Рішення

від 29.02.2024 по справі 910/17772/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.02.2024Справа № 910/17772/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНЯЖЕ МІСЦЕ»

до Київської міської ради

про стягнення 114 503,11 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНЯЖЕ МІСЦЕ» (далі - позивач, ОСББ) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, КМР) про стягнення 114 503,11 грн заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 включно.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17772/23 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

04.12.2023 позивач подав суду заяву про розподіл судових витрат, в якому ОСББ просило стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу у розмірі 5 684 грн.

12.12.2023 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також КМР у відзиві вказала, що вважає обсяг витрат на професійну правничу допомогу, заявлену позивачем, необґрунтованим, непропорційним до предмета спору та нерозумним.

28.12.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій ОСББ заперечило проти доводів КМР.

Відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався та відповідного документа суду не надав.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (із подальшими змінами, внесеними Указами Президента України, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.05.2016 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ (код 40488250).

Відповідно до пункту 1 розділу I статуту ОСББ (далі - Статут) створено відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків: № 9, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вулиця Володимирська; № 6, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Велика Житомирська; № 6а, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Велика Житомирська, які об`єднані спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою.

Згідно з пунктом 1 розділу II Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, створення для цього належних умов, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Відповідно до пункту 2 розділу II Статуту об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Заборонений розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед співвласників, працівників об`єднання (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Пунктом 3 розділу II Статуту передбачено, що завданням та предметом діяльності об`єднання є, в тому числі, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІІ Статуту органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, голова правління, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Відповідно до пункту 3 розділ III Статуту до виключної компетенції загальних зборів співвласників належить, в тому числі, затвердження переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Пунктом 11 розділу III Статуту встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об`єднання. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з пунктами 12, 14 розділу III Статуту виконавчими органами об`єднання є голова правління та правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Голова правління та правління відповідно до повноважень здійснюють керівництво поточною діяльністю об`єднання та приймають рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом. До компетенції правління належить, в тому числі, організація роботи щодо створення умов для належного управління, утримання і використання спільного майна і прибудинковій території.

Власником нежитлових приміщень, загальною площею 1 153,8 кв.м (нежитлових приміщень № 1-30 групи приміщень № 56, загальною площею 574,3 кв. м, № 1-41 групи приміщень № 53, загальною площею 579,5 кв. м, які розташовані на 1-му та 2-му поверхах житлового будинку 9, вулиця Володимирська, місто Київ), є територіальна громада міста Києва в особі КМР, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не оспорюється сторонами.

13.05.2021 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ, яке відбудеться 28.05.2021 о 19 год. 00 хв. із наведеним порядком денним (рекомендованим відправленням з описом вкладення до листа - накладна № 0405349201593).

28.05.2021 відбулися загальні збори ОСББ, які оформлені протоколом від 11.06.2021, на яких прийнято рішення про обрання форми управління багатоквартирними будинками, в тому числі за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9, а саме: управління будинком здійснюється ОСББ через свої органи управління.

З пункту 2.2 порядку денного загальних зборів від 28.05.2021 прийнято такі рішення:

- про встановлення обов`язкового щомісячного розміру внеску кожного співвласника на утримання та управління будинками, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв.м. площі квартири/нежитлового приміщення, які знаходяться у власності для співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9 - 5,97 грн, при здійсненні внеску до 15-го числа розрахункового місяця діє знижка в розмірі 3% від розміру зазначеного внеску на утримання та управління будинкам;

- встановлено, що обов`язковий щорічний платіж з послуги з поводження з побутовими відходами сплачується кожним співвласником у розмірі, встановленому за відповідним колективним договором, укладеним між ОСББ і виконавцем відповідної послуги;

- встановлено обов`язковий щомісячний розмір внеску кожного співвласника до резервного фонду, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв. м. площі квартири/нежилого приміщення, які знаходяться у власності, - 1,50 грн;

- встановлено обов`язковий щомісячний розмір внеску кожного співвласника до ремонтного фонду, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв. м. площі квартири/нежилого приміщення, які знаходяться у власності, - 0,80 грн;

- встановлено строк оплати обов`язкових щомісячних внесків та платежів, зазначених у цьому пункті протоколу загальних зборів, - до 25-го числа (включно) розрахункового місяця.

Слід зазначити, що на виконання вказаних вище рішень загальних зборів ОСББ, останнє уклало низку договорів, а саме:

- 28.12.2021 позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Віалс Монтаж» (виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати послуги з прибирання приміщень загального користування багатоквартирних будинків, які розташовані за адресою: вул. Володимирська, 9, вул. Житомирська, 6, вул. Житомирська, 6А в м. Києві, та прибудинкової території/прибудинкових територій будинків ОСББ , а замовник зобов`язався приймати послуги та оплачувати їх;

- 28.12.2021 позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віалс Монтаж» (виконавець) укладено договір, відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати послуги з організації та технічного обслуговування багатоквартирних будинків, які розташовані за адресою: вул. Володимирська, 9, вул. Житомирська, 6, вул. Житомирська, 6А в м. Києві, а замовник зобов`язався оплачувати виконавцеві цю послугу в порядку, передбаченому договором;

- 15.12.2021 позивачем (замовник) та ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Ліфт-7"» (виконавець) укладено договір, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок по організації та виконанню робіт з технічного обслуговування ліфтів, на об`єктах замовника відповідно до додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору, а замовник приймає і оплачує виконані виконавцем роботи.

Згідно з пунктом 2.1 цього договору щомісячна вартість робіт з ТО ліфтів за договором складає 5 052,64 грн.

- позивач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з 02.02.2022 надає послуги з постачання електричної енергії позивачу за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9 на підставі договору № 37672015 ПУ.

Позивач вказує, що з 01.12.2021 до 31.10.2022 відповідача неодноразово повідомлено про необхідність виконання рішення загальних зборів та погашення боргу щодо сплати щомісячних внесків, пов`язаних із утриманням та управлінням будинком (рекомендовані поштові відправлення з описом вкладення від 22.12.2021 № 0405351117206, від 06.01.2022 № 0405351284862, від 18.06.2022 № 0405351866632).

Станом на 31.10.2022 включно відповідач мав загальну заборгованість по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів в розмірі 95 419,30 грн.

ОСББ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до КМР про стягнення вказаної вище заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №910/13968/22, позов задоволено та стягнуто з КМР, зокрема, заборгованість у розмірі 95 419,30 грн.

Слід зазначити, що КМР зверталась з касаційною скаргою до Верховного Суду, втім, касаційний господарський суд відмовив у відкритті касаційного провадження (ухвала від 23.10.2023 у справі № 910/13968/22).

Позивач вказує, що заборгованість у розмірі 95 419,30 грн стягнута з відповідача у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 30.03.2023 у справі № 910/13968/22, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023.

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач продовжує не виконувати свої зобов`язання співвласника багатоквартирного будинку.

За період з 01.11.2022 до 31.10.2023 включно відповідач має нову заборгованість перед ОСББ по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинком, до резервного та ремонтного фондів у розмірі 114 503,11 грн.

Так, вказаний розмір заборгованості складається з такого розрахунку:

- заборгованість по сплаті обов`язкового щомісячного внеску на утримання та управління складає 82 658,23 грн (5,97 грн х 1 153,8 кв.м х 12 місяців);

- заборгованість по сплаті обов`язкового щомісячного внеску до резервного фонду складає 20 768,40 грн (1,50 грн х 1 153,8 кв.м х 12 місяців);

- заборгованість по сплаті обов`язкового щомісячного внеску до ремонтного фонду складає 11 076,48 грн (0,80 грн. х 1 153,8 кв.м х 12 місяців);

- 82 658,23 грн + 20 768,40 грн + 11 076,48 грн = 114 503,11 грн.

Позивач неодноразово повідомляв відповідача про наявність заборгованості та необхідність її погасити, що підтверджується рекомендованими поштовими відправленнями від 15.05.2023 № 0105494479881, від 26.09.2023 № 0405353790617 (отримано відповідачем 28.09.2023).

З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом і просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 114 503,11 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позову посилаючись, зокрема на таке:

- балансоутримувачем будинку № 9 по вул. Володимирській у м. Києві разом з нежитловими приміщеннями, який здійснює управління вказаним будинком на час звернення ОСББ, є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»;

- в установленому порядку передача, списання житлового будинку, у тому числі нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, на користь ОСББ не здійснювалось.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частинами першою-третьою статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Разом з тим, системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє дійти висновку про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті15, 20 Закону).

У силу приписів частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 ЦК України).

Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 ЦК України та частини другої статті 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Як встановлено вище, власником нежитлових приміщень № 1-30 групи приміщень № 56 в літ. А загальною площею 574,3 кв. м. та нежитлових приміщень № 1-41 групи приміщень № 53 в літ. А площею 579,5 кв. м. в будинку № 9 по вул. Володимирська в м. Києві є територіальна громада міста Києва в особі КМР.

З огляду на викладене, враховуючи наведені норми закону, рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним, є обов`язковими для КМР, як уповноваженої особи, що діє в інтересах територіальної громади міста Києва, яка, в свою чергу, є власником нежитлових приміщень по вул. Володимирська, 9 у м. Київ, в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, зобов`язана виконувати прийняті відповідно до Статуту рішення ОСББ.

Суду не подано доказів, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 включно.

Що ж до заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, то вони відхиляються, виходячи з такого.

Суд погоджується з позивачем, що перелічені відповідачем розпорядчі документи прийняті до виникнення відносин між сторонами щодо виконання співвласниками зобов`язань по утриманню багатоквартирного будинку та самостійного його утримання з 01.01.2022, регулюють інші питання, а саме: питання, які пов`язані з організацією відповідачем управління комунальним майном, що не є предметом даного позову, та не стосуються предмета доказування у даній справі, внаслідок чого означені розпорядчі документи в силу приписів статті 76 ГПК України не є належними доказами, на підставі яких суд може встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Заперечуючи право ОСББ на звернення до суду з позовом про стягнення з КМР заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, до ремонтного та резервного фондів, відповідач посилається на те, що зазначений будинок перебуває "на балансі" Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та не передавався цим підприємством «з балансу на баланс» ОСББ.

Втім, вказаний аргумент відповідача не ґрунтується на чинному законодавстві та доказах, які долучені до матеріалів справи.

Як зазначено вище, предметом позову є стягнення з відповідача як співвласника багатоквартирного будинку заборгованості по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку.

Зобов`язання відповідача є похідними від наявності у нього права власності на нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку, а право позивача на звернення до відповідача як співвласника - від відповідних рішень загальних зборів співвласників прийнятих відповідно до приписів Статуту.

Слід зазначити, що рішення ОСББ, прийняте 28.05.2021, є чинним і доказів його оскарження у встановленому законодавством порядку суду не подано.

Право ОСББ на вимогу до співвласника - боржника ґрунтується, насамперед, на Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуті, які регулюють відносини ОСББ та співвласника з цього питання.

Отже, ОСББ має право на звернення до суду, якщо співвласник не виконує рішення загальних зборів ОСББ і не сплачує відповідні обов`язкові внески.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 301 «Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків», якою визначається механізм списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств, зокрема щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності.

Вказана вище постанова Кабінету Міністрів України не містить заборону для співвласників багатоквартирних будинків реалізовувати їх право на самостійне утримання будинків, не стосується відносин між сторонами по справі, які регулюються, як було зазначено вище, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», тобто постанова Кабінету Міністрів України не може вважатися підставою звільнення відповідача від виконання зобов`язань як співвласника багатоквартирного будинку.

Законодавством України не передбачено будь-яких обмежень для можливості самостійного здійснення співвласниками утримання багатоквартирного будинку у випадку прийняття ними такого рішення.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19, такого змісту:

- рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для міської ради як власника нежитлових приміщень, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об`єднання має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону, частина перша статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») [пункт 16];

- визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»)[пункт 18].

Також, у вказаній вище постанові Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що, з урахуванням приписів статті 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку, та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 114 503,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення витрат позивачем до матеріалів справи додані копії таких документів:

- договору про надання правничої допомоги від 31.05.2022, укладеного ОСББ та адвокатом Петрушиною О.В.,

- додаткової угоди від 28.08.2023 до договору про надання правничої допомоги від 31.05.2022;

- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 29.11.2023 на суму 3 000,00 грн;

- платіжної інструкції від 28.11.2023 №187 про сплату за надану правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 22883141) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНЯЖЕ МІСЦЕ» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9; адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 6-А, п/с ОСББ, код 40488250) 114 503 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот три) грн 11 коп. заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 включно, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 29.02.2024

Суддя О.Г. Удалова