Рішення

від 19.02.2024 по справі 924/747/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2024 р. Справа № 924/747/23

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Грамчука І.В., при секретарі судового засідання Мартинюк А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтел" с.Олешин Хмельницького району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Чорноострівської селищної ради

до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

про визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 площею 10,0600 га та земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2362 площею 2,9400 га, з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, що розташовані за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради (Чорноострівської об`єднаної територіальної громади);

зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 39767479, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1) поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку, що розташована за адресою:, площею 13,0000 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6825082200:05:002:2357

Представники сторін:

від позивача: Думітращук В.М., Мартинкова О.Л. - за довіреностями

від відповідача: Коруняк Л.В. - за довіреністю

від третьої особи: не з`явились

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення повного тексту рішення завершено 01.03.2024р.

Встановив: На адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтел", м.Хмельницький до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький про визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 площею 10,0600 га та земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2362 площею 2,9400 га, з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, шо розташовані за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради (Чорноострівської об`єднаної територіальної громади), а також зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 39767479, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1) поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку площею 13,0000 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6825082200:05:002:2357.

Згідно заяви, з 22 червня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтел" (надалі - ТОВ "Олтел", Позивач, Товариство) було землекористувачем земельної ділянки по вул. Західно-Окружній у м. Хмельницькому, площею 34,15 га, яка знаходиться за межами населеного пункту (с.Грузевиця Хмельницького району) за договором оренди земельної ділянки № 89, зареєстрованим у регіональній філії центру земельного кадастру у Хмельницькому районі, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 93 від 24.06.2004р.

21 січня 2010 року між Хмельницькою РДА та ТОВ "Олтел" було укладено новий договір оренди земельної ділянки № 398, зареєстрований в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040104300001 від 03.02.2010р., згідно якого Товариству було передано в користування 33,00 га землі. Зазначений договір було укладено строком на п`ять років, починаючи з дати його реєстрації (до 03 лютого 2010р.). Відповідно до цільового призначення, вказана земельна ділянка передавалась в оренду для садівництва, вирощування посадкового матеріалу плодовоягідних культур, обслуговування господарських приміщень та місць по реалізації та збуту сільськогосподарської продукції.

Після закінчення договору Товариство продовжило користуватись зазначеною ділянкою та сплачувати орендні платежі за неї, заперечень щодо продовження договірних відносин від орендодавця не надходило, однак укласти новий договір оренди не вдавалось через ряд реорганізацій та змін в законодавстві.

У відповідності до заяви, з часом земельна ділянка, яка перебувала в користуванні ТОВ "Олтел", була зменшена у зв`язку з розширенням полігону твердих побутових відходів, а також реєстрацією державного акту на право постійного користування землею ТОВ "ЛТД "Тісса" (16га). Після зазначених змін в користуванні ТОВ "Олтел" залишилось 13,0000 га землі.

В 2018 році Товариство черговий раз звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (надалі - Відповідач, Держгеокадастр) з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,0000 га в оренду. У відповідь Держгеокадастр повідомив про необхідність отримання погодження селищної ради на передачу землі в оренду, та наголосив на деяких інших недоліках проекту.

На виконання вказівки Держгеокадастру Товариство звернулось листом № 21 від 21.05.2018р. до Чорноострівської селищної об`єднаної територіальної громади, про затвердження проекту землеустрою. Рішенням Чорноострівської селищної ради № 58 від 26.06.2018р. ТОВ "Олтел" було погоджено передачу земельної ділянки к.н. 6825082200:05:002:2357 в користування на умовах оренди.

Після отримання зазначеного рішення Товариство неодноразово подавало документи в Держгеокадастр для отримання земельної ділянки в оренди і декілька разів усувало зазначені Держгеокадастром недоліки. Проте, Наказом від 17 грудня 2019 року № 22-11812-СГ та Наказом від 03 березня 2020 року № 22-3452-СГ, Держгеокадастр відмовив ТОВ "Олтел" у затвердженні проекту землеустрою, посилаючись на те, що частина земельної ділянки к.н. 6825082200:05:00262357 не відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, отже не може бути передана в оренду цілим масивом. За усними поясненнями Держгеокадастру, необхідним є поділити земельну ділянку на дві окремі частини та укласти щодо них окремі договори оренди.

Враховуючи ту обставину, що Товариству було необхідно укласти договір оренди для обслуговування об`єктів нерухомого майна та продовження господарської діяльності, ТОВ "Олтел" вирішило виконати вимогу Держгеокадастру та звернулось до останнього із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 13,0000 га на дві земельні ділянки: ділянку № 1 площею 10,0600 га та ділянку № 2 площею 2,9400 га.

Наказом Держгеокадастру № 22-8732-СГ від 26 травня 2020 року Товариству було надано згоду на поділ земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. 09 липня 2020 року на підставі поданої технічної документації Держгеокадастром було зареєстровано дві окремих земельних ділянки: № 1 площею 10,0600 га к.н. 6825082200:05:002:2361 та № 2 площею 2,9400 га к.н. 6825082200:05:002:2362.

Проте, з часу поділу земельної ділянки, яка перебувала в користуванні Товариства, договір оренди землі так і не був укладений, зокрема і через те, що вся земельна ділянка перейшла в підпорядкування Чорноострівської селищної ради. ТОВ "Олтел" для отримання земельних ділянок в оренду звернулось до селищної ради з клопотанням про надання дозволу для об`єднання земельних ділянок, оскільки підстава їх поділу відпала, проте рішення з цього питання так і не було прийнято.

В результаті поділу Чорноострівська селищна рада відмовляється передавати в оренду земельну ділянку на якій ростуть багаторічні насадження Товариства та розміщена система для їх поливу, посилаючись на те, що на земельній ділянці к.н. 6825082200:05:002:2362 площею 2,9400 га відсутні об`єкти нерухомого майна, а тому вона підлягає передачі в оренду виключно на конкурентних засадах. Однак, як уже було зазначено вище, земельна ділянка використовується Товариством у комплексі, була передана в оренду саме для цілей вирощування багаторічних насаджень більше 20 років тому, а тому на думку позивача, відмова у її передачі в оренду є втручанням у господарську діяльність Товариства.

На переконання Позивача, неможливість отримання землі в оренду напряму пов`язане з протиправними діями Держгеокадастру, який приймаючи Наказ № 22-8732-СГ від 26 травня 2020 року, та реалізуючи його, порушив порядок формування земельних ділянок та ввів Товариство в оману, стверджуючи те, що отримати в оренду земельну ділянку можна лише після її поділу.

Стаття 79-1 ЗК України передбачає, що формування земельних ділянок здійснюється зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (ч. 6 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до спірного Наказу Товариство виготовило технічну документацію щодо поділу та об`єднання земельних ділянок і чекало подальшої процедури її затвердження та передачі земельних ділянок в оренду. Натомість, після передачі технічної документації в Держгеокадастр, інформація щодо новостворених земельних ділянок одразу була внесена до ДЗК, що на переконання Позивача є порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог п.2 ч.5 ст. 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Із доданих до позовної заяви відповідей Держгеокадастру вбачається, що частина земельної ділянки (щодо якої був вчинений поділ), на той момент перебувала в комунальній власності, а тому Відповідач не мав повноважень надавати згоду на поділ земельної ділянки без відповідного погодження власника земельної ділянки - Чорноострівської селищної ради. В даному випадку просимо звернути увагу на те, що коли Товариство мало на меті отримати цю земельну ділянку в оренду, Відповідач вимагав погодження із власником, а вчиняючи її поділ - проігнорував норми профільного законодавства, що призвело до порушення прав ТОВ "ОЛТЕЛ" (через неможливість оформлення договірних відносин).

У Наказі, натомість, не тільки не зазначалось про необхідність отримання дозволу власника на поділ, а й містилась вказівка забезпечити внесення відомостей про новостворені земельні ділянки до Державного земельного кадастру після надходження технічної документації. Це є неприпустимим порушенням норм Земельного кодексу України, які призвели до неможливості оформлення договірних відносин щодо земельних ділянок, які перебувають у фактичному користуванні Товариства. На думку позивача, оскільки зазначений Наказ не міг стати підставою для проведення реєстрації поділу земельної ділянки, вчинений на його підставі поділ не відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, як такий, що вчинений без законної підстави, з порушенням порядку та прав власника землі і власника об`єктів нерухомого майна.

Наразі на новостворені земельні ділянки не зареєстровано жодне речове право (зокрема і право комунальної власності), що на думку позивача, є черговим доказом неможливості оформлення щодо них права користування. В чергове наголошуємо, що відповідно до договорів оренди (діючих до 2015 року), Товариству було надано земельну ділянки для садівництва, вирощування посадкового матеріалу плодовоягідних культур, обслуговування господарських приміщень та місця по реалізації та збуту сільськогосподарської продукції. Усі 13 га використовувались ТОВ "ОЛТЕЛ" для досягнення мети використання цієї земельної ділянки. Частина земельної ділянки, на якій не розміщений об`єкт нерухомого майна (2,9400 га), використовується для розміщення системи зрошування саду та садівництва. Оскільки земельна ділянка використовується, як цілісний комплекс, відмова у передачі частини на якій розміщені сади - призведе до неможливості здійснення господарської діяльності в цілому, а це, в свою чергу, є беззаперечною підставою для об єднання земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту б) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ч.13 ст.79-1 ЗК України та ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Зважаючи на наведене, належними способами захисту прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "ОЛТЕЛ" (в частині відновлення протиправно поділеної земельної ділянки), з точки зору позивача, буде вимога про поновлення у Державному земельному кадастрі запису про земельну ділянку, що розташована за межами населених пунктів на території Грузевицької сільської ради (Чорноострівської ОТГ), площею 13,0000 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6825082200:05:002:2357, до перенесення її в архів.

Враховуючи ту обставину, що поділ земельної ділянки вчинений з порушенням норм чинного законодавства на підставі Наказу, який не є тим документом, яким затверджується технічна документація, та порушує права ТОВ "Олтел" в частині неможливості оформлення договірних відносин та високої вірогідності втратити земельної ділянки з поліпшеннями, яка є необхідною для господарської діяльності Товариства, зокрема для обслуговування багаторічних насаджень, скасування поділу є єдиною можливістю відновити порушені права ТОВ "Олтел".

Ухвалою суду від 17.07.2023р. (після усунення недоліків позовної заяви) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/747/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 год. 4 серпня 2023 року.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023. Зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 26.07.2023 № 451/2023 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

До суду надійшов відзив на позов (вх. № 05-22/5949/23 від 18.09.2023р.), в якому відповідач проти позову заперечує, просить суд у позовах відмовити повністю. Відповідач звертає увагу на те, що організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Крім того, процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі за текстом - Порядку).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Згідно п. 8 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто обласного значення).

Відповідно до п. 109 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.

Згідно п. 135 Порядку внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся із позовом до суду про визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2361, площею 10,0600 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2362, площею 2,9400 га, а також зобов`язання Головного управління поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку, площею 13,0000 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6825082200:05:002:2357.

Однак Головне управління вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Наказом Головного управління від 03.03.2020 № 22-3452-СГ позивачу було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 вимогам п.21 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю Серії ХМ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 13.04.1998 року за № 1, земельна ділянка, на яку претендує Позивач, частково накладається на земельний масив, який перебуває у колективній власності.

Так, частина спірної земельної ділянки перебуває у комунальній власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон) від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019 року.

Відповідним Законом внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема, розділ X "Перехідні положення" доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, склалася ситуація, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 відносилася до земель державної власності, а частина - до комунальної власності.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто, Головне управління не наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які перебувають у колективній власності, а тому відсутні повноваження щодо укладення договору оренди на частину спірної земельної ділянки.

Щодо стосується поділу земельної ділянки, то свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ввів його в оману, стверджуючи те, що отримати в оренду земельну ділянку можна лише після її поділу.

Однак, по-перше, жодного доказу того, що Головним управлінням були надані позивачу такі рекомендації не додано до матеріалів справи позивачем, по-друге, відсутні будь-які судові рішення, які набрали законної сили, якими б було визнано діяльність Головного управління щодо надання позивачу відмов у затвердженні проекту землеустрою протиправною.

Більше того, саме за результатами розгляду заяви позивача від 13.05.2020 року Головним управлінням надано згоду на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 на підставі наказу від 26.05.2020 року № 22-8732-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки».

На підставі цього наказу ПП «Діоріт Плюс 1» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ТОВ «Олтел» за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради за замовленням позивача.

Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 26 цього Закону зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом.

Так, державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2361, площею 10,0600 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2362, площею 2,9400 га здійснена за заявою позивача на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ТОВ «Олтел» за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради.

Тобто, саме за заявою позивача було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 в Державному земельному кадастрі та утворено нові земельні ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2361, площею 10,0600 га та земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2362, площею 2,9400 га.

З огляду на викладене, в діях Державного кадастрового реєстратора щодо внесення відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 6825082200:05:002:2361, 6825082200:05:002:2362 не вбачається незаконність, а навпаки, він діяв в межах норм чинного законодавства.

Також позивач у своїй позовній заяві посилається на порушення Головним управлінням норм законодавства у зв`язку із тим, що відомості про новостворені земельні ділянки одразу після виготовлення документації внесено в Державний земельний кадастр, а не після затвердження документації, як було б правомірно на думку позивача.

Разом з цим, чинним земельним законодавством передбачені певні етапи набуття земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до норм безоплатної приватизації, а саме:

надання дозволу на розроблення проекту землеустрою;

виготовлення проекту землеустрою;

погодження проекту землеустрою;

внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

затвердження та передача у власність чи оренду земельної ділянки;

внесення відомостей про право власності в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Тобто, Головне управління вважає безпідставними та необґрунтованими такі доводи позивача, оскільки відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, при вирішенні питання про затвердження технічної документації та передачі спірних земельних ділянок в оренду у документації із землеустрою повинен міститися витяг з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру. Тобто, відповідно до вимог закону земельні ділянки мають бути сформованими як об`єкти цивільних прав.

Законом не передбачено передачу у власність чи оренду земельних ділянок без визначення її площі, меж та конфігурації, та внесення цієї інформації до Державного земельного кадастру.

Більше того, позивачем не додано до позову жодного рішення суду, яке набрало законної сили, яким скасовано наказ Головного управління від 26.05.2020 року № 22-8732-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки» та визнано діяльність Головного управління протиправною.

Окрім того, саме на підставі цього наказу позивач замовив виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, чим вичерпав його дію шляхом виконання.

Разом з тим, лише після відмови Чорноострівською селищною радою позивачу у передачі земельної ділянки в оренду позивач прийшов до висновку, що поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 було здійснено незаконно, а саме на підставі неправомірного, на думку позивача, наказу Головного управління від 26.05.2020 року № 22-8732-СГ «Про надання згоди на поділ земельної ділянки».

Проте, відповідний наказ судом не скасований та не визнаний протиправним, будь-які докази зворотнього у позовних матеріалах відсутні.

Тобто, здійснюючи поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 державний кадастровий реєстратор діяв правомірно, відповідно до норм чинного законодавства, а тому відсутні будь-які правові підстави скасовувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 6825082200:05:002:2361, площею 10,0600 га та земельну ділянку з кадастровим номером 6825082200:05:002:2362, площею 2,9400 га визнавати її незаконною.

Зважаючи на викладене, Головне управління вважає, що відсутні правові підстави для задоволення цього позову, і як наслідок просило відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому у відповіді на відзив (вх. № 05-22/6406/23 від 05.10.2023р.), позивач додатково відмітив, що на його переконання, поданий відзив не спростовує позовні вимоги, та не доводить правомірність спірних реєстраційних дій, з огляду на наступне.

По-перше, у відзиві міститься пояснення Держгеокадастру з приводу того, що частина земельної ділянки перебувала в комунальній власності, а частина у державній. З чого на думку позивача слідує, що Відповідач сам визнає той факт, що передати в користування Товариству земельну ділянку в повному розмірі, було неможливо. Чим, фактично, підтверджує наявність порушеного права.

По-друге, Відповідач заявляє, що "відповідно до ч.3 ст. 26 цього Закону зміни до відомостей про земельну ділянку... вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки... ". Разом з тим, Товариство на час поділу земельної ділянки не було ні власником, ні користувачем земельної ділянки. Тобто, Відповідач сам визнає, що провів реєстраційні дії без правової підстави - заяви власника/користувача землі.

По-третє, в другому розділі відзиву, Відповідач зазначає, що чинним законодавством передбачені певні етапи набуття земельної ділянки, і серед решти, обов`язковим етапом зазначає погодження проекту землеустрою.

Однак, саме ця обставина і є однією із підстав позову, адже відповідно до вимог п.2 ч.5 ст. 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Із відзиву Держгеокадастру вбачається, що частина земельної ділянки (щодо якої був вчинений поділ), на той момент перебувала в комунальній власності, а тому Відповідач не мав повноважень надавати згоду на поділ земельної ділянки без відповідного погодження власника земельної ділянки - Чорноострівської селищної ради. Знову ж таки наголошуємо, що коли Товариство мало на меті отримати цю земельну ділянку в оренду, Відповідач вимагав погодження із власником, а вчиняючи її поділ - проігнорував норми профільного законодавства, що призвело до порушення прав ТОВ "ОЛТЕЛ" (через неможливість оформлення договірних відносин).

У Наказі, натомість, не тільки не зазначалось про необхідність отримання дозволу власника на поділ, а й містилась вказівка забезпечити внесення відомостей про новостворені земельні ділянки до Державного земельного кадастру після надходження технічної документації. Це є неприпустимим порушенням норм Земельного кодексу України, які призвели до неможливості оформлення договірних відносин щодо земельних ділянок, які перебувають у фактичному користуванні Товариства. Оскільки зазначений Наказ не міг стати підставою для проведення реєстрації поділу земельної ділянки, вчинений на його підставі поділ не відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, як такий, що вчинений без законної підстави, з порушенням порядку та прав власника землі і власника об`єктів нерухомого майна. І саме в зв`язку з тим, що Наказ не міг стати підставою для поділу (без наявності погодження власника), визнання його недійсним не є обов`язковим.

Наразі на новостворені земельні ділянки не зареєстровано жодне речове право (зокрема і право комунальної власності), що є черговим доказом неможливості оформлення щодо них права користування. В чергове наголошуємо, що відповідно до договорів оренди (діючих до 2015 року), Товариству було надано земельну ділянки для садівництва, вирощування посадкового матеріалу плодовоягідних культур, обслуговування господарських приміщень та місця по реалізації та збуту сільськогосподарської продукції. Усі 13 га використовувались ТОВ "ОЛТЕЛ" для досягнення мети використання цієї земельної ділянки. Частина земельної ділянки на якій не розміщений об`єкт нерухомого майна (2,9400га), використовується для розміщення системи зрошування саду та садівництва. Оскільки земельна ділянка використовується, як цілісний комплекс, відмова у передачі частини на якій розміщені сади - призведе до неможливості здійснення господарської діяльності вцілому, а це, в свою чергу, є беззаперечною підставою для об`єднання земельної ділянки.

Враховуючи ту обставину, що поділ земельної ділянки вчинений з порушенням норм чинного законодавства на підставі Наказу, який не є тим документом, яким затверджується технічна документація, та порушує права ТОВ "Олтел" в частині неможливості оформлення договірних відносин та високої вірогідності втратити земельної ділянки з поліпшеннями, яка є необхідною для господарської діяльності Товариства, зокрема для обслуговування багаторічних насаджень, скасування поділу є єдиною можливістю відновити порушені права ТОВ "Олтел". Тому Товариство просить Суд врахувати те, що Відзив фактично підтверджує позицію ТОВ "Олтел", Держгеокадастр посилається на норми, що встановлюють процедуру, яка порушена Відповідачем, а тому обставини викладені в позові є доведеними (на переконання Позивача). З огляду на вищенаведене, Товариство просить Суд задоволити позов у повному обсязі.

В межах підготовчого провадження судом отримано (вх. № 05-08/3292/23 від 05.10.2023р.) клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Чорноострівської селищної ради.

На переконання ТОВ "Олтел", Чорноострівська селищна рада має бути залучена до участі у справі на стороні Позивача.

Господарський процесуальний кодекс передбачає можливість участі у судовому процесі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, до яких відносять суб`єктів господарсько-процесуальних відносин, які беруть участь у процесі у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Зі змісту ст. 50 ГПК України випливає, що участь у процесі третіх осіб спрямована на захист прав тієї сторони, на боці якої вона діє, недопущення для неї несприятливого рішення суду, оскільки останнє матиме для третьої особи преюдиціальне значення. Крім того, третя особа може бути заінтересованою також у тому, що вступивши у процес у справі між сторонами зможе своєчасно запобігти порушенню своїх прав.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, відрізняються від іншого виду третіх осіб характером заінтересованості: вони заінтересовані не в предметі спору, а у певному результаті спору, оскільки той чи інший результат вирішення спору може вплинути на їх взаємовідносини з однією зі сторін у справі.

Як вбачається із позовної заяви, Товариство звернулось до Суду у зв`язку із протиправними діями Держгеокадастру, який без відома Чорноострівської селищної ради здійснив поділ земельної ділянки площею 13,00 га к.н. 6825082200:05:002:2357.

На переконання Позивача, у випадку задоволення позову, Чорноострівська селищна рада набуде право на реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 13,00 га, а крім того, буде отримувати оренду плату за її використання, що наразі є неможливим, через поділ земельної ділянки та неоформлення прав щодо неї. В результаті протиправних дій Відповідача, права Чорноострівської селищної ради порушені тим, що остання не передає в користування земельні ділянки більше трьох років, що в результаті впливає на бюджет ради.

У ТОВ "Олтел" відсутні вимоги щодо Чорноострівської селищної ради в рамках даного позову і відсутні негативні наслідки для селищної ради, у випадку задоволення позову, зокрема в частині заявлення регресних вимог чи зобов`язання до дій.

З огляду на те, що в результаті розгляду справи у Чорноострівської селищної ради не буде виникати жодного обов`язку, пов`язаного із результатами розгляду справи, проте виникне ряд прав та інтересів, а крім того, у Чорноострівської селищної ради немає жодних правовідносин з Держгеокадастром (і Відповідач не діє в їх інтересах), на переконання ТОВ "Олтел" Чорноострівська селищна рада має бути залучена до участі у справі саме на стороні позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 50 ГПК України товариство просило суд залучити Чорноострівську селищну раду (код ЄДРПОУ: 04403901 вул. Незалежності, 13, смт. Чорний острів, Хмельницький р-н., Хмельницька обл., 31310) до участі у справі № 924/747/23 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідачем надіслано заперечення (вх. № 05-22/6409/23 від 05.10.2023р.) проти цього клопотання, в якому Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вказало, що як вбачається із матеріалів справи, рішенням 10 сесії Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 28.01.2021року № 137 відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ТОВ «Олтел».

Листом селищного голови Чорноострівської селищної ради від 13.03.2023 року № 381 позивача повідомлено, що відповідно до рішення сесії селищної ради № 78 від 03.03.2023 року депутатами селищної ради не підтримано клопотання позивача про надання дозволу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, та рекомендовано укласти договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6825082200:05:002:2361.

Що стосується порядку використання земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2362, то селищною радою зазначено, що позивач зможе набути право оренди на неї на конкурентних засадах згідно чинного законодавства.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що як вбачається з цього листа, Чорноострівською селищною радою не заперечується факт поділу спірної земельної ділянки, і жодних заперечень стосовно поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2362 селищною радою не заявлено.

Більше того, на думку відповідача, безпідставним є посилання позивача на те, що поділ спірної земельної ділянки був проведений без згоди селищної ради, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень на момент поділу земельна ділянка з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 належала до державної форми власності, комунальна власність на частину земельної ділянки не була оформлена у відповідності до законодавства, тому повноваженнями щодо поділу цієї земельної ділянки з метою приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства наділений власник спірної земельної ділянки (на той час - Головне управління).

Також варто зауважити, що поділ земельної ділянки здійснювався саме за заявою позивача до Головного управління, як органу, наділеного на той час повноваженнями розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

В свою чергу, інформація про звернення з аналогічною заявою позивача до селищної ради у Головного управління відсутня.

Додатково відповідач звернув увагу суду, що саме відмова Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання спірних земельних ділянок слугувала підставою для подання цього позову до Головного управління.

Разом з тим, на момент прийняття наказу про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 Головному управлінню не було відомо про майбутні зміни в чинному законодавстві стосовно віднесення спірної земельної ділянки до комунальної форми власності.

Враховуючи зазначене, відповідач просив суд врахувати пояснення Головного управління при розгляді клопотання позивача щодо залучення Чорноострівської селищної ради в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Дослідивши фактичні обставини справи та аргументи сторін, окремою ухвалою від 6 жовтня 2024р. суд залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Чорноострівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04403901, вул. Незалежності, 13, смт. Чорний острів, Хмельницький район, Хмельницька область, 31310), відклавшти підготовче засідання у справі на 12 год. 17 жовтня 2023р.

В отриманих судом поясненнях (вх. № 05-22/774/23 від 05.12.2023р.) орган місцевого самоврядування зазначив, що як вбачається із матеріалів позовної заяви 21 січня 2010 року між Хмельницькою РДА та ТОВ "Олтел" було укладено новий договір оренди земельної ділянки № 398, відповідно до якої Товариству було передано в користування 33,00 га землі. Зазначений договір було укладено строком на п`ять років, починаючи з дати його реєстрації (до 03 лютого 2010р.).

На момент укладення вказаного договору Чорноострівська селищна рада не була розпорядником спірних земельних ділянок, вказані повноваження були покладені на органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-ІХ, згідно з яким Розділ X Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту: «З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад....».

Як вбачається з матеріалів справи на момент прийняття вказаного нормативно-правового акту процедура поділу була завершена і було виділено дві окремих земельних ділянки: № 1 площею 10,0600 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 та № 2 площею 2,9400 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2362. Отже, під час здійснення вищезазначеного поділу земельної ділянки Чорноострівська селищна рада не мала статусу розпорядника земель до яких відноситься спірні земельні ділянки, а відповідно не брала участі у процедурі поділу та реєстрації новостворених земельних ділянок, відповідно рада не має відомостей про порядок проведення процедури поділу та її законності.

В послідуючому ТОВ «Олтел» неодноразово зверталося до Чорноострівської селищної ради з клопотанням про передачу вказаних земельних ділянок в оренду, що підтверджується відповідними листами (додається). Проте сесія депутатів не підтримала заяву ТОВ «Олтел», через що рішення не було прийняте.

На час розгляду справи в суді у зв`язку із поділом та виділенням окремих земельних ділянок Чорноострівська селищна рада позбавлена можливості передати ТОВ «Олтел» в оренду обидві земельні ділянки, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: розташування на земельних, ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

На земельній ділянці кадастровий номер 6825082200:05:002:2362 площею 2,9400 га відсутні об`єкти нерухомого майна, а тому згідно із зазначеними вище положеннями вона підлягає передачі в оренду виключно на конкурентних засадах. У свою чергу на земельній ділянці площею 10,0600 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 розташовані нерухомі об`єкти, які належать на праві власності ТОВ «Олтел», відповідно щодо вказаної земельної ділянки можливе укладення договору оренди без проведення земельних торгів.

З огляду на викладене, третя особа просила суд звернути увагу, що Чорноострівська селищна рада не мала і наразі не має заперечень щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду. Але зробити це буде можливо тільки тоді, коли земельна ділянка буде об`єднана, оскільки чинне законодавство дозволяє передавати в оренду земельну ділянку на позаконкурсних засадах тільки за певних умов, зокрема у разі наявності на землі об`єктів нерухомого майна, що належить орендарю на праві власності. Товариство протягом тривалого часу користувалося спірною земельною ділянкою, вона була передана ТОВ "Олтел" для садівництва, вирощування посадкового матеріалу плодовоягідних культур, обслуговування господарських приміщень та місця по реалізації та збуту сільськогосподарської продукції. Тобто, передача в оренду була довгостроковою та передбачала розміщення саду та необхідного для його обслуговування майна (рухомого і нерухомого). Наразі ТОВ "Олтел" використовує усю земельну ділянку.

На думку селищного голови Михайла Дзіся, поновлення в земельному кадастрі земельної ділянки площею 13,0000 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6825082200:05:002:2357, не призведе до порушення прав третіх осіб чи додаткових витрат Державного бюджету.

При вирішення даного питання Чорноострівська селищна рада покладається на розсуд суд, а також не заперечує проти задоволення позовних вимог ТОВ «Олтел» до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Наразі ухвалою від 17 жовтня 2023р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 924/747/23 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 12 год. "15" листопада 2023 р.

При цьому призначений на 12 год. 15 листопада 20203р. судовий розгляд справи не відбувся через оголошення у м.Хмельницькому повітряної тривоги з 12 год. 06 хв. по 14 год.18 хв., а тому розгляд справи було перепризначено.

Ухвалою суду від 05.12.2023 призначено справу до судового розгляду по суті вимог на 12 год. "26" грудня 2023р., однак 26.12.2023 судове засідання в справі також не відбулось через повітряну тривогу, оголошену на території Хмельницької області з 11:17 по 12:54 год.

В подальшому ухвалою від 25 січня 2024р. суд призначив справу № 924/747/23 до розгляду по суті вимог на 11 год. 30 хв. "19" лютого 2023 р.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-8732-СГ від 26 травня 2020 року ТОВ "Олтел" надано згоду на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 13,0000 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2357, що розташована за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради (Чорноострівської об`єднаної територіальної громади) Хмельницького району Хмельницької області, в результаті поділу якої буде утворено 2 земельні ділянки, а саме ділянка № 1 орієнтовною площею 10,0600 га; ділянка № 2 орієнтовною площею 2,9400 га.

09 липня 2020 року на підставі виготовленої приватним підприємством «Діоріт Плюс 1» м.Хмельницький на замовлення ТОВ "Олтел" і поданої позивачем технічної документації Держгеокадастром було зареєстровано дві окремих земельних ділянки: № 1 площею 10,0600 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 та № 2 площею 2,9400 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2362 за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради (Чорноострівської об`єднаної територіальної громади) Хмельницького району Хмельницької області.

Наявні у матеріалах справи та отримані ТОВ "Олтел" Витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-6811972032020 від 09.07.2020р. і № НВ-6811972042020 від 09.07.2020р., підтверджують відсутність інформації про зареєстроване за позивачем будь-яке право у Державному земельному кадастрі на вказані ділянки, віднесені до земель сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства.

Аналогічно відсутня інформація і щодо прав позивача на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 13,0000 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2357, поділ якої відбувся за спірним наказом № 22-8732-СГ від 26.05.2020р.

Наразі доказів внесення товариством орендної плати за землю матеріали справи не містять, що додатково підтверджується листом Чорноострівського селищного голови за вих. № 381 від 13.03.2023р. керівнику ТОВ "Олтел" про фактичне використання землі з 2016р. без договорів оренди. Протилежного позивачем не доведено та в установленому порядку не спростовано.

З огляду на викладене, товариству рекомендовано в найкоротші строки звернутись до Чорноострівської селищної ради з клопотанням про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2361 площею 10,0600 га в оренду так як на даній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ТОВ «Олтел». Що стосується ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2362 площею 2,9400 га, товариство не позбавлено можливості набути право оренди на неї на конкурентних засадах згідно чинного законодавства.

У пояснювальній записці до розробленої технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ТОВ "Олтел" зазначено, що підставою для розроблення технічної документації є Наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-8732-СГ від 26 травня 2020 року та Заява позивача про розроблення технічної документації від 10.06.2020р. за № 595. При цьому на час обстеження ділянка № 1 площею 10,0600 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 забудована, а ділянка № 2 площею 2,9400 га кадастровий номер 6825082200:05:002:2362 - не забудована.

При цьому наявний у матеріалах справи Наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 03.03.2020 № 22-3452-СГ підтверджує попередню відмову позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 вимогам п.21 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».

Зокрема, відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю Серії ХМ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 13.04.1998 року за № 1, земельна ділянка, на яку претендує Позивач, частково накладається на земельний масив, який перебуває у колективній власності, що позивачем в установленому порядку не спростовано.

Так, частина спірної земельної ділянки перебуває у комунальній власності на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон) від 10 липня 2018 року № 2498-VIII, який набрав чинності з 01.01.2019 року.

Відповідним Законом внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема, розділ X "Перехідні положення" доповнено пунктом 21 такого змісту: "21. Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Вищевикладене підтверджує, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 відносилася до земель державної власності, а частина - до комунальної власності.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За таких обставин Головне управління не наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які перебувають у колективній власності, а тому відсутні повноваження щодо укладення договору оренди на частину спірної земельної ділянки.

Аналізуючи надані докази та пояснення представників учасників справи, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 15 ЦК України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

У спірних правовідносинах, звертаючись до суду з позовом про визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 площею 10,0600 га та земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2362 площею 2,9400 га, з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, що розташовані за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради (Чорноострівської об`єднаної територіальної громади), зобов`язанні Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 39767479, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1) поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку, що розташована за адресою:, площею 13,0000 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6825082200:05:002:2357 позивач наполягав на протиправності дій відповідача внаслідок його позбавлено прав на отримання в оренду земельної ділянки, що існувала до поділу за заявою товариства, а також зобов`язаний довести, яким чином оспорюваний ним наказ порушує його права та/або законні інтереси, та надати суду відповідні докази, що підтверджують неправомірність дій чи бездіяльності відповідача, якими порушено його права та інтереси.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до пункту 1 цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16.

Окрім цього, відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Водночас, судом встановлено та витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку підтверджено, що станом на момент звернення позивача із цим позовом до суду, земельна ділянка загальною площею 13 га з кадастровим номером 6825082200:05:002:2357 не зареєстрована.

Наразі витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку також підтверджено, що інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня.

При цьому суд підкреслює, що за змістом частини першої, абзаців першого, другого частини другої, частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Державна ж реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 817/154/18, від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21.

Відповідно до статті 193 ЗК України Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Аналогічні положення визначені у статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, цією ж статтею вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Згідно з частиною першою статті 5 цього ж Закону ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом:

створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;

внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру;

внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру;

оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Правовий висновок щодо застосування зазначених положень законів викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 804/773/16, від 31 січня 2019 року у справі №826/14200/17, від 4 вересня 2020 року у справі № 821/1887/16 та від 7 листопада 2023 року у справі № 400/4165/21.

Таким чином, кадастр має забезпечувати необхідною інформацією органи державної влади та органи місцевого самоврядування, зацікавлені підприємства, установи та організації, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю та цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Суд враховує також положення Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

З огляду на викладене суд констатує, що з врахуванням установлених судом обставин справи не вбачається, що внаслідок оскаржуваних у цій справі рішень (дій) суб`єкта владних повноважень відбулись зміни або припинення цивільних відносин, а також відбувся вплив на цивільні права та обов`язки ТОВ "Олтел", який не позбавлений можливості отримати землю у користування на умовах оренди з її власником з дотриманням вимог чинного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у позові.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтел" с.Олешин Хмельницького району Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Чорноострівської селищної ради, до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький про визнання незаконною та скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2361 площею 10,0600 га та земельної ділянки кадастровий номер 6825082200:05:002:2362 площею 2,9400 га, з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, що розташовані за межами населених пунктів Грузевицької сільської ради (Чорноострівської об`єднаної територіальної громади), зобов`язанні Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 39767479, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1) поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку, що розташована за адресою:, площею 13,0000 га з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, в межах, координатах та конфігурації земельної ділянки, якій присвоювався кадастровий номер 6825082200:05:002:2357 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Виготовлення повного тексту рішення завершено та підписано 01.03.2024р.

Суддя І.В. Грамчук

Виддруков. примірн.:

1 - у справу,

2 - позивачу (23832536@mail.gov.ua)

3 - відповідачу (khmelnytskyi@land.gov.ua)

4 - третій особі Чорноострівській селищній раді (код ЄДРПОУ 04403901, вул. Незалежності, 13, смт. Чорний острів, Хмельницький район, Хмельницька область, 31310)