Постанова

від 21.02.2024 по справі 906/1129/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1129/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (колегія суддів: Бучинська Г. Б. - головуючий, Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.) та рішення Господарського суду Житомирської області від 01.08.2023 (суддя Машевська О. П.)

за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації

до Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартизованого устаткування»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь»,

про припинення дії договорів сервітуту та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,

за участю:

позивача: Осадчук К.О. (самопредставництво)

відповідача, третьої особи на стороні відповідача: Якименко М.М. (адвокат)

прокурора: Підяш О.С. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1 Короткий зміст позовних вимог

1.1 Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА) до Товариства з додатковою відповідальністю «Житомирський дослідно-експериментальний завод нестандартизованого устаткування» (далі - Завод), в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог): припинити дію земельного сервітуту, встановленого відносно частини земельної ділянки площею 574,2801 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:0174, шляхом припинення договору про встановлення земельного сервітуту від 17.08.2015; припинити дію земельного сервітуту, встановленого відносно частини земельної ділянки, площею 573,9132 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:0846, шляхом припинення договору про встановлення земельного сервітуту від 29.11.2016 року; зобов`язати відповідача звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 1822083200:05:000:1065, надану відповідачу відповідно до договорів про встановлення земельного сервітуту від 17.08.2015 та від 29.11.2016, із земель лісового фонду за адресою: Житомирський район, село Довжик, вул. Нескорених 12, шляхом демонтажу навісу «Н», частини вимощення «І», частини вимощення «ІІ», частини воріт № 3, частини огорожі № 1, що розташовуються на земельній ділянці кадастровий номер 1822083200:05:000:1065, привівши її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки сервітуарій (Завод) всупереч вимогам закону та договорів передав право користування сервітутами Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскона-Південь» (далі - ТОВ «Аскона-Південь»), яке порушило умови користування сервітутами, його діяльність перешкоджає та унеможливлює використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням, такі сервітути мають бути припинені.

2 Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.08.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, у позові відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що: прокурор не довів, що існування встановленого земельного сервітуту унеможливлює використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням, у зв`язку з чим відсутні підстави для припинення сервітуту; не було встановлено обставин, які б свідчили, що відповідач порушує умови користування сервітутом; відсутні беззаперечні докази про порушення відповідачем умов договору сервітуту в частині спорудження об`єктів нерухомості на земельних ділянках, переданих останньому на правах сервітуту.

2.3 Водночас апеляційний господарський суд дійшов висновку, що прокурор обрав спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ані Законом (стаття 102 Земельного кодексу України), ані договорами від 17.08.2015 та від 29.11.2016, оскільки порушення власником сервітуту умов користування сервітутом є підставою для припинення саме сервітуту, а не договору, яким він встановлений.

3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури (далі - прокурор) просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

3.2 В обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування судами норм матеріального, а саме: статей 98, 102, 164 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 406 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 23, 66 Лісового кодексу України, статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», і порушення норм процесуального права, а саме: статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3 Заявник касаційної скарги, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України і зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо способу і підстав припинення сервітуту на землі лісогосподарського призначення за умов неможливості використання останньої за її цільовим призначення внаслідок дій сервітуарія та третіх осіб, яким фактично передано землю в користування.

4 Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно Заводу на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,9552 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 12, кадастровий номер 1822083200:06:001:0879 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НМ № 56922 від 27.06.2012 з цільовим призначенням: для обслуговування приміщення складу, гаража та адмінбудівлі.

4.2 За вказаною адресою згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідачу на праві приватної власності належить комплекс загальною площею 4322,5 м2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 48898218220.

4.3 Між Державним підприємством «Житомирське лісове господарство» (володілець; далі - Державне підприємство) та Заводом (сервітуарій) укладено договір про встановлення земельного сервітуту від 17.08.2015, згідно з пунктом 1.1 якого земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки на території Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області площею 574,2801 га з цільовим призначенням для ведення лісового господарства, кадастровий номер 1822083200:05:000:0174, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 17.06.2009 серії ЯЯ № 078278 в інтересах сервітуарія на право проїзду транспортних засобів, у тому числі вантажних, площею 0,13 га згідно плану меж земельного сервітуту (додаток 1 до договору, який є невід`ємною частиною цього договору).

4.4 Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1802721822016, сформованого станом на 22.07.2016, здійснено поділ земельної ділянки, площею 574,2801 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:0174, із якої утворено земельну ділянку площею 573,9132 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:0846, державну реєстрацію якої проведено 16.11.2015, право власності держави в особі Житомирської ОДА на неї зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2016, а право постійного користування за Державним підприємством - 25.04.2016.

4.5 Розпорядженням голови Житомирської ОДА від 30.05.2016 № 150 у пункті 19 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту Заводу для прокладання та обслуговування інженерних мереж, права проїзду на транспортному засобі, права на розміщення тимчасових споруд та складування будівельних матеріалів, площею 0,7820 га, на землях Державного підприємства (63 квартал Богунського лісництва) в межах Кам`янської сільської ради Житомирського району.

4.6 Державне підприємство (володілець) та Завод (сервітуарій) 29.11.2016 уклали наступний договір про встановлення земельного сервітуту, відповідно до пункту 1.1 якого земельний сервітут встановлюється відносно частини земельної ділянки на території Кам`янської сільської ради Житомирського району Житомирської області, площею 573,9132 га з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, кадастровий номер 1822083200:05:000:0846, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства, в інтересах сервітуарія на право проїзду транспортних засобів, в тому числі вантажних, площею 0,7820 га згідно плану меж земельного сервітуту (додаток 1 до договору).

4.7 Крім того судами встановлено, що за умовою пункту 4.3 договору про встановлення земельного сервітуарій має право: облаштувати земельну ділянку для проїзду та проходу, а також встановлювати (розміщувати) на ній споруди, необхідні для ведення господарської діяльності у випадку та в порядку, передбаченому чинним законодавством України; облаштовувати на земельній ділянці, щодо якої встановлюється сервітут за цим договором, мостіння для проїзду та проходу. У пункті цього договору сторони погодили, що сервітуарій несе витрати, пов`язані, зокрема, з виділенням земельного сервітуту в натурі та улаштуванням мостіння для проїзду.

4.8 Розпорядженням голови Житомирської ОДА від 10.02.2021 № 85 погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, площею 573,9132 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:0846 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на території Оліївської сільської ради Житомирського району на дві окремі земельні ділянки: площею 573,0012 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:1066; площею 0,9120 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:1065.

4.9 З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2807303347, сформованої станом на 22.10.2021, вбачається, що 15.03.2021 проведено державну реєстрацію прав земельної ділянки, площею 0,9120 га, кадастровий номер 1822083200:05:000:1065, а саме: право власності держави в особі Житомирської ОДА; право постійного користування за Державним підприємством; право користування (безстроковий земельний сервітут) на право проїзду транспортних засобів, у тому числі вантажних, на площі 0,13 га та право користування (строковий земельний сервітут на 49 років) на право проїзду транспортних засобів, у тому числі вантажних, на площі 0,7820 га.

4.10 Також суди встановили, що 22.02.2017 між Заводом (наймодавець) та ТОВ «Аскона-Південь» (наймач) укладено договір найму (оренди), відповідно до пунктів 1.1 - 1.2 якого наймодавець зобов`язався передати, а наймач зобов`язався прийняти в тимчасове володіння та користування (найм/оренду) об`єкт нерухомого майна, а саме комплекс, загальною площею 4322,5 м2, який складається з: адмінбудівлі, 556,4 м2, «Е»; майстерні з прибудовою, 2756,2 м2, «К»; станції монтажно-лінійної дільниці, 668,30 м2, «Л»; виробничої будівлі, 290,5 м2, «М»; будівлі ТП, 51,1 м2 «Т»; вимощення І, вимощення ІІ, огорож № 1, 2; воріт № 3,4, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 12, з метою використання їх наймачем в господарській діяльності (для господарських потреб).

4.11 Предметом розгляду цього спору є вимоги прокурора про припинення договорів про встановлення земельного сервітуту; зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1822083200:05:000:1065, шляхом демонтажу навісу, частини вимощення, частини воріт, частини огорожі, що розташовуються на цій земельній ділянці, привівши її у стан, придатний для використання за цільовим призначенням.

4.12 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.13 Касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора відкрито на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.14 У касаційній скарзі скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо способів припинення сервітуту земель лісогосподарського призначення на підставі частин 2-4 статті 406 ЦК України і пункту «б» частини 2 статті 102 ЗК України «у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначення, а також через порушення умов договору встановлення земельного сервітуту».

4.15 За змістом пункту 2 частини 1 статті 395 ЦК України сервітут є речовими правами на чуже майно.

4.16 Відповідно статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

4.17 У статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

4.18 Відповідно до статті 404 цього Кодексу право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

4.19 З правового аналізу вказаних норм слід дійти висновку, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

4.20 Вказана правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17.

4.21 Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про відмову у позові у частині позовних вимог про припинення дії договорів сервітуту, дійшов висновку, що прокурором обраний спосіб захисту порушеного права, який не передбачений ані Законом (стаття 102 ЗК України), ані укладеними договорами, оскільки порушення власником сервітуту умов користування сервітутом є підставою для припинення саме сервітуту, а не договору, яким він встановлений.

4.22 Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 27.02.2018 у справі № 905/2260/17, відповідно до яких нормами статей 16 ЦК України та 20 Господарського кодексу України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору; звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору припиненим, позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження судом припинення прав; водночас відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України у цьому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача.

4.23 Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

4.24 Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.

4.25 Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.26 Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

4.27 При цьому слід зазначити, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права таким чином, щоб не позбавити іншу особу, до якої така вимога спрямована, того, на що вона вправі розраховувати в силу закону та договору.

4.28 Отже, вимога на захист цивільного права має бути адекватною щодо змісту порушеного права та характеру правопорушення.

4.29 Як вбачається із встановлених судами обставин справи, земельний сервітут встановлено з метою можливості використовувати позивачем належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, площею 0,9552 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 12, кадастровий номер 1822083200:06:001:0879, та нерухоме майно, що знаходиться за вказаною адресою.

4.30 Із встановлених судами обставин справи вбачається, що припинення сервітуту унеможливить чи ускладнить право позивача користуватися належною йому на праві приватної власності вказаною земельною ділянкою та нерухомим майном.

4.31 Отже, припинення сервітуту за встановлених судами обставин справи суперечило б положенням статей 401, 402 ЦК України, та було б безпідставним обмеженням зазначених прав позивача.

4.32 За вказаних обставин наведений скаржником виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не дає правових підстав для скасування оскаржуваної у касаційному порядку постанови суду апеляційної інстанції.

4.33 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.34 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції- без змін.

4.35 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 906/1129/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов