Рішення

від 01.03.2024 по справі 280/75/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2024 року Справа № 280/75/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88)» (70550, Запорізька обл., Пологівський район, село Мала Токмачка(з), вул.Привокзальна, будинок 7 ЄДРПОУ 08563524) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88)» щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року та щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2021 рік;

- зобов`язати Державну установу ««Оріхівська виправна колонія (№88)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Державну установу ««Оріхівська виправна колонія (№88)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2021 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 20 квітня 2021 року по 29 листопада 2022 року позивач проходив службу у Державній установі «Оріхівська виправна колонія (№88)» на посаді заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення - начальника відділу з інтендантського та господарського забезпечення проходив військову службу в Державній установі «Оріхівська виправна колонія (№88)». Проте, позивачу під час проходження служби не було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік та додаткову щомісячну грошову винагороду в розмірі 30 000 грн., передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24 лютого 2022 року по 25 квітня 2022 року. Оскільки позивач проходив службу в межах адміністративно територіальної одиниці, на території якої надавалась допомога в рамках Програми «єПідтримка», то він мав підстави для отримання додаткової щомісячної винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у спірний період. Також, вказує про те, що з урахуванням глави 14 Порядку № 925/5 має право на одержання грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік. З огляду на вказане, позовом просить задовольнити.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам статей 160-161 КАС України.

16 січня 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, зокрема, до суду надано клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 із позовом в адміністративній справі № 280/75/24, поновлено строк звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/74/24, а також відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7524 без виклику сторін.

Відповідач позовну заяву не визнав, 09 лютого 2024 року через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 6869 від 12 лютого 2024 року) у якому вказує про те, що більшість часу із спірного періоду позивачем його посадові обов`язки не виконувались, як у зв`язку із перебуванням на лікарняному, так і у зв`язку із відсутністю на робочому місці, що підтверджується рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду у справах №№ 280/3288/22, 280/3276/22. При цьому, з фактично відпрацьований час у погодинному розрізі (112 годин, 14 робочих днів) позивачу на підставі наказу відповідача від 26 травня 2022 року № 215/ОС-22 нараховано та виплачено додаткову винагороду у відповідності до постанови КМУ № 168. Також, зазначає про те, що із рапортом про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік позивач до відповідача не звертався, у зв`язку із чим у останнього були підстави для її виплати. З огляду на вказане, у задоволенні позову просить відмовити.

12 лютого 2024 року позивачем через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 зазначає, що має право на отримання додаткової грошової винагороди у спірний період у помісячному розрізі, а не погодинному за фактично відпрацьований час. Також, зазначає, що відсутність рапорту не може слугувати підставою для невиплати позивачу заявленої ним грошової допомоги на оздоровлення. Позов просить задовольнити.

Також, 12 лютого 2024 року відповідачем до суду надано заперечення у яких останній вказує, що під час остаточного розрахунку при звільнені (у листопада 2022 року) позивачу було відому як про невиплату йому додаткової грошової винагороди за спірний період, так і грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік. При цьому, до суду звернувся із позовом лише у 2024 року, тобто з пропущенням трьох місячного строк з дня, коли йому стало відомо про невиплату заявлених коштів. У задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 20 квітня 2021 року по 29 листопада 222 року позивач проходив службу у Державній установі «Оріхівська виправна колонія (№88)» на посаді заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення - начальника відділу з інтендантського та господарського забезпечення проходив військову службу в Державній установі «Оріхівська виправна колонія (№88)».

Наказом начальника державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88) №152/ОС-21 від 20 квітня 2021 року, за погодженням з Міністерством юстиції України, позивач призначений на посаду заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення-начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88)» за переведенням з державної установи «Торецька виправна колонія (№2)», та звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України 29 листопада 2022 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 (за станом здоров`я (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби)) Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до наказу № 471/ОС-22 від 29 листопада 2022 року по установі.

У період з 01 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року позивач згідно табелю обліку використаного робочого часу, який міститься у матеріалах справи, перебував на лікарняному.

Наказом відповідача №119/ос-22 від 11 квітня 2022 року Про покарання на позивача, за порушення службової дисципліни, накладено дисциплінарне стягнення у вигляд суворої догани та позбавлення грошового забезпечення за період з 08 березня 2022 року по 23 березня 2022 року. Підставою для притягнення до відповідальності стали висновки службового розслідування та обставини відсутності позивача на службі у період з 08 березня 2022 року по 23 березня 2022 року.

Не погоджуюсь із вищезазначеним висновком та наказом позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/3288/22.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі № 280/3288/22, яке набрало законної сили 03 травня 2023 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Окрім того, наказом ДУ «Оріхівська ВК (№88)» за № 5/ос/ст-22 від 21 квітня 2022 року «Про покарання» заступника начальника установи з інтендантського та комунально-побутового забезпечення полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , за порушення службової дисципліни, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та позбавлення грошового забезпечення за 06 квітня 2022 року. Підставою для притягнення до відповідальності вказані результати проведеної начальником установи перевірки та висновки службового розслідування причин та обставини відсутності позивача на службі 06 квітня 2022 року.

Не погоджуючись із вищезазначеним наказом та висновками позивач звернувся до суду із позовом в адміністративній справі № 280/3276/22.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі № 280/3276/22 позивачу відмовлено у задоволенні позову.

При цьому, під час проходження служби позивачу у період з 24 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року не виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн. помісячно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Також, позивачу ані під час проходження служби, ані при звільненні не виплачена грошова допомога на оздоровлення на 2021 рік.

Позивач, не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за № 377/31829 (далі Порядок № 925/5), грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова № 168).

Пунктом 1 цієї постанови, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 Постанови № 168 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами», а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».

Згідно з пунктом 2 вищевказаної постанови вона набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Державна установа «Оріхівська виправна колонія (№88)» розташована на території с. Мала Токмачка, Пологівського району, Запорізької області, яка у спірний період входила до переліку громад, що перебували у тимчасовій окупації відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 27 січня 2023 року).

Окрім того, згідно переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми єПідтримка, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 204-р Запорізька область входила до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка?,

Позивач зазначає, що в період часу з 24 лютого 2022 року 24 квітня 2022 року проходив службу в Запорізькій області в Державній установі «Оріхівська виправна колонія (№88)».

В той же час, з урахуванням перебування позивача на лікарняному (у період з 01 лютого 2022 року по 07 березня 2022 року згідно табелю обліку використановго робочого часу), відсутності на службі без поважних причин у період з 08 березня 2022 року по 23 березня 20022 року (обставини встановленні судовим рішенням від 13 лютого 2022 року у справі № 280/3288/22, відсутності на службі 06 квітня 2022 року без поважних причин (обставини встановлені судовим рішенням від 17 листопада 2023 року у справі 3280/3276/22), а також перебування у відпустці терміном на 30 днів починаючи з 22 квітня 2022 року, позивач виконував свої посадові обов`язки у період окупації території Запорізької області (проходив службу) у період з 24 березня 2022 року по 05 квітня 2022 року, а також з 07 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на вказане, позивачу у період з 24 березня 2022 року по 05 квітня 2022 року, а також з 07 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року з урахуванням положень постанови КМУ № 168 мала нараховуватись та виплачуватись додаткова грошова винагорода у розмірі 30000,00 грн. помісячно.

В той же час, з урахуванням відзиву на позов та доданих до нього документів нарахування та виплата позивачу додаткової грошової винагороди здійснювалась згідно листа Міністерства юстиції України від 20 травня 2022 року №38144/16.3.2/32-22, та листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 3.3-1385/Е від 23 травня 2022 року в яких зазначалось, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Фактична кількість годин несення служби ОСОБА_1 у період 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року становила 112 годин, тобто 14 робочих днів. Виходячи з вищевикладеного, за період несення служби з 24 лютого 2022 року - 31 березня 2022 року позивачу нараховано 1935,84 грн. (48 годин (40.33грн. за 1(одну) годину)., за період з 01 квітня 2022 року - 21 квітня 2022 року - 4667,04грн. (112 годин (41,67грн. за 1(одну) годину).

Суд зазначає, що листи Міністерства юстиції України від 20 травня 2022 року №38144/16.3.2/32-22, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 3.3-1385/Е від 23 травня 2022 року мають рекомендаційний характер.

В той час, як постанова КМУ № 168 є нормативно-правовим актом, який є обов`язковим для виконання.

З огляду на вказане, нарахування та виплата позивачу додаткової грошової винагороди мало нараховуватись позивачу в порядку та у розмірі, встановленому постановою КМУ № 168 (помісячно), а не у відповідності до листів Міністерства юстиції України від 20 травня 2022 року №38144/16.3.2/32-22, Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 3.3-1385/Е від 23 травня 2022 року (погодинно).

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне: визнати протиправними дії Державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 березня 2022 року по 05 квітня 2022 року не помісячно, а за фактично відпрацьований час, розрахований у годинах; зобов`язати Державну установу «Оріхівська виправна колонія (№88)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 березня 2022 року по 05 квітня 2022 року, з 07 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог стосовно зобов`язання Державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88)» нарахувати та виплатити позивачу допомогу для оздоровлення за 2021 рік, суд зазначає наступне.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», частиною 5 статті 23 якого визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати допомоги для оздоровлення встановлений главою 14 розділу 2 Порядку №925/5 (в редакціях, чинних станом на 31 травня 2019 року та 05 жовтня 2021 року).

Особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Виплата допомоги для оздоровлення особам рядового і начальницького складу здійснюється на підставі наказу органу або установи, а начальникам цих органів або установ - наказу відповідного органу управління вищого рівня згідно з рапортами цих осіб з урахуванням пункту 24 розділу I цього Порядку.

Зазначені рапорти попередньо погоджуються фінансовою службою відповідного органу або установи.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу I цього Порядку.

З огляду на викладені норми, для отримання допомоги для оздоровлення особа повинна звернутися з відповідним рапортом, який погоджується фінансовою службою та установою приймається наказ.

Так, доказів подання позивачем рапорту про виплату їй допомоги на оздоровлення за 2021 рік не подано.

З огляду на викладене, позов в цій частині щодо виплати допомоги для оздоровлення задоволенню не підлягає.

Щодо доводів відповідача у відзиві про те, що позивачем подано позов з пропуском строку та залишення частини позовних вимог без розгляду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою судді від 22 січня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 із позовом в адміністративній справі № 280/75/24, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 280/74/24, що слугувало і підставою для відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі № 280/75/24.

Посилання позивача на висновки П`ятого апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 06 червня 2023 року у справі № 420/4446/23, судом до уваги не беруться, оскільки з урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 484,48 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 березня 2022 року по 05 квітня 2022 року, з 07 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року не помісячно, а за фактично відпрацьований час, розрахований у годинах.

Зобов`язати Державну установу «Оріхівська виправна колонія (№88)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 березня 2022 року по 05 квітня 2022 року, з 07 квітня 2022 року по 21 квітня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині судового рішення в адміністративній справі № 280/75/24.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Оріхівська виправна колонія (№88)» судові витрати зі сплати судового збору сумі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 березня 2024 року.

Суддя Д.В. Татаринов