Постанова

від 01.07.2024 по справі 910/17772/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2024 р. Справа№ 910/17772/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024

у справі № 910/17772/23 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНЯЖЕ МІСЦЕ»

до Київської міської ради

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНЯЖЕ МІСЦЕ» (далі - позивач; ОСББ «КНЯЖЕ МІСЦЕ»; ОСББ) з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач; КМР; апелянт) про стягнення 114 503,11 грн заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками до резервного та ремонтного фондів за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Київської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КНЯЖЕ МІСЦЕ» 114 503 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот три) грн 11 коп. заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 включно, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирними будинками, є обов`язковими для КМР, як уповноваженої особи, що діє в інтересах територіальної громади міста Києва, яка, в свою чергу, є власником нежитлових приміщень по вул. Володимирська, 9 у м. Київ, в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, зобов`язана виконувати прийняті відповідно до Статуту рішення ОСББ. Втім, суду першої інстанції не подано доказів, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 включно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17772/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним.

Апелянт, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 301 «Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків», зазначає, що в установленому порядку передача, списання житлового будинку, в тому числі нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 9 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже місце» не здійснювалося. В свою чергу, відповідно до п.п. 3.2 рішення Київської міської ради від 15.12.2011 № 844/7080, передача житлового комплексу або його частини забезпечується за винятком нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва. Втім, суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної оцінки доводам КМР тому що, житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9, зокрема спірні нежилі приміщення ніколи не утворювали майна ОСББ «Княже місце» з майна, переданого йому співвласниками у власність і воно не було набуте ним на підставах, не заборонених законом, як цього вимагає стаття 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Балансоутримувачем вказаного будинку № 9 по вул. Володимирська у місті Києві є Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», а відтак порушення прав позивача, які б підлягали захисту в суді, на думку апелянта, не вбачається.

Відповідач вказує, що спірні нежитлові приміщення в цілому ніколи не утворювали майна позивача ОСББ «Княже місце», оскільки його не було передано вказаному ОСББ іншими співвласниками на час утворення ОСББ в 2016 році.

Вказані нежитлові приміщення ще до створення ОСББ на виконання рішення Київської міської ради від 29.12.2011 № 1031/7267 «Про передачу до сфери управління Державної міграційної служби України нежилих приміщень у будинку № 9 на вул. Володимирській» за вказаною адресою загальною площею 1153,8 кв.м. передано до сфери управління Державної міграційної служби України.

Пізніше, рішення Київської міської ради від 29.12.2011 № 1031/7267 втратило чинність та згідно рішення від 08.07.2021 № 1595/1636 «Про організаційно-правові заходи щодо впорядкування використання майна територіальної громади міста Києва», згідно з якими визначено перелік нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста

Києва, яке повертається зі сфери управління та іншого безоплатного користування державних органів та установ, зокрема нежилі приміщення на вул. Володимирській, 9 загальною площею 1 153,8 кв.м підлягають поверненню зі сфери управління Державної міграційної служби України.

Пунктом 3 вказаного вище рішення передбачено: «Закріпити нерухоме майно територіальної громади міста Києва, зазначене у п. 1 цього рішення, за Комунальним підприємством «Київжитлоексплуатація» на праві господарського відання».

Тому, як зазначається відповідачем, до моменту підписання акту прийому - передачі нежитлових приміщень площею 1 153,8 кв.м до Комунального підприємства «Київжитлоексплуатація» на праві господарського відання, балансоутримувачем зазначених нежитлових приміщень є КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».

Відтак, як вважає апелянт, питання стягнення заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками є передчасним та не може передувати вирішенню питання стосовно передачі будинку (нежитлових приміщень) з балансу на баланс.

Крім того, апелянт наголошує, що в установленому порядку рішення про передачу окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення щодо будинку, в тому числі нежитлових приміщень за адресою місто Київ, вул. Володимирська, 9 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Княже місце» не здійснювалося.

Додатково апелянтом вказується, що стягнута сума витрат на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн є не обґрунтованою та завищеною.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/17772/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17772/23; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 04.04.2024, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України.

18.04.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/17772/23.

25.04.2024 до суду апеляційної інстанції від ОСББ «КНЯЖЕ МІСЦЕ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.02.2024 - без змін. Позивач вказує, що з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається та не заперечується апелянтом те, що в багатоквартирному будинку № 9 по вулиці Володимирській, м. Київ, знаходяться нежитлові приміщення, загальною площею 1153,8 кв.м, які є власністю територіальної громади в особі Київської міської ради.

За переконанням позивача, заперечуючи проти стягнення з Київської міської ради обов`язкових щомісячних внесків на утримання будинку, до резервного та ремонтного фондів, апелянт посилається на власні розпорядчі документи з питань управління майном комунальної власності, тобто на документи, які не стосуються питань утримання, фінансування витрат на утримання багатоквартирного будинку його співвласниками.

При цьому, посилаючись в обґрунтування апеляційної скарги на власні розпорядчі документи, апелянт, на думку позивача, ігнорує те, що поняття «утримання багатоквартирного будинку співвласниками» не є тотожним поняттю «управління майном окремим співвласником». Відносини між співвласниками багатоквартирного будинку з питань утримання останнього не можуть регулюватися в односторонньому порядку - одноосібно яким-небудь із співвласників.

Крім того, позивач зазначає, що за рішенням загальних зборів ОСББ від 28 травня 2021 року управління будинками ОСББ з 01 січня 2022 року здійснює ОСББ через свої органи управління, тобто власними силами (шляхом самозабезпечення).

Для співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вулиця Володимирська, буд. 9, м. Київ, встановлені: обов`язковий щомісячний розмір внеску кожного співвласника на утримання та управління будинками, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв.м площі квартири / нежилого приміщення, які знаходяться у власності, - 5,97 грн; обов`язковий щомісячний розмір внеску кожного співвласника до резервного фонду, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв.м площі квартири/нежилого приміщення, які знаходяться у власності, - 1,50 грн; обов`язковий щомісячний розмір внеску кожного співвласника до ремонтного фонду, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв.м площі квартири / нежилого приміщення, які знаходяться у власності, - 0,80 грн. Строк оплати обов`язкових щомісячних внесків - до 25-го числа (включно) розрахункового місяця.

Таким чином, позивач переконаний, що ОСББ «КНЯЖЕ МІСЦЕ» має право звернення до суду, якщо співвласник не виконує рішення загальних зборів ОСББ.

Додатково позивачем зазначається, що на підтвердження обґрунтованості визначення позивачем судових витрат у розмірі 3 000 грн на оплату професійної правничої допомоги у вигляді гонорару адвоката Петрушиної О.В. надано: платіжний документ від 29 листопада 2023 року, договір від 31 травня 2022 року, додаткову угоду до зазначеного договору від 28 вересня 2023 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом станом на 29 листопада 2023 року, з яких вбачається, що адвокатом надані позивачу усні консультації та роз`яснення з правових питань щодо подання позову та участі ОСББ у відповідному судовому розгляді, складені документи, необхідні для судового розгляду справи (позов, клопотання ОСББ про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, заява Клієнта про розподіл судових витрат).

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що за ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених ГПК України, проте в розумні строки.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 18.05.2016 проведено державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ (код 40488250).

Відповідно до пункту 1 розділу I статуту (надалі - Статут) ОСББ створено відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків: № 9, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вулиця Володимирська; № 6, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Велика Житомирська; № 6а, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Велика Житомирська, які об`єднані спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою.

Згідно з пунктом 1 розділу II Статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, створення для цього належних умов, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Відповідно до пункту 2 розділу II Статуту об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Заборонений розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед співвласників, працівників об`єднання (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб.

Пунктом 3 розділу II Статуту передбачено, що завданням та предметом діяльності об`єднання є, в тому числі, забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу ІІІ Статуту органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, голова правління, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Відповідно до пункту 3 розділ III Статуту до виключної компетенції загальних зборів співвласників належить, в тому числі, затвердження переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Пунктом 11 розділу III Статуту встановлено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів мають вищу юридичну силу щодо рішень інших органів управління об`єднання. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з пунктами 12, 14 розділу III Статуту виконавчими органами об`єднання є голова правління та правління, яке обирається і підзвітне загальним зборам. Голова правління та правління відповідно до повноважень здійснюють керівництво поточною діяльністю об`єднання та приймають рішення з питань діяльності об`єднання, визначених цим статутом. До компетенції правління належить, в тому числі, організація роботи щодо створення умов для належного управління, утримання і використання спільного майна і прибудинкової території.

Власником нежитлових приміщень, загальною площею 1 153,8 кв.м (нежитлових приміщень № 1-30 групи приміщень № 56, загальною площею 574,3 кв.м, № 1-41 групи приміщень № 53, загальною площею 579,5 кв.м, які розташовані на 1-му та 2-му поверхах житлового будинку 9, вулиця Володимирська, місто Київ), є територіальна громада міста Києва в особі КМР, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обставини чого сторони не заперечують.

13.05.2021 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ, які відбудуться 28.05.2021 о 19 год. 00 хв. із наведеним порядком денним (рекомендованим відправленням з описом вкладення до листа - накладна № 0405349201593).

28.05.2021 відбулися загальні збори ОСББ, які оформлені протоколом від 11.06.2021, на яких прийнято рішення про обрання форми управління багатоквартирними будинками, в тому числі за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9, а саме: управління будинком здійснюється ОСББ через свої органи управління.

Згідно пункту 2.2 порядку денного загальних зборів від 28.05.2021 прийнято такі рішення:

- про встановлення обов`язкового щомісячного розміру внеску кожного співвласника на утримання та управління будинками, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв.м площі квартири/нежитлового приміщення, які знаходяться у власності для співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9 - 5,97 грн, при здійсненні внеску до 15-го числа розрахункового місяця діє знижка в розмірі 3% від розміру зазначеного внеску на утримання та управління будинкам;

- встановлено, що обов`язковий щорічний платіж з послуги з поводження з побутовими відходами сплачується кожним співвласником у розмірі, встановленому за відповідним колективним договором, укладеним між ОСББ і виконавцем відповідної послуги;

- встановлено обов`язковий щомісячний розмір внеску кожного співвласника до резервного фонду, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв.м площі квартири/нежилого приміщення, які знаходяться у власності, - 1,50 грн;

- встановлено обов`язковий щомісячний розмір внеску кожного співвласника до ремонтного фонду, виходячи з розрахунку внеску за 1 кв.м площі квартири/нежилого приміщення, які знаходяться у власності, - 0,80 грн;

- встановлено строк оплати обов`язкових щомісячних внесків та платежів, зазначених у цьому пункті протоколу загальних зборів, - до 25-го числа (включно) розрахункового місяця.

На виконання вказаних вище рішень загальних зборів ОСББ, останнє уклало низку договорів, а саме:

- 28.12.2021 позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Віалс Монтаж» (виконавець) укладено договір про надання послуг, відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати послуги з прибирання приміщень загального користування багатоквартирних будинків, які розташовані за адресою: вул. Володимирська, 9, вул. Житомирська, 6, вул. Житомирська, 6А в м. Києві, та прибудинкової території/прибудинкових територій будинків ОСББ, а замовник зобов`язався приймати послуги та оплачувати їх;

- 28.12.2021 позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віалс Монтаж» (виконавець) укладено договір, відповідно до якого виконавець зобов`язався надавати послуги з організації та технічного обслуговування багатоквартирних будинків, які розташовані за адресою: вул. Володимирська, 9, вул. Житомирська, 6, вул. Житомирська, 6А в м. Києві, а замовник зобов`язався оплачувати виконавцеві цю послугу в порядку, передбаченому договором;

- позивач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» з 02.02.2022 надає послуги з постачання електричної енергії позивачу за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 9 на підставі договору № 37672015ПУ.

Відповідача неодноразово повідомлено про необхідність виконання рішення загальних зборів та погашення боргу щодо сплати щомісячних внесків, пов`язаних із утриманням та управлінням будинком.

ОСББ зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до КМР про стягнення вказаної вище заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі № 910/13968/22, позов задоволено та стягнуто з КМР, зокрема, заборгованість у розмірі 95 419,30 грн. (за попередній період).

Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач продовжує не виконувати свої зобов`язання співвласника багатоквартирного будинку.

За період з 01.11.2022 до 31.10.2023 включно відповідач має нову заборгованість перед ОСББ по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинком, до резервного та ремонтного фондів у розмірі 114 503,11 грн.

Відповідний розмір заборгованості складається з такого розрахунку:

- заборгованість по сплаті обов`язкового щомісячного внеску на утримання та управління складає 82 658,23 грн (5,97 грн х 1 153,8 кв.м х 12 місяців);

- заборгованість по сплаті обов`язкового щомісячного внеску до резервного фонду складає 20 768,40 грн (1,50 грн х 1 153,8 кв.м х 12 місяців);

- заборгованість по сплаті обов`язкового щомісячного внеску до ремонтного фонду складає 11 076,48 грн (0,80 грн. х 1 153,8 кв.м х 12 місяців).

Тобто, 82 658,23 грн + 20 768,40 грн + 11 076,48 грн = 114 503,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово повідомляв відповідача про наявність заборгованості та необхідність її погасити, що підтверджується рекомендованими поштовими відправленнями від 15.05.2023 № 0105494479881, від 26.09.2023 № 0405353790617 (отримано відповідачем 28.09.2023).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 382 ЦК усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно якого, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Згідно статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

За статтею 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Частинами першою-третьою статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» дає підстави для висновку про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов`язаних прав та обов`язків власників квартир (приміщень) та об`єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об`єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов`язок співвласника виконувати рішення статутних органів об`єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).

У силу приписів частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 ЦК України).

Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об`єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов`язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов`язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 ЦК України та частини другої статті 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Як вже зазналось апеляційним господарським судом, власником нежитлових приміщень № 1-30 групи приміщень № 56 в літ. А загальною площею 574,3 кв.м та нежитлових приміщень № 1-41 групи приміщень № 53 в літ. А площею 579,5 кв.м в будинку № 9 по вул. Володимирська в м. Києві є територіальна громада міста Києва в особі КМР.

З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів ОСББ «КНЯЖЕ МІСЦЕ» від 28.05.2021 щодо розмірів внесків та платежів з утримання та управління будинком № 9 по вул. Володимирська в м. Києві, а також до резервного та ремонтного фондів в судовому порядку не оскаржувались, відповідно ці рішення є чинними та обов`язковими для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку № 9 по вул. Володимирська в м. Києві , в тому числі і для відповідача.

Відповідно, зважаючи на вказані приписи Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для КМР, як уповноваженої особи, що діє в інтересах територіальної громади міста Києва, яка, в свою чергу, є власником нежитлових приміщень по вул. Володимирська, 9 у м. Київ, в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, зобов`язана виконувати прийняті відповідно до Статуту рішення ОСББ.

Водночас, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували погашення відповідачем заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів за період з 01.11.2022 по 31.10.2023 включно.

Зворотнього до суду не представлено.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Верховним Судом у постанові від 02.09.2020 у справі № 906/884/19, викладені правові висновки такого змісту:

- рішення загальних зборів ОСББ, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для міської ради як власника нежитлових приміщень, який в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов`язаний виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ. При цьому у разі відмови співвласника сплачувати встановлені внески і платежі об`єднання має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону, частина перша статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»);

- визначаючи зобов`язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов`язання, у тому числі механізму захисту прав об`єднання співвласників, зокрема не встановлює для ОСББ права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Також, у вказаній вище постанові Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що, з урахуванням приписів статті 511 ЦК України, прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ є обов`язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку, та самі по собі не встановлюють жодних зобов`язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідач в період з 01.11.2022 по 31.10.2023 не здійснював оплату обов`язкових щомісячних внесків та платежів на утримання та управління будинку, до резервного та ремонтного фондів на загальну суму 114 503,11 грн, внаслідок чого у Київської міської ради перед ОСББ «КНЯЖЕ МІСЦЕ» утворилась заборгованість зі сплати внесків та платежів за цей період у розмірі 114 503,11 грн.

За таких обставин колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління будинками, до резервного та ремонтного фондів.

Щодо інших доводів апелянта судова колегія зазначає таке.

В першу чергу колегія суддів погоджується із позивачем, що перелічені апелянтом розпорядчі документи прийняті до виникнення відносин між сторонами щодо виконання співвласниками зобов`язань по самостійному утриманню багатоквартирного будинку з 01.01.2022, регулюють інші питання, а саме - питання, які пов`язані з організацією відповідачем управління комунальним майном, що не є предметом позову, та не стосуються предмета доказування, внаслідок чого ці розпорядчі документи відповідно до статті 76 ГПК України не є належними доказами, на підставі яких суд може встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Заперечуючи право ОСББ на звернення до господарського суду з позовом про стягнення з Київської міської ради заборгованості по сплаті обов`язкових щомісячних внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, до ремонтного та резервного фондів, апелянт посилається на те, що зазначений будинок перебуває "на балансі" Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та не передавалося цим підприємством "з балансу на баланс" ОСББ.

Втім, такий аргумент апелянта не ґрунтується на чинному законодавстві та доказах, які наявні у матеріалах цієї справи.

Так, предметом позову є стягнення з відповідача як співвласника багатоквартирного будинку заборгованості по сплаті внесків на утримання багатоквартирного будинку.

Зобов`язання відповідача є похідними від наявності у нього права власності на нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку, а право позивача на звернення до відповідача як співвласника - від відповідних рішень загальних зборів співвласників.

Право ОСББ на вимогу до співвласника - боржника ґрунтується, насамперед, на Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуті ОСББ, які регулюють відносини ОСББ та співвласника з цього питання.

Таким чином, за висновками колегії суддів, ОСББ має право на звернення до суду, якщо співвласник не виконує рішення загальних зборів ОСББ.

Також, на переконання колегії суддів, безпідставними є посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 301 «Про затвердження Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків», якою визначається механізм списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств, зокрема щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності.

Ця постанова Кабінету Міністрів України не містіть заборону для співвласників багатоквартирних будинків реалізовувати їх право на самостійне утримання будинків, не стосується відносин між сторонами по справі, які регулюються, як було зазначено вище, Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», тобто, за висновками суду апеляційної інстанції, постанова Кабінету Міністрів України не може вважатися підставою звільнення апелянта від виконання зобов`язань як співвласника багатоквартирного будинку.

В свою чергу, законодавством України не передбачено будь-яких обмежень для можливості самостійного здійснення співвласниками утримання багатоквартирного будинку у випадку прийняття ними такого рішення.

За вказаного, судовою колегією відхиляються доводи апелянта у цих частинах.

В свою чергу, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цих межах.

Стосовно аргументів відповідача про необґрунтоване стягнення з останнього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 9 000,00 грн.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, Північним апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 31.05.2022, укладений між ОСББ «КНЯЖЕ МІСЦЕ» (клієнт) та Петрушиною О.В. (адвокат); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 29.11.2023 на суму 3 000,00 грн.; платіжна інструкція № 187 від 28.11.2023 про сплату 3 000,00 грн. за надану правничу допомогу.

Так, за умовами п.п. 1.1., 1.2. договору про надання правничої допомоги адвокат зобов`язується надавати на умовах і в порядку, що визначені договором, правничу допомогу клієнту з усіх питань, які стосуються статутної діяльності клієнта, у тому числі виконання його мети та задач, зокрема з питань стягнення клієнтом заборгованості співвласників по сплаті обов`язкових щомісячних внесків, а клієнт зобов`язується виконувати свої зобов`язання за договором. Правнича допомога за договором складається з, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

28.09.2023 між адвокатом та клієнтом укладено додаткову угоду, за умовами якої сторони визначили розмір гонорару адвоката, який становить - 9 000 грн, в який включається:

- надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо подання позову клієнта до Київської міської ради про стягнення заборгованості співвласника та участі ОСББ у відповідному судовому розгляді - 1 500,00 грн;

- складення позову клієнта до Київської міської ради про стягнення заборгованості співвласника, процесуальних документів, необхідних для судового розгляду справи за вказаним позовом;

- представництво інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва (ведення справи) по справі за позовом Клієнта до Київської міської ради про стягнення заборгованості співвласника.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 29.11.2023, розмір вартості робіт - фіксований, сума - 3 000,00 грн. Адвокатом виконані наступні роботи:

- надання усних консультацій та роз`яснень з правових питань щодо подання позову клієнта до Київської міської ради про стягнення заборгованості співвласника та участі ОСББ у відповідному судовому розгляді.

Консультації та роз`яснення надавалися адвокатом на зустрічах з уповноваженим представником клієнта - головою правління. Проведено 3 (три) зустрічі з головою правління по 1(одній) годині кожна зустріч. Всього - 3 години - 1 500,00 грн.;

- складення документів, необхідних для судового розгляду справи за позовом клієнта, за наступним переліком/виконано: позов клієнта до суду на 7 арк. (адвокатом витрачено 5 год. часу); клопотання клієнта про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 2 арк. (адвокатом витрачено 20 хв. часу); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних

адвокатом, на 2 арк. (адвокатом витрачено 20 хв. часу); заява Клієнта про розподіл судових витрат на 2 арк. (адвокатом витрачено 30 хв. часу) - 1 500,00 грн.

Правнича допомога адвоката в сумі 3 000,00 грн оплачена клієнтом.

У даному випадку судом першої інстанції враховано такі критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи; розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін; відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації; принципи співмірності та розумності судових витрат.

Окремо судом першої інстанції зазначено, що доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.

Отже, враховуючи обставини цієї справи, предмет та підстави позовних вимог, погоджену між клієнтом та адвокатом фіксовану суму гонорару, з урахуванням того, що погоджені між сторонами в договорі про надання правничої допомоги роботи виконані адвокатом в повному обсязі, з огляду на те, що доказів та достатніх обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката Петрушиної О.В. до даної справи відповідачем представлено не було, зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегією суддів критично оцінюються твердження апелянта щодо не обґрунтованості та завищеності витрат на правову допомогу, а відтак апеляційний господарський суд вважає, що присуджений судом першої інстанції до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям справедливості та пропорційності, є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом Петрушиною О.В. роботами (наданими послугами).

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

В свою чергу, заперечення позивача у цій частині на апеляційну скаргу, викладені у відзиві на неї, знайшли своє підтвердження за наслідками апеляційного розгляду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі про скасування оскаржуваного судового рішення через його необґрунтованість та незаконність, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17772/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 910/17772/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Київську міську раду.

4. Справу № 910/17772/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак