Постанова

від 28.02.2024 по справі 761/20722/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 761/20722/22 Головуючий у суді першої інстанції - Мальцев Д.О.

Номер провадження № 22-ц/824/4947/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Лайтаренком Олексієм Вікторовичем , на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «УНН» про захист немайнових прав на використання імені та захист честі, гідності, та недоторканість ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» про захист немайнових прав на використання імені та захист честі, гідності, та недоторканість ділової репутації та з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 30 травня 2023 року просив суд: визнати такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 на використання імені, а також недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та недоторканість ділової репутації інформацію, яка була поширена відповідачем у чотирьох публікаціях (статтях), українською та російською мовами, розміщених на веб-сайті « ІНФОРМАЦІЯ_1/ » в мережі Інтернет, із зобов`язанням останнього спростувати недостовірну інформацію, а також видалити відповідні публікації.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 , інформацію щодо нього, яка була поширена у чотирьох публікаціях (статтях), українською та російською мовами, розміщених на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1/» в мережі Інтернет, із зобов`язанням останнього спростувати недостовірну інформацію, а також зобов`язано відповідача видалити відповідні публікації.

Стягнуто з ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 969, 60 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Лайтаренка О.В. про ухвалення додаткового рішення.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням, представник ОСОБА_1 - Лайтаренко О.В. подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що під час розгляду справи адвокатом було подано письмову заяву №0507/5 від 05 липня 2023 року про вирішення питання щодо стягнення з відповідача судових витрат відмінних від судового збору після прийняття судом першої інстанції рішення в даній справі.

В подальшому, після ухвалення рішення від 21 липня 2023 року було подано заяв про ухвалення додаткового судового рішення від 01 серпня 2023 року з клопотанням про поновлення процесуального строку на звернення до суду.

Апелянт вважає, що висновок суду щодо не підтвердження належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат суперечить матеріалам та дійсним обставинам справи, оскільки адвокатом надано суду на підтвердження розміру витрат: договір про надання правової допомоги №б/н від 29 квітня 2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 28 липня 2023 року, чотири додаткові угоди до договору № б/н від 09 січня 2022 року, від 12 січня 2022 року, від 19 січня 2022 року та від 20 січня 2022 року.

Апелянт наголошує, що розмір гонорару адвоката визначено договором та додатковими угодами до такого договору та складає 200 000 грн, тому розмір витраченого часу на надання правової допомоги не впливає на розмір адвокатського гонорару.

Крім того, відповідно до умов оплата гонорару здійснюється клієнтом протягом 30 календарних днів з дня наступного за днем набрання рішенням суду першої інстанції у відповідній справі законної сили.

Разом з тим, апелянт вказує, що факт сплати грошових коштів на рахунок ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» підтверджено наданими платіжними інструкціями № 2010 від 11 січня 2022 року, № 2018 від 13 січня 2022 року, № 2039 від 21 січня 2022 року, № 2040 від 21 січня 2022 року на загальну суму 16 200 грн за послуги з видачі звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження вмісту веб-сторінок у мережі Інтернет, в яких зафіксовано зміст публікацій, що оскаржуються в рамках даної справи.

Натомість врахування судом твердження відповідача, що правова допомога адвокатським об`єднанням надається позивачу також в інших справах та є неможливим встановити, що розрахунки/оплата здійснені саме в межах даної справи спростовуються текстом договору про надання правової допомоги та додаткових угод до такого договору, де міститься посилання на безпосередні спірні публікації, що є предметом спору в даній справі. А унікального номеру справи не існувало на момент укладення договору та додаткових угод до нього.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - Лайтаренко О.В. просить скасувати додаткове судове рішення та постановити нове, яким задовольнити вимоги заяви в повному обсязі.

01 лютого 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ «Інформаційне агентство «УНН» - Захарчука І.А., у якому останній вказує, що стороною позивача не було надано попереднього розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору, натомість заява про зміну предмету позову не є заявою по суті спору й позивач не збільшив свої вимоги.

Вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає обсягу вчинення юридичних дій адвокатом, крім того, в позовній заяві було заявлено, що позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, що також є завищеною, адже в середньому в аналогічних справах витрати на правову допомогу стягуються в розмірі 7 100 грн.

Представник відповідача зазначає про безпідставність сплати позивачем грошових коштів за видачу звітів та безпідставність їх стягнення з відповідача, оскільки вважає, що законодавством та судовою практикою не вимагається отримання таких звітів, достатньо було лише роздрукувати статті та завірити її, статті були у відкритому доступі.

Крім того, оскаржувані публікації були предметом розгляду ще в п`яти справах, а з доказів, на які посилається позивач неможливо встановити, що оплата здійснена саме в межах даної цивільної справи.

Враховуючи викладене у відзиві, представник Захарчук І.А. просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване додаткове судове рішення - без змін.

При апеляційному розгляді справи представник відповідача Захарчук І.А. заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін.

Представник апелянта ОСОБА_1 , адвокат Лайтаренко О.В., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 193,195 т.5), до суду апеляційної інстанції не з`явився. Заяв про відкладення розгляду даної справи із причин, які б могли бути визнанні поважними не подавав.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність представника апелянта, який будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи до суду апеляційної інстанції не з`явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні поданої заяви представника позивача - адвоката Лайтаренка О.В. про ухвалення додаткового судового рішення, мотивував своє рішення тим, що оспорювані публікації були предметами спору в інших справах, зокрема ОСОБА_1 звертався до TOB «ІА «УНН», це справи: №761/20721/22, №761/20712/22, №757/3501/22-ц, №757/4589/22-ц. Раніше позивач звертався ще 5 разів із такими ж позовами до відповідача: 761/4200/22, 761/3798/22, 761/4339/22, 761/3799/22, 761/4199/22. При цьому, із договору про надання правової допомоги, додаткових угод, акту приймання-передачі наданих послуг, рахунків на оплату, квитанцій про оплату неможливо достеменно встановити, що розрахунки/оплата здійснені саме в межах цивільної справи №761/20722/22. Враховуючи те, що витрати, зазначені представником позивача - адвокатом Лайтаренком О.В. у заяві про ухвалення додаткового рішення не підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2020 року між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № б/н (а.с.20-21, т.5).

Відповідно до положень п.1.1 вказаного Договору адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до положень п.п.2.1-2.2 вказаного Договору розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. У випадку не досягнення відповідних домовленостей щодо розміру та строків виплати гонорару, порушення раніше досягнутих домовленостей або істотної зміни обсягу правової допомоги, договір вважається розірваним з моменту письмового повідомлення адвокатом клієнта.

09 січня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Клієнт) укладено Додаткову угоду № б/н до Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року №б/н (а.с.22-23, т.5).

Відповідно до положень п.1 вказаної Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що окрім доручень, наведених в пункті 1.2 Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року №б/н, адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу, пов`язану із відновленням у судовому порядку права ОСОБА_1 на використання його імені, а також на захист честі, гідності та недоторканості ділової репутації, порушеного шляхом поширення у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1/» інформації (у тому числі недостовірної) у публікаціях (статтях) від 25 грудня 2021 року (українською та російською мовами) розміщених за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до положень п.3 вказаної Додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання клієнту правової допомоги, передбаченої п.1 та 2 цієї додаткової угоди, становить 50 000 грн.

12 січня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Клієнт) укладено ще одну Додаткову угоду № б/н до Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року № б/н (а.с.24-25, т.5).

Відповідно до положень п.1 вказаної Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що окрім доручень, наведених в пункті 1.2 Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року №б/н, адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу, пов`язану із відновленням у судовому порядку права ОСОБА_1 на використання його імені, а також на захист честі, гідності та недоторканості ділової репутації, порушеного шляхом поширення у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1/» інформації (у тому числі недостовірної) у публікаціях (статтях) від 12 січня 2022 року (українською та російською мовами) розміщених за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до положень п.3 вказаної Додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання клієнту правової допомоги, передбаченої п.1 та 2 цієї додаткової угоди, становить 50 000 грн.

19 січня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Клієнт) укладено Додаткову угоду № б/н до Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року № б/н (а.с.26-27, т.5).

Відповідно до положень п.1 вказаної Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що окрім доручень, наведених в пункті 1.2 Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року №б/н, адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу, пов`язану із відновленням у судовому порядку права ОСОБА_1 на використання його імені, а також на захист честі, гідності та недоторканості ділової репутації, порушеного шляхом поширення у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1/» інформації (у тому числі недостовірної) у публікаціях (статтях) від 18 січня 2022 року (українською та російською мовами) розміщених за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до положень п.3 вказаної Додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання клієнту правової допомоги, передбаченої п.1 та 2 цієї додаткової угоди, становить 50 000 грн.

20 січня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Клієнт) укладено останню Додаткову угоду № б/н до Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року № б/н (а.с.28-29, т.5).

Відповідно до положень п.1 вказаної Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що окрім доручень, наведених в пункті 1.2 Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року №б/н, адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу, пов`язану із відновленням у судовому порядку права ОСОБА_1 на використання його імені, а також на захист честі, гідності та недоторканості ділової репутації, порушеного шляхом поширення у мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1/» інформації (у тому числі недостовірної) у публікаціях (статтях) від 20 січня 2022 року (українською та російською мовами) розміщених за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до положень п.3 вказаної Додаткової угоди сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання клієнту правової допомоги, передбаченої п.1 та 2 цієї додаткової угоди, становить 50 000 грн.

Також, у п. 4 кожної із чотирьох укладених Додаткових угод № б/н від 09 січня 2022 року, від 12 січня 2022 року, від 19 січня 2022 року та від 20 січня 2022 року визначено, що оплата гонорару адвоката за послуги, передбачені п. 1 та 2 цієї додаткової угоди, здійснюється клієнтом протягом 30 календарних днів з дня наступного за днем набрання рішенням суду першої інстанції у відповідній справі законної сили, шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката, на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.

Разом з тим, загальний розмір гонорару Адвоката, за надання Клієнту правової допомоги, за усіма чотирьома вказаними вище Додатковими угодами до Договору про надання правової допомоги від 29.04.2020 № б/н складає 200 000 (двісті тисяч) гривень (50 000 грн. х 4 Додаткові угоди).

Після ухвалення Шевченківським районним судом міста Києва 21 липня 2023 року рішення у справі № 761/20722/22, уповноваженим представником Адвокатського об`єднання «Правова та економічна безпека» (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) 28 липня 2023 року підписано Акт приймання-передачі наданих послуг по Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року № б/н (з урахуванням змін внесених Додатковими угодами № б/н від 09.01.2022, № б/н від 12.01.2022, № б/н від 19.01.2022, № б/н від 20.01.2022) (а.с.30-31, т.5).

Крім того, позивачем у заяві № 3005/1 від 30 травня 2022 року про зміну предмета позову по даній цивільній справі № 761/20722/22 було зазначено, що ОСОБА_1 планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу саме у розмірі 200 000 грн.

Також, листом від 27 липня 2023 року № 17 ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» повідомило, що Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» було сплачено рахунки, виставлені Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», а саме:

1) рахунок № НОМЕР_1 від 10.01.2022 на суму 3 900 грн за Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 17.01.2022 № 10/2022-3В;

2) рахунок № НОМЕР_2 від 12.01.2022 на суму 3 900 грн за Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 17.01.2022 № 18/2022-3В;

3) рахунок № НОМЕР_3 від 19.01.2022 на суму 4 200 грн за Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 24.01.2022 № 31/2022-3В;

4) рахунок № НОМЕР_4 від 20.01.2022 на суму 4 200 грн за Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 24.01.2022 № 32/2022-3B (а.с.40, т.5).

Таким чином, позивачем заявлена загальна сума до стягнення: на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 200 000 грн; на оплату послуг Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з видачі Звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет в розмірі 16 200 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Апеляційний суд враховує викладені норми процесуального права, обставини справи, наданими документами та керується закріпленим статтею 11 ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази понесених судових витрат, суд встановив, що заявлені вимоги про стягнення витрат, понесених у зв`язку із отриманням звітів у розмірі 16 200 грн є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством України не передбачено обов`язкового отримання вказаних звітів для фіксації публікації статей. Достатнім доказом у даному випадку було б роздрукувати саму статтю та завірити належним чином. Покладення вказаних судових витрат на відповідача по справі не відповідає вимогам закону.

Крім того, необґрунтованими є й вимоги про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 200 000 грн, оскільки як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, оспорювані публікації були предметом розгляду в інших судових справах, зокрема: № 761/20721/22, № 761/20712/22, № 757/3501/22, № 757/4589/22.

Також позивач звертався із позовами до відповідача також у справах № 761/3798/22, № 761/4339/22, № 761/3799/22, № 761/4199/22.

Крім того, у судовій справі № 761/4199/22 , 24 квітня 2023 року було ухвалено рішення по суті спору, а також 20 червня 2023 року було ухвалено додаткове судове рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Вказані обставини позбавляють суд встановити дійсність понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 200 000 грн саме у даній справі №761/20722/22.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується також і те, що сторони Договору про надання правничої допомоги узгодили строки оплати правничої допомоги в укладених Додаткових угодах, а саме протягом 30 календарних днів з дня наступного за днем набрання рішенням суду першої інстанції у відповідній справі законної сили, шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката, на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що рішення по суті спору ухвалено у даній справі Шевченківським районним судом міста Києва 21 липня 2023 року (а.с. 201-237 т.4). Учасники справи дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувало, а тому відповідно до норм ч. 1 ст. 273 ЦПК України вказане судове рішення набрало законної сили 21 серпня 2023 року.

Відповідно до умов пунктів 4 Додаткових угод до Договору про надання правової допомоги від 29 квітня 2020 року - «оплата гонорару Адвоката за послуги, передбачені пунктами 1 та 2 Додаткових угод, здійснюється Клієнтом протягом 30 календарних днів з дня наступного за днем набрання рішення суду першої інстанції у відповідній справі законної сили, шляхом перерахування коштів на рахунок Адвоката , на підставі встановленого останнім рахунку-фактури».

Тобто на дату подачі представником апелянта апеляційної скарги до Київського апеляційного суду -13 жовтня 2023 року вказані обставини наступили, оскільки саме до 21 вересня 2023 року вказана оплата ОСОБА_1 повинна бути проведена.

Однак, доказів на виконання вказаних умов договору позивач до суду не надав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що не надано доказів понесенні позивачем витрат на сплату правничої допомоги, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості стягнути дані витрати за рахунок відповідача.

Апеляційний суд також враховує, що договір між позивачем та адвокатським об`єднанням про надання правової допомоги було укладено до звернення до суду із позовом, що позбавляє суд встановити на представлення інтересів в якій конкретно судовій справі укладено вказаний договір.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Лайтаренком Олексієм Вікторовичем , залишити без задоволення.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови викладено 29 лютого 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О. Фінагеєв