Рішення

від 19.02.2024 по справі 697/1992/23

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/1992/23

Провадження № 2/697/87/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Васянович Ю.В.,

прокурора Лисенко К.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави до Бобрицької сільської ради Черкаської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіджиФармінг" про визнання недійсним та скасування рішень Бобрицької сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури (далі також позивач) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бобрицької сільської ради Черкаської області (далі також відповідач-1), ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіджиФармінг" (далі також ТОВ "ВіджиФармінг", третя особа) про визнання недійсним та скасування рішень Бобрицької сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сесією Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області 24.12.2021 прийнято рішення № 20-47/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у власність», яким в тому числі, серед інших, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення на 01.03 для ведення особистого селянського господарства) площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 у приватну власність.

26.01.2022 прийнято рішення № 21-33/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)» ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552, у власність для ведення особистого селянського господарства та передано її ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 15.08.2023 за № 342948039, у власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552 площею 1,475 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 2559079771080), яка отримана на підставі рішення Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 № 21-33/VIII.

В свою чергу, земельна ділянка з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552 площею 1,475 га ОСОБА_1 передана в оренду ТОВ "ВіджиФармінг" на підставі договору оренди землі від 01.07.2022, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64524089 від 17.08.2022).

Водночас, рішення сесії Бобрицької сільської ради від 24.12.2021 № 20-47/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у власність» та рішення сесії Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 № 21-33/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)», що стосуються ОСОБА_1 є протиправними через порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» при їх прийнятті.

Так, постановою Канівського міськрайонного суду від 09.05.2023 у справі № 697/1981/22, яка залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.07.2023, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова суду набрала законної сили 10.07.2023.

Відповідно до рішень судів, ОСОБА_1 є депутатом Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області восьмого скликання та у відповідності до положень пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ст. 172-7 КУпАП.

На сесії Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області 24.12.2021 розглядалось питання № 20-47/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)».

Відповідно до результатів відкритого поіменного голосування 20 сесії Бобрицької сільської ради VIII скликання від 24.12.2021 ОСОБА_1 був присутній та голосував голосом «за» питання «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)» в тому числі, собі особисто.

На сесії Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області 26.01.2022 розглядалось питання № 21-33/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у власність», в тому числі ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,4750, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552.

Відповідно до результатів відкритого поіменного голосування 21 сесії Бобрицької сільської ради VIII скликання від 26.01.2022, ОСОБА_1 був присутній та голосував голосом «за» питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у власність», собі особисто.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи депутатом Бобрицької сільської ради Черкаського району, Черкаської області та відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» прийняв рішення при наявності у нього реального конфлікту інтересів під час голосування голосом «за» питання про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства), самому собі на 20 сесії Бобрицької сільської ради від 24.12.2021, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Юридичними наслідками в даному випадку є прийняття рішення Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 20-47/VIII від 24.12.2021 «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)».

Крім того, ОСОБА_1 , будучи депутатом Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 вказаного Закону прийняв рішення при наявності у нього реального конфлікту інтересів під час голосування «за» питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у приватну власність самому собі на 21 сесії Бобрицької сільської ради від 26.01.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Юридичними наслідками в даному випадку є прийняття рішення Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 21-33/VIII від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у власність».

Таким чином, ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 на підставі рішення Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 № 21-33/VIII від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у власність», яким затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_1 , яке і має бути скасованим в судовому порядку.

Це рішення, відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV є підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру прав.

Враховуючи, що рішення Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 № 21-33/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)» визнається незаконним, договір оренди землі, укладений на його підставі, також має бути визнаний недійсним.

Крім цього, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду як самостійного позивача, прокурором зазначено, що оскільки Бобрицьку сільську раду визначено відповідачем у цій справі та пред`явлено до неї вимоги, тому наявні підстави для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача.

З огляду на вказані обставини, Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 № 21-33/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)» у частині затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4750 кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 та передачі безоплатно у власність останнього зазначеної земельної ділянки;

- визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки № б/н від 01.07.2022, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ВіджиФармінг" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552 площею 1,4750 га;

- зобов`язати ТОВ "ВіджиФармінг" повернути територіальній громаді в особі Бобрицької сільської ради земельну ділянку площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552, призначену для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15.09.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.71).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.96).

Прокурор Лисенко К.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Таким чином, справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідачів, повідомлених у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, які не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин, не подали відзиву проти позову, та зі згоди позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні доводи прокурора, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 18.06.2019 № 23-1878/14-19-СГ передано Литвинецькій сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1049,2963 га, які розташовані в адміністративних межах Литвинецької, Козарівської, Курилівської сільських рад Канівського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі (а.с.45).

Згідно акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 18.06.2019, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до наказу від 18.06.2019 № 23-1878/14-19-СГ передає із державної власності, а Литвинецька сільська рада Канівського району Черкаської області приймає у комунальну власність Литвинецької сільської ради Канівського району Черкаської області земельні ділянки згідно з додатком. Цей акт разом із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права комунальної власності, на вказані у додатку земельні ділянки, Литвинецькою сільською радою Канівського району Черкаської області (а.с.46).

Так, у відповідності до вказаного акта приймання-передачі земельних ділянок, Литвинецькою сільською радою прийнято у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 7122084300:01:001:0464, площею 11,6300 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.49-зворот).

В подальшому, рішенням 8 сесії VIII скликання Бобрицької сільської ради від 23.03.2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) загальною площею 11,6300 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:0464, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Литвинецький страростинський округ, за межами населеного пункту) на три земельних ділянки, зокрема, на земельну ділянку площею 8,6117, кадастровий номер 7122084300:01:001:2511 (а.с.51-52).

Рішенням 19 сесії VIII скликання Бобрицької сільської ради від 10.12.2021 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) загальною площею 8,6117 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2511, що розташована в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (Литвинецький старостинський округ, за межами населеного пункту) на шість земельних ділянок, зокрема, на земельну ділянку площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 (а.с.53-55).

На підставі заяви ОСОБА_1 рішенням 20 сесії VIII скликання Бобрицької сільської ради Черкаської області від 24.12.2021 № 20-47/VIII надано дозвіл, зокрема, ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зі зміною цільового призначення на 01.03 для ведення особистого селянського господарства) площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 у приватну власність (а.с.40-42).

У відповідності до рішення 21 сесії VIII скликання Бобрицької сільської ради Черкаської області від 26.01.2022 № 21-33/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства)», розглянувши клопотання громадян про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) із земель комунальної власності за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту), сільська рада вирішила затвердити громадянам, зокрема, ОСОБА_1 площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) із земель комунальної власності за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту). Передано безоплатно у власність земельні ділянки громадянам, зокрема, ОСОБА_1 вказану земельну ділянку та рекомендовано, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (а.с.57-58).

22 лютого 2022 року державним реєстратором виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Гормаш С.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 № 21-33/VIII зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552 площею 1,475 га за номером запису про право власності 47620293, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2023 № 342948039 (а.с.43-44).

01.07.2022 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "ВіджиФармінг" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552, площею 1,475 га, вид угідь рілля, яка розташована на території Бобрицької сільської ради, Черкаського району, Черкаської області (а.с.60-62).

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.05.2023, яка залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.07.2023, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частинами 2 статті 172-7 КУПАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400 грн. (а.с.20-23, 24-28).

Як вбачається зі змісту постанови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.05.2023 у справі № 697/1981/22, відповідно до рішення № 1-1/VIІI від 20.11.2020 «Про початок повноважень депутатів Бобрицької сільської ради» прийнято до відома факт початку повноважень депутатів Бобрицької сільської ради VIІI скликання, серед яких є ОСОБА_1 .

Згідно з підпунктом «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 , як депутат Бобрицької сільської ради Черкаської області, є суб`єктом відповідальності за порушення, пов`язані з корупцією.

24.12.2021 на сесії Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області розглядалось питання № 20-47/VIIІ «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03. Для ведення особистого селянського господарства) у власність, де приймав участь ОСОБА_1 .

Відповідно до результатів відкритого поіменного голосування 20 сесії VIIІ скликання від 24.12.2021, ОСОБА_1 був присутній та голосував голосом «за» при розгляді питання «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03. для ведення особистого селянського господарства) у власність» зокрема собі особисто на земельну ділянку площею 1.4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 у приватну власність.

26.01.2022 на сесії Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області розглядалось питання № 21-33/VIIІ «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства ), де приймав участь ОСОБА_1 .

Відповідно до результатів відкритого поіменного голосування 21 сесії VIIІ скликання від 26.01.2022, ОСОБА_1 був присутній та голосував голосом «за» при розгляді питання «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 для ведення особистого селянського господарства) у власність, зокрема собі особисто на земельну ділянку площею 1.4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок порушення вимог закону, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначені статтею 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України, і для ведення для ведення садівництва становить не більше 0,12 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст. 118 ЗК України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 21 сесії VIII скликання Бобрицької сільської ради Черкаської області №21-33/VIII від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства)» затверджено громадянам, зокрема, ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) із земель комунальної власності за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту) площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 та передано безоплатно у власність земельні ділянки громадянам, зокрема, ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, Бобрицька сільська рада (за межами населеного пункту), (01.03 Для ведення особистого селянського господарства), за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (а.с.57-58).

01.07.2022 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ТОВ "ВіджиФармінг" (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552, площею 1,475 га, вид угідь рілля, яка розташована на території Бобрицької сільської ради, Черкаського району, Черкаської області (а.с.60-62).

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 342948039 від 15.08.2023 спірна земельна ділянка кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі оспорюваного прокурором рішення.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 є депутатом Бобрицької сільської ради VIІI скликання.

ОСОБА_1 , будучи депутатом Бобрицької сільської ради Канівського (тепер Черкаського) району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону "Про запобігання корупції" прийняв рішення при наявності у нього реального конфлікту інтересів під час голосування голосом «за» рішення «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) у власність», тобто собі особисто, на двадцятій сесії Бобрицької сільської ради від 24 грудня 2021 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, про що оперуповноваженим Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Горбенко О.С. складено протокол № 165/2022 від 28.11.2022 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Юридичними наслідками у даному випадку є прийняття рішення Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 20-47/VIII від 24.12.2021 «Про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) у власність».

Крім того, ОСОБА_1 , будучи депутатом Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області та відповідно до підпункту «б» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» прийняв рішення при наявності у нього реального конфлікту інтересів під час голосування «за» рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства)», тобто собі особисто, на двадцятій першій сесії Бобрицької сільської ради від 26 січня 2022 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, про що оперуповноваженим управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України майором поліції Горбенко О.С. складено протокол № 166/2022 від 28.11.2022 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Юридичними наслідками у даному випадку є прийняття рішення Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області № 21-33/VIII від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства)».

22.02.2022 державним реєстратором виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Черкаської області Гормаш С.І. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 №21-33/VIII зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552 площею 1,475 га за номером запису про право власності 46925326, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2023 № 342948039.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.05.2023, яка залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.07.2023, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами 2 статті 172-7 КУПАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 3 400 грн. (а.с.20-23, 24-28).

Відповідно до ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом. Якщо повідомлення про конфлікт інтересів здійснено на засіданні ради, іншого колегіального органу, інформація про таке повідомлення обов`язково вноситься до протоколу засідання ради, іншого колегіального органу.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», особи зобов`язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а також повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Приватним інтересом є будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальному конфлікту інтересів характерна наявність трьох об`єктивних компонентів: приватний інтерес; службове повноваження, представницьке повноваження; протиріччя між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.

Як зазначено у постанові Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.05.2023, яка залишена без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 697/1981/22 зазначено, що приватний інтерес депутата ОСОБА_1 мав майновий характер.

Так, між приватним інтересом депутата Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області Підгайним О.Ю. та його представницькими повноваженнями, пов`язаними з голосуванням за прийняття рішень: № 20-47/VIII від 24.12.2021 «Про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) у власність; № 21-33/VIII від 26.01.2022 «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства), виникла суперечність, що мала вплив на об`єктивність та неупередженість прийняття ним відповідного рішення під час голосування на сесії Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Суперечність полягала в тому, що, з однієї сторони, в особи наявний вказаний вище приватний інтерес, а з іншої - депутат Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області Підгайний О.Ю. має здійснювати свої представницькі повноваження в тому числі під час голосування на сесії сільської ради, виключаючи вплив приватного інтересу на реалізацію своїх повноважень.

Враховуючи викладене, така суперечність, що мала вплив на об`єктивність та неупередженість вчинення дій та прийняття рішень, у розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що прийняття Бобрицькою сільською радою рішення №20-77/VIII «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (01.03 Для ведення особистого селянського господарства) у власність» в частині надання такого дозволу ОСОБА_1 та рішення № 21-33/VIII від 26.01.2022 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 Для ведення особистого селянського господарства)» в частині затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 прийняті в умовах реального конфлікту інтересів депутата ОСОБА_1 , який голосував за прийняття таких рішень та бездіяльності інших депутатів сільської ради, які не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту, що є підставою для його скасування в частині надання земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_1 .

Відтак, ОСОБА_1 безпідставно набув у власність спірну земельну ділянку, тому вона підлягає поверненню у власність Бобрицької територіальної громади.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) зазначено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) вказала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Як вбачається зі змісту поданого позову, мета прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою.

Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги: - визнати незаконним та скасувати рішення Бобрицької сільської ради від 26.01.2022 № 21-33/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (01.03 для ведення особистого селянського господарства)» у частині затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,4750 кадастровий номер 7122084300:01:001:2552 та передачі безоплатно у власність останнього зазначеної земельної ділянки; - визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки № б/н від 01.07.2022, укладений між ОСОБА_1 за ТОВ "ВіджиФармінг" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7122084300:01:001:2552 площею 1,4750 га.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22).

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22), вимогу повернути територіальній громаді в особі Бобрицької сільської ради земельну ділянку площею 1,4750 га, кадастровий номер 7122084300:01:001:2552, призначену для ведення особистого селянського господарства слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 , яка перебуває на праві оренди у ТОВ "ВіджиФармінг" на користь власника.

Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії), що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду наведеним у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку без достатньої правової підстави, тому належним способом захисту порушеного права у даному випадку є витребування у ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віджи Фармінг» на користь Бобрицької територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області земельну ділянку площею 1,4750 га кадастровий номер 7122084300:01:001:2552.

Щодо пропорційності втручання у право особи на мирне володіння майном та співвідношення такого втручання із суспільними інтересами, суд зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право особи на мирне володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Легітимною метою такого втручання може бути здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Щодо звернення прокурора до суду як самостійного позивача в інтересах держави, суд зазначає про таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або ж у тому разі, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatismutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia, заява № 42454/02, § 35)).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». Про такі випадки йдеться, зокрема, у частині третій статті 23 Закону № 1697-VII. На думку Конституційного Суду України, це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання.

У рішенні від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 40), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункти 26-30), у разі оскарження прокурором рішення органу влади, який має повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, про надання права на земельну ділянку прокурор виступає у такій справі позивачем, а орган, який ухвалив відповідне рішення відповідачем.

Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у подібних спорах, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України).

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного рішення. Прокурор вказав, що оскільки саме Бобрицька сільська рада як колегіальний орган допустила порушення інтересів у спірних правовідносинах, то вона не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки відповідно до правого висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Статтею 67 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено право прокурора оскаржувати рішення, прийняті з порушенням даного закону.

Таким чином, у прокурора наявні правові підстави для представництва інтересів держави у межах даного спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Так, як вбачається з матеріалів справи, Черкаською обласною прокуратурою при зверненні до суду з вищевказаним позовом сплачено судовий збір у сумі 8 052 грн. 00 коп. (а.с.1).

Судовий збір, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги прокурора суд вважає за необхідне задовольнити частково, тому на користь Черкаської обласної прокуратури з ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави до Бобрицької сільської ради Черкаської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіджиФармінг" про визнання недійсним та скасування рішень Бобрицької сільської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віджи Фармінг» на користь Бобрицької територіальної громади в особі Бобрицької сільської ради Черкаського району Черкаської області земельну ділянку площею 1,4750 га кадастровий номер 7122084300:01:001:2552.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Повний текст заочного рішення суду складено 29.02.2024.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави, місцезнаходження вул. Юрія Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700; код ЄДРПОУ 02911119.

Відповідачі:

Бобрицька сільська рада Черкаської області, місцезнаходження вул. Дружби, 4, с. Бобриця, Черкаський район, Черкаська область, 19014; код ЄДРПОУ 35797342;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіджиФармінг", місцезнаходження вул. Канівська, 4/22, с. Межиріч, Черкаський район, Черкаська область, 19035; код ЄДРПОУ 42601987.

Головуючий Б . К . Скирда