Рішення
від 20.02.2024 по справі 923/73/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 923/73/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Мацюра Н.Ю.,

від позивача-1: не з`явився,

від позивача-2: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 923/73/22

за позовом: Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області (74300, Херсонська обл., м. Берислав, вул. 1 Травня, № 223) в інтересах держави в особі:

позивача-1: Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74330, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Тягинка, вул. Вишнева, №1 Д);

позивача-2: Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (74300, Херсонська обл., м. Берислав, пл. Перемоги, № 2)

до відповідача: Фермерського господарства «Планета-Південь» (73039, м. Херсон, вул. Карбишева, № 2, кв. 149)

про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області до Господарського суду Херсонської області з позовом до Фермерського господарства «Планета-Південь», яким просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 22.03.2006, укладений Бериславською районною державною адміністрацією та ФГ «Планета - Південь» зі змінами, внесеними додатковою угодою від 04.09.2010, укладеною між Бериславською районною державною адміністрацією та ФГ «Планета-Південь» зареєстрований у відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 4АА002134-040671500003 від 22.03.2006, щодо земельної ділянки площею 9,40 га (кадастровий номер 652068500:03:003:0002), із земель запасу Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області;

- зобов`язати ФГ «Планета-ІІівдень» повернути земельну ділянку площею 9,40 га, кадастровий номер 652068500:03:003:0002, із земель запасу фонду Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, вартістю 634 970 млн. грн. до земель комунальної власності Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

Прокурор зазначає, що Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області та гр. ОСОБА_1 22.03.2006 було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 07.03.2006 № 171 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних границях Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, загальною площею 9,40 га із земель запасу строком на 50 років.

Як зауважує прокурор, 04.08.2010 Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області та ФГ «Планета-Південь» укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.03.2006, яким орендарем визначено ФГ «Планета-Південь» та змінено зміст окремих положень договору.

За ствердженням прокурора, незважаючи на взяті зобов`язання зі своєчасного і повного внесення орендної плати, орендар не виконує умови договору, що підтверджено інформацією ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, згідно якої починаючи з 30.04.2019 за даними інтегрованої картки платника ФГ «Планета-Південь» за кодом платежу 18010600, стаття «орендна плата з юридичних осіб», обліковується податковий борг, який станом на 03.12.2021 складає 17345,82 грн.

Відтак, прокурором встановлено, що орендарем не сплачується орендна плата за користування спірною земельною ділянкою, внаслідок чого упродовж 2019-2021 років бюджетами Ольгівської сільської ради, а на даний час Тягинської сільської ради недоотримано коштів.

За висновком прокурора, умови договору оренди земельної ділянки в частині щомісячної та у повному обсязі сплати орендної плати орендарем не виконуються, а порушення умов договору щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати свідчить про неможливість досягнення орендодавцем мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець укладаючи спірний договір, тобто вбачається істотне порушення умов договору оренди.

Таким чином, на переконання прокурора, встановлено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою та невиконання умов договору оренди, що є підставою для розірвання такого договору та повернення предмету спору його законному володільцю.

При цьому, прокурор додає, що у зв`язку із утворенням Тягинської ОТГ в особі Тягинської сільської ради та приєднанням, зокрема, Ольгівської сільської ради до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області, земельну ділянку площею 9,40 га з кадастровим номером 6520685500:03:003:0002 прийнято у комунальну власність Тягинської сільської ради.

Відтак, прокурор підсумовує, що відповідно до положень ст. 651 ЦК України, с. 202 ГК України та ст. 141 ЗК України, договір оренди земельної ділянки площею 9,40 га, укладений Бериславською районною державною адміністрацією з ФГ «Планета-Південь» за вищенаведених підстав підлягає розірванню, а земельна ділянка підлягає поверненню державі в особі Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Щодо підстав представництва інтересів прокурор зазначив, що систематична несплата ФГ «Планета-Південь» орендної плати безумовно порушує інтереси держави, оскільки місцевий бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишилось поза увагою уповноваженого державою органу Тягинської сільської ради, яка повинна вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів територіальної громади.

Відтак, за висновком прокурора, компетентним суб`єктом у даних правовідносинах є Тягинська сільська рада Бериславського району Херсонської області, оскільки земельна ділянка належить до комунальної власності та в силу приписів ЗК України розпорядником сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є відповідна сільська рада та отримувачем коштів за оренду вищезазначеної земельної ділянки. Крім того, позовну заяву подано в інтересах Бериславської районної державної адміністрації, оскільки остання є стороною укладеного з відповідачем договору оренди земельної ділянки від 22.03.2006.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

У січні 2022 року керівник Бериславської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області до Фермерського господарства «Планета-Південь» із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.03.2006, укладений Бериславською районною державною адміністрацією та ФГ «Планета - Південь» зі змінами, внесеними додатковою угодою від 04.09.2010, а також зобов`язання ФГ «Планета-ІІівдень» повернути земельну ділянку площею 9,40 га, кадастровий номер 652068500:03:003:0002, із земель запасу фонду Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області до земель комунальної власності Тягінської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

04.02.2022 ухвалою Господарського суду Херсонської області (суддя Немченко Л.М.) у справі № 923/73/22 позовну заяву керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку повернуто заявнику на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області задоволено, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 04.02.2022 у справі № 923/73/22 про повернення позовної заяви - скасовано. Справу № 923/73/22 направлено для розгляду до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 923/73/22 (позовної заяви за вх.№4869/23) між суддями Господарського суду Одеської області від 03.10.2023, позовну заяву за вх.№ 4869/23 у справі № 923/73/22 розподілено судді Цісельському О.В.

10.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 923/73/22. Постановлено справу № 923/73/22 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "14" листопада 2023 року о 09:30 год.

14.11.2023 у підготовчому засіданні по справі № 923/73/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "28" листопада 2023 року о 10:20 год., про що Тягинську сільську раду Бериславського району Херсонської області, Бериславську районну державну адміністрацію Херсонської області та Фермерське господарство «Планета-Південь» було повідомлено відповідною ухвалою суду від 14.11.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

28.11.2023 у підготовчому засіданні по справі № 923/73/22 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та проголошено протокольну ухвалу про перерву до "19" грудня 2023 року об 11:00 год., про що позивачі та відповідач повідомлені ухвалою суду від 29.11.2023, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

12.12.2024 на електронну адресу суду від позивача-1 Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області надійшла заява (вх. № 44864/23) з додатками, з якої вбачається, що, наразі утворено Тягинську сільську військову адміністрацію Бериславського району Херсонської області, яка продовжує реалізовувати свою діяльність як орган місцевого самоврядування, представляти відповідну територіальну громаду та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Крім того, позивач-1 повідомив суд, що позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі, просив задовольнити позов та проводити судовий розгляд справи без його участі. Вказана заява прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї документами.

13.12.2023 Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області на електронну адресу надіслала пояснення (вх. № 45187/23), відповідно до якої позивач-2 також зазначив про отримання статусу відповідної районної військової адміністрації.

14.12.2023 до суду надійшла заява позивача-2 (вх. № 45426/23), де останній просив позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі та проводити судовий розгляд справи без його участі. Вказані пояснення та заява позивача-2 були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи разом із додатками до них.

19.12.2023 у підготовчому засіданні по справі № 923/73/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "09" січня 2024 року о 12:40 год. Позивачі та відповідач, відповідно до приписів ст. 120 ГПК України, були повідомлені про час та місце наступного підготовчого засідання ухвалою суду від 20.12.2023.

09.01.2024 у підготовчому засіданні по справі № 923/73/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, з`ясувавши думку прокурора, судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 923/73/22 до судового розгляду по суті на "01" лютого 2024 року о 10:00 год., про що позивачі та відповідач були повідомлені ухвалою суду від 10.01.2024, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

01.02.2024, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 923/73/22 по суті до 20.02.2024 об 11:00 год. Ухвалою суду від 02.02.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, Тягинська сільська рада Бериславського району Херсонської області, Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області та Фермерське господарство «Планета-Південь» повідомлені про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 923/73/22.

19.02.2024 до Господарського суду Одеської області від Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області надійшла заява (вх. № 6759/24) про задоволення позовних вимог в повному обсязі та проведення судового розгляду даної справи без її участі.

Того ж дня, Тягинською сільською радою Бериславського району Херсонської області також подано до суду заяву (вх. № 6817/24 від 19.02.2024), якою позивач-1 підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі, просив їх задовольнити та провести розгляд справи без його участі. Вказані заяви позивачів були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

20.02.2024 під час розгляду справи по суті прокурор виступив із вступною промовою, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Прокурор у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю.

Позивачі - Тягинська сільська рада Бериславського району Херсонської області та Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області, про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлялися судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал до їх електронних кабінетів, проте в судові засідання з розгляду справи по суті представники позивачів не з`явились, про поважність підстав неявки суд не повідомили. Як встановлено з наданих суду заяв обох позивачів, позовні вимоги прокурора підтримують в повному обсязі, своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надали, просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ФГ «Планета-Південь» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ухвали суду надсилались відповідачу за місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Зберігання відділенням Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» поштових відправлень суду, які є «Судовими повістками» в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для «Судових повісток» причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем, а саме на сайті Судової влади України розміщувались відповідні оголошення від 29.11.2023, від 21.12.2023, 11.01.2024 та від 05.02.2024.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, суд констатує небажання відповідача протягом майже трьох місяців висловити свою правову позицію у даному спорі, незабезпечення відповідачем явки у всі попередні засідання по даній справі.

При цьому у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує .

Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань позивача, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Враховуючи незабезпечення відповідачем отримання поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, а також відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи відкладався у зв`язку з нез`явленням представника відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 20.02.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та після виходу з нарадчої кімнати судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

22.03.2006 між Бериславською районною державною адміністрацією (власник землі, орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.03.2006 за № 4АА002134-040671500003,

Згідно умов п.1 договору оренди землі орендодавець надає, а орендар на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 07.03.2006 року № 171 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних границях Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Відповідно до п.п. 2-5 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,40 га в тому числі ріллі 9,40 га, із земель запасу Ольгівської сільської ради в такому якісному стані: 71е чорноземи південні важкосуглинкові, бал бонітету 45, площа 9,40 га; вміст гумусу по Тюріну в орному шарі ґрунту орендованих земель становить 2,42%. На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 126 998,50 гривень.

Розділом договору «Строк дії договору» встановлено, що договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно пунктів 9 - 11 розділу договору «Орендна плата», орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Ольгівської сільської ради в розмірі: на перші три роки в розмірі земельного податку, з послідуючим переглядом в наступні роки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Періодичність внесення орендної плати в порядку та строки встановлені законодавством України.

Розділом «Умови використання земельної ділянки» договору оренди землі від 22.03.2006 погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення. Умови збереження стану об`єкта оренди: орендар зобов`язаний здійснювати ґрунтоохоронні заходи з метою запобігання погіршенню якісного стану земельних ділянок та якісного стану суміжних Невід`ємними земельних ділянок і довкілля в цілому.

Відповідно до п.п. 18, 20 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі семи днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 28 розділу «Права та обов`язки» встановлено, що орендодавець має право, серед іншого, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Пунктом 31 передбачені обов`язки орендаря, зокрема: приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації цього договору, у відповідності з п. 11 цього договору вчасно вносити орендну плату, у 5-денний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки надати копію договору у податкову інспекцію по Бериславському району.

Згідно п.п. 38, 39 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Невід`ємними частинами договору є: План-схема земельної ділянки з кадастровим номером 6520685500:03:003:0002, кадастровий план вказаної земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі та акт приймання-передачі об`єкта оренди.

22.03.2006 сторонами договору оренди землі складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі про те, що голова Бериславської райдержадміністрації Дешко М.В. в присутності представників сільської ради сільського голови Соменка Є.М., спеціаліста з питань землевпорядкування Ольгівської сільської ради Акімової В.В. передали земельну ділянку в натурі гр. Акімову М.М. у розмірі 9,40 га (фізичних) з таким складом сільськогосподарських угідь: ріллі 9,40 га.

