Постанова

від 13.02.2024 по справі 908/2069/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2069/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Т.А. Верхогляд, судді: Ю.Б. Парусніков, А.Є. Чередко) від 20.11.2023

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-тренажерний центр підготовки моряків "Аквамарін"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіко Імпорт"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представники кредитора - не з`явився,

представник боржника - не з`явився,

представник скаржника (Компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ)) - Захандревич О.В., адвокат.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 03.11.2022 Господарський суд Запорізької області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-тренажерний центр підготовки моряків "Аквамарін" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіко Імпорт" (далі - Боржник) відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна Боржника - арбітражного керуючого Клименка О.Ю. тощо.

26.01.2023 Господарський суд Запорізької області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Клименка О.Ю. тощо.

1.2. 06.04.2023 ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Клименко О.Ю. подав звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, згідно з якими просив їх затвердити та звершити провадження у справі про банкрутство Боржника.

1.3. Звіт обґрунтований невиявленням в результаті інвентаризації майна Боржника та відсутністю у нього ліквідних активів, через що заходи з їх реалізації для погашення вимог кредиторів, а саме вимог ініціюючого кредитора та податкового органу, вимоги якого визнані судом в процедурі банкрутства, не проводились.

2. Короткий зміст рішення першої інстанції

2.1. 18.04.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, ліквідувати Боржника, а провадження у справі закрити тощо.

2.2. Судове рішення мотивовано наявністю підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, ліквідації Боржника і закриття провадження у цій справі, оскільки всі необхідні передбачені законом заходи у ліквідаційній процедурі Боржника виконані, у Боржника не виявлено майно, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а відповідно неможливо задовольнити визнані у справі кредиторські вимоги. При цьому суд вказав, що за результатами проведеного аналізу не встановлені економічні ознаки свідомого доведення до банкрутства Боржника, ознак фіктивного банкрутства, приховування банкрутства, а також не встановлено незаконних дій у разі банкрутства, внаслідок чого відсутні підстави для заявлення вимог до третіх осіб , що несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства.

3. Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

3.1. 20.11.2023 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив закрити апеляційне провадження за скаргою Компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) (далі - Компанія) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023.

3.2. Судове рішення мотивоване відсутністю підстав для здійснення апеляційного провадження на оскаржувану Компанією ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника, оскільки Компанія не є кредитором у цій справі або іншим учасником провадження у цій справі, а тому оскаржуваною ухвалою місцевого суду не вирішено про права та обов`язки Компанії.

4. Встановлені судами обставини

4.1. Ухвалою суду від 28.03.2023 суд визнав грошові вимоги Головного управління ДПС у Львівській області на суму 5368 грн 00 коп. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 584 959 грн 34 коп. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів).

4.2. Ліквідатор до підсумкового реєстру вимог кредиторів включив кредиторів: Товариство з обмеженою відповідальністю Навчально-Тренажерний Центр Підготовки Моряків Аквамарин - на суму 85 110 грн 00 коп. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 750 000 грн 00 коп. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; 2. Головне управління ДПС у Львівській області - на суму 5368 грн 00 коп. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 584 959 грн 34 коп. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (без права вирішального голосу на зборах та комітету кредиторів).

4.3. В ході проведення ліквідаційної процедури, ліквідатор Боржника: провів інвентаризацію майна Боржника, направив запити до відповідних установ з метою виявлення майна підприємства Боржника, закрив поточні рахунки банкрута.

4.4. Згідно з матеріалами справи та документами, що підтверджують проведену ліквідаційну процедуру, майнових активів підприємства-банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, що підлягають включенню до ліквідаційної маси не виявлено, у зв`язку з чим кредиторська заборгованість залишилась не погашеною.

4.5. Ліквідатор провів аналіз фінансового стану Боржника, за результатами чого встановлено відсутність економічних ознак свідомого доведення боржника до банкрутства, про відсутність ознак фіктивного банкрута та приховування банкрутства, а також не було встановлено ознак незаконних дій у разі банкрутства. На підставі встановлених обставин та документів, вбачається відсутність підстав заявлення вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 13.12.2023 Компанія ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду апеляційної скарги Компанії на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду судових рішень у цій справі є порушення норм частини першої статті 254 та пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України щодо права Компанії на оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника у зв`язку з його ліквідацією та щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження за скаргою Компанії. Так, за аргументами скаржника, апеляційний суд помилився у висновку, що оскаржувана ухвала місцевого суду не порушує прав та інтересів Компанії, якій Боржник не сплатив борг за поставлений товар, тоді як зацікавленість Боржника, а можливо й ініціюючого кредитора у ліквідації Боржника, неповнота дій ліквідатора та неналежний аналіз судом першої інстанції дій ліквідатора, призвели до передчасної ліквідації банкрута та закриття провадження у цій справі, а постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали від 18.04.2023 позбавила Компанію права на судовий захист порушених прав та інтересів - єдиного способу в судовому порядку стягнути з Боржника оплату за поставлений Компанією Боржнику (за контрактом від 13.12.2021 №1213/1 про поставку товарів) товар (фрукти) на загальну суму 231 050 доларів США та 8 735 доларів США 3% річних.

За аргументами скаржника апеляційний суд у своїх висновках не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2023 у справі № 924/408/21 щодо обов`язку керівника боржника повідомляти контрагентів про неплатоспроможність, а також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.05.2023 року у cправі № 916/1915/22 щодо наявності у особи, яка не є учасником справи, права оскаржити ухвалу про закриття провадження, яка позбавляє можливості заявити кредиторські вимоги.

6.2. Скаржник просив також врахувати, що Компанія є іноземною юридичною особою, місцезнаходження якого є Турецька Республіка, усі особливості банкрутства юридичних осіб в Україні, порядок відкриття та сповіщення кредиторів про це на сайті Верховного Суду, іноземній компанії невідомі, що перешкоджало вчасному інформуванню про те, що відносно Боржника відкрито процедуру банкрутства та вчасному заявленню своїх кредиторських вимог.

6.3. Скаржник у своїх аргументах також вказав на те, що у справі не перевірена фіктивність кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що стали підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство, а відповідно і фіктивність справи про банкрутство, не враховано, що при вирішенні питання щодо наявності порушеного права та інтересу скаржника потрібно враховувати, що сама процедура банкрутства Боржника вважається порушеною і у разі неналежного виконання ліквідатором наданих повноважень, що у цій справі призвело до ухилення Боржника від виконання своїх зобов`язань через процедуру банкрутства, уникнення відповідальності посадових осіб Боржника від відповідальності та порушення прав та інтересів Компанії на судовий захист своїх порушених прав та інтересів, тоді як під час ліквідаційної процедури допущені порушення, оскільки ліквідатором не було враховано:

1) зміну місця реєстрації Боржника перед відкриттям провадження у справі про банкрутство;

2) ліквідатор проігнорував надані ГУ ДПС у Львівській області документи щодо надходження у 2021 році на рахунок Боржника грошових коштів у сумі 278 317,44 дол. США за контрактом №0414/1 від 14.04.2020 та не перевірив історію руху даних коштів, за рахунок яких можливе погашення кредиторських вимог;

3) ліквідатор проігнорував те, що банкрут здійснював

зовнішньоекономічну діяльність у сфері торгівлі та не здійснив належних дій

для отримання інформації у митних органів;

4) ліквідатор не провів інвентаризації майна боржника;

5) ні кредитори, ні ліквідатор не порушили питання щодо притягнення керівника до

солідарної відповідальності на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ;

6) ліквідатор не вчинив належних та необхідних дій для виявлення та перевірки підстав для притягнення посадових осіб Боржника до субсидіарної відповідальності;

що в сукупності призвело до проведення найшвидшої процедури ліквідації Боржника з урахуванням також того, що не зважаючи на те, що ліквідаційну процедуру було відкрито на 12 місяців, а вона тривала лише 82 дні, тобто навіть не 3 місяці.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо права на оскарження ухвали про закриття провадження у справі по банкрутство

7.1. Згідно з оскаржуваною ухвалою та аргументами касаційної скарги спір у цій справі виник щодо права Компанії, яка зазначає про наявні, однак незаявлені у цій справі та незадоволені грошові вимоги до Боржника, на оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника (у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому КУзПБ).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.

7.2. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 ГПК України).

7.3. За змістом приписів статей 17, 254 ГПК України процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділити на дві групи: (1) учасники справи; (2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Системний аналіз приписів статей 17, 42, 44, 254, 255 ГПК України засвідчує те, що на відміну від осіб які не брали участі у справі, учасники справи наділені правом оскаржувати судові рішення у такій справі в силу закону, згідно з пунктом 5 частини першої статті 42 ГПК України (за винятком встановлених законом обмежень). Отже при поданні апеляційної скарги учасники справи не мають доводити, що оскаржуване судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків, оскільки зазначене презюмується процесуальним законом з огляду на статус учасника справи у суб`єкта оскарження.

7.4. Щодо учасників у справі про банкрутство Суд зазначає про таке.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Такий правовий висновок не має законодавчого утілення у ГПК України чи в КУзПБ, однак є усталеним під час перегляду справ про банкрутство та викладений суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14, від 02.03.2023 у справі № 922/2654/21, від 09.03.2023 у справі № 908/3077/21, від 16.09.2023 у справі № 913/567/19 .

Ця позиція також підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

Окремий виняток з цього правила стосовно можливості оскарження рішень у справі про банкрутство учасником іншої справи про банкрутство того ж самого боржника, який сформулював Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство у постанові від 26.04.2023 у справі № 904/2154/22, лише підтверджує актуальність сталої правової позиції щодо кола суб`єктів оскарження у такій категорії справ.

7.5. Статус учасників у справі про банкрутство регламентовано як нормами ГПК України, так і спеціальним законом - КУзПБ, зміст правосуб`єктності та особливості процесуального статусу конкретного учасника справи розкриваються шляхом системного тлумачення норм цих законодавчих актів з урахуванням особливостей певної стадії процедури банкрутства.

Відповідно до статті 1 КУзПБ (у редакції на час ухвалення оскаржуваної ухвали) учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут) (абзац двадцять другий статті 1 КУзПБ).

За змістом абзацу одинадцятого статті 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

7.6. Порядок набуття конкурсним кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 КУзПБ, за змістом якої конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, за загальним правилом набуття статусу конкурсного кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (подібний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

7.7. За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду сформульованого у пункті 56.16 постанови від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45 КУзПБ) визнання його вимог, конкурсний кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

Тобто, лише за сукупністю, передбачених КУзПБ дій: пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду конкурсний кредитор набуває правового статусу учасника у справі про банкрутство, отже наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею ГПК України, зокрема оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку.

7.8. Отже особа, після її вступу у справу, як конкурсного кредитора згідно зі статтею 45 КУзПБ набуває процесуальних прав і обов`язків учасника справи, передбачених у статті 42 ГПК України, тому, серед іншого, не позбавлена права на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, сформульованої у постанові від 12.07.2023 у справі № 915/1097/20.

7.9. Поряд з цим Суд зазначає, що особа, яка за наслідком відмови у визнанні її грошових вимог конкурсного характеру відповідно до статей 1, 23 Закону про банкрутство та статей 1, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, не набула статусу кредитора боржника у справі про банкрутство, не може вважатися учасником справи про банкрутство та не має процесуальної дієздатності, визначеної законодавством про банкрутство, щодо оскарження ухвали місцевого суду про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та наступних судових рішень у справі про банкрутство (введення санації, введення ліквідаційної процедури та інших), за винятком залучення такої особи у справу про банкрутство у випадку розгляду майнових та інших спорів щодо боржника, відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 14.12.2023 у справі № 905/1965/19 з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в пункті 25 постанов від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17.

7.10. Натомість, стосовно осіб, які не брали участі у справі, право на апеляційне оскарження обумовлено необхідністю довести, що у оскарженому рішенні вирішені питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо (див. постанови Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 908/976/19, від 22.02.2021 року у справі № 907/6/13, від 31.01.2023 у справі № 5011-24/724-2012).

Отже, при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 серпня 2023 року у справі № 908/73/22 з посиланням на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №925/1600/16.

7.11. Поряд з наведеним, враховуючи зазначені норми та сформульовані Верховним Судом у справах про банкрутство висновки щодо відмінностей у правилах та процесуальної дієздатності при оскарженні судових рішень у справі про банкрутство учасником цієї справи та особою, що такого статусу немає (не набула), Суд вважає за необхідне уточнити позицію щодо процесуального права кредитора, який не брав участь у справі про банкрутство, не набув статусу учасника провадження у цій справі, однак стверджує про наявність у нього грошових вимог до ліквідованого боржника, у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

7.12. За змістом положень статей 61-65, 90 КУзПБ ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності та повноти проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, зокрема, з`ясувати, чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).

7.13. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За частиною четвертою статті 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

7.14. Отже, ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у праві про банкрутство, в силу її правової природи, наслідків ухвалення, а також прямої вказівки в положеннях частини четвертої статті 90 КУзПБ, якими наслідки закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом (пункт 7 частини першої статті 90 цього Кодексу) встановлені також і для кредиторів, вимоги яких не були заявлені в установлений цим Кодексом строк, є судовим рішенням, що прийнято про права та обов`язки такого кредитора.

А тому, у разі ствердження заявником апеляційної скарги про грошові вимоги до ліквідованого боржника, що не були заявлені ним у справі про банкрутство, суд має надати оцінку цим аргументам і, у разі встановлення обставин існування та підтвердження цих грошових вимог до боржника, оцінюючи право цього кредитора на оскарження ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство та підстави для її перегляду, суд має взяти до уваги та дослідити також обставини та причини незвернення у справі про банкрутство з грошовими вимогами до боржника, що ліквідований.

Таким чином, у разі, якщо кредитор не звертався із грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство, однак посилається на такі вимоги, оскаржуючи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство цього боржника у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом, враховуючи правову природу та наслідки її ухвалення, а також в силу прямої вказівки в положеннях частини четвертої статті 90 КУзПБ є судовим рішенням, що ухвалено про права та обов`язки такого кредитора у розумінні частини першої статті 254 ГПК України.

7.15. Звідси, у разі ствердження заявником апеляційної скарги, поданої на ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство боржника (у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом), про наявність грошових вимог до боржника, які ним не були заявлені у справі про банкрутство, суд має надати оцінку цим аргументам, однак не закривати апеляційне провадження з мотивів, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду не вирішено про права та обов`язки такої особи через недотримання процедури звернення із грошовими вимогами у справі про банкрутство (пункти 7.6, 7.7).

7.16. Між тим апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов протилежного висновку, неправильно застосувавши положення статті 254 ГПК України та не застосувавши положення статей 61-65, частини четвертої статті 90 КУзпБ.

А тому, враховуючи аргументи Компанії про наявність грошових вимог до Боржника, що був ліквідований, оскаржувана Компанією в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство Боржника підлягає перегляду в апеляційному порядку по суті заявлених Компанією в апеляційній скарзі вимог та аргументів.

7.17. Поряд з цим, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку цієї ухвали на предмет наявності/відсутності підстав для її скасування саме за апеляційною скаргою Компанії, як особи що не брала участь у цій справі, апеляційному суду, окрім іншого, належить дослідити, встановити та оцінити наведені Компанією в скарзі обставини, причини, за яких вона не зверталась із грошовими вимогами до Боржника у цій справі, виходячи також з такого (пункт 7.14).

7.18. За змістом норм статті 6, частини, другої статті 35, частини другої статті 44, часини першої статті 47 та частини першої статті 58 КУзПБ що визначають строки проведення процедур у справі про банкрутство юридичної особи, а також процесуальні строки вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство, строк здійснення провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи, який мінімально встановлений законом з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі складає 12 місяців і 184 дні, тобто разом орієнтовно 18 місяців (півтора роки).

7.19. Натомість, згідно з встановленими судами у цій справі обставинами (пункти 1.1, 2.1), провадження у цій справі про банкрутство Боржника здійснювалось менше 6 місяців (з дати прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника (ухвалою від 20.10.2022) до постановлення 18.04.2023 ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство Боржника (у зв`язку із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника).

При цьому процедура розпорядження майном Боржника тривала 84 дні: з 03.11.2022 до 26.01.2023 (пункт 1.1) (проти встановлених законом 170 днів - частина друга статті 44 КУзПБ), а процедура ліквідації - 2 місяці і 23 дні: з 26.01.2023 до 18.04.2023 (проти встановлених законом 12 місяців - частина першої статті 58 КУзПБ).

7.20. Суд зазначає, що законодавець не встановлює заборони на скорочені, порівняно із встановленими Законом, строки для проведення окремих процедур та для вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство юридичної особи.

При цьому, не допускається скорочення окремих строків, зокрема строку для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з вимогами до боржника (30 днів дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство - частина перша статті 45 КУзПБ), оскільки у протилежному випадку це призведе до порушення та обмеження відповідних прав кредиторів з огляду на наслідки пропуску такого строку (частина четверта статті 45 КУзПБ).

Поряд з цим Суд зауважує, що попри відсутність прямої законодавчої заборони на скорочені, порівняно із встановленими Законом, строки для проведення окремих процедур та для вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство юридичної особи, скорочення таких строків не має призводити:

- до порушення правил та умов проведення відповідних процедур у справі про банкрутство;

- до порушення закону при вчиненні окремих процесуальних дій у межах кожної із цих процедур;

- до обмеження прав кредиторів та інших учасників на вчинення окремих процесуальних дій у справі про банкрутство, на реалізацію ними відповідних, передбачених законом прав;

- а також до обмеження захисту та відновлення цих прав у справі про банкрутство.

7.21. Отже, у разі здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи у скорочені строки, ніж ті, що передбачені КУзПБ для здійснення провадження у справі про банкрутство юридичної особи в цілому та для кожної із встановлених цим Кодексом процедур, суд має зважувати та враховувати, щоб таке скорочення не призводило до порушення правил та умов проведення відповідних процедур у справі про банкрутство, до порушення та/або обмеження відповідних прав учасників у справі про банкрутство, оскільки в протилежному випадку застосування судової процедури банкрутства та/або здійснення в цілому провадження у справі про банкрутство юридичної особи не буде вважатися належним та таким, що відповідає закону.

7.22. Водночас, попри аргументи Компанії в апеляційній скарзі (які аналогічні аргументам в касаційній скарзі): про отримання інформації про закрите провадження у справі про банкрутство Боржника в період підготовки Компанією позову про стягнення заборгованості з Боржника, про позбавлення Компанії права вчасно заявити грошові вимоги до Боржника у цій справі через строки здійснення процедур та провадження у справі про банкрутство Боржника та через порушення, допущені у цих процедурах та при здійсненні провадження у справі про банкрутство Боржника, апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за скаргою Компанії на ухвалу про закриття провадження у цій справі, між тим не надав оцінки зазначеним аргументам Компанії та не врахував наведених правил та умов застосування скорочених строків здійснення процедур та провадження у справі про банкрутство (пункт 7.20).

У зв`язку з цим Суд зазначає про помилковий висновок апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою Компанії на оскаржувану нею ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та закриття провадження у цій справі про банкрутство з тих наведених апеляційним судом підстав, що ця ухвала не є рішенням про права та обов`язки Компанії із посиланням суду на те, що Компанія не є кредитором у цій справі або іншим учасником провадження у цій справі.

Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника у відповідній частині (пункти 6.1, 6.2).

7.23. Поряд з цим, Суд не бере до уваги та не оцінює у цьому касаційному провадженні інші аргументи скаржника (пункт 6.3) - щодо допущених судом першої інстанції порушень при здійсненні провадження у цій справі про банкрутство та при ухваленні оскаржуваної в апеляційної порядку ухвали місцевого суду, оскільки ці аргументи є передчасними для оцінки у цьому касаційному проваджені, так як стосуються не оскаржуваної ухвали апеляційного суду, а оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, яка, через закриття апеляційного провадження за скаргою Компанії, не є предметом перегляду по суті у цьому касаційному провадженні, а тому відповідні аргументи підлягають дослідженню та оцінці передусім під час здійснення апеляційного провадження з перегляду по суті оскаржуваної Компанією ухвали місцевого суду та ухваленої за результатами її перегляду постанови апеляційного суду.

7.24. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, частини шостої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи в скасованій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги Компанії на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 про закриття провадження у цій справі.

7.25. Дійшовши висновку про направлення справи для продовження розгляду до апеляційного суду, судові витрати у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 908/2069/22 скасувати.

3. Справу № 908/2069/22 направити до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги Компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 18.04.2023.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк