Рішення

від 21.02.2024 по справі 914/3287/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024 Справа № 914/3287/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Гриб І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДСОЮЗ+, місто Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інформпівдень (попереднє найменування КоМЕД Сервіс2), місто Миколаїв Миколаївська область.

про 1) Стягнення заборгованості.

2) Розірвання договору.

За участі представників сторін:

від позивача: Шпаков А.О. адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВМ №1042692 від 31.10.2023) присутній в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ВКЗ;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДСОЮЗ+ до Товариства з обмеженою відповідальністю КоМЕД Сервіс2 про 1) стягнення заборгованості в сумі 279 441,93 грн, сплачених в якості суборендної плати та гарантійного платежу, інфляційні втрати в сумі 6 147,06 грн, три проценти річні в сумі 6 039,89 грн. 2) Розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю КоМЕД Сервіс2 та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДСОЮЗ+.

Ухвалою від 13.11.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 07.12.2023. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю КоМЕД Сервіс2 (ідентифікаційний код 44271048) станом на дату подання позову мало місцезнаходження за адресою: 79039, м. Львів, вулиця Залізнична, будинок, 7.

Згідно трекінгу відправлення «Укрпошти» №0600060399350, ухвала Господарського суду Львівської області від 13.11.2023 вручено відповідачу 17.11.2023.

Ухвалою суду від 07.12.2023 підготовче засідання відкладено на 10.01.2024.

Ухвалою суду від 10.01.2024 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.02.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2024 повідомив суд про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КоМЕД Сервіс2» (79039, Львівська область, м. Львів, вул. Залізнична, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи 44271048) змінив найменування та місцезнаходження на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформпівдень» (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 1 А; ідентифікаційний код юридичної особи 44271048), але без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи, про що вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Представник відповідача в судове засідання 05.02.2024 для розгляду справи по суті не з`явився, проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 05.02.2024 відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 21.02.2024, для належного повідомлення відповідача за новою адресою: 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 1 А.

Представник позивача в судове засідання 21.02.2024 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з`явився, позов підтримав, просив його задовольнити повністю.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 21.02.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив, відзив не подав. Явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 21.02.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022, до підписання акту приймання-передачі (30 жовтня 2022 року) не привів приміщення у відповідність до вимог, викладених у додатку №01 до цього договору.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою повернути грошові кошти в сумі 279 441,93 грн, сплачені ТОВ «МЕДСОЮЗ+» на користь відповідача на виконання умов п.5.4. договору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 279 441,93 грн основної заборгованості, 6 039,89 грн 3% річних та 6 147,06 грн інфляційних втрат.

Крім того, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, позивач просить суд розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КоМЕД Сервіс 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДСОЮЗ+».

Позиція відповідача.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк, проти позову не заперечив.

Судом встановлено.

02 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою діяльності «МоноДоктор Сервіс 2» (найменування змінено на «КоМЕД Сервіс 2», орендар), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДСОЮЗ+» (позивач, суборендар), з іншої сторони, укладено договір суборенди нежитлового приміщення (договір).

Згідно п.2.1. договору орендарі зобов`язуються передати, а суборендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення на 4 (четвертому) та 5 (п`ятому) поверхах у нежитловій будівлі (Р-5), що знаходиться за адресою: Україна, 79039, м. Львів, вулиця Залізнична, будинок №7, загальною площею 110,7 кв.м. (сто десять цілих сім десятих квадратних метрів) (приміщення) схематичне зображення додається у додатку №02 до цього договору.

Згідно з п. 4.3. договору приміщення знаходиться у володінні орендаря на підставі договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ «Платформа Сім. Три» та ТОВ «МоноДоктор Сервіс 2» укладеного 01.08.2022 року.

Метою суборенди приміщення є виключно використання в підприємницькій діяльності у медичній та споріднених галузях (п.3.1. договору).

Згідно п.5.1. договору суборендар щомісячно сплачує орендарю плату за фактичне користування приміщенням. Суборендна плата розраховується за формулою: площа суборендованих приміщень помножена на розмір вартості плати за 1 (один) квадратний метр приміщення (п.5.2. договору).

Суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.5. договору сторони домовились підписати акти приймання-передачі не пізніше 30.10.2022 включно.

Відповідно до п.4.6. договору орендар до підписання акту приймання-передачі (30 жовтня 2022 року) зобов`язується привести приміщення у відповідність до вимог, викладених у додатку №01 до цього договору.

Згідно додатку №1 до договору встановлювались наступні вимоги до приміщень, які мали передатися не пізніше 30.10.2022 року:

остаточне оздоблення приміщення;

монтаж мережі опалення від дахової котельні та встановлення радіаторів мереж водопостачання;

підведення каналізації до місця встановлення сантехнічних приладів; - підведення мережі електропостачання;

монтаж централізованої системи вентиляції та кондиціонування повітря; - монтаж централізованої системи охоронно-пожежної сигналізації;

підведення інтернету;

благоустрій прилеглої території;

оздоблення місць загального користування;

оснащення місць користування необхідним обладнанням;

ремонт фасаду будівлі;

монтаж систем відеоспостереження;

облаштування приміщення меблями для кабінетів, зокрема: стіл, шафа, тумба, поличка, крісло, дзеркало, умивальник, змішувач.

Відповідно п.5.2.1. договору базова орендна плата за 1 (один) квадратний метр приміщення за 1 (один) календарний місяць складає суму в національній валюті України - гривні, що еквівалентна 23,0 доларам США (двадцять три долара США 00 центів). Місячна суборендна плата оплачується в національній валюті України - гривні, та становить суму, що еквівалентна 2546,10 доларів США (дві тисячі п`ятсот сорок шість долара США 10 центів).

Відповідно до п.5.2.2. договору сторони домовились, що у період з моменту передання суборендарю приміщення до 30 жовтня 2022 року включно, поки суборендар пристосовує (адаптує) приміщення для використання у своїй господарській діяльності, розмір суборендної плати за користування 110,7 кв.м. є фіксованим та складає 120 гривень за один календарний місяць пристосування (адаптації).

Згідно п.5.4 договору суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно за кожен календарний місяць не пізніше 10 (десятого числа) поточного місяця, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря чи інший передбачений законодавством та узгоджений сторонами спосіб. Протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення цього договору суборендар сплачує на користь орендаря платіж у розмірі 3 (трьох) суборендних плат відповідно до п.5.2.1 цього договору, які зараховуються як суборендна плата за листопад 2022 року, грудень 2022 року та гарантійний платіж.

Відтак, з укладанням вказаного договору від 02.09.2022 року сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та суборендар обґрунтовано розраховував та планував свою майбутню діяльність у приміщеннях та площах, які є предметом укладеного договору від 02.09.2022 року.

16.09.2022, на виконання взятих на себе зобов`язань згідно п.5.4. договору, суборендар сплатив орендарю платіж у розмірі 3-х суборендних плат, які зараховані як суборендна плата за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року та гарантійний платіж в розмірі 279 441,93 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією №2145 від 16.09.2022.

Відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, відтак 03.01.2023 року на адресу орендаря (відповідача) позивачем була направлена претензія з вимогою повернути грошові кошти, в сумі 279441,93 грн, які були сплачені суборендарем (позивачем) згідно п.5.4. договору про суборенду нежитлового приміщення від 02.09.2022 року, протягом 7 календарних днів.

Відповідно до п. 12.4.3. договору чинність договору може бути припинена достроково за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 12.7 договору, суборендар має право розірвати цей договір, повідомивши орендаря не пізніше як за 45 робочих днів до пропонованої дати розірвання шляхом надіслання письмового повідомлення орендарю.

03.02.2023 року на адресу орендаря (відповідача) повторно направлена претензія позивача з вимогою повернення коштів та розірвання договору.

Відповіді на вищевказані претензії від відповідача не надходили.

У зв`язку з порушенням відповідачем вимог п.п. 2.1.,4.5., 4.6. договору суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022, ТОВ «МЕДСОЮЗ+» втратило інтерес до договору суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022 року.

Отже позивач просить стягнути з відповідача 279 444,93 грн заборгованості, 6147,06 грн інфляційних втрат, 6039,89 грн три проценти річних.

Крім того, позивач просить суд, розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КоМЕД Сервіс 2» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДСОЮЗ+».

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022.

Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (статті 765 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.5. договору сторони домовились підписати акти приймання-передачі не пізніше 30.10.2022 включно.

Відповідно до п.4.6. договору орендар до підписання акту приймання-передачі (30 жовтня 2022 року) зобов`язуються привести приміщення у відповідність до вимог, викладених у додатку №01 до цього договору.

У пункті 5.4 договору сторони погодили, що протягом 10 (десяти) днів з моменту укладення цього договору суборендар сплачує на користь орендаря платіж у розмірі 3 (трьох) суборендних плат відповідно до п.5.2.1 цього договору, які зараховуються як суборендна плата за листопад 2022 року, грудень 2022 року та гарантійний платіж.

16.09.2022 року, на виконання взятих на себе зобов`язань згідно п.5.4. договору, позивач (суборендар) сплатив відповідачу (орендарю) платіж у розмірі 3-х суборендних плат, які зараховані як суборендна плата за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року та гарантійний платіж, всього 279 441,93 грн.

Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією №2145 від 16.09.2022.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, орендар, відповідач у справі, в порушення вимог п.п. 2.1., 4.5., 4.6. договору взяті на себе зобов`язання не виконав.

03.01.2023 та 03.02.2023 року на адресу відповідача були направлені претензії з вимогою про повернення коштів та розірвання договору.

Однак, вказані вимоги залишилися без належного реагування та грошові кошти повернуті не були.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Непередання майна наймачеві є достатньою правовою підставою для відмови наймача від договору найму та розірвання договору оренди в судовому порядку на його вимогу.

Матеріалами справи доведено факт істотних порушень з боку відповідача умов договору суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022, в частині невиконання своїх зобов`язань, щодо передачі позивачу об`єкта суборенди по акту приймання-передачі з врахуванням вимог, викладених в додатку №01 до цього договору, які дають підстави для його розірвання судом.

З огляду на зазначене, позовна вимога про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022, укладеного між сторонами у справі є обґрунтованою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до положень частин 2, 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи, що відповідачем допущено істотне порушення умов договору суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022, в частині невиконання своїх зобов`язань, щодо передачі позивачу об`єкта суборенди по акту приймання-передачі, у зв`язку з чим договір суборенди, укладений між сторонами у справі, розірвано за рішенням суду, то за наслідками його припинення відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти, а саме платежі у розмірі 3-х суборендних плат, які зараховані як суборендна плата за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року та гарантійну плату, всього 279 441,93 грн, сплачені позивачем.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки зобов`язання відповідача щодо повернення позивачу платежів у розмірі 3-х суборендних плат, які зараховані як суборендна плата за жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року та гарантійна плата, усього в сумі 279 441,93 грн на час розгляду справи не виконане, доказів протилежного відповідач суду не надав, вимога позивача про стягнення 279 441,93 грн є обґрунтованою, та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого розміру процентів річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за договором, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в сумі 6 039,89 грн, судом встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 6 039,89 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрати в сумі 6 147,06 грн та встановлено, що вказані розрахунки інфляційних втрат були здійснені позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 6 147,06 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог повністю. Відповідач не спростував підставності позовних вимог належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 7 057,98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2984 від 03.11.2023.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 18, 73-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір суборенди нежитлового приміщення від 02.09.2022 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю КоМЕД Сервіс2 (79039, місто Львів, вулиця Залізнична, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 44271048; нове найменування та місцезнаходження Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформпівдень» (54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Декабристів, будинок 1 А)), та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕДСОЮЗ+ (40022, місто Суми, вулиця Привокзальна, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 38967534).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформпівдень» (54001, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Декабристів, будинок 1 А; ідентифікаційний код юридичної особи 44271048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДСОЮЗ+ (40022, місто Суми, вулиця Привокзальна, будинок 33, ідентифікаційний код юридичної особи 38967534) 279 441,93 грн, сплачених в якості суборендної плати та гарантійного платежу, інфляційні втрати в сумі 6 147,06 грн, три проценти річних в сумі 6 039,89 грн та судовий збір у розмірі 7 057,98 грн.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 01.03.2024.

Суддя Сухович Ю.О.