Рішення

від 20.02.2024 по справі 910/13539/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2024Справа № 910/13539/23За позовом Головного центру капітального будівництва реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-САНТЕХНІЧНО-МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕСТМ-БУД"

про стягнення 5 875,86 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Севериненко К.Р.

представники учасників справи:

від позивача: Челноков В.Г.;

від відповідача: Косар Б.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головний центр капітального будівництва реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРО-САНТЕХНІЧНО-МОНТАЖНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕСТМ-БУД" (надалі-відповідач) про стягнення суми завищених витрат у розмірі 5 875,86 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.16, 509, 525, 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно завищено витрати за договорами підряду №07-22 на проведення будівельно-монтажних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт приміщень головного лікувального корпусу (інв. № 101310002) Головного військово-медичного клінічного центру (VI черга - капітальний ремонт приміщень під розміщення апарату МРТ)" від 30.06.2022 та №09-22 на проведення будівельно-монтажних робіт по об`єкту: «Реконструкція автономної котельні (інв. №101310003) військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1» від 04.07.2022, чим завдано позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/13539/23 та розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06.10.2023 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшла заява про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 розгляд справи №910/13539/23 поставлено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.12.2023. У порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача та відповідача письмові пояснення та докази.

24.11.2023 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшла заява про долучення витребуваних судом документів.

12.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі посилаючись на його необґрунтованість. Крім того, відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву, з посиланням на те, що ознайомився з матеріалами справи лише 08.12.2023.

У підготовче засідання 12.12.2023 з`явились представники сторін. Суд, протокольною ухвалою, задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву та долучив поданий 12.12.2023 відзив до матеріалів справи. Протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 23.01.2024.

14.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 23.01.2024 з`явились представники сторін. Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонами було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, протокольною ухвалою судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2024 надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 20.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2022 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір підряду №07-22 на проведення будівельно-монтажних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт приміщень головного лікувального корпусу (інв. № 101310002) Головного військово-медичного клінічного центру (VI черга - капітальний ремонт приміщень під розміщення апарату МРТ)" (надалі - договір №07-22), предметом якого відповідно до п.1.1. є будівельно-монтажні роботи, зазначені у договірній ціні (додаток 2) (далі - роботи) по об`єкту "Капітальний ремонт приміщень головного лікувального корпусу (інв. № 101310002) Головного військово-медичного клінічного центру (VI черга - капітальний ремонт приміщень під розміщення апарату МРТ)" ДК021:2015-45453000-7 капітальний ремонт та реставрація (далі - Об`єкт), що знаходиться за адресою: 03083, м. Київ, вул. Ягідна, 58.

Також 04.07.2022 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір підряду №09-22 на проведення будівельно-монтажних робіт по об`єкту: «Реконструкція автономної котельні (інв. №101310003) військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1» (надалі - договір №09-22), предметом якого відповідно до п.1.1. є будівельно-монтажні роботи, зазначені у договірній ціні (додаток №2) (далі - роботи) по об`єкту: «Реконструкція автономної котельні (інв. №101310003) військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1» (далі - об`єкт), ДК021:2015-45454000-4 перебудування (група А, Характеристики будівництва/робіт ІА 13-5-реконструкція), що знаходиться за адресою: 03110, м. Київ, вул. Народна, 54а.

Відповідно до пунктів 1.2. договорів №07-22 та №09-22 замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та умовами цього договору, власними/залученими (у разі попереднього письмового узгодження з замовником) силами, за допомогою власних/залучених технічних засобів, із використанням власних/залучених матеріальних ресурсів (коштів), з високою якістю (відповідно до вимог законодавства України, ДСТУ, ДБН, Настанов, технічних умов та договору) виконати роботи по об`єкту та за участі замовника передати об`єкт у встановлений замовником термін експлуатуючій організації.

Пунктами 3.1. договорів №07-22 та №09-22 встановлено, що договірна ціна (додаток 2) формується підрядником, встановлюється на підставі пропозиції підрядника, за результатами процедури відкритих торгів та є невід`ємною частиною договору.

За положеннями п. 3.2. договору №07-22 (в редакції додаткової угоди № 03-22 від 12.12.2022) договірна ціна робіт по об`єкту є динамічною і становить 3 200, 004, 78 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 533 334,13 грн, а саме: обсяг фінансування робіт на 2022 рік складає 184 970,06 грн; обсяг фінансування робіт на 2023 рік складає 3 015 034,72 грн.

Згідно із положеннями п. 3.2. договору №09-22 (в редакції додаткової угоди № 02-22 від 27.12.2022) договірна ціна робіт по об`єкту є динамічною і становить 7 810 025,82 грн, з урахуванням ПДВ 20% - 1 301 700,97 грн, а саме: обсяг фінансування робіт на 2022 рік складає 5 532 640,73 грн; обсяг фінансування робіт на 2023 рік складає 2 277 565,09 грн.

Розрахунки за якісно (відповідно до вимог законодавства України, ДСТУ, ДБН, технічних умов та договору) виконані роботи здійснюються на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (за формою КБ-3) згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, протягом 30 робочих днів з дати підписання сторонами форми КБ-3 (п. 3.5. договорів №07-22 та №09-22).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 30.06.2023 (п. 16.1. договору №07-22, в редакції додаткової угоди № 03-22 від 12.12.2022).

Відповідно до п.16.1. договору №09-22 (в редакції додаткової угоди № 02-22 від 27.12.2022) договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.05.2023.

До матеріалів справи позивачем долучено календарні графіки виконання робіт (додатки 1), договірну ціну (додатки 2), плани фінансування (додатки 3) та кошториси на будівельні роботи, із урахуванням змін внесених додатковими угодами.

Так, сторонами складено та підписано до договору №07-22 акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1 за вересень 2022 року (форми КБ-3) від 15.09.2022, згідно з якими вартість виконаних відповідачем робіт склала 184 970, 06 грн. Як убачається із копії платіжного доручення №26 від 15.09.2022 позивачем 19.09.2022 сплачено на користь відповідача за виконані роботи грошові кошти в сумі 184 970, 06 грн.

Також сторонами складено та підписано до договору №09-22 акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1 за жовтень 2022 року (форми КБ-3) від 25.10.2022 і акт №2 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №2 за грудень 2022 року (форми КБ-3) від 27.12.2022, згідно з якими вартість виконаних відповідачем робіт склала 5 532 640,73 грн. Як убачається із копій платіжних доручень №26 від 26.10.2022 та №79 від 28.12.2022 позивачем сплачено на користь відповідача за виконані роботи грошові кошти в загальній сумі 5 532 640,73 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що Державною аудиторською службою України згідно листом за №000800-14/5160-2023 від 08.05.2023, відповідно до встановленого комплексу заходів державного фінансового контролю на II квартал 2023 року, проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, в ході проведення якої встановлено порушення відповідачем умов договорів №07-22 та №09-22, в частині завищення вартості робіт на суму 5 875,86 грн, видатки на оплату яких позивачем проведено в повному обсязі, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Державному бюджету на вказану суму коштів.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та зазначає, що сторонами без зауважень та заперечень підписано акти приймання виконання будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форми КБ-3), що є належними доказами, що підтверджують виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт згідно з умовами договорів. У той же час, як зазначає відповідач, акт контролюючого органу та виявлені останнім порушення під час перевірки не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не породжують для відповідача юридичних наслідків. Крім того, Державною аудиторською службою України не було встановлено та позивачем не доведено, що загальна сума, яка зазначена в актах приймання виконаних робіт перевищує договірну ціну, яка зазначена в відповідній кошторисній документації, а висновок контролюючого органу про завищення вартості робіт за договорами на загальну суму 5 875,86 грн не стосується завищення вартості робіт, у порівнянні з встановленою договорами вартістю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 3 ст. 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд встановив, що за своєю правовою природою укладені між сторонами правочини є договорами будівельного підряду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Частиною 1 ст. 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (ч. 1 ст. 883 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Положеннями ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, із посиланням на п. 5.4.9. договорів №07-22 і №09-22, позивач вказує на завищення відповідачем вартості виконаних робіт за договорами на загальну суму 5 875,86 грн, що підтверджується проведеною Державною аудиторською службою України перевіркою, складеним за результатами такої перевірки актом та надісланою вимогою про усунення порушень.

Умовами п. 5.4.9. договорів №07-22 і №09-22 сторони погодили, що у разі виявлення замовником (в т.ч. із залученням третіх осіб) або державними контролюючими органами обсягів робіт, які не виконані (неякісно виконані), але включені в акти виконаних робіт, та/або неправильно застосованих розцінок, підрядник знімає з виконання такі роботи та відшкодовує замовнику їх вартість, а також (в т.ч. у разі виявлення недоліків (дефектів) під час виконання робіт) безоплатно виправляє виявлені недоліки (дефекти) у строк, визначений замовником та сплачує штрафні санкції передбачені цим Договором та чинним законодавством України.

З матеріалів справи суд встановив, що Державною аудиторською службою України відповідно до п. 8.6. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби на ІІ квартал 2023 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного центру капітального будівництва та реконструкції Державної прикордонної служби України за період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи за результатами ревізії складено акт № 000800-21/8 від 10.08.2023, яким встановлено, зокрема, таке:

1) за договором №07-22: що підрядником до акта № 1 за вересень 2022 року включено роботи із улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами обсягом 76,64 м2 (поз. 45 акта № 1), вартість яких визначена за кошторисною нормою ЕН10-9-1 (К=1,15) «Улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами (фальшстіни) по металевому каркасу», яка включає роботи із установлення мінераловатних плит з наклеєнням на стіну (склад робіт кошторисної норми ЕН 10-9-1).

При цьому, матеріальні ресурси для виконання робіт із установлення мінераловатних плит з наклеєнням на стіну відсутні. Відповідно до кошторисної норми Е34-57-1 (К=1,15) «Заповнення каркасів стін мінераловатними плитами при товщині заповнення 50 мм» вартість робіт із установлення мінераловатних плит з наклеєнням обсягом 76,64 m2 становить 4 178,46 грн, у тому числі: заробітна плата - 21 041,00 грн, загальновиробничі витрати - 1 048,00 грн, прибуток - 260,56 гри, адміністративні витрати - 132,49 грн, ПДВ - 696,41 грн.

Отже, включення до акта № 1 за вересень 2022 року робіт із установлення мінераловатних плит з наклеєнням на стіну обсягом 76,64 м2 є порушенням підрядником вимог пункту 6.2 Настанови з визначення вартості будівництва і призвело до завищених витрат у розмірі 4 178,46 грн. Також зазначено, що під час ревізії проведено контрольний огляд обсягів виконаних робіт, під час якого встановлено, що шви сполучення листів ЛГК не оброблені (загальна площа облицювання поверхонь листами ЛГК складає 87,14 м2, в тому числі: стелі - 10,5 м2; стіни 76,64 м2).

Вартість робіт із підшивки поверхонь листами ЛГК визначена за кошторисною нормою ЕН 15-66-1 «Улаштування підшивки горизонтальних поверхонь підвісних стель гіпсокартонними або гіпсоволокнистими листами», вартість робіт із улаштування обшивки стін листами ЛГК визначена за кошторисною нормою ЕН 10-9-1 «Улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами (фальшстіни) по металевому каркасу». Зазначені кошторисні норми включають роботи із оброблення 75,9 м шва у місцях сполучення листів ЛГК (ґрунтування, проклеювання армованої стрічки, шпаклювання та шліфування шва).

Відповідно до кошторисної норми ЕН 15-67-1 (К= 1,15) «Опорядження швів сухої штукатурки обклеюванням армувальною стрічкою» вартість опорядження 75,9 м швів становить 1 114,73 грн, у тому числі: заробітна плата - 579,00 грн, загальновиробничі витрати - 247,00 грн, прибуток - 68,24 грн, адміністративні витрати - 34,70 грн, ПДВ - 185,79 гривень.

Отже, включення до акта № 1 за вересень 2022 року робіт із оброблення 75,9 м шва у місцях сполучення листів ЛГК є порушенням підрядником вимог п. 6.3 Настанови з визначення вартості будівництва і призвело до завищених витрат у розмірі 1 114,73 грн.

2) за договором №09-22: що під час перевірки акта № 2 за грудень 2022 року Держаудитслужбою встановлено, що підрядником до вартості окремих демонтажних робіт застосовано коефіцієнт 1,32 до витрат робітників-будівельників (монтажників), що є порушенням пункту 6.3 Настанови з визначення вартості будівництва і призвело до завищених витрат у сумі 582,67 грн.

У відповідності до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Пунктами 12, 13 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (пункт 15 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 надалі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії).

У відповідності до підпункту 23 пункту 6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

У пунктах 57, 58, 59 постанови № 917/1064/17 від 18.10.2018 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив наступне: «акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії, у даному випадку, фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт».

Згідно пункту 50 Порядку проведення інспектування державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 550 від 20.04.2006, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Результати перевірки Державної аудиторської служби України можуть бути підставою для вжиття органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, саме позивача у справі, а не для встановлення певного зобов`язання в межах господарсько-договірних відносин.

Тобто, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, що узгоджується з позицією наведеній в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 910/12793/17 від 13.02.2018.

Отже, посилання позивача на результати перевірки та акт Держаудитслужби № 000800-21/8 від 10.08.2023, як на підставу задоволення позовних вимог, є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що акт Державної аудиторської служби України № 000800-21/8 від 10.08.2023, складений за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась (в даному випадку позивача в справі). Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти (частково або повністю) договірні правовідносини сторін, зобов`язання, що визначені договорами та підтверджені відповідними первинними документами.

Крім цього, суд звертає увагу, що Державна аудиторська служба в акті № 000800-21/8 від 10.08.2023 посилається на ДСТУ-НБД.1.1-2:2013, які в свою чергу втратили чинність 01.11.2021 на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021, у той час коли договори підряду були укладені між сторонами в 2022 році.

Також пункт 5.4.9. договорів №07-22 та №09-22, із посиланням на який позивач обґрунтовує позовні вимоги, містить умову щодо відшкодування замовнику вартості робіт, стосовно яких неправильно застосовані розцінки, у строк, визначений замовником. В той же час, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу звернень щодо відшкодування вартості завищених витрат за виконані роботи.

Суд зазначає акт аудиту не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Згідно з ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування шкоди.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов`язання), як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини. При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, що відповідач відповідно до умов договорів виконав, а позивач прийняв будівельні роботи, що виконані в вересні, жовтні та грудні 2022 року на загальну суму 5 717 610,79 грн, що підтверджується підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати і актами приймання виконаних будівельних робіт за зазначені місяці.

При цьому, вказані вище акти приймання будівельних робіт та видаткові накладні підписані сторонами без будь-яких зауважень щодо якості виконаних робіт. Більше того, акти приймання виконаних будівельних робіт містять відмітки щодо підтвердження об`ємів виконаних робіт та відповідності цін на матеріальні ресурси та розцінок робіт договірній ціні.

Крім того, суд зазначає, що сторонами було погоджено ціну договору, з урахуванням змін внесених додатковими угодами, а саме за договором №07-22 - 3 200 004, 78 грн, за договором №09-22 - 7 810 025,82 грн, як і погоджено обсяги фінансування робіт на 2022 рік та суми актів, за кожним договором окремо, повністю відповідають сумам погоджених обсягів фінансування.

Підсумовуючи зазначене, суд не може розцінювати акт Держаудитслужби, як належний та допустимий доказ факту завдання відповідачем збитків державі на суму 5 876,86 грн, у зв`язку із завищенням вартості робіт, оскільки між сторонами існують договірні відносини, які встановлюють обсяг та вартість робіт.

Отже, враховуючи виконання відповідачем договірних зобов`язань, що об`єктивно підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт та імперативність положень частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, посилання позивача на результати ревізії, як на підставу для стягнення збитків за порушення умов договорів є необґрунтованими.

При цьому, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату за виконані роботи за договорами, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору № 07-22 та №09-22 і вони не можуть вважатися збитками.

Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд дійшов висновку, що позивач не довів поданими доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірних зобов`язань, яке спричинило матеріальні збитки позивачу в розмірі 5 876,86 грн, а відтак суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Головного центру капітального будівництва реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 01.03.2024.

Суддя Я.А.Карабань