Постанова

від 26.02.2024 по справі 917/379/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/379/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури вх. №2539 П/2 на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023, ухвалене суддею Кльоповим І.Г. у приміщенні Господарського суду Полтавської області 24.10.2023 о 10:26 год. (повне рішення складено 02.11.2023) у справі №917/379/23

за позовом Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, м.Лубни Полтавської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Лубенської міської ради Полтавської області, м.Лубни Полтавської області,

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,

2) ОСОБА_1 , м.Лубни Полтавської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля", с. Староаврамівка Лубенського району Полтавської області,

2) Фермерське господарство "Мгарське", м.Лубни Полтавської області,

про визнання договорів оренди недійсними, припинення державної реєстрації та повернення земель,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Лубенської міської ради Полтавської області, звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 з припиненням на майбутнє б/н від 12.07.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га.

2. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 з припиненням на майбутнє б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га.

3. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 з припиненням на майбутнє б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Лубенській міській раді Полтавської області земельні ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

5. Припинити ОСОБА_1 право оренди земельних ділянок: кадастровий номер 5322880400:08:001:0001 загальною площею 37,7197 га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032 загальною площею 12,72 га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108 загальною площею 25 га.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/379/23 у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив наступне: частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства; перший відповідач мав передбачені Земельним кодексом України повноваження (право розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, в т.ч. на прийняття рішення про надання дозволу другому відповідачу на розроблення документації із землеустрою та за наслідком затвердження розробленого проекту землеустрою та прийняття рішення про надання земельних ділянок в оренду, результатом зазначеного стало укладання між першим та другим відповідачами договорів оренди землі, предметом яких є саме платне та строкове користування першим відповідачем спірними земельними ділянками; норми статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 121, 123, 134 ЗК України не обмежують кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства без конкурентних засад. Суд першої інстанції також вказав, що в договорах оренди землі зазначено як розмір орендної плати, так і порядок розрахунку розміру такої орендної плати у відповідності до розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки; чинне законодавство не пов`язує дійсність договору оренди землі із наявністю або відсутністю затвердженої у встановленому законом порядку технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель, також це не було істотною умовою договору оренди землі, відсутність якої може свідчити про недотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладенні спірного договору оренди землі (аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 212/7294/15-ц).

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури у межах установленого законом строку направив поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/379/23 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; про час і місце розгляду справи повідомити Полтавську та Харківську обласні прокуратури; судові витрати стягнути з відповідачів на рахунок Полтавської обласної прокуратури.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: суд першої інстанції не врахував вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та не надав належної оцінки тим обставинам, що громадянин ОСОБА_2 вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати лише на конкурентних засадах через участь у торгах, отже, отримавши додаткові земельні ділянки поза конкурентними засадами, ОСОБА_1 порушив вимоги чинного законодавства, окрім того, прокурор зазначає про відсутність нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, що, на його думку, також є підставою для визнання договорів оренди недійсними. На думку апелянта, суспільний інтерес у даному випадку полягає у поверненні земельних ділянок у розпорядження держави, оскільки орендар отримав ці ділянки з порушенням установленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності чим завдав шкоди інтересам держави. Також апелянт стверджує, що укладення договорів суборенди вказує на недобросовісність дій ОСОБА_3 при отриманні спірних земельних ділянок з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок, при цьому мети ведення фермерського господарства ОСОБА_2 не мав, спірні земельні ділянки для ведення власного фермерського господарства ніколи не використовував, а передав їх у суборенду іншому суб`єкту господарювання з метою отримання прибутку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 апеляційну скаргу було залишено без руху з тих підстав, що апелянтом не дотримано вимог п.2 ч.3 ст.258 ГПК України, відповідно до якого до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Іншою ухвалою від цієї дати було витребувано у господарського суду матеріали даної справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції 11.12.2023.

Після усунення заявником недоліків скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/379/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "16" січня 2024 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 11.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

26.12.2023, тобто в межах установленого судом строку, перший відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області мало визначені Земельним кодексом України повноваження (право розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, в тому числі і на прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою та за наслідком затвердження розробленого проекту землеустрою та прийняття рішення про надання земельних ділянок в оренду, отже, укладання між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 договорів оренди землі відбулося відповідно до вимог діючого законодавства; норми статей 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України не обмежують кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства без конкурентних засад; у договорах оренди землі зазначено як розмір орендної плати, так і порядок розрахунку розміру такої орендної плати у відповідності до розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

04.01.2023 перший відповідач через систему "Електронний суд" подав заяву (вх.№144), в якій просив надати можливість представникові Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області брати участь у судовому засіданні, призначеному на "16" січня 2024 р. о 14:00 годині, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 08.01.2024 у задоволенні вказаної заяви відмовлено з тих підстав, що заявник не надав належних доказів на підтвердження повноважень представника, а також не дотримався вимог ч.2 ст.197 ГПК України щодо надіслання копії заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції іншим учасникам справи.

08.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля" подало до Східного апеляційного господарського суду заяву (вх.№290 - у паперовому вигляді, вх.№325 - через систему "Електронний суд"), в якій просило здійснити заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мусіївське" у справі №917/379/23 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля" (37823, Полтавська обл., Лубенський р-н, село Староаврамівка, вул.Шевченка, будинок 21, ЄДРПОУ 37137609).

Також ТОВ "Астарта Прихоролля" 08.01.2024 звернулося із заявою, в якій просило забезпечити участь свого представника, адвоката Коваленко Олени Анатоліївни, у судовому засіданні, що призначене на "16" січня 2024 року о 14:00 годині, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 10.01.2024 вказану заяву було задоволено.

15.01.2024 перший відповідач через систему "Електронний суд" подав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв`язку із зайнятістю представника, який супроводжує справу, в іншому судовому засіданні та відмовою в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції іншому представнику Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Доказів на підтвердження тих обставин, що представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 16.01.2024 братиме участь в іншому судовому засіданні, до клопотання не додано.

У судовому засіданні 16.01.2024, в якому взяли участь прокурор та представник ТОВ "Астарта Прихоролля" (у режимі відеоконференції), суд задовольнив заяву ТОВ "Астарта Прихоролля" (вх.№ 290, 325 від 08.01.2024) та замінив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів у справі №917/379/23, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мусіївське", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля" (37823, Полтавська обл., Лубенський р-н, село Староаврамівка, вул.Шевченка, будинок 21, ЄДРПОУ 37137609), про що постановлено відповідну ухвалу від 16.01.2024.

Розглянувши клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження тих обставин, що представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 16.01.2024 братиме участь в іншому судовому засіданні, окрім того, заявником не наведено посилань на об`єктивні обставини, що перешкодили б йому, після отримання в системі "Електронний суд" 09.01.2024 ухвали суду від 08.01.2024 про відмову у задоволенні заяви про участь представника в судовому засіданні 16.01.2024 у режимі відеоконференції, вчасно (тобто у строк до 11.01.2024) подати іншу заяву, яка відповідала б вимогам ст.197 ГПК України.

У судовому засіданні 16.01.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, представник третьої особи, ТОВ "Астарта Прихоролля", просив відмовити в її задоволенні та залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши вказаних учасників справи та дослідивши її матеріали, колегія суддів дійшла висновку про неможливість закінчення розгляду апеляційної скарги у вказаному судовому засіданні та про оголошення перерви до 13.02.2024 о 14:45 год. - про що було постановлено відповідну ухвалу від 16.01.2024. Іншою ухвалою від цієї ж дати було задоволено усне клопотання представника ТОВ "Астарта Прихоролля" про участь у наступному судовому засіданні 13.02.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31.01.2024 до суду надійшли додаткові пояснення від Полтавської обласної прокуратури, в яких зазначений учасник справи наполягає на тому, що ефективним способом захисту порушених прав територіальної громади м.Лубни в даному випадку є визнання недійсними спірних договорів оренди землі з припиненням ОСОБА_1 права оренди спірних земельних ділянок та зобов`язання ОСОБА_1 щодо їх повернення.

09.02.2024 третя особа, ТОВ "Астарта Прихоролля", через систему "Електронний суд" надала заперечення на вищевказані додаткові пояснення прокурора, в яких зазначає, що вказана прокурором інформація є застарілою, а саме, згідно з згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 05.02.2024 відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірних земельних ділянок з кадастровим номером 5322880400:07:002:0108 та кадастровим номером 5322880400:08:001:0001 відсутні; згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 05.02.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зазначені відомості про реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032 площею 12,72 га; відомості про реєстрацію права оренди внесені до Державного реєстру речових прав 07.12.2023 на підставі договору оренди б/н від 16.11.2023, укладеного між Лубенською міською радою Полтавської області та ФГ "Якимівське". Із посиланням на вказані обставини, третя особа зазначає, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322880400:07:002:0108 та 5322880400:08:001:0001 були повернуті з оренди у власність Лубенської міської ради, кожна з яких в подальшому була поділена на окремі земельні ділянки, а кадастрові номери скасовано, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 5322880400:05:001:0032 площею 12,72 га, то після повернення з оренди, в результаті проведених земельних торгів, на підставі договору оренди землі була передана в оренду ФГ "Якимівське", тому, на думку третьої особи, у позові в даній справі слід відмовити. До заперечень додано відомості з реєстру, а також копії актів від 15.05.2023 про повернення земельних ділянок від суборендаря (СТОВ "Мусіївське") до орендаря ( ОСОБА_1 ). 12.02.2024 вказані заперечення третьої особи надійшли до суду також і в паперовому вигляді.

У судовому засіданні 13.02.2024, в якому прокурор та представник ТОВ "Астарта Прихоролля" (у режимі відеоконференції) підтримали викладену ними письмово правову позицію, було оголошено перерву до 26.02.2024 о 10:30 год. Іншою ухвалою від цієї ж дати було задоволено усне клопотання представника ТОВ "Астарта Прихоролля" про участь у наступному судовому засіданні 26.02.2024 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.02.2024 третя особа, ТОВ "Астарта Прихоролля", через систему "Електронний суд" надала додаткові пояснення, в яких зазначає, що на дату прийняття оскаржуваного рішення договори суборенди припинили свою дію в зв`язку з закінченням строку дії договорів оренди, а земельні ділянки були повернуті від СТОВ "Мусіївське" до ОСОБА_1

22.02.2024 до суду надійшли додаткові пояснення Полтавської обласної прокуратури, у яких зазначається, що позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Лубенській міській раді Полтавської області спірні земельні ділянки зумовлені тим, що на час пред`явлення позову та розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 був їх орендарем відповідно до умов договорів оренди від 12.07.2016 та 16.05.2016; після закінчення строку договорів оренди у травні липні 2023 року ОСОБА_1 до сьогодні акти приймання-передачі спірних земельних ділянок не підписав, чим порушив умови договорів щодо повернення земельних ділянок Лубенській міській раді; на даний час, Лубенською міською радою, з урахуванням закінчення строку дії договорів оренди здійснено реєстрацію припинення права оренди ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки; земельна ділянка з кадастровим номером 5322880400:05:001:0032 площею 12,72 га була передана Лубенксьою міською радою за результатами проведеного конкурсу в оренду ФГ "Якимівське", інші земельні ділянки за рішенням Лубенської міської ради від 25.01.2024 поділені на нові землеволодіння. Прокурор зазначає, що відповідні обставини не впливають на можливість захисту права власності в обраний ним спосіб, тому просить задовольнити позовні вимоги щодо визнання недійсними спірних договорів оренди. Стосовно позовних вимог про припинення права оренди на спірні земельні ділянки та зобов`язання ОСОБА_1 повернути їх прокурор просить закрити провадження у справі в порядку п.2 ст.231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У судовому засіданні 26.02.2024 прокурор та представник ТОВ "Астарта Прихоролля" (у режимі відеоконференції) підтримали викладену ними письмово правову позицію.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні у судовому засіданні учасники справи не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації від 31.05.2012 №271 надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 46,4га для ведення фермерського господарства в оренду на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів.

У подальшому ОСОБА_5 засновано селянське (фермерське) господарство Мгарське та зареєстровано його в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.10.2015.

Окрім того, за результатами розгляду клопотань ОСОБА_3 у 2014 - 2016 роках було видано накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі ГУ Держгеокадастру) про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, а також про затвердження документації із землеустрою та передання в оренду ОСОБА_4 земельних ділянок державної власності.

На підставі вищевказаних наказів ГУ Держгеокадастру, між першим та другим відповідачами було укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, зокрема:

б/н від 12.07.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га;

б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

Право оренди за вказаними договорами було зареєстровано із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

ОСОБА_2 отримані в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства не використовував, а передав їх в суборенду, уклавши відповідні договори: б/н від 22.02.2017 з СТОВ Мусіївське щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га; б/н від 23.02.2017 з СТОВ Мусіївське щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га; б/н від 23.02.2017 з СТОВ Мусіївське щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га.

Відповідні обставини стали підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовом у даній справі.

Прокурор зазначає, що договори оренди укладено із порушенням Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство, а тому вони є незаконними, оскільки, враховуючи вимоги статей 7,12 Закону Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України ОСОБА_1 24.07.2014 використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши для вказаних цілей земельну ділянку площею 46,4 га, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Крім того, прокурор вказує на те, вищезазначені договори оренди земельних ділянок укладені без проведення нормативної грошової оцінки, про що зазначено в договорах оренди землі і це також є підставою для визнання їх недійсними.

Місцевий господарський суд рішенням від 24.10.2023 відмовив у задоволенні вказаного позову з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову в даній справі є: вимога про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між відповідачами на підставі відповідних наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також вимоги про припинення права оренди та про зобов`язання орендаря, ОСОБА_1 , повернути Лубенській міській раді Полтавської області спірні земельні ділянки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

За змістом частини 3 статті 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам, зокрема. у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для ведення фермерського господарства).

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19).

За змістом положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

За змістом положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах через участь у торгах, а не як фізична особа - громадянин України із метою створення фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/3953/21.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства та практики Верховного Суду щодо їх застосування до подібних правовідносин, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду в даній справі про відсутність порушення вимог закону при отриманні ОСОБА_1 в оренду спірних земельних ділянок.

Натомість, як обґрунтовано вказує прокурор, ОСОБА_1 на момент укладення спірних договорів оренди вже використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, отримавши для вказаних цілей земельну ділянку площею 46,4 га, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство мав право отримувати виключно на конкурентних засадах через участь у торгах однак ОСОБА_1 набув земельні ділянки в оренду за позаконкурсною процедурою, всупереч вимогам чинного законодавства.

Суд першої інстанції зазначив, що норми статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство, статей 116, 121, 123, 134 ЗК України не обмежують кількість земельних ділянок, які громадянин може отримати для створення фермерського господарства без конкурентних засад.

Однак колегія суддів вважає цей висновок таким, що не узгоджується зі змістом вищевказаних норм закону.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримані в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства не використовував, а передав їх у суборенду СТОВ Мусіївське що суперечить вимогам ст.7 Закону України Про фермерське господарство як у редакції станом на час звернення ОСОБА_1 з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок (на яку посилається господарський суд в оскаржуваному рішенні), так і після внесення у 2016 році змін, відповідно до яких надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23 Верховний Суд вказав, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Однак у даній справі №917/379/23 суд першої інстанції залишив відповідні обставини поза увагою.

Отже, оскаржуване рішення господарського суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Водночас, надаючи оцінку позовним вимогам прокурора щодо визнання недійсними договорів оренди землі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам. Разом з тим, згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19 зазначено, що якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентній) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентній) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 615/986/20.

У постанові від 04.10.2023 у справі № 916/2319/22 Верховний Суд вказав, що оскільки спірний договір оренди укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 ЦК України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц та від 20.07.2022 зі справи № 923/196/20). Верховний Суд у цій постанові також зауважив, що у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а з вимогою про застосування наслідків недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю; враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди слід відмовити, оскільки цей договір є нікчемним і не потребує визнання судом недійсним за відповідною позовною вимогою.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними: договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 з припиненням на майбутнє б/н від 12.07.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га, договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 з припиненням на майбутнє б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га та договору оренди землі, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 з припиненням на майбутнє б/н від 16.05.2016 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га не підлягають задоволенню, оскільки вищезазначені договори є нікчемними в силу ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.

Відповідне узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23, в якій, із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц зазначено, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Прокурор у даній справі також просив суд зобов`язати ОСОБА_1 повернути Лубенській міській раді Полтавської області земельні ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га; припинити ОСОБА_1 право оренди земельних ділянок: кадастровий номер 5322880400:08:001:0001 загальною площею 37,7197 га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032 загальною площею 12,72 га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108 загальною площею 25 га.

Відповідні позовні вимоги, що, власне, і становлять фактичну мету позову прокурора, колегія суддів розцінює як негаторні, які спрямовані на усунення триваючих порушень правомочностей позивача (відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/6205/22).

Однак місцевий господарський суд не надав належної оцінки обґрунтованості зазначених вимог, що підлягали б задоволенню з огляду на нікчемність правочинів, за якими спірні земельні ділянки було передано в оренду ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується її учасниками, на момент подання позову та ухвалення оскаржуваного рішення право оренди вказаних ділянок дійсно було зареєстровано за ОСОБА_1 .

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі пояснень та доказів, наданих третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Астарта Прихоролля", а також прокуратурою, на час апеляційного розгляду справи всі спірні земельні ділянки повернуті з оренди належному власникові Лубенській міській раді, яка здійснила подальше розпорядження ними, зокрема, шляхом поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 5322880400:07:002:0108 та 5322880400:08:001:0001, проведення конкурсу і укладення договору оренди з ФГ "Якимівське" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322880400:05:001:0032 площею 12,72 га.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 16.01.2024 у справі № 916/2168/22.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що в частині позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельні ділянки та про припинення ОСОБА_1 права оренди вказаних ділянок провадження у справі підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням приписів ст.129 ГПК України, зокрема, ч.9 вказаної норми, колегія суддів зазначає, що витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині шести немайнових вимог (про зобов`язання орендаря повернути три земельні ділянки та про припинення права оренди на вказані три ділянки) покладаються на ОСОБА_1 , оскільки саме внаслідок його неправильних дій (отримання земельних ділянок в оренду на позаконкурсній основі всупереч вимогам чинного законодавства) виник спір у даній справі.

Керуючись п.2 ч.1 статті 275, п.4 ч.1, ч.2 статті 277, п. 2 ч. 1 ст. 231, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.10.2023 у справі №917/379/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в частині визнання недійсними договорів оренди землі у позові відмовити, в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_1 повернути Лубенській міській раді Полтавської області земельні ділянки кадастровий номер 5322880400:08:001:0001, площею 37,7197 га; кадастровий номер 5322880400:05:001:0032, площею 12,72 га; кадастровий номер 5322880400:07:002:0108, площею 25 га та про припинення ОСОБА_1 права оренди зазначених земельних ділянок закрити провадження у справі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (код 02910060, м.Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, 36000, р/р №35210088006160 банк ДКСУ м.Київ МФО 820172 ЗКПО 02910060, код класифікації видатків бюджету 2800) 16104,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову, 24156,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна