Рішення

від 22.02.2024 по справі 911/2882/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2024 р. Справа № 911/2882/23

За позовом Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", 01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7

до Приватного підприємства "АВТОМАГІСТРАЛЬ", 07351, Київська область, Бучанський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 68

про стягнення 1 986 504,09 грн заборгованості за договором поставки залізобетонних виробів № ЗБВО_2022/11/020 від 23.11.2022

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін згідно протоколу

суть спору:

Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Приватного підприємства "АВТОМАГІСТРАЛЬ" про стягнення заборгованості за договором поставки залізобетонних виробів № ЗБВО_2022/11/020 від 23.11.2022 у розмірі 1 986 504,09 грн, з яких 1 379 214,00 грн основного боргу, 530 466,43 грн пені, 32 480,92 грн 3% річних та 44 342,74 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки залізобетонних виробів № ЗБВО_2022/11/020 від 23.11.2022.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні (ухвала суду від 12.10.2023).

20 листопада 2023 року до канцелярії суду від ПП "АВТОМАГІСТРАЛЬ" надійшов відзив на позовну заяву, у пункті 1 якого відповідач просив суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву та взяти його до уваги під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2023 було поновлено Приватному підприємству "АВТОМАГІСТРАЛЬ" пропущений строк на подачу відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду.

В поданому відзиві відповідач вказав на те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 379 214,00 грн ним визнаються. Однак, він не погоджується з періодом нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, при цьому надав власний розрахунок штрафних та фінансових санкцій із посиланням на приписи статті 530 Цивільного кодексу України, де вказав, що строк виконання зобов`язання з оплати боргу настав через сім днів від дати отримання ним претензії, а саме з 19.07.2023, а не із визначених позивачем періодів.

При цьому, у відзиві посилаючись на положення частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України відповідач просив зменшити розмір пені та 3% річних до 10% від нарахованих відповідачем сум, що буде справедливим у тій ситуації, у якій опинився відповідач за відсутності власної вини.

Позивач скориставшись правом передбаченим статтею 166 Господарського процесуального кодексу України подав відповідь на відзив (вих. № 23/11-2 від 23.11.2023), у якій позивач наводить власну позицію щодо визначення строку (терміну) виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України, а саме з моменту його прийняття та заперечує щодо клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних.

Ухвалою суду від 14.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2882/23 та призначено розгляд справи по суті на 25.01.2024.

В судовому засіданні 25.01.2024 оголошено перерву до 22.02.2024.

21 лютого 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні одного з представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, враховуючи наявність в матеріалах справи передбачених Господарським процесуальним кодексом України заяв по суті справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судовогого засідання.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 22.02.2024 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

23 листопада 2022 року між Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (Постачальник) та Приватним підприємством "АВТОМАГІСТРАЛЬ" (Покупець) укладено договір поставки залізобетонних виробів № ЗБВО_2022/11/020, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити залізобетонні вироби, які надалі іменуються товар, в асортименті та за цінами, визначеними сторонами в видаткових накладних та специфікації (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору визначено, що кількість, асортимент, вартість товару зазначаються у видаткових накладних та специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору товар поставляється покупцю партіями в кількості по 150 штук в день з моменту підписання сторонами договору. Поставка здійснюється за умови, що на день відвантаження відповідної партії товару покупцем здійснено оплату у відповідності до пункту 4.3 Договору.

Покупець здійснює 100% передоплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.2 Договору датою поставки є дата передачі товару в розпорядження покупця на складі постачальника.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 22.11.2023 (пункт 9.1 Договору).

Позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки ним протягом строку дії договору поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 379 214,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними; від 23.11.2022 № 24094/17357 на суму 55440,0 грн, № 5/17711 на суму 73 920,00 грн; від 24.11.2022 № 24094/17392 на суму 20790,00 грн; від 25.11.2022 № 24094/17432 на суму 36960,00 грн, № 5/17798 на суму 110880,00 грн, № 7/08670 на суму 36960,00 грн; від 26.11.2022 № 1/17218 на суму 83979,00 грн, № 24094/17470 на суму 20790,00 грн, № 5/17747 на суму 4311,00 грн, № 5/17838 на суму 49 665,00 грн; від 28.11.2022 № 1/17362 на суму 36960,00 грн, № 1/17366 на суму 11550,00 грн, № 1/17375 на суму 6930,00 грн, № 24094/17612 на суму 40425,00 грн, № 7/08706 на суму 32340,00 грн; від 29.11.2022 № 1/17367 на суму 20790,00 грн, № 24094/17650 на суму 15807,00 грн, № 24094/17651 на суму 2310,00 грн, №8/17966 на суму 41580,00 грн, № 5/18010 на суму 48858,00 грн; від 30.11.2022 № 24094/17680 на суму 94 842,00 грн, № 4094/17690 на суму 18681,00 грн, № 5/18036 на суму 43110,00 грн; від 01.12.2022 № 24094/17701 на суму 37362,00 грн, № 24094/17813 на суму 22992,00 грн, № 24094/17814 на суму 8622,00 грн, № 24094/17815 на суму 22992,00 грн, № 24094/17816 на суму 22992,00 грн; від 02.12.2022 № 24094/17835 на суму 114960,00 грн; від 03.12.2022 № 5/18070 на суму 114960,00 грн; від 05.12.2022 № 24094/17811 на суму 22992,00 грн, № 24094/17892 на суму 22992,00 грн, № 5/18073 на суму 68976,00 грн; від 07.12.2022 № 24094/17703 на суму 11496,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання передбачені умовами договору щодо своєчасності та повноти оплати за поставлений товар, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 379 214,00 грн, що послугувало для нарахування 530 466,43 грн пені, 32 480,92 грн 3% річних та 44 342,74 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві проти наявної основної заборгованості не заперечує та визнає існуючий борг за отриманий товар в сумі 1 379 214,00 грн, однак вказує на незалежні від підприємства обставини, які зумовили виникнення боргу.

При цьому проти нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач частково заперечує, пояснюючи це тим, що строк виконання зобов`язання з оплати переданої продукції настав лише після отримання ним претензії 11.07.2023, відтак нарахування штрафних та фінансових санкцій визначає за період з 19.07.2023 (через 7 днів після отримання претензії з урахуванням вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України) по 13.09.2023 (станом на день подачі позову). Відтак, за підрахунком відповідача сума пені складає 156 663,93 грн, 3% складають 6461,52 грн, а інфляційні втрати не мають бути нараховані взагалі, оскільки в серпні 2023 року був процес дефляції.

При цьому, у відзиві посилаючись на положення частини першої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України відповідач просив зменшити розмір пені та 3% річних до 10% від розрахованих відповідачем сум та у відповідності до прохальної частини поданого відзиву позовні вимоги визнає наступним чином: у частині стягнення основного боргу у сумі 1 379 214,00 грн, у частині стягнення пені в сумі 15 666,39 грн, у частині стягнення 3% річних в сумі 646,15 грн. У решті позовних вимог просить відмовити.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтями 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту прийняття товару.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13 (3-78гс14).

Зазначене свідчить про те, що оскільки товар прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень щодо його якісних та кількісних характеристик, а сам факт отримання ПП "АВТОМАГІСТРАЛЬ" не заперечується, обов`язок оплати товару настав відразу після його отримання, та не вимагає додаткового звернення позивача з вимогою про таку оплату в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, як зазначає відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар за вищевказаними накладними на загальну суму 1 379 214,00 грн.

Від імені ПП "Автомагістраль" товар отримано без зауважень та заперечень законним представником підприємства Щербиною Ігорем Вадимовичем, про що свідчить видана на його ім`я Довіреність № 24/1 від 16.11.2022.

Зважаючи, що в строк виконання зобов`язань з оплати товару (з моменту його отримання) відповідач не розрахувався, боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання починаючи з наступного дня, що слідує за розрахунковими, тобто з 24, 25, 26, 27, 29, 30 листопада та 1, 2, 3, 4, 6, 8 грудня 2022 року.

Судом установлено, що 06.07.2023 позивач додатково звертався до відповідача із претензією № 06/07-1 щодо оплати заборгованості в сумі 1 379 214,00 грн.

У відповіді на претензію листом від 21.07.2023 № 925 відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем та повідомив про проведення ним розрахунку при першій можливості та у разі здійснення фінансування за об`єктами будівництва, виконаними відповідачем.

Вказані обставини також підтверджені у відзиві на позов, який було подано до суду 20.11.2023, де визнано борг в сумі 1 379 214,00 грн повністю.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 379 214,00 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 530 466,43 грн пені, 32 480,92 грн 3% річних та 44 342,74 грн інфляційних втрат, нарахованих за сукупний період з 24.11.2022 по 13.09.2023.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із пунктом 5.3 Договору в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

З огляду на встановлений статтями 6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Отже, у даному випадку сторони підписавши без будь-яких заперечень та скріпивши печатками договір, у добровільному порядку дійшли згоди щодо іншого періоду нарахування пені - протягом всього періоду прострочення незалежно від його тривалості.

Як вбачається з розрахунку, позивачем здійснюється нарахування пені за накладними за періоди: з 24.11.2022 по 13.09.2023, з 28.11.2022 по 13.09.2023, з 29.11.2022 по 13.09.2023, з 30.11.2022 по 13.09.2023, з 01.12.2022 по 13.09.2023, з 02.12.2022 по 13.09.2023, з 05.12.2022 по 13.09.2023, з 06.12.2022 по 13.09.2023, з 07.12.2022 по 13.09.2023 та з 09.12.2022 по 13.09.2023 на суму заборгованості вказані у накладних.

Визначені позивачем періоди нарахування пені не суперечить вимогам договору та законодавства, оскільки як вбачається із таких періодів, позивачем зменшено періоди нарахування на 2-3 дні шляхом збільшення періодів для виконання відповідачем грошових зобов`язань (до прикладу, якщо прострочення виконання зобов`язання за ВН № 24094/17392 від 24.11.2022 настає з 25.11.2022, то позивачем період прострочення визначено з 28.11.2022).

Суд, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок пені, встановив, що він є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

За змістом положень частини першої та другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 32 480,92 грн та інфляційних втрат у сумі 44 342,74 грн, судом встановлено, що наведений позивачем в позові розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та 3% річних, слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних, на яку посилається відповідач у відзиві, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас суд зазначає про те, що обставини у справі № 902/417/18 та справі № 911/2882/23 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі № 911/2882/23 сторони в договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений Цивільним кодексом України.

В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого статтею 625 Цивільного кодексу України, тобто у розмірі 3% річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г (927/1074/20).

З огляду на викладене відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач обмежився посиланням на правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначивши, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Також відповідач зауважив, що позивачем не надано суду доказів понесення ним окремих збитків окрім наявної заборгованості. Відповідач твердить, що суд має врахувати правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове значення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Позивач, в свою чергу заперечив проти задоволення клопотання про зменшення розміру пені.

Суд зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі, як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення пені, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поважності причин невиконання зобов`язання, оскільки основна заборгованість так і не сплачена, та винятковості даного випадку матеріали справи не містять, суд не вбачає правових підстав для зменшення суми пені.

Варто зазначити, що відповідач, підписуючи договір 22.11.2022 (після введення на території України воєнного стану), мав усвідомлювати, що має оплатити вартість товару у строки, встановлені таким договором, а отже, повинен був розумно оцінити вказані обставини.

Жодних доказів, як на підтвердження нагальної потреби у бетонних блоках і крайню необхідність термінового виконання робіт (копії відповідних договорів із визначеними термінами виконання робіт), так і ведення претензійно-позовної роботи щодо не проведення оплат за виконані відповідачем роботи, відповідач не надав.

Більше того, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів його звернення до позивача із заявами, в тому числі, щодо розстрочення сплати заборгованості тощо.

Як унормовано частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Ризик є однією із ознак підприємницької діяльності. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності.

Суд зазначає, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення їх розміру.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АВТОМАГІСТРАЛЬ" (07351, Київська область, Бучанський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 68, код ЄДРПОУ 31481658) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 7, код ЄДРПОУ 05523398) 1 986 504 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят шість тисяч п`ятсот чотири) грн 09 коп. заборгованості (з яких 1 379 214,00 грн основний борг, 530 466,43 грн пеня, 32 480,92 грн 3% річних, 44 342,74 грн інфляційні втрати) та 29 797 (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 01.03.2024