Згідно Витягу № 02-15/9-495 від 20.03.2006 з розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передається в оренду гр. ОСОБА_1 , нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 126998,50 грн.

04.08.22010 між Бериславською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Планета-Південь» укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 22 березня 2006 року за № 4АА002134-040671500003.

За умовами п. 1 договору про внесення змін, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 01.12.2019 № 1127 «Про внесення змін до договору оренди землі», сторони погодили частину преамбули, де визначено орендаря викласти в такій редакції: «фермерське господарство «Планета-Південь», що знаходиться в с. Ольгівка, Бериславського району, Херсонської обл. по вул. Будівельників, в особі голови Акімова Миколи Миколайовича, що мешкає по АДРЕСА_1 , та діє на підставі статуту, - іменований надалі як «орендар».

Відповідно до п. 3, 4 договору про внесення змін, цей договір є невід`ємною частиною договору оренди зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 22 березня 2006 року за № 4АА002134-040671500003. Цей договір набуває чинності після підписання сторонами і підлягає державній реєстрації в Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК.

Даний договір про внесення змін від 04.08.2010 до договору оренди земельної ділянки зареєстрований в Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 4АА002134-041071500002 від 04.08.2010.

На звернення Бериславської окружної прокуратури до Головного управління ДПС у Хеорсонської області, АРК та м. Севастополі (вих. № 50-2532вих-21 від 26.11.2021), голови Тягинської територіальної громади (вих. № 50-2533вих-21 від 26.11.2021) та до голови Бериславської районної державної адміністрації (вих. № 50-2821вих-21 від 23.12.2021) щодо надання інформації про існування заборгованості за договором від 22.03.2006, сплату ФГ «Планета-Південь» заборгованості з орендної плати та вжиття відповідних заходів, спрямованих на стягнення з відповідача орендної плати, зокрема за земельну ділянку з кадастровим номером 6520685500:03:003:0002:

- Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом № 10437/5/21-22-04-02-07 від 01.12.2021 повідомило, що станом на 01.12.2021 за даними інтегрованої картки платника ФГ «Планета-Південь», відкритої в Бериславській ДПІ за кодом платежу 18010600 стаття 11 «орендна плата з юридичних осіб», обліковується податковий борг у сумі 17345,82 грн, який виник починаючи з 30.04.2019 відповідно до поданої податкової декларації з плати за землю за 2019 рік. ФГ «Планета-Південь» не подано до Бериславської ДПІ ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі податкової декларації з плати за землю за 2020-2021 роки та не задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 9,4 га.

- Тягинська сільська рада Бериславського району Херсонської області листом № 02-33-1045/0/21/700-46-02 від 14.12.2021 повідомила, що від ФГ «Планета-Південь», яке орендує на території Ольгівського старостинського округу земельну ділянку площею 9,40 га згідно договору оренди землі від 22.03.2006 з урахуванням додаткової угоди від 04.08.2010, в 2021 році орендної плати за землю до бюджету Тягинської сільської ради не надходило, а інформацією щодо заборгованості за минулі роки сільська рада не володіє, з відповідним позовом щодо розірвання договору оренди до суду не зверталась.

- Бериславська районна державна адміністрація Херсонської області листом № 0102/3330/0-2021/15/602-05-8638 від 28.12.2021 зазначила, що відповідно до пункту 24 Розділу Х Перехідних положень ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад та станом на 24.12.2021, відповідно до даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка належить до комунальної власності. Також позивач-2 інформував, що станом на 27.05.2021 у районній державній адміністрації відсутня інформація щодо заборгованості по договору оренди земельної ділянки від 22.03.2006 (зі змінами), в зв`язку з чим відповідні заходи щодо стягнення з відповідача орендної плати не вживалися та позовні вимоги не висувались.

27.11.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області №11 передано Тягинській сільській раді Тягинської територіальної громади Бериславського району Херсонської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4417,2759 га згідно переліку, до складу яких входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6520685500:03:003:0002, яка розташована на території Ольгівської сільської ради Бериславського районну Херсонської області.

На підставі рішення другої сесії восьмого скликання Тягинської сільської ради Бериславського районну Херсонської області № 10 від 11.12.2020 розпочато процедуру реорганізації юридичної особи Ольгівської сільської ради шляхом приєднання до Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області (п. 5 рішення).

23.12.2020 Тягинською сільською радою прийнято рішення № 47 про прийняття у комунальну власність Тягинської сільської ради земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною згідно додатку.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 290875525 від 16.12.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6520685500:03:003:0002, загальною площею, 9,4011 га належить на праві комунальної власності Тягинській сільській раді.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради та Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Позовні вимоги прокурора, який посилається на наявність підстав для його представництва інтересів держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області та Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області у даній справі, обґрунтовано істотним порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо щомісячної та у повному обсязі оплати орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор зазначає, що несплата орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою завдає суттєвої шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини місцевого бюджету.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного врегулювання, виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безгосподарське використання землі, безпосередньо належить до інтересів держави.

Порушення інтересів держави полягає також в тому, що тривале невжиття заходів щодо стягнення заборгованості зо договором оренди призводить до недоотримання місцевим бюджетом значної суми коштів, що в свою чергу порушує інтереси держави та не сприяє досягненню проголошеної мети запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, а також виконання поставлених бюджетних програм.

Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України, Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

За змістом п.п.10.1.1. п.10.1. ст.10, п.п.14.1.147 п.14.1. ст.14, п.п.265.1.3. п.265.1. ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.

Пунктом 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України. Також, згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Земельна ділянка, надана у користування відповідачу за оскаржуваним договором, перебувала на адміністративній території Ольгівської сільської ради, яка в подальшому увійшла до території Тягинської об`єднаної територіальної громади і рішенням сесії Тягинської сільської ради від 11.12.2020 №10 Тягинську сільську раду визначено правонаступником всіх майнових прав та обов`язків, серед іншого, Ольгівської сільської ради. З огляду на вищевикладене, вимоги чинного законодавства, на даний час саме Тягинська сільська рада є отримувачем коштів у вигляді орендної плати з юридичних осіб за оренду зазначеної земельної ділянки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 11.05.2016 за наслідками розгляду справи №6-824цс16, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному обсязі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому, однак вищезазначене залишилось поза увагою уповноваженого державою органу - Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Виходячи із наведених норм законодавства, прокурор у позовній заяві визначає, що «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення орендарем умов договору, шляхом його розірвання та повернення земельної ділянки, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Тобто як вказано у позовній заяві, з урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

При цьому необхідно зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі №915/20/18).

Як вказав суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор 20.01.2022 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру2 звернувся до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області, яка є орендодавцем за спірним договором, з повідомленням № 50-196ВИХ-22 та до Тягинської територіальної громади Херсонської області, в інтересах якої діє Тягинська сільська рада, з повідомленням № 50-197ВИХ-22, в яких зазначено, що Бериславською окружною прокуратурою буде вжито заходи прокурорського реагування представницького характеру шляхом звернення до суду з позовною заявою в інтересах Тягинської сільської ради Бериславського району та Бериславської районної державної адміністрації до ФГ «Планета-Південь» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

При цьому позивачі, будучи тривалий час обізнаними про порушення інтересів територіальної громади, не вжили заходів реагування, спрямованих на стягнення з ФГ «Планета-Південь» відповідної орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Таким чином, з огляду вказані обставини та наведені норми законодавства, в даному випадку існують достатні підстави вважати наявність бездіяльності зі сторони позивачів та застосування представницьких повноважень прокурора з метою захисту інтересів держави.

Також слід зазначити, що з моменту звернення прокурора до компетентного органу та надання ним прокурору відповіді до моменту подання позову минуло достатньо часу, що також свідчить про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що в свою чергу означає про наявність підстав в даному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку суд зазначає таке.

Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору оренди земельної ділянки до якого застосовуються норми Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду), Земельного кодексу України (далі ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та іншими нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно із частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1статті 5 названого Закону).

Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 22 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Як встановлено судом, 22.03.2006 між Бериславською районною державною адміністрацією (орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі, яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства площею 9,40 га з кадастровим номером 6520685500:03:003:0002, яка була розташована в адміністративних границях Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Спірний договір оренди землі від 22.03.2006 укладений Бериславською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 07.03.2006 № 171, яка на час його укладення була законним розпорядником земель указаної категорії.

Проте, на час подачі позову та на час вирішення справи по суті, чинне законодавство у сфері землекористування зазнало суттєвих змін.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28 квітня 2021 року, що набрав чинності з 27 травня 2021 року, внесені зміни до законодавчих актів України. Земельний кодекс України у розділі X «Перехідні положення» доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім перерахованих у цьому пункті земель.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, спірна земельна ділянка площею 9,40 га, розташована на території колишньої Ольгівської сільської ради відноситься до території Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області і, як встановлено судом, 14.12.2021 було зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Тягинською сільською радою.

Частиною 1 статті 148-1 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, зміна власника земельної ділянки та передача її в комунальну власність позивачу-1 не впливає на умови діючого договору оренди землі, на права та обов`язки орендаря та не тягне за собою зміну умов договору оренди землі.

Вказане кореспондується також з нормами статті 514 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже з огляду на вказане, відповідно до чинного законодавства саме Тягинська сільська рада наразі є власником земельної ділянки та стороною договору оренди землі (орендодавцем).

Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що між орендодавцем та ФГ «Планета-Південь» (орендарем), головою якого є Акімов М.М., 04.10.2010 укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.03.2006, яким внесено відповідні зміни щодо орендаря.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст.8 ЗУ «Про фермерське господарство»).

З аналізу положень статей 15,7,8 Закону України «Про фермерське господарство» Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

У постанові від 1 квітня 2020 року в справі № 320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство (п. 6.24 - 6.25)».

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства, набуття статусу юридичної особи та в даному випадку внесення до договору відповідних змін, обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відтак, незважаючи на оформлення права оренди та укладення спірного договору оренди з фізичною особою ОСОБА_1 , учасником спірних правовідносин та належним відповідачем є ФГ «Планета-Південь», засновником якого є ОСОБА_1 .

Правовим наслідком розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, є припинення користування земельною ділянкою фермерським господарством. Тобто, внаслідок задоволення позову може бути змінено обсяг прав і обов`язків саме фермерського господарства, а не ОСОБА_1 .

У правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна землекористувача і його обов`язки перейшли до фермерського господарства з дня внесення відповідних змін до договору, а тому сторонами у спірних правовідносинах є юридична особа та орган місцевого самоврядування.

Положенням статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1. ст. 38 Податкового кодексу України).

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Згідно умов договору орендна плата, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції, вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі: на перші три роки в розмірі земельного податку, з послідуючим переглядом в наступні роки. Періодичність внесення орендної плати здійснюється в порядку та строки, встановлені законодавством України.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з пунктом 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

На підставі ст. 290.1 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, п.п. 28, 31 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Як слідує з інформації ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 01.12.2021 відповідачем допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю згідно договору. З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в додаток до листа від 01.12.2021, скерувало на адресу окружної прокуратури інтегровані картки платника ФГ «Планета-Південь за кодом платежу 18010600, стаття 11, з яких вбачається, що за відповідачем обліковується борг у сумі 17345,82 грн, який виник починаючи з 30.04.2019 відповідно до поданиї ним податкової декларації за 2019 рік, а податкові декларації за 2020-2021 роки не подані та не задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 9,40 га.

Відтак, як вбачається із поданих матеріалів, орендна плата за землю з квітня 2019 року сплачувалась в неповному розмірі або не сплачувалась взагалі.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів зворонього, у тому числі доказів на погашення вказаної заборгованості, відповідач суду не надав.

Порушення відповідачем умов договору оренди землі щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованою земельною ділянкою, як це передбачено відповідним договором, є істотним, оскільки в значній мірі позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати за землю до місцевого бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства. Представлений договір оренди не передбачає безоплатне користування, а отже позивач розраховує на надходження коштів від передання земельної ділянки в оплатне користування.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Із системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 16.02.2022 у справі № 923/1427/20, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 13.12.2023 у справі № 909/419/22.

У свою чергу, у постанові від 10.11.2021 у справі № 175/642/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, відповідач мав сплачувати орендну плату у розмірі, порядку та строки визначені договором оренди земельної ділянки, проте тривалий час протягом 2019-2021 років орендну плату за орендовану земельну ділянку не сплачував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними доказами обставини наявності зобов`язальних відносин між сторонами та заборгованості у відповідача з орендних платежів, яка утворилась внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати за землю на момент звернення прокурора із позовом до суду.

Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, прокурор у позовній заяві посилався на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичної несплати орендних платежів.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18, постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Орендодавець, вступаючи у договірні відносини розраховує на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, у тому числі і в частині внесення орендної плати, відтак порушення орендарем обов`язку з оплати оренди протягом тривалого періоду, що носить систематичний характер є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Положеннями пункту 38 договору оренди земельної ділянки передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

У зв`язку з тим, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за землю, що є порушенням умов договору та частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі», тому відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України існують підстави для припинення договору оренди землі від 22.03.2006 шляхом його розірвання за рішенням суду і в судовому порядку.

Щодо вимоги про повернення об`єкта оренди судом встановлено таке.

Положеннями пункту 21 договору оренди земельної ділянки передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно із частиною 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до вимог частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З аналізу правових норм вбачається, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі. Отже, правовим наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку.

Так, із аналізу вищевказаних положень Закону та обставин справи встановлених судом вбачається, що розпорядником земельної ділянки є Тягинська сільська рада Бериславського району Херсонської області.

Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути Тягинській сільській раді Бериславського району Херсонської області земельну ділянку з кадастровим номером 652065500:03:003:0002 площею 9,40 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі від 22.03.2006 (із змінами, внесеними 04.08.2010), є похідною та залежить від первинної вимоги про розірвання договору, та з огляду на те, що суд визнав обґрунтованою вимогу про розірвання договору оренди землі, є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Фермерське господарство «Планета-Південь».

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 22.03.2006, укладений Бериславською районною державною адміністрацією (74300, Херсонська обл., м. Берислав, пл. Перемоги, № 2, код ЄДРПОУ 04059987) та Фермерським господарством «Планета - Південь» (73039, м. Херсон, вул. Карбишева, № 2, кв. 149, код ЄДРПУО 34174978) зі змінами, внесеними додатковою угодою від 04.08.2010, укладеною між Бериславською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Планета-Південь», зареєстрований у відділі Держкомзему у Бериславському районі, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 4АА002134-040671500003 від 22.03.2006, щодо земельної ділянки площею 9,40 га (кадастровий номер 652068500:03:003:0002), із земель запасу Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області;

3. Зобов`язати Фермерське господарство «Планета-ІІівдень» (73039, м. Херсон, вул. Карбишева, № 2, кв. 149, код ЄДРПУО 34174978) повернути земельну ділянку площею 9,40 га, кадастровий номер 652068500:03:003:0002, із земель запасу фонду Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області до земель комунальної власності Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області (74330, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Тягинка, вул. Вишнева, №1 Д, код ЄДРПОУ 04401345).

4. Стягнути з Фермерського господарства «Планета-Південь» (73039, м. Херсон, вул. Карбишева, № 2, кв. 149, код ЄДРПУО 34174978) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 33, код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір в розмірі 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01 березня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення20.02.2024
Оприлюднено04.03.2024
Номер документу117371618
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою

Судовий реєстр по справі —923/73/22

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Рішення від 20.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 02.02.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 10.01.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 20.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 29.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 14.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

Ухвала від 10.10.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Цісельський О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні