Постанова

від 19.02.2024 по справі 905/1055/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Харків Справа № 905/1055/19 (905/1048/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від представників сторін не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ІВП Тріада та керуючого санацією Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, Шульги І.В. на рішення Господарського суду Донецької області від 14.12.2023 (Повний текст рішення складено 25.12.2023) у справі №905/1055/19(905/1048/23).

за позовом керуючого санацією Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, Шульги І.В.

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІВП Тріада, м.Харків

про стягнення 571534,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року керуючий санацією Шульга І.В. (далі- Керучий санацією) Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - Позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада», м.Харків (далі - Відповідач) про стягнення основного боргу у сумі 312312,00 грн., інфляційних втрат в сумі 68087,06 грн., 3% річних в сумі 28108,08 грн., пені в сумі 22486,46 грн. та 15% річних в сумі 140 540,40 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2023 у справі №905/1055/19(905/1048/23) позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача основний борг у сумі 312312,00грн., 3% річних у сумі 28108,08 грн. та інфляційні втрати у сумі 67838,67 грн, в решті позовних вимог відмовлено. Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2023 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник вважав, що судом першої інстанції при розгляді скарги порушено норми процесуального та матеріального права, а саме:

- не з`ясовано повно і всебічно обставини, на які Відповідач посилався як на підставу для застосування строків позовної давності;

- безпідставно покладено на Відповідача обов`язок доводити поважність причин пропуску позовної давності, тоді як Позивач взагалі не вказував на те, що слугувало перешкодою для вчасного звернення до суду з позовом;

- рішення про поновлення строку позовної давності було ініційовано судом самостійно, оскільки Позивачем ані в судових засіданнях, ані в письмових заявах та клопотаннях, поданих до суду, не було зроблено жодних заяв щодо визнання поважними причин пропуску строку позовної давності;

-суд першої інстанції не звернув увагу, що Позивач змінив підстави позову, так як у позовній заяві підставами для стягнення попередньої оплати, пені, 15% річних, 3% річних та інфляційних втрат було саме прострочення зі сторони Відповідача поставки товару, потім в інших заявах по суті Позивач вказував на те, що відпала правова підстава отримання коштів Відповідачем і останній зобов`язаний їх повернути, при цьому жодної заяви про зміну підстав позову не подавалося;

- судом першої інстанції невірно зроблений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, оскільки строк позовної давності почав перебіг з 17.03.2017 і сплив 17.03.2020, однак нарахування зроблені за період з липня (серпня) 2017 року по липень 2020 року, а звернення до суду з даним позовом відбулось у серпні 2023 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 19.02.2024р.

Не погодившись з рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2023р., Керуючий санацією також звернувся з апеляційною скаргою на означене рішення суду, за доводами якої просив змінити мотивувальну частину рішення суду з урахуванням змісту апеляційної скарги. Зокрема зазначав, що::

-попередня оплата в сумі 312 312,00 грн. була здійснена Позивачем та прийнята Відповідачем саме у виконання Договору поставки №14000294 від 07.04.2014р., а не у позадоговірному порядку;

- Відповідач не здійснював жодних дій, які направлені на виконання Договору поставки №14000294 від 07.04.2014р., оскільки не заявив про стягнення решти попередньої оплати шляхом направлення відповідної вимоги, в порядку ст. 530 ЦК України як і не заявляв вимогу про розірвання договору та компенсації збитків;

- Відповідач, отримавши грошові кошти в сумі 312312,00грн, мав обов`язок або надати Позивачу виконання за Договором, навіть частково - у межах суми оплати (за Специфікацією №460094392 від 20.10.2016р., постачанню підлягає товар за умови 50%-й попередньої оплати), або повернути попередню оплату наступного дня після 17.07.2017р., отже у даному випадку має місце порушення принципу еквівалентност, що є неприпустимим.

Також Позивач зазначав, що висновок суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності є помилковим, оскільки цей строк почав перебіг наступного дня з спливу 22 тижнів після дати попередньої оплати, а тому в порядку ст. 257 ЦК України, з урахуванням продовження такого строку на строк дії карантину та воєнного стану - досі не сплив.

На адресу суду від Керуючого санацією надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, за змістом якого останній не погоджувався з доводами апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а задовольнити його апеляційну скаргу, звертав увагу апеляційного суду на те, що в апеляційній скарзі Відповідач не заперечував проти наявності у Позивача порушеного права на повернення попередньої оплати, а заперечував проти задоволення позову виключно через пропущення строку позовної давності. Заявник вважав, що за наявністю права, що підлягає захисту та за умови дотримання строку позовної давності, позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 наведені апеляційні скарги об`єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 19.02.2024р.

У судове засідання 19.02.2024р. представники сторін не з`явились, через систему Електронний Суд Позивач надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїм правом, передбаченим статтею 42 ГПК України.

Відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника у іншому судовому процесі.

Ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання від 19.02.2024, на підставі ст. 202 ГПК України відмовлено у задоволенні означеного клопотання, оскільки доказів поважності причин неявки свого представника Відповідачем не надано, крім того, Відповідач є юридичною особою та мав можливість направити іншого представника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 07.04.2014 між сторонами Договору поставки №14000294 (далі- Договір), згідно п.п.1.1 якого Відповідач зобов`язався передати, а Позивач прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах, передбачених даним Договором;

- укладення Додаткових угод №2 від 03.06.2015 та №3 від 22.09.2015, якими сторони вносили зміни щодо строку його дії;

- узгодження сторонами поставки товару «газообладнання установки свічки допалювання», на загальну суму 3064046,15грн. з ПДВ; місце поставки: склад м.Краматорськ, п.Ясногорка; термін поставки - 22 тижні з моменту отримання передплати у розмірі 50%; термін оплати поставленого товару: 50% передоплата, 30% по факту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження; 20% по факту проведення пуско-налагоджувальних робіт на території Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» протягом 14 календарних днів, що передують дню оплати, датою поставки товару вважається дата: дата прибуття товару до пункту призначення з відміткою у транспортних документах, що відображено у специфікації №460094392 від 20.10.2016 до Договору №14000294 від 07.04.2014;

- внесення 13.02.2017 Позивачем на банківський рахунок Відповідача грошових коштів у розмірі 312312,00 грн. у якості передплати за газообладнання за Договором №14000294 від 07.04.2014 (рахунок 146 від 23.11.2016);

- звернення Позивача до Відповідача із повідомленням №73/5-50/45 від 15.03.2017 про припинення зобов`язання неможливістю його виконання на підставі ст.607 Цивільного кодексу України та припинення зобов`язань за Договором №14000294 від 07.04.2014 у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін договору не відповідає (заборона/неможливість переміщення товарів (вантажів) у район або з району проведення антитерористичної операції, блокування роботи підприємства так званими ДНР та/або ЛНР) та запропоновано вважати Договір розірваним з 16.03.2017;

- відкриття ухвалою господарського суду Донецької області від 01.07.2019 провадження у справі №905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, введення процедури розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 24.10.2019р., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шульгу Ігора Валерійовича (свідоцтво №1789 від 06.12.2016р); призначення попереднього засідання суду на 10.09.2019;

-затвердження ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2021 плану санації Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод та введення процедури санації боржника - Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Шульгу Ігора Валерійовича;

- звернення арбітражного керуючого керуючого санацією Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» з вимогою №01-01/36 від 04.06.2021 до Відповідача за змістом якої запропоновано у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги, сплатити суму заборгованості у розмірі 312312,00 грн. у зв`язку з не виконанням Відповідачем зобов`язань з поставки товару за Договором №14000294 від 07.04.2014 згідно специфікації №460094392 від 20.10.2016, з посиланням на приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, п.7.10 Договору;

