може бути звернуто стягнення на підставі дії Закону України«Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП».

При цьому апеляційний суд також бере до уваги і надані позивачкою та як залишені нез`ясованими обставини того, що забезпечений іпотекою кредит надано позичальнику ОСОБА_4 в іноземній валюті як фізичній особі на придбання земельної ділянки та/або будівництва індивідуального житла, про що прямо зазначено в Кредитному договорі № 014/1388/81/04752 від 20 вересня 2007 року (а.с. 13-17 т. 2), і його повернення забезпечувалося іпотекою домоволодіння, загальна площа якого становить 223,3 кв.м, тобто не перевищує 250 кв.м.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За змістом кредитного договору вн є споживчим.

Оскільки доля вищезазначеного домоволодіння та земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку» за однією тією самою адресою: АДРЕСА_1 , є єдиною, то і звернення стягнення на земельну ділянку цільвоми призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, удержавних реєстраторів Реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Римма Вячеславівна, Реєстратор Державного підприємства «Агенція державної реєстрації» Дунай Христина Богданівна були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказане домоволодіння заТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП».

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада2019року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

Отже, для правильного вирішення справи наведене є визначальним.

Доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу про незастосування до спірних правовідносин сторін положень Закону України «Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з огляду на те, що станом на час реєстрації права на це майно за відповідачем заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором була рефінансована в національну валюту гривню, є помилковими, оскільки вказаний закон пов`язує можливість його застосування саме із знаданням споживчого кредиту в іноземній валюті.

Ураховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, Закон України«Про мораторійна стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» був чинним, колегія суддів доходить висновкупройого застосування до спірних правовідносин. Зазначений Закон втратив чинність тільки 21 вересня 2021 року, а спірнірішення продержавну реєстрацію права власності за ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» прийнято державними реєстраторами 06 травня 2019 року та 01 серпня 2019 року.

Як не заслуговують на увагу і доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу, що позивачкою не дотримано порядку зміни своїх позовних вимог, оскільки таке спростовується наявною в матеріалах справи позовною заявою (збільшеною) від 20 грудня 2019 року, яку прийнято та розглянуто судом.

Натомість, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог.

Щодо обраного позивачкою способу захисту своїх порушених прав, то у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо правомірного та ефективного способу захисту при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно надалі не було відчужено третій особі. Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державна реєстрація права власності передбачена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. Водночас позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

У згаданій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, які визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі до застосування способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняттярішеннясудом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача потрібно відновити становище, яке існувало до порушення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Відповідно до частини четвертоїстатті 37Закону України«Про іпотеку»(у редакції, чинній на момент звернення з позовом)рішення прореєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки порушення права власності позивача відбулося у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем, пред`явлені ним вимоги позовупро скасування рішень державного реєстраторапродержавну реєстрацію прав опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення. Враховуючи обставини конкретної справи та за умови, що правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено третім особам, вимогапро скасування рішеннядержавного реєстраторапродержавну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неефективний (неправомірний) спосіб захисту. Задоволення такого позову приводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостейпроречове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваногорішення.Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Судоверішення прозадоволення позовних вимогпро скасування рішеннядержавного реєстраторапродержавну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.

Тож обраний позивачем спосіб захисту у справі, яка переглядається, відповідно до наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень державних реєстраторів є правомірним та ефективним за встановлених фактичних обставин справи.

Проте, що стосується вимог позивачки про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідних записів про внесення вказаних рішень і всіх інших записів, що були внесені до вказаного реєстру після прийняття вказаних рішень, то таке не ґрунтується на вимогах закону, оскільки стаття 26 Закону України«Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає; правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимогапро скасування рішеннядержавного реєстраторапродержавну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостейпроречове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваногорішення.Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Оскільки задоволення позовної вимогипро скасування рішеньдержавних реєстраторівпродержавну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, то всі інші вимоги щодо виключення записів з Державного реєстру не забезпечують ефективного способу захисту та не підлягають задоволенню.

Наведене неправильне застосування норм матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не дослідження наявності обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам щодо його законності й обґрунтованості, відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та ухвалено нове судове рішення про задоволення її позовних вимог, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1536,80 грн (за 2 позовні вимоги немайнового характеру) та 2305,20 грн (за подання апеляційної скарги), а загалом 3842 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп», треті особи: Реєстратор Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кушнерова Римма Вячеславівна, Реєстратор Державного підприємства «Агенція державної реєстрації» Дунай Христина Богданівна, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію № 46741382 від 06 травня 2019 року, прийняте державним реєстратором КП «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Кушнеровою Риммою Вячеславівною.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію № 48059728 від 01 серпня 2019 року, прийняте державним реєстратором ДП «АГЕНЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Дунай Христиною Богданівною.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Групп» (код ЄДРПОУ: 39128344, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Гімназична, 21) на користь держави судовий збір у розмірі 3842 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 01 березня 2024 року.

ГоловуючийМ.В. Назарова

Судді:В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко