Постанова

від 10.10.2024 по справі 924/1198/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року Справа № 924/1198/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі №924/1198/23 (суддя Музика М.В., повний текст рішення складено 01.03.2024)

за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації

до Полонської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - спеціалізоване лісокомунальне сільськогосподарське підприємство "Лісовик"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про скасування права комунальної власності Полонської міської ради на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014; зобов`язання повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 загальною площею 2,6413 га

за участю представників сторін:

прокурор - Гарбарук В.А.;

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

третіх осіб - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шепетівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації (далі - позивач, Хмельницька ОВА) звернувся до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Полонської міської ради (далі - відповідач, Міська Рада) про:

- скасування права комунальної власності Полонської міської ради на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014;

- зобов`язання повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 загальною площею 2,6413 га.

Позовні вимоги обґрунтовані накладенням земельних ділянок з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014, які надані в оренду ОСОБА_1 на земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні СЛСП "Лісовик" на підставі державного акту на території Полонської міської ради площею 279,03 га, що підтверджується висновком Хмельницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 31.08.2017 № 6083-6094/16-26.

Таким чином, оскільки волевиявлення Хмельницької ОДА на відчуження земельних ділянок лісогосподарського призначення та передання їх у користування іншим особам відсутнє, тому прокурор вважає належним способом захисту скасування права відповідача на спірні земельні ділянки та зобов`язання повернути їх позивачу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, зокрема, що інформація, надана ВО "Укрдержліспроект" щодо факту накладення спірних земельних ділянок на лісові ділянки СЛСП "Лісовик" з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти України, та також висновок експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6083-6094/16-26 від 31.08.2017 є належними та достатніми доказами на підтвердження того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка належить на праві постійного користування СЛСП "Лісовик" на підставі державного акту ЯЯ 338760. При цьому судом першої інстанції не прийнято до уваги висновки, викладені у висновку експерта № 865/021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 24.12.2021, яким встановлено те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2014, 6823610100:03:001:2013, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, не накладаються на земельну ділянку, яка належить СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 338760.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі №924/1198/23, в якій апелянт просить: зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Полонського районного суду у цивільній справі № 681/804/20; призначити у справі судову земельно - технічну експертизу; скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- для з`ясування обставин накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 6823685000:03:001:2014, 6823685000:03:001:2013 на земельні ділянки, які надані в постійне користування СЛСП "Лісовик" потрібні спеціальні знання;

- незважаючи на те, що у матеріалах справи є два протилежні висновки експертиз, суд першої інстанції не призначив експертизу у даній справі. При цьому безпідставно відхилив клопотання ОСОБА_1 про призначення відповідної експертизи у справі;

- ОСОБА_1 був позбавлений можливості самостійно замовити висновок експерта для подачі до господарського суду, оскільки не має доступу до матеріалів кримінального провадження № 42016241270000046, на підставі яких було складено висновок експерта від 31.08.2017 № 6083-6094/16-26;

- суд першої інстанції, надаючи оцінку висновкам експертів, не перевірив, що прокурором у суді першої інстанції не надано тих доказів, на підставі яких проводилася експертиза у кримінальному провадженні, а саме відсутні відомості про координати поворотних точок, відсутня інформація про їх формування та затвердження у встановленому законом порядку на належні СЛСП "Лісовик" землі. Висновок експерта з кримінального провадження містить наявність координат поворотних точок, проте вони ніким не підписані, не сформовані та не затверджені;

- прокурором не доведено, що земельні ділянки водного фонду з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2014, 6823610100:03:001:2013, які орендує ОСОБА_1 , відносяться до земель лісового фонду;

- суд першої інстанції безпідставно визнав за належний доказ висновок експерта № 6083-6094/16-26 від 31.08.2017, який проведений в межах кримінального провадження, оскільки він є необ`єктивним (у висновку відображені координати поворотних точок земельної ділянки, якою користується СЛПС "Лісовик" на підставі державного акту. Станом на 31.08.2017 (дата виконання висновку експерта) земельна ділянка згідно державного акту була сформована, але координат поворотних точок не мала. Тільки на підставі рішення Полонської районної Ради № 3 від 10.04.2019, на замовлення СЛСП "Лісовик" ФОП Цимбалюк Б.В., було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та сформовано координати поворотних точок земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009. Таким чином, вказані обставини спростовують накладання спірних земельних ділянок;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у зупиненні провадження у даній справі до розгляду Полонським районним судом Хмельницької області справи № 681/804/20. Апелянт вказує, що у господарській справі № 924/1198/23 та у цивільній справі № 681/804/20, прокурор обґрунтовує однаковими підставами виникнення таких позовів (накладання земельних ділянок лісового фонду на землі водного фонду, якими користується ОСОБА_1 ) , а тому рішення у цивільній справі № 681/804/20 (в межах якої призначено додаткову експертизу) буде мати преюдиційний характер для прийняття рішення судом у справі № 924/1198/23, яким вирішується питання про одній і ті земельні ділянки;

- суд першої інстанції помилково встановив, що спірні земельні ділянки відносяться до лісового фонду, посилаючись на планово - картографічні матеріали лісовпорядкування. Із виготовленням Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009 планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не є тими доказами, які вказують на точне розташування земель лісового фонду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Філіпова Т.Л.

Листом від 18.03.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

25.03.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі № 924/1198/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.05.2024 о 14:30 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відкладено розгляд справи на 30.05.2024 о 15:15 год.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.05.2024 № 01-05/228 у зв`язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії у даній справі - Філіпової Т.Л., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно - західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 924/1198/23 судову земельно - технічну експертизу.

05.09.2024 до суду від експертної установи надійшов лист від 04.09.2024, в якому директор ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" зазначає, що у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 рахунку за проведення судової експертизи, матеріали справи № 924/1198/23 були повернуті до суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 поновлено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі № 924/1198/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.10.2024 о 12:15 год.

Полонська міська рада надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідач зазначає наступне:

- рішенням Хмельницької обласної ради (додаток № 2) від 28.12.2000 № 19 "Про припинення права користування та надання земельних з ділянок лісового фонду у постійне користування", Спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Лісовик" передано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду загальною площею 5040,5 га, отже земельна ділянка перебувала в комунальній, а не державній власності;

- з 01.01.2022 набрав чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, відповідно до статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку. Дана земельна ділянка, що є предметом розгляду в суді, перебувала та перебуває в комунальній власності, оскільки рішення щодо володіння, користування та розпорядження нею приймалось органами місцевого самоврядування;

- посилання суду першої інстанції на Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 № 1457-ІУ, відповідач вважає необґрунтованим, в частині того, що суд першої інстанції дійшов висновку, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів;

- власником та засновником СЛСП "Лісовик", з моменту його створення та до передачі в комунальну власність Полонської міської ради, являлась Полонська районна рада Хмельницької області, тому земельна ділянка, що використовує СЛСП "Лісовик" являлась спільною власністю територіальних громад сіл, селища та міста на той час Полонського району, а не перебувала у державній власності. В даному випадку СЛСП "Лісовик" має в постійному користуванні земельні ділянки на території, до децентралізації - Полонського району, орієнтовно 5003 га землі, власником та засновником даного комунального підприємства на даний час являється Полонська міська рада;

- висновки суду першої інстанції, що землі лісогосподарського призначення за межами населених пунктів залишились у власності держави відповідач вважає помилковими;

- також невірним вважає твердження про те, що дані земельні ділянки є земельними ділянками лісового фонду, оскільки по факту вони являються земельними ділянками водного фонду, що підтверджується відповідними первинними обліковими землевпорядними документами та картографічними матеріалами;

- згідно висновку експерта № 865/021 від 24.12.2021, земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014, які передано в оренду ОСОБА_1 не накладаються із земельною ділянкою, яка належить СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЛ № 338760.

Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- у даній справі відсутні підстави для призначення земельно - технічної експертизи. Додатково звертає увагу суду, що наданий представником ОСОБА_1 висновок судового експерта Власюка В.В. № 865/021 від 24.12.2021 не є належним та допустимим доказом у справі;

- апелянтом не доведено об`єктивну неможливість розгляду справи № 924/1198/23 до вирішення справи № 681/804/20, а лише зазначено про доцільність зібрання та оцінки доказів належності спірних земельних ділянок до земель водного фонду у цивільному процесі. При цьому, доказом належності земельної ділянки до певної категорії не встановлюється рішенням суду. Цільове призначення земель визначається власником відповідно до функціонального призначення територій (ст. 20 ЗК України);

- прокурор вказує, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення є і була державною власністю, а реєстрація Полонською міською радою права комунальної власності на неї є незаконною, оскільки проведена за відсутності згоди розпорядника зазначеними землями про їх передачу в комунальну власність Полонської територіальної громади, що є прямим порушенням чинного законодавства та встановленого порядку передачі земель із державної власності в комунальну.

Представник ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 924/1198/23 до розгляду Полонським районним судом Хмельницької області справи №681/804/20. Заявник вказує, що у справі № 924/1198/23 та у справі № 681/804/20 прокурор обґрунтовує однаковими підставами виникнення таких позовів (накладання земельних ділянок лісового фонду на землі водного фонду, якими користується ОСОБА_1 ) , а тому рішення у цивільній справі № 681/804/20 (в межах якої призначено додаткову експертизу) буде мати преюдиційний характер для прийняття рішення судом у справі № 924/1198/23, яким вирішується питання про одній і ті земельні ділянки.

Хмельницька обласна прокуратура надіслала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме висновку № 1146д/024, складеного 12.07.2024 судовим експертом Власюком В.В. в якості доказу в межах цивільної справи № 681/804/20.

Розглянувши клопотання апелянта про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20, від 14.09.2022 у справі № 911/1977/21).

Зважаючи на норми ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України, пов`язаною із однією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 904/4393/21).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Отже, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Не встановивши обставин стосовно об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до розгляду Полонським районним судом Хмельницької області справи № 681/804/20, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі № 924/1198/23.

При цьому апеляційним господарським судом не встановлено обставин неможливості розгляду справи № 924/1198/23 до вирішення справи № 681/804/20, а також, що клопотання заявника містить аргументовані та переконливі мотиви необхідності зупинення провадження у справі як у частині об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у цивільній справі, так і стосовно того, що зібрані у справі, що розглядається, докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що відхилення апеляційним господарським судом клопотання про зупинення провадження у справі № 924/1198/23 до вирішення справи №681/804/20, не призведе до неможливості встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому суд відмовляє заявнику в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Щодо клопотання Хмельницької обласної прокуратури про долучення до матеріалів справи висновку № 1146д/024, складеного 12.07.2024 судовим експертом Власюком В.В. в якості доказу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).

Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Обґрунтовуючи клопотання про долучення до матеріалів справи висновку № 1146д/024, складеного 12.07.2024 судовим експертом Власюком В.В. в якості доказу, прокурор посилається на те, що у справі № 681/804/20 за клопотанням представника ОСОБА_1 було проведено судову земельно - технічну експертизу. Так, відповідно до висновку експерта № 1146д/024 земельні ділянки з кадастровими номерами 6823685000:03:001:2014 та 6823685000:03:001:2013 відносяться до земель лісового фонду та повністю накладаються на земельні ділянки, які були надані в постійне користування СЛСП "Лісовик" (для ведення лісового господарства згідно правовстановлюючих документів: Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009).

Прокурор вказує, що судову земельно - технічну експертизу в справах № 924/1198/23 та №681/804/20 судами призначено за клопотанням саме представника ОСОБА_1 - Шамрая В.В.; експертиза проведена експертом Власюком В.В., яким складено висновок 12.07.2024. Водночас, вказаний висновок представником ОСОБА_1 - Шамраєм В.В. до матеріалів справи не долучено, а тому прокурор просить долучити даний висновок до матеріалів справи та врахувати його при вирішенні справи.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів, враховуючи норми ч. 1 ст. 2, 42, ст. 236, 269 ГПК України, з метою ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, дійшла висновку приєднати до матеріалів справи висновок експертизи № 1146д/024, складений 12.07.2024 судовим експертом Власюком В.В. в якості доказу.

В судовому засіданні 10.10.2024 прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Шамрай В.В. до участі у судовому засіданні за допомогою власних технічних засобів не приєднався, та в судовому розгляді 10.10.2024 участі не приймав.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, заслухавши в судовому засіданні прокурора, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 15.08.2000 Полонська РДА видала розпорядження №240/2000-р "Про державну реєстрацію Спеціалізованого лісокомунального підприємства "Лісовик".

Розпорядженням голови Полонської РДА № 297/2004-р "Про надання у користування земельних ділянок лісового фонду СЛСП "Лісовик" від 03.08.2004 та розпорядженням Полонської РДА № 297/2005-р від 12.08.2005 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.08.2004 № 297/2004-р" надано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду СЛСП "Лісовик" на території Полонської міської ради площею 1 556,95 га.

На підставі вказаних розпоряджень, СЛСП "Лісовик" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030975900006, згідно з яким земельна ділянка для ведення лісового господарства площею 279,03 га на території Полонської міської ради надана в постійне користування СЛСП "Лісовик".

Відповідно до плану меж земельної ділянки, який є складовою державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, СЛСП "Лісовик" на території Полонської міської ради має у користуванні ділянку № 3 площею 279,03 га.

Розпорядженням голови Полонської РДА № 85/2006-р від 24.02.2006, ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо передачі в оренду земельних ділянок водного фонду орієнтовною площею 13,7 га для рибогосподарських потреб за рахунок земель водного фонду, розташованих за межами населених пунктів Полонської міської ради, площею 6,2 га, та Новолабунської сільської ради, площею 7,5 га.

За результатами розробленої топографо - геодизичною фірмою "Терра" у 2006 технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки водного фонду за межами населених пунктів Полонської міської ради та Новолабунської сільської ради на замовлення ОСОБА_1 , Полонською РДА прийнято розпорядження № 115/2006-р від 14.03.2006, згідно з яким передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду загальною площею 2,6413 га на 49 років для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів Полонської міської ради.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості, ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок як об`єктів перевірки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013, 6823610100:03:001:2014, які розташовані за межами населених пунктів Полонської ОТГ Полонського району Хмельницької області, за результатами якого встановлено, що розпорядження Полонської РДА від 14.03.2006 № 116/2006-р та від 14.03.2006 № 115/2006-р видані без дотримання процедури вилучення земельних ділянок, виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 20, ст. ст. 55, 57-59 ЗК України у редакції, чинній на час видачі розпоряджень (акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 16.01.2019).

Згідно з висновком експерта № 6083-6094/16-26 від 31.08.2017, земельна ділянка кадастровий номер 6823610100:03:001:2013 площею 1,2608 га та земельна ділянка кадастровий номер 6823610100:03:001:2014 площею 1,3805 га для рибогосподарських потреб, що знаходяться за межами населених пунктів Полонської міської, ради, якими користується ОСОБА_1 , накладається на межі земельної ділянки № 3, якою користується СЛСП "Лісовик" на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760.

У вказаному висновку експерта також зазначено, що при наданні земельної ділянки ОСОБА_1 на підставі розпоряджень Полонської РДА № 115/2006-р від 14.03.2006 та №116/2006-р від 14.03.2006 згідно з вимогами нормативних документів, які регулювали земельні відносини на той час, необхідно було виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення та технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Надана на дослідження технічна документація щодо інвентаризації земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1 за межами населених пунктів Полонської міської ради для рибогосподарських потреб від 2006 року та технічна документація щодо інвентаризації земельної ділянки водного фонду ОСОБА_1 за межами населеного пункту Новолабунської сільської ради для рибогосподарських потреб від 2006 не відповідає вимогам законодавства на момент відведення ОСОБА_1 в оренду для рибогосподарських потреб з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

СЛСП "Лісовик" звернулося до ФОП Цимбалюка В.В. із листом від 26.08.2020 за підписом ОСОБА_1 , в якому просить виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 279,0300 га - для ведення лісового господарства і пов`язаних із ним послуг (09.01), яка розташована за адресою: Хмельницька область, Полонський район, за межами м. Полонне. У листі також міститься прохання при проведенні робіт врахувати помилку, допущену при друкуванні державного акту на право постійного користування землею ЯЯ338760, а саме: виключити з меж земельні ділянки, що зареєстровані в базі Державного земельного кадастру та відображені на сервісі Публічної кадастрової карти за кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014.

На підставі розробленої ФОП Цимбалюком Б.В. 26.08.2020 технічної документації з землеустрою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 04.09.2020 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6823610100:03:001:2007 площею 279,0300 га, комунальної форми власності, цільове призначення: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 зареєстровано 05.08.2021 та 25.08.2021 відповідно право власності відповідача на підставі листа від 03.08.2021, № 2650. Тоді ж зареєстровано право оренди ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки строком до 24.03.2055.

Згідно листа № 2650 від 03.08.2021, адресованого виконавчим комітетом Полонської міської ради державному реєстратору, комітет просив зареєструвати право комунальної власності на земельні ділянки водного фонду для приведення у відповідність до норм, визначених розділом ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України №1423-ІХ від 28.04.2021, в тому числі, спірних земельних ділянок.

Згідно з висновком експерта № 865/021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеним 24.12.2021 на виконання ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 13.04.2021, земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2014, 6823610100:03:001:2013, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, не накладаються на земельну ділянку, яка належить СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 338760.

Предметом даного позову є вимоги керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької ОВА до Полонської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - СЛСП "Лісовик" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про скасування права комунальної власності Полонської міської ради на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013, 6823610100:03:001:2014 та зобов`язання повернути на користь держави в особі Хмельницької ОВА вказані земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані накладенням земельних ділянок з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014, які надані в оренду ОСОБА_1 на земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні СЛСП "Лісовик" на підставі державного акту на території Полонської міської ради площею 279,03 га.

Щодо звернення прокурора до суду із даним позовом в інтересах позивача.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 3 та абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Аналіз положень ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У даній справі прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької ОВА.

В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує на бездіяльність органу уповноваженого від імені держави здійснювати повноваження власника державного майна - Хмельницької ОВА. Прокурор зазначає, що при виконанні повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави під час використання майна, що належить до державної власності.

Із матеріалів справи вбачається, що Шепетівською окружною прокуратурою листом №54/3-8120вих-23 від 29.08.2023 повідомлено Хмельницьку ОВА про виявлені порушення та запропоновано вжити заходи реагування щодо повернення земельних ділянок у власність держави.

В той же час, у листі № 99/34-12-7402/2023 від 13.09.2023, Хмельницькою ОВА повідомлено про не вжиття відповідних заходів, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Тобто, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо суті позовних вимог.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково - дослідних робіт тощо (ст. 57 ЗК України в редакції станом на 2005 рік (час видання Полонською РДА розпорядження № 297/2005-р від 12.08.2005)).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Статтею 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи (ст. 7 ЛК України).

У державній власності, відповідно до ст. 8 ЛК України, перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності (ст. 9 ЛК України). У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів. Таким чином, з дня набрання чинності вказаним законом 14.07.2004 р. усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на підставі розпорядження Полонської РДА від 12.08.2005 № 297/2005-р, СЛСП "Лісовик" 11.02.2009 видано Державний акт № 338760 на право постійного користування земельною ділянкою площею 279,03 га.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктами 3, 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом російської федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України.

Так, розділ Х Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Тобто, землі лісогосподарського призначення за межами населених пунктів залишились у власності держави, а тому суд відхиляє доводи відповідача, що земельна ділянка лісогосподарського призначення, надана СЛСП "Лісовик" відноситься до комунальної форми власності. Окрім того, вона надана розпорядженням державного органу.

Також з приводу доводів відповідача про перебування земельної ділянки на праві постійного користування у комунального підприємства, засновником якого на даний час є відповідач, судом враховується, що згідно ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. В той же час, перебування земельної ділянки на праві постійного користування у комунального підприємства не впливає на форму власності земельної ділянки, наданої у користування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, для встановлення обставин, чи має місце накладення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014, які надані в оренду ОСОБА_1 на земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні СЛСП "Лісовик" на підставі державного акту на території Полонської міської ради площею 279,03 га, суд враховує наступне.

В матеріалах даної справи знаходиться висновок експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення комплексної земельно - технічної, оціночно - земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 6083-6094/16-26 від 31.08.2017, відповідно до якого спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013, 6823610100:03:001:2014 повністю накладаються на межі земельної ділянки, якою користується СЛПС "Лісовик" на підставі державного акту на право постійного користування.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Положеннями ч. 3 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Наведене свідчить про те, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19 зазначено, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Верховним Судом зазначено, що Господарським процесуальним та кримінально - процесуальним законодавством України не встановлено заборони господарському суду витребовувати окремі оригінали документів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, що здійснюється в порядку, встановленому ст. 81 ГПК України.

Таким чином, висновки експерта, виконані у кримінальному провадженні, можуть враховуватись у якості допустимих доказів судами інших юрисдикцій, окрім кримінальної. При цьому такий висновок є рівноцінним з іншими видами доказів, не має заздалегідь установленої сили та підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.01.2024 у справі №911/2653/17 (756/15873/16) суд, надаючи оцінку висновку експерта у кримінальному провадженні, у якому не зазначено, що він підготовлений для подання до суду, взяв до уваги такий висновок та наголосив, що він стосується предмета доказування, відповідає вимогам ст. 98 ГПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження судовим експертом НДЕКЦ.

В той же час, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

Із висновку експерта Хмельницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6083-6094/16-26 від 31.08.2017 слідує, що дослідження було проведено на підставі, зокрема, оригіналу проекту організації і розвитку лісового господарства СЛСП "Лісовик" 2002, оригіналу планшету лісовпорядкування СЛСП "Лісовик" від 2002, копії державного акта ЯЯ 338760, копії технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування для ведення лісового господарства СЛСП "Лісовик", електронних документів (обмінних файлів в електронному вигляді в умовній системі координат СК-63) на спірні земельні ділянки, поземельних книг на них тощо. Жодних обставин неможливості або неповноти дослідження питання накладення спірних земельних ділянок на земельну ділянку, належну СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування, експертом не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у розумінні положень ГПК України висновок експертизи № 6083-6094/16-26 від 31.08.2017, яким підтверджується те, що спірні земельні ділянки накладаються на належну СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування згідно Державного акту серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009 земельну ділянку, відповідає вимогам, встановленим процесуальним законом для засобів доказування, а відтак суд апеляційної інстанції враховує допустимість такого висновку як доказу у справі, оскільки проведена експертиза містить інформацію щодо предмету доказування у даній справі.

Апеляційним господарським судом не встановлено порушень порядку його отримання судом, судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Окрім того, прокурором на підтвердження факту перебування спірних земельних ділянок у постійному користуванні СЛСП "Лісовик" та віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду надано лист від 10.11.2016 Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект", фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 7 і частини кв. 5 СЛСП "Лісовик" та межами земельних ділянок із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 (т. 1, а. с. 60-61).

Так, інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" та доданими до неї фрагментами з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів № 7 та частини кв. 5, у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2002 року та межами спірних земельних ділянок, останні розташовані в межах земель СЛСП "Лісовик".

Апеляційний господарський суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що інформація, надана ВО "Укрдержліспроект" з доданим викопіюванням з Публічної кадастрової карти України також підтверджує те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення, яка належить на праві постійного користування СЛСП "Лісовик" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009.

Окрім того, суд зазначає, що у справі № 681/804/20 за клопотанням представника ОСОБА_1 було проведено судову земельно - технічну експертизу. Так, відповідно до висновку експерта № 1146д/024 від 12.07.2024 земельні ділянки з кадастровими номерами 6823685000:03:001:2014 та 6823685000:03:001:2013 відносяться до земель лісового фонду та повністю накладаються на земельні ділянки, які були надані в постійне користування СЛСП "Лісовик" (для ведення лісового господарства згідно правовстановлюючих документів: Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009).

Отже, доказами у даній справі підтверджується те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення (накладаються), яка належить на праві постійного користування СЛСП "Лісовик" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 924/1198/23 судову земельно - технічну експертизу. На вирішення судової земельно - технічної експертизи поставлено наступне питання: Чи накладаються земельні ділянки з кадастровими номерами 6823685000:03:001:2014 та 6823685000:03:001:2013 на земельні ділянки, які були надані в постійне користування СЛСП "Лісовик" для ведення лісового господарства згідно правовстановлюючих документів: Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009 ?

Разом з тим, 05.09.2024 до суду апеляційної інстанції від експертної установи надійшов лист від 04.09.2024, в якому директор ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" зазначає, що у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 рахунку за проведення судової експертизи, матеріали справи № 924/1198/23 були повернуті до суду.

Суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 102 ГПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Наведеними положеннями ч. 4 ст. 102 ГПК України чітко передбачено відповідні наслідки в разі ухилення учасника справи від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню. В даному випадку обов`язок такої участі у вигляді оплати експертизи, як зазначено вище, покладався на апелянта вищевказаною ухвалою суду.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням бездіяльності апелянта щодо виконання покладеного на нього судом обов`язку по оплаті експертизи та положень вказаної процесуальної норми є усі підстави вважати, що обставини про накладення земельних ділянок є встановленими.

Щодо наявного у справі висновку експерта № 865/021 за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи, складеного 24.12.2021 на виконання ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 13.04.2021, згідно якого земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2014, 6823610100:03:001:2013, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою, не накладаються із земельною ділянкою, яка належить СЛСП "Лісовик" на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 338760, то суд зазначає наступне.

Так, за змістом висновку експерта № 865/021, експертом використовувався кадастровий план земельної ділянки № 6823610100:03:001:2007 площею 279,0300, який містився в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленій ФОП Цимбалюком Б.В. (аркуш 9 висновку).

Водночас, згідно листа СЛСП "Лісовик" за підписом ОСОБА_1 та адресованого ФОП Цимбалюку Б.В. щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 279,0300 га - для ведення лісового господарства і пов`язаних із ним послуг (09.01), яка розташована за адресою: Хмельницька область, Полонський район, за межами м. Полонне, міститься прохання при проведенні робіт врахувати помилку, допущену при друкуванні державного акту на право постійного користування землею ЯЯ338760, а саме, виключити з меж земельні ділянки, що зареєстровані в базі Державного земельного кадастру та відображені на сервісі Публічної кадастрової карти з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013, 6823610100:03:001:2014.

Проте, жодних підстав для висновку про помилкове включення до Державного акту ЯЯ 338760 земельних ділянок з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 ні в листі, ні під час судового розгляду спору, учасниками справи не наведено та судом не встановлено.

Вказаний лист свідчить також про те, що СЛСП "Лісовик" обізнане, що спірні земельні ділянки входили в межі земельної ділянки, яка надана згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009.

З огляду на викладене, суд критично оцінює кадастровий план земельної ділянки №6823610100:03:001:2007 площею 279,0300, який містився в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленій ФОП Цимбалюком Б.В., та який використаний під час експертного дослідження судовим експертом Власюком В.В., позаяк Технічна документація виготовлена без врахування спірних земельних ділянок. Документації із землеустрою, на основі якої виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 338760 від 11.02.2009, в наданих експерту Власюку В.В. матеріалах не було (аркуш 9 висновку № 865/021).

Суд вказує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 ГПК України).

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Беручи до уваги вимоги ст. ст. 86, 104 ГПК України, із урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, колегія суддів не приймає до уваги висновок експерта № 865/021 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 24.12.2021.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що СЛСП "Лісовик" як постійний землекористувач спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення та Хмельницька ОДА як власник земельної ділянки, погоджували вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014, що свідчить про незаконність вибуття вказаних земельних ділянок з державної власності та постійного користування СЛСП "Лісовик" та зміну їх цільового призначення на землі водного фонду.

В той же час, оскільки п. 24 Перехідних положень ЗК України містить виключення щодо земель лісогосподарського призначення, якими, як встановлено вище, є спірні земельні ділянки, відповідач не мав правових підстав реєструвати за собою право комунальної власності на такі земельні ділянки.

За приписами п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постанові від 13.10.2021р. у справі № 911/1968/20, де Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за наведеним Законом передбачено можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права. Наведене є ефективним способом захисту порушеного права, оскільки державна реєстрація права є моментом виникнення права на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України.

З огляду на відсутність правових підстав для реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірні земельні ділянки, вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Полонської міської ради (код ЄДРПОУ 04060743) на земельні ділянки із кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 є ефективним способом захисту прав позивача та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання повернути на користь держави в особі Хмельницької ОДА земельні ділянки з кадастровими номерами 6823610100:03:001:2013 та 6823610100:03:001:2014 загальною площею 2,6413 га, суд зазначає наступне.

В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі № 910/8060/19 вказав, що під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність порушення права позивача, однак обраний прокурором у цій справі спосіб захисту щодо зобов`язання повернути земельну ділянку не відповідає належному способу захисту та не призведе до відновлення прав держави, оскільки є неефективним.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати Полонську міську раду повернути у відання держави в особі позивача спірні земельні ділянки слід розуміти як вимогу про витребування цих земельних ділянок на користь власника, що дозволить здійснити реєстрацію за позивачем права власності на такі земельні ділянки та ефективно захистити права останнього.

З урахуванням викладеного, оскільки позовні вимоги у даній справі є обґрунтованими, а зміна формулювання вимоги з метою ефективного способу захисту не свідчить про безпідставність звернення до суду за захистом порушеного права у такій частині, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позов у справі слід задовольнити в повному обсязі.

З огляду на викладене, апелянтом, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі № 924/1198/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2024 у справі № 924/1198/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений 15 жовтня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.