Рішення

від 27.02.2024 по справі 924/1198/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа № 924/1198/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши справу

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації, м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - спеціалізоване лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Лісовик", м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області,

до Полонської міської ради, м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області

про скасування права комунальної власності Полонської міської ради на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014;

зобов`язання повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 загальною площею 2,6413 га,

представники сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Шамрай В.В - згідно ордера серії ВХ № 1058944 від 12.12.2023 року;

третьої особи СЛСП "Лісовик": не з`явився;

прокуратури: Ткачук Н. С. - згідно посвідчення № 076960 від 07.03.2023 року

ВСТАНОВИВ:

прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до суду, у якому просить скасувати право комунальної власності Полонської міської ради на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014; зобов`язати повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 загальною площею 2,6413 га.

Вимоги мотивує тим, що СЛСП «Лісовик» є постійним користувачем земельної ділянки на території Полонської міської ради площею 279,03 грн. У 2006 році Полонською РДА передано в оренду ОСОБА_1 2,6413 га, а саме дві земельні ділянки з кадастровими 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014. Проте, такі земельні ділянки згідно висновку експерта від 31.08.2017 року накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні СЛСП «Лісовик».

Таким чином, позаяк волевиявлення власника майна Хмельницької ОДА, на відчуження земельних ділянок лісогосподарського призначення та передання їх у користування відсутнє, вважає належним способом захисту в даному випадку скасування права відповідача та спірні земельні ділянки та зобов`язання повернути їх позивачу.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 17.11.2023 року відкрито провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третіх осіб ОСОБА_1 та СЛСП "Лісовик", призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні 27.02.2024 року вимоги позову підтримала, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача на судовий розгляд справи не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується судовою повісткою від 02.02.2024 року. У відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що СЛСП «Лісовик» передано у постійне користування у 2000 році земельну ділянку комунальної форми власності, а не державної, позаяк рішення приймала Хмельницька обласна рада. Так, Полонська міська рада з моменту створення та до передачі у комунальну власність була власником та засновником СЛСП «Лісовик», та земельна ділянка, яка ним використовується, належить до спільної власності територіальних громад. Тому в межах чинного на той час земельного законодавства, а саме, ст.ст. 59, 93, 124 та п. 12 розділу Х перехідних положень Земельного кодексу України, рада надала дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо передання земельних ділянок водного фонду в оренду.

Наголошує, що спірні земельні ділянки є саме землями водного фонду, а не лісового, що підтверджується первинними обліковими землевпорядними документами та картографічними матеріалами. Зазначає, що розпорядженням ради від 24.02.2006 року припинено право постійного користування земельними ділянками СЛСП «Лісовик», оскільки дане розпорядження не виконане. Окрім того, у державний акт на право постійного користування від 11.02.2009 року не включено земельні ділянки, які перебувають в оренді ОСОБА_1 , а на момент прийняття розпоряджень та укладення договорів оренди була відсутня публічна кадастрова карта.

Так, лише після запровадження електронної бази даних, з метою впорядкування існуючого землекористування, відповідно до рішення ради від 10.04.2019 року розпочалась робота щодо впорядкування землевпорядної документації.

Додатково зауважує про висновок експерта від 24.12.2021 року, яким підтверджено факт ненакладення спірних у даній справі земельних ділянок із земельною ділянкою, наданою у користування СЛСП «Лісовик».

Прокурор у відповіді на відзив наголошує про належність спірних земельних ділянок саме до державної власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, згідно матеріалів державного контролю ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області розпорядження відповідача видані без дотримання процедури вилучення земельних ділянок та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення. Звертає увагу, що землі лісогосподарського призначення не передавались у комунальну власність згідно підпункту в) пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.

Треті особи не скористались правом подання письмових пояснень, представник третьої особи ОСОБА_1 в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову з підстав належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

15.08.2000 року Полонська районна державна адміністрація видала розпорядження №240/2000-р про державну реєстрацію спеціалізованого лісокомунального підприємства «Лісовик».

Розпорядженням голови Полонської РДА № 297/2004-р «Про надання у користування земельних ділянок лісового фонду СЛСП «Лісовик» від 03 серпня 2004 року та розпорядженням Полонської РДА № 297/2005-р від 12 серпня 2005 року «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03 серпня 2004 року № 297/2004-р» надано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду СЛСП «Лісовик» на території Полонської міської ради площею 1 556,95 га.

На підставі вказаних розпоряджень СЛСП «Лісовик» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11 лютого 2009 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030975900006, згідно з яким земельна ділянка для ведення лісового господарства площею 279,03 га на території Полонської міської ради надана в постійне користування СЛСП «Лісовик». Відповідно до плану меж земельної ділянки, який є складовою вищезазначеного державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, СЛСП «Лісовик» на території Полонської міської ради має у користуванні ділянку № 3 площею 279,03 га.

Розпорядженням голови Полонської РДА № 85/2006-р від 24 лютого 2006 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі в оренду земельних ділянок водного фонду орієнтовною площею 13,7 га для рибогосподарських потреб за рахунок земель водного фонду, розташованих за межами населених пунктів Полонської міської ради, площею 6,2 га, та Новолабунської сільської ради, площею 7,5 га.

За результатами розробленої топографо-геодизичною фірмою «Терра» у 2006 році технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки водного фонду за межами населених пунктів Полонської міської ради та Новолабунської сільської ради на замовлення ОСОБА_1 , Полонською РДА прийнято розпорядження № 115/2006-р від 14 березня 2006 року, згідно з яким передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду загальною площею 2,6413 га на 49 років для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів Полонської міської ради.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості, ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок як об`єктів перевірки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013, 6823610100:03:001:2014, які розташовані за межами населених пунктів Полонської ОТГ Полонського району Хмельницької області, за результатами якого встановлено, що розпорядження Полонської РДА від 14 березня 2006 року № 116/2006-р та від 14 березня 2006 року № 115/2006-р видані без дотримання процедури вилучення земельних ділянок, виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення, чим порушено вимоги частини другої статті 20, статей 55, 57-59 ЗК України у редакції, чинній на час видачі розпоряджень (акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 16.01.2019 року).

Згідно з висновком експерта № 6083-6094/16-26 від 31 серпня 2017 року, земельна ділянка кадастровий номер 6823610100:03:001:2013 площею 1,2608 га та земельна ділянка кадастровий номер 6823610100:03:001:2014 площею 1,3805 га для рибогосподарських потреб, що знаходяться за межами населених пунктів Полонської міської, ради, якими користується ОСОБА_1 , накладається на межі земельної ділянки № 3, якою користується СЛСП «Лісовик» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760.

У вказаному висновку експерта також зазначено, що при наданні земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі розпоряджень Полонської РДА № 115/2006-р від 14 березня 2006 року та № 116/2006-р від 14 березня 2006 року, згідно з вимогами нормативних документів, які регулювали земельні відносини на той час, необхідно було виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Надана на дослідження технічна документація щодо інвентаризації земельної ділянки водного фонду Левківському В.І. за межами населених пунктів Полонської міської ради для рибогосподарських потреб від 2006 року та технічна документація щодо інвентаризації земельної ділянки водного фонду Левківському В.І. за межами населеного пункту Новолабунської сільської ради для рибогосподарських потреб від 2006 року не відповідає вимогам законодавства на момент відведення ОСОБА_1 в оренду для рибогосподарських потреб з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

СЛСП "Лісовик" звернулося до ФОП Цимбалюка В.В. із листом від 26.08.2020 року за підписом ОСОБА_1 , у якому просить виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 279,0300 га - для ведення лісового господарства і пов`язаних із ним послуг (09.01), яка розташована за адресою: Хмельницька область, Полонський район, за межами м. Полонне. У листі також міститься прохання при проведенні робіт врахувати помилку, допущену при друкуванні державного акту на право постійного користування землею ЯЯ338760, а саме, виключити з меж земельні ділянки, що зареєстровані в базі Державного земельного кадастру та відображені на сервісі Публічної кадастрової карти за кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

На підставі розробленої ФОП Цимбалюком Б.В. 26.08.2020 року технічної документації з землеустрою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 04.09.2020 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6823610100:03:001:2007 площею 279,0300 га, комунальної форми власності, цільове призначення: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 зареєстровано 05.08.2021 року та 25.08.2021 року відповідно право власності відповідача на підставі листа від 03.08.2021 року, номер 2650. Тоді ж зареєстровано право оренди ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки строком до 24.03.2055 року.

В свою чергу, згідно листа №2650 від 03.08.2021 року, адресованого виконавчим комітетом Полонської міської ради державному реєстратору, комітет просить зареєструвати право комунальної власності на земельні ділянки водного фонду для приведення у відповідність до норм, визначених розділом ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України №1423-ІХ від 28.04.2021 року, в тому числі, спірних земельних ділянок.

Згідно з висновком експерта № 865/021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеним 24 грудня 2021 року на виконання ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2021 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2014, 6823610100:03:001:2013, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, не накладаються на земельну ділянку, яка належить СЛСП «Лісовик» на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 338760.

З вищевикладеного, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду.

Щодо правомочності звернення прокурора в інтересах позивача до суду з даним позовом.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації до Полонської міської ради про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності ради на земельні ділянки лісогосподарського призначення та зобов`язання повернути їх на користь держави в особі позивача.

В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує на бездіяльність органу уповноваженого від імені держави здійснювати повноваження власника державного майна - Хмельницької обласної військової адміністрації.

Прокурор зазначає, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави під час використання майна, що належить до державної власності.

Шепетівською окружною прокуратурою листом №54/3-8120вих-23 від 29.08.2023 року повідомлено Хмельницьку ОВА про виявлені порушення та запропоновано вжити заходи реагування щодо повернення земельної ділянки у власність держави.

У листі №99/34-12-7402/2023 від 13.09.2023 року Хмельницькою ОВА повідомлено про не вжиття відповідних заходів, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Таким чином, прокурор мав правомочності на звернення до суду в особі позивача.

Щодо суті спору.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ст. 57 ЗК України в редакції станом на 2005 рік (час видання Полонською районною державною адміністрацією розпорядження №297/2005-р від 12.08.2005 року)).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

У державній власності, відповідно до ст. 8 ЛК України, перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності (ст. 9 ЛК України). У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.

Таким чином, з дня набрання чинності вказаним законом 14.07.2004 р. усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на підставі розпорядження Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області від 12.08.2005 року №297/2005-р видано 11.02.2009 року спеціалізованому лісокомунальному сільськогосподарському підприємству "Лісовик" державний акт №338760 на право постійного користування земельною ділянкою площею 279,03 га.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктами 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

27.05.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України.

Так, розділ Х Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Тобто, землі лісогосподарського призначення за межами населених пунктів залишились у власності держави. З вказаного суд відхиляє доводи відповідача, що земельна ділянка лісогосподарського призначення, надана СЛСП "Лісовик", відноситься до комунальної форми власності. Окрім того, вона надана розпорядженням державного органу.

З приводу доводів відповідача про перебування земельної ділянки на праві постійного користування у комунального підприємства, засновником якого на даний час є відповідач, судом враховується, що згідно ст. 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Тобто, перебування земельної ділянки на праві постійного користування у комунального підприємства не впливає на форму власності земельної ділянки, наданої у користування.

В свою чергу, для встановлення обставин, чи має місце накладення спірних земельних ділянок із земельною ділянкою державної форми власності лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні СЛСП "Лісовик", необхідно досліджувати землевпорядну документацію.

У пункті 6.1 Розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є:

- визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);

- визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

В матеріалах справи наявні: висновок експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 6083-6094/16-26 від 31 серпня 2017 року, відповідно до якого спірні земельні ділянки повністю накладаються на межі земельної ділянки, якою користується СЛПС «Лісовик» на підставі державного акту на право постійного користування; та висновок експерта № 865/021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складений 24 грудня 2021 року на виконання ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 13 квітня 2021 року, згідно якого земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2014, 6823610100:03:001:2013, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, не накладаються із земельною ділянкою, яка належить СЛСП «Лісовик» на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 338760.

Щодо висновку експерта № 6083-6094/16-26 від 31 серпня 2017 року судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.01.2024 року у справі №911/2653/17 (756/15873/16), у якій суд, надаючи оцінку висновку експерта у кримінальному провадженні, у якому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, взяв до уваги такий висновок та наголосив, що він стосується предмета доказування, відповідає вимогам статті 98 ГПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження судовим експертом НДЕКЦ.

Порушень порядку його отримання судом не встановлено, судовий експерт попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 р. у справі № 461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Таким чином, вказаний висновок від 31.08.2017 року є допустимим доказом та підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

За змістом висновку експерта №865/021, експертом використовувався кадастровий план земельної ділянки №6823610100:03:001:2007 площею 279,0300, який містився в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленій ФОП Цимбалюком Б.В. (аркуш 9 висновку).

Водночас, згідно листа СЛСП "Лісовик" за підписом Левківського В.І. та адресованого ФОП Цимбалюку Б.В. щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 279,0300 га - для ведення лісового господарства і пов`язаних із ним послуг (09.01), яка розташована за адресою: Хмельницька область, Полонський район, за межами м. Полонне, міститься прохання при проведенні робіт врахувати помилку, допущену при друкуванні державного акту на право постійного користування землею ЯЯ338760, а саме, виключити з меж земельні ділянки, що зареєстровані в базі Державного земельного кадастру та відображені на сервісі Публічної кадастрової карти за кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

Проте, жодних підстав для висновку про помилкове включення до державного акту ЯЯ 338760 земельних ділянок з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 ні в листі, ні під час судового розгляду спору учасниками справи не наведено та судом не встановлено.

Вказаний лист свідчить також про те, що СЛСП "Лісовик" обізнане, що спірні земельні ділянки входили в межі земельної ділянки, яка надана згідно державного акту ЯЯ 338760.

Таким чином, суд критично оцінює кадастровий план земельної ділянки №6823610100:03:001:2007 площею 279,0300, який містився в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленій ФОП Цимбалюком Б.В., та який використаний під час експертного дослідження судовим експертом Власюком В.В., позаяк Технічна документація виготовлена без врахування спірних земельних ділянок.

Документації із землеустрою, на основі якої виданий державний акт від 2009 року, в наданих експерту Власюку В.В. матеріалах не було (аркуш 9 висновку №865/021).

З огляду на вищезазначене, судом в даному випадку не приймаються до уваги висновки, викладені у висновку експерта № 865/021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 24 грудня 2021 року.

Із висновку експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6083-6094/16-26 від 31 серпня 2017 року, відповідно до якого спірні земельні ділянки накладаються на межі земельної ділянки, якою користується СЛПС «Лісовик» на підставі державних актів на право постійного користування, слідує, що дослідження проведено на підставі, зокрема, оригіналу проекту організації і розвитку лісового господарства СЛСП "Лісовик" 2002 року, оригіналу планшету лісовпорядкування СЛСП "Лісовик" від 2002 року, копії державного акта ЯЯ 338760, копії технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування для ведення лісового господарства СЛСП "Лісовик", електронних документів (обмінних файлів в електронному вигляді в умовній системі координат СК-63) на спірні земельні ділянки, поземельних книг на них тощо. Жодних обставин неможливості або неповноти дослідження питання накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку, належну СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування, експертом не встановлено.

За результатами дослідження експертом зроблено однозначний висновок, що спірні земельні ділянки накладаються на належну СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування згідно державного акту ЯЯ 338760 земельну ділянку повністю.

Окрім того, прокурором на підтвердження факту перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні СЛСП "Лісовик" та віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду надано лист від 10.11.2016 року Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект», фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 7 і частини кв. 5 СЛСП "Лісовик" та межами земельних ділянок із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 (том 1, арк. 60-61).

У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» та доданими до неї фрагментами з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів № 7 та частини кв. 5, у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2002 року та межами спірних земельних ділянок, останні розташовані в межах земель СЛСП "Лісовик".

З викладеного суд доходить висновку, що інформація, надана ВО «Укрдержліспроект» щодо факту накладення спірних земельних ділянок на лісові ділянки СЛСП "Лісовик" з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти України, та також висновок експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6083-6094/16-26 від 31 серпня 2017 року є належними та достатніми доказами на підтвердження того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка належить на праві постійного користування СЛСП "Лісовик" на підставі державного акту ЯЯ 338760.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на лютий 2006 року), відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч.1). Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2).

З аналізу вказаних норм права вбачається, що розпорядження земельною ділянкою, а саме надання її у користування іншій особі за наявності чинного права користування, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Крім того, згідно ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Однією з особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням, що з огляду на незаконну зміну цільового призначення спірної земельної ділянки на землі призначені для ведення особистого селянського господарства несе пряму загрозу знищення наявних лісових насаджень та унеможливить здійснення належних заходів по їх захисту та відновленню.

У матеріалах справи відсутні докази того, що СЛСП "Лісовик" як постійний землекористувач спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення та Хмельницька ОДА як власник земельної ділянки, погоджували вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

Вказане свідчить про незаконність вибуття вказаних земельних ділянок з державної власності та постійного користування СЛСП "Лісовик" та зміну їх цільового призначення на землі водного фонду.

Оскільки п. 24 Перехідних положень ЗК України містить виключення щодо земель лісогосподарського призначення, якими, як встановлено вище, є спірні земельні ділянки, відповідач не мав правових підстав реєструвати за собою право комунальної власності на такі земельні ділянки.

За приписами п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постанові від 13.10.2021р. у справі №911/1968/20, де Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за наведеним Законом передбачено можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права. Наведене є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки державна реєстрація права є моментом виникнення права на земельну ділянку згідно ст. 125 Земельного кодексу України.

З огляду на відсутність правових підстав для реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки, вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Полонської міської ради (код ЄДРПОУ 04060743) на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 є ефективним способом захисту прав позивача та підлягає задоволенню.

З приводу вимоги про зобов`язання повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 загальною площею 2,6413 га, суд зазначає наступне.

В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати:

1) з яких саме правовідносин сторін виник спір;

2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність порушення права позивача, однак обраний прокурором у цій справі спосіб захисту щодо зобов`язання повернути земельну ділянку не відповідає належному способу захисту та не призведе до відновлення прав держави, оскільки є неефективним.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати Полонську міську раду повернути у відання держави в особі позивача спірні земельні ділянки слід розуміти як вимогу про витребування цих земельних ділянок на користь власника, що дозволить здійснити реєстрацію за позивачем права власності на такі земельні ділянки та ефективно захистити права останнього.

Суд також зауважує, що вказане рішення жодним чином не впливає на право постійного землекористування СЛСП "Лісовик".

З всього вищевикладеного, оскільки позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, а зміна формулювання вимоги з метою ефективного способу захисту не свідчить про безпідставність звернення до суду за захистом порушеного права у такій частині, позов у справі №924/1198/23 суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації, м. Хмельницький, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - спеціалізоване лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Лісовик", м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, до Полонської міської ради, м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області, про скасування права комунальної власності Полонської міської ради на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014; зобов`язання повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 загальною площею 2,6413 га, задовольнити.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Полонської міської ради (код ЄДРПОУ 04060743) на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

Витребувати з володіння Полонської міської ради (30500, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 114, код 04060743) на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, буд. 2, код 22985083) земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

Стягнути з Полонської міської ради (30500, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 114, код 04060743) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.03.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/