- відхилення означеної вимоги Відповідачем у відповіді №21/4407 від 05.07.2021 через неповну сплату попередньої оплати відповідно до специфікації, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, а також спливу строку позовної давності.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Звертаючись з даним позовом, Керуючий санацією зазначав, що оскільки товар на здійснену суму передоплати не поставлено, сума попередньої оплати Відповідачем не повернута - підстави утримання цієї суми у Відповідача відсутні, що і зумовило звернення до господарського суду з даним позовом для захисту порушеного права боржника в порядку ст.50 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідач викладені обставини у суді першої інстанції не заперечував, однак заявив про застосування строку позовної давності.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки Позивач не здійснив попередню оплату в повному обсязі, то обов`язок з поставки товару у Відповідача не виник, а отже правові наслідки передбачені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд дійшов висновку, що звернення Позивача з повідомленням №73/5-50/45 від 15.03.2017 щодо розірвання Договору відбулось зі спливом строку його дії (31.12.2016), тому відповідно до ст.607 ЦК України означене є припиненням зобов`язання, що фактично акцептовано Відповідачем відсутністю заперечень, тому останнім кошти в розмірі 312312,00 грн утримуються безпідставно з 16.03.2017 та мають бути повернені Позивачу в порядку ст.1212 ЦК України.

Судом досліджено причини пропуску Позивачем строку позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем, внаслідок чого суд дійшов висновку щодо наявності поважних та об`єктивних причин такого пропуску за наступних обставин:

- арбітражний керуючий Шульга Ігор Валерійович не мав можливості звернутись до суду з позовом для захисту порушеного права боржника Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» до дня його призначення розпорядникам майна у справі №905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2019;

- отримання на виконання покладених повноважень Кодексом України з процедур банкрутства, документів, з яких встановлено порушення прав боржника, та введення процедури санації у справі №905/1055/19 ухвалою від 23.03.2021;

- отримання відмови відповідача від добровільного врегулювання спору, про що свідчить відповідь на вимогу №21/4407 від 05.07.2021;

- Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продовження строків на час дії карантину, набрав чинності 02.04.2020, з огляду на встановлені з 12.03.2020 карантинні обмеження, які діяли на час закінчення строку позовної давності.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних у сумі 28108,08 грн. за період з 20.07.2017 по 20.07.2020 та інфляційних втрат у сумі 67838,67 грн. за період серпень 2017 - липень 2020, оскільки виникнення у Позивача права вимоги від Відповідача повернення безпідставно збережених коштів у розмірі 312312,00 грн. з 17.03.2017 є грошовим зобов`язанням, а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 названого Кодексу є правомірним.

В частині вимог щодо стягнення пені та 15% річних, судом відмовлено через відсутність факту порушення Відповідачем термінів (строків) поставки товару за Договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Згідно частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Вищенаведені фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, сторонами не оспорюються, предметом спору є незгода сторін з висновком суду щодо застосування строку позовної давності, а також оцінка суду діям сторін щодо ними умов Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами Договору із врахуванням Специфікації №460094392 від 20.10.2016 до Договору, сторони узгодили термін поставки товару «газообладнання установки свічки допалювання» та інших складових, на загальну суму 3064046,15 грн. з ПДВ в 22 тижні з моменту отримання передплати у розмірі 50%. Відповідачем 23.11.2016 виставлено Позивачу рахунок на оплату №1-00000146 від 23.11.2016 за товар на підставі Договору на суму 1532023,08 грн. з ПДВ, що складає 50% від повної вартості товару - 3064046,15 грн. з врахуванням ПДВ;

Позивачем зазначений рахунок сплачено частково в сумі 312312,00 грн., тобто в значно меншому розміру, ніж узгоджено сторонами, що не породжує беззаперечного обов`язку Відповідача поставити товар за Договором.

Судова колегія вважає безпідставними доводи Позивача в апеляційній скарзі, що отримавши часткову оплату за Договором, Відповідач жодних дій з отримання решти попередньої оплати не здійснив та товар частково пропорційно сплаченої суми не поставив - оскільки ці обставини не вплинули на умови укладеного Договору щодо порядку виконання сторонами взятих на себе зобов`язань та не спростували висновку суду першої інстанції щодо відсутності обов`язку Відповідача поставити товар за Договором до виконання Позивачем обов`язку сплатити 50% вартості цього товару.

Щодо доводів Відповідача про порушення судом норм процесуального права через фактичну зміну Позивачем підстав позову, оскільки в позовній заяві підставою було зазначено саме прострочення Відповідачем строку поставки товару, а не відсутність підстав до утримання спірних коштів Відповідачем, судова колегія також вважає ці доводи необґрунтованими за наступних підстав.

У якості підстави позовних вимог про стягнення спірних коштів Позивач зазначав не лише прострочення виконання зобов`язання поставити товар за Договором, що безпосередньо стосувалося предмету позову про застосування до Відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені та відсотків річних, а й неправомірне утримання Відповідачем спірної суми передоплати після припинення діі Договору.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Сам факт констатації судом відсутності у Відповідача правових підстав до утримання спірної суми після припинення дії Договору та її стягнення саме на підставі вищенаведених норм закону, а не на підставі вимог ч.2 ст.693ЦК України, як наполягав Позивач в позовній заяві - не є зміною підстави позову, отже судова колегія вважає, що справу розглянуто судом в межах заявлених позовних вимог, оскільки надання судом правової оцінки спірним правовідносинам сторін не є виходом за таки межі.

Будь-яке звернення до суду повинно бути зрозумілим, та у міру вимог закону обґрунтованим і підтвердженим необхідними доказами, а суд зобов`язаний розглянути процесуальні звернення сторони з дотриманням принципів судочинства та верховенства права.

Таким чином, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, зібравши відповідні докази, оцінивши заперечення та пояснення представників сторін, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення грошових коштів з Відповідача, підстави до утримання яких відпали припиненням зобов`язання.

Відповідач не заперечував факт їх утримання, однак означені кошти у добровільному порядку не повернув, посилаючись на пропуск Позивачем строку позовної давності.

Щодо висновку суду першої інстанції стосовно пропуску Позивачем строку позовної давності та поважності причин до його поновлення, судова колегія зазначає наступне.

За доводами апеляційної скарги Керуючого санацією висновок суду про сплив строку позовної давності є помилковим, оскільки строк позовної давності в порядку, передбаченому ст. 257 ЦК України, з урахуванням продовження його строку на строк дії карантину та воєнного стану почав свій перебіг 18.07.2017 та за загальними правилами мав скінчитись 18.07.2020 о 24:00, не сплив навіть зараз.

В свою чергу, за доводами апеляційної скарги Відповідача, суд першої інстанції безпідставно поновив пропущений строк позовної давності Позивачу, оскільки відповідного клопотання заявлено не було, строк позовної давності є таким, що сплинув і поновленню не підлягає.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в спорі слід з`ясовувати, коли про порушення своїх прав довідався або міг довідатися боржник в особі уповноваженого органу.

Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Відповідно до частини восьмої статті 261 ЦК України винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що початок строку позовної давності у даній справі пов`язаний з моменту припинення зобов`язання 16.03.2017, тобто з моменту, коли підстава правомірного зберігання коштів, на якій вони були набуті, відпала, юридична особа була обізнана про порушення її прав починаючи з 17.03.2017, а відтак мала звернутись до суду з позовними вимогами до Відповідача у строк до 17.03.2020.

Доказів переривання строку позовної давності матеріали справи не містять.

За захистом порушеного права Позивача керуючий санацією звернувся у 04.08.23 року, а тому трирічний строк позовної давності відносно позовних вимог щодо стягнення вартості безпідставно набутих грошових коштів в сумі 312 312,00 грн. з Відповідача є таким, що сплинув, тому що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, однак зазначені вище зміни до ЦК України набрали чинності 02.04.2020.

Початок карантину у зв`язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби на території України датується 12.03.2020, що вбачається з постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11 березня 2020 року.

Однак, як встановлено вище, зобов`язання припинилось 16.03.2017року, отже такий строк сплинув 17.03.2020р., тобто до набрання чинності положень вказаного вище Закону.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що такий строк є пропущеним, а доводи апеляційної скарги Керуючого санацією є безпідставними.

Стосовно доводів апеляційної скарги Відповідача щодо неправомірного поновлення судом такого строку без заяви Позивача, то судова колгеія вважає їх також необгрунтованими, оскільки норма ст.267 ЦК України є матеріальною, а не процесуальною нормою, вона не містить вимог щодо обов`язку позивача надати заяву про поновлення такого сроку, заявлення вимагається лише щодо застосування такого строку.

Навпаки, вимоги ч.5 ст.267 ЦК України, покладають на суд обов`язок зі з`ясування причин такого пропущення та оцінки їх на предмет поважності, при встановленні таких обставин порушене право підлягає захисту.

Обов`язок суду всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідити наявні у справі докази та надати оцінку всім обставинам, що мають значення для справи, ґрунтується на вимогах господарсько-процесуального законодавства, зокрема, ст.ст.2,86,194,236 ГПК України.

Обов`язок з доведення обставини справи норми процесуального законодавства (ст.ст.13, 74 ГПК України ) покладають на сторону, яка посилається на ці обставини як на підставу своїх вимог або заперечень, отже дослідивши обставини справи, з якими Позивач пов`язував звернення з позовом до суду саме в серпні 2023 року, суд обгрунтовано визнав причини пропуску строку позовної давності поважними та захистив порушене право заявника.

При цьому зазначення судом в мотивувальній частині рішенні суду про відсутність доказів зворотного з боку Відповідача не може бути розцінено у якості покладення судом надмірного тягаря на Відповідача з приводу доведення неповажності причин пропуску Позивачем строку позовної давності, оскільки таке зазначення є лише констатацією того, що думка Відповідача з цього приводу також була врахована судом.

Наведений судом висновок щодо поважності причин пропуску Позивачем строку позовної давності судова колегія також вважає обґрунтованим.

Що стосується невірно виконаного розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, на який звертає увагу Відповідач в поданій апеляційній скарзі, то зважаючи на визнання поважними причини пропуску цього строку, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині в межах заявленого Позивачем періоду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 3% річних у розмірі 67838,67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 28108,08 грн.

В свою чергу, Відповідачем не наведено власного розрахунку визначених Позивачем сум.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову у стягненні пені в сумі 22486,46 грн. та 15 річних % у розмірі 140 540,40 грн., то за доводами та вимогами апеляційних скарг перевірка законності та обґрунтованості рішення суду в цій частині не охоплюється.

Інших доводів апеляційні скарги сторін не містять.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2023 року у справі №905/1055/19(905/1048/23) підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційних скарг відносяться на заявників апеляційних скарг відповідно.

Крім того, у зв`язку зі сплатою Позивачем судового збору за подання даної апеляційної скарги на невірні реквізити (невірно зазначений розрахунковий рахунок суду), колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Позивача на користь державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7348.66грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ІВП Тріада та керуючого санацією Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, ОСОБА_1 на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2023 у справі №905/1055/19(905/1048/23) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2023 у справі №905/1055/19(905/1048/23) залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю ІВП Тріада та Приватне акціонерне товариство Єнакієвський металургійний завод, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Шевченк/22030101 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947 Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.) Рахунок отримувачаUA758999980313151206082020653 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу 101

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) у розмірі 7348,66грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ про стягнення судового збору в дохід державного бюджету України, надіславши оригінал судового наказу до відповідного Територіального управління Державної судової адміністрації України.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 29.02.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова