Рішення

від 29.02.2024 по справі 320/4842/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2024 року м.Київ № 320/4842/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Фермерське господарство "Гармонія Соі", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі також відповідач, контролюючий орган), третя особа: Фермерське господарство "Гармонія Соі", в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294922-2403-1002 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 132 579, 86 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294921-2403-1002 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 96 295, 27 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294922-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 132 579, 86 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294921-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 96 295, 27 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294922-2403-1002/2 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 132 579, 86 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294921-2403-1002/2 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 96 295, 27 грн.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що він не є платником плати за землю, оскільки земельні ділянки були отримані для ведення фермерського господарства та фактично використовується Фермерським господарством "Гармонія Соі", яке сплачує орендну плату та подає до контролюючих органів (у тому числі й податкових) відповідну звітність.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України (далі також ПК України) покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договорами оренди землі. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він стверджував, що він як засновник ФГ набув права користування земельними ділянками, відбувалася фактично заміна орендаря. А тому ФГ своєчасно та в повному обсязі сплачує податки. Звернув увагу на позиції, викладені у постановах ВС.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного суду від 20.04.2023 Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 скасувати, а справу №320/4842/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів, Верховний суд вказав, що оскільки суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності у позивача обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки з фізичних осіб, то, як наслідок, питання правильності нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 розміру орендної плати за 2019-2021 роки судами не перевірялося.

Окрім того, в позовній заяві позивач вказував на завищення відповідачем суми зобов`язання по сплаті орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 №533-ІХ, яким, зокрема, внесені зміни до порядку та нарахування плати за землю.

Ухвалою суду від 16.05.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 є засновником і одноособовим власником Фермерського господарства "Гармонія Соі" (ідентифікаційний код юридичної особи 37307049, місцезнаходження юридичної особи Україна, 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, місто Кагарлик, провулок Комунарський, будинок 15), яке створене і діє у відповідності до Закону України від 19.06.2003 №973-ІV «Про фермерське господарство», Закону України від 06.10.98 №161-ХІV «Про оренду землі», постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 «Про затвердження Типового договору оренди землі».

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою ведення діяльності фермерського господарства, уклав договори оренди землі з Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області:

- від 16.02.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;

- від 16.02.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до пункту 5 Договорів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору становить 31971,73 грн.

Пунктом 9 Договору від 16.02.2016 (кадастровий номер 3220485800:01:001:0060) визначено, що орендна плата становить 132579,86 грн. на рік, що становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 9 Договору від 16.02.2016 (кадастровий номер 3220485800:01:001:0046) визначено, що орендна плата становить 96295 грн. на рік, що становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно Актів прийому-передачі земельної ділянки 16.02.2016 обидві зазначенні вище земельні ділянки переданні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_1 на підставі ст. 7 Закону України від 19.06.2003 №973-ІV «Про фермерське господарство» для ведення фермерського господарства.

25.02.2016, на виконання вимог п. 1 Договору оренди землі б/н від 16.02.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га та п.1 Договору оренди землі б/н від 16.02.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га, позивач як орендар і одночасно засновник та одноособовий власник Фермерського господарства "Гармонія Соі" прийняв рішення №25/02/16 про передачу права користування даними земельними ділянками для ведення фермерського господарства Фермерському господарству "Гармонія Соі".

Після підписання між позивачем та Фермерським господарством "Гармонія Соі" 25.02.2016 акта приймання-передачі земельних ділянок кадастровий номер 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га та кадастровий номер 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га, до останнього перейшли права і обов`язки користувача земельної ділянки за договором оренди землі укладеним засновником цього фермерського господарства.

У зв`язку з тим, що в адміністративних межах Розаліївської сільської ради в оренді ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки площею 51,8348 га, кадастровий номер: 3220485800:01:001:0046 та площею 37,6486 га, кадастровий номер: 3220485800:01:001:0060 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства, як за фізичною особою, Головним управлінням ДПС у Київській області винесені податкові повідомлення-рішення №294922-2403-1002 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 132579,86 грн.; №294921-2403-1002 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 96295,27 грн.; №294922-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 132579,86 грн.; №294921-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 96295,27 грн.; №294922-2403-1002/2 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 132579,86 грн.; №294921-2403-1002/2 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 96295,27 грн.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення контролюючого органу винесені безпідставно, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому, суд зазначає, що скасовуючи рішення судів, Верховний суд вказав, що оскільки орендарем земельної ділянки є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього відповідно до пункту 288.2 статті 288 ПК покладено обов`язок щодо сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем Фермерське господарство "Гармонія Соі" не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати орендну плату. Не звільняє його від цього обов`язку і фактична сплата Фермерським господарством "Гармонія Соі" орендної плати за землю. Платник податку, як це встановлено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 ПК, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК. Статтею 2 ПК встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Водночас, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності у позивача обов`язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки з фізичних осіб, то, як наслідок, питання правильності нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 розміру орендної плати за 2019-2021 роки судами не перевірялося.

Також Верховний суд вказав, що в позовній заяві позивач вказував на завищення відповідачем суми зобов`язання по сплаті орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 №533-ІХ, яким, зокрема, внесені зміни до порядку та нарахування плати за землю.

А тому суд надає оцінку лише правильності нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 розміру орендної плати за 2019-2021 роки, оскільки питання щодо обов`язку сплати податку позивачем було встановлено у постанові Верховного суду у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України термінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частинами першою, другою статті 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як підсумок положень наведених правових норм, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою ведення діяльності фермерського господарства, уклав договори оренди землі з Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області:

- від 16.02.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 3220485800:01:001:0060 площею 37,6486 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;

- від 16.02.2016 на земельну ділянку кадастровий номер 3220485800:01:001:0046 площею 51,8348 га, яка знаходиться на території Розаліївської сільської ради, Білоцерківського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до пункту 5 Договорів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання договору становить 31971,73 грн.

Пунктом 9 Договору від 16.02.2016 (кадастровий номер 3220485800:01:001:0060) визначено, що орендна плата становить 132579,86 грн. на рік, що становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 9 Договору від 16.02.2016 (кадастровий номер 3220485800:01:001:0046) визначено, що орендна плата становить 96295 грн. на рік, що становить 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Договори оренди, якими визначено орендну плату, підписані позивачем, тобто останній погодився та повинен виконувати умови договору в частині сплати орендної плати за землю за 2019-2021 роки у розмірі, визначеному Договорами.

При цьому, під час прийняття спірних податкових-повідомлень рішень, податковий орган повинен був врахувати приписи підрозділу 10 розділу XX, який доповнено пунктом 52-4 згідно із Законом № 533-IX від 17.03.2020; в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Так, підрозділ 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено новим пунктом 52-4, згідно з яким не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.

У разі якщо у березні чи квітні 2020 року платниками плати за землю було подано уточнюючу податкову декларацію щодо зменшення податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року з причин, які не пов`язані із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданій ними податковій декларації, такі платники плати за землю зобов`язані подати не пізніше 30 квітня 2020 року уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік, в яких відобразити зміни податкового зобов`язання із сплати плати за землю за податкові періоди березень та квітень 2020 року відповідно до положень цього підпункту.

При цьому у разі подання таких податкових декларацій з підстав, визначених цим підпунктом, до таких платників податків не застосовуються санкції, визначені статтею 50 цього Кодексу, та штрафні санкції згідно з вимогами пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу, за внесення змін до податкової звітності в частині збільшення податкових зобов`язань з плати за землю за податковий період квітень 2020 року.

Установити, що платники плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), які визначають податкові зобов`язання із плати за землю на підставі податкових декларацій, сплачують податкове зобов`язання зі сплати плати за землю за податковий період квітень 2020 року у повному обсязі за місцезнаходженням земельної ділянки у строк до 30 червня 2020 року без нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених цим Кодексом за порушення термінів сплати податкових зобов`язань щодо загальних термінів сплати податкового зобов`язання за такий період.

Між тим, як вбачається з розрахунків грошових зобов`язань по орендній платі за землю з фізичних осіб по ОСОБА_1 , річна сума орендної плати розрахована за 2020 рік без урахування змін, внесених Законом України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума податкових зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за податкові періоди 2020 року № 294922-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 132 579, 86 грн та № 294921-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 96 295, 27 грн. розраховані відповідачем всупереч вимог податкового законодавства, а відтак підлягають скасуванню.

Зважаючи на викладені вище обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування податкових повідомлень-рішень в частині визначеного податкового зобов`язання з орендної плати Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294922-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 132 579, 86 грн та № 294921-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 96 295, 27 грн.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд при вирішенні даної справи, застосовує висновок Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» , що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частинами першою та другою КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, у відповідності до чого підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3433,50 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294922-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 132 579, 86 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 294921-2403-1002/1 від 17.02.2021 на суму орендної плати за землю з фізичних осіб за 2020 рік в розмірі 96 295, 27 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ - 44096797, вул. Святослава Хороброго, 5а, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 3433